Рішення

від 08.11.2007 по справі 13294-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13294-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2007Справа №2-7/13294-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Кримтранссервіс» (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 2, ідентифікаційний код 22230278)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюгстрой» (м. Сімферополь, вул. Вузлова, 2, ідентифікаційний код 33748761)

Про стягнення 10046,25 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Лисовой М. І., директор, протокол №06 від 08.10.2003 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Кримтранссервіс»  звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюгстрой» про стягнення 10046,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті наданих за договором №7 від 10.01.2006 р. послуг з перевезення вантажів, через що заборгованість ТОВ «Грандюгстрой» перед ТОВ Фірмою «Кримтранссервіс»  складає 5287,50 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 4758,75 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву, в якій зазначив, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 1018,37 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

10.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою «Кримтранссервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандюгстрой» (Замовник) був укладений договір вантажоперевезення №7, за яким Замовник зобов'язується використовувати транспортний засіб відповідно до його цільового призначення, підтримувати дороги та під'їзні шляхи відповідно до норм, що забезпечують безпеку руху, своєчасно оформляти товарно-транспортні документи, а ТОВ фірма «Кримтранссервіс» зобов'язується виконувати вантажоперевезення згідно з заявками Замовника, надавати під перевезення технічно справний автотранспорт.

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата за автопослуги здійснюється згідно з Додатком до Договору.

П. 2.2 Договору передбачено, що перед початком виконання вантажоперевезення Замовник авансує вантажоперевезення в розмірі місячної вартості автопослуг, після чого в період з 1 по 5 число наступного місяця здійснює остаточний розрахунок та авансування на наступний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем були надані автомобільні послуги на суму 5287,50 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.07.2006 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

Проте, вартість наданих послуг у сумі 5287,50 грн. відповідачем сплачена не була, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2006 р., підписаний обома сторонами (а. с. 9).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 5287,50 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №7 від 10.01.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Кримтранссервіс» відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюгстрой» заборгованості у сумі 5287,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 2.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу Замовник сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочення. Отже, враховуючи те, що в п. 2.3 Договору встановлена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, тобто грошового зобов'язання, вказаний вид відповідальності є за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Причому, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень цивільного кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Аналогічні положення містяться в пункті 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, яким встановлено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Отже, розмір неустойки, передбачений сторонами в пункті 2.3 Договору №7 від 10.01.2006 р., не суперечить положенням чинного Законодавства України, через що нарахування позивачем неустойки на заборгованість виходячи із умов договору є правовірним. Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума неустойки у розмірі 4758,75 грн. обчислена ним правомірно, підтверджується матеріалами справи та відповідає фактичним обставинам справи. Проте, оскільки позивачем у судовому засіданні була надана заява про зменшення суми штрафних санкцій до 1018,37 грн., стягненню з відповідача підлягає неустойка саме у зазначеному розмірі. У той же час судом не може бути прийнятий до уваги наданий позивачем розрахунок штрафу, оскільки ТОВ Фірмою «Кримтранссервіс», всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не надане нормативне та документальне обґрунтування здійснення такого розрахунку.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюгстрой» (м. Сімферополь, вул. Вузлова, 2, ідентифікаційний код 33748761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Кримтранссервіс» (95001, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 2, ідентифікаційний код 22230278) заборгованість у розмірі 5287,50 грн., неустойку у розмірі 1018,37 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.