Рішення

від 04.12.2007 по справі 14045-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14045-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2007Справа №2-15/14045-2007

За позовом Акціонерного банку «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) в особі Красноперекопського відділення Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Калова, 4/1, ідентифікаційний код 264600754)

До відповідача  Селянського (фермерського) господарства «Руно» (96052, АР Крим, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, 4б, ідентифікаційний код 20670926)

Про стягнення 70745,42 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Біченков М.В., довіреність № 210 від 03.10.2007 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

          Обставини справи: Акціонерний банк «Київська Русь»  звернувся до Господарського суду АР Крим в особі Красноперекопського відділення Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» із позовом до Селянського (фермерського) господарства «Руно»   про стягнення 70745,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повному та своєчасному погашенню кредиту за кредитним договором № 3-КР/28-02/05 від 28.02.2005 р., через що заборгованість Селянського (фермерського) господарства «Руно» перед Акціонерним банком «Київська Русь» в особі Красноперекопського відділення Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» складає 32677,10 грн.. в тому числі 1300,00 грн. заборгованості по кредиту, 31377,10 грн. заборгованості по процентам, та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту  у розмірі 34907,43 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у розмірі 3160,89 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позов. У своїх запереченнях посилається на право позивача звернути стягнення на предмет застави рухомого майна та іпотеки, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору буде не виконано.

Розгляд справи відкладався а також у судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.02.2005 р. між Акціонерним банком «Київська Русь» в особі виконуючого обов'язки керуючого Красноперекопською філією (Банк) та Селянським (фермерським) господарством «Руно» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 3-КР/28-02/05 (а.с. 7-8)

Згідно з пунктом 2.1 Договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію строком дії з 28 лютого 2005 р. по 27 лютого 2006 р. зі сплатою 25 відсотків річних.

Ліміт кредитної лінії за цим договором встановлюється в сумі 100000,00 грн. (пункт  2.2 Договору).

Призначення кредитної лінії згідно з пунктом 2.3 Договору – поповнення обігових коштів.

Відповідно до пункту 3.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку Позичальника або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Нарахування банком відсотків за користування кредитом починається з дати перерахування кредитних коштів з позикового рахунку по день повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно за період включно з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця, та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та одночасно з повним погашенням кредиту. Нарахування та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в валюті кредитування.

У випадку прострочення погашення кредитної лінії відсотки на суму кредитної лінії  нараховуються і за період прострочення до моменту погашення кредитної лінії (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору зазначено, що кредитна лінія, надана Банком, забезпечується заставою майна, що належить Позичальнику, а саме рухомим майном, згідно договору застави. Кредитна лінія забезпечується також всім належним Позичальнику майном, коштами та всіма активами, що належать йому на правах власності, перебувають у нього на балансі, не зважаючи на терміни, умови придбання, і на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту  5.2.1 Позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, та забезпечити повернення отриманих кредитних коштів не пізніше 27 лютого 2006 року.

20.05.2005 р.  між сторонам була підписана угода  № 7 про внесення змін до кредитного договору № 3-КР/28-02/05 від 28.02.2005 р., якою пункт 2.2 Договору був викладений в наступній редакції: «Ліміт кредитної лінії за цим договором встановлюється в сумі 200000,00 грн.». (а.с. 9)

Додатковою угодою № 27 від 27.02.2006 р., укладеною між сторонами за договором, розділ 2 Договору був викладений в наступній редакції. Згідно з пунктом 2.1 Договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію строком дії з 28 лютого 2005 р. по 27 лютого 2007 р. згідно графіку, який є невід'ємною частиною договору про додаткову угоду до кредитного договору № 3-КР/28-02/05 від 28.02.2005 р. Процентна ставка за користування кредитними коштами з 03.03.2006 р. встановлена у розмірі 23% річних. Ліміт кредитної лінії за цим договором згідно пункту 2.2 встановлюється в сумі 600000,00 грн. (а.с. 10-11)

З матеріалів справ вбачається, що на виконання умов вказаного Договору позивачем був відкритий відповідачеві рахунок для видачі кредитних коштів та відкритий рахунок для нарахування відсотків за кредитом, що підтверджується представленими в матеріали справи виписками по рахунку (а.с. 14-52). Вказаний факт не заперечується відповідачем по суті. Однак, відповідачем не виконані прийняті на себе зобов'язання за договором по сплаті відсотків та повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 25.09.2007 р. заборгованість відповідача перед Акціонерним банком «Київська Русь» складає 32677,10 грн., у тому числі сума кредиту 1300,00 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 31377,10 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 1300,00 грн. заборгованості по кредиту за  кредитним договором № 3-КР/28-02/05 від 28.02.2005 р., через що  вимоги позивача про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Руно» заборгованості за кредитом у розмірі 1300,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 31377,10 грн. станом на 25.09.2007 р.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 2.1 Договору розмір річних встановлений на рівні 25%, а з 03.03.2006 р. – 23% річних.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Руно» відсотків  у розмірі 31377,10 грн. станом на 25.09.2007 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення кредиту у розмірі 34907,43 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту у розмірі 3160,89 грн. Всього 38068,32 грн. пені.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитною лінією, позичальник сплачує пеню, яка нараховується на суму простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення кредиту у розмірі 34907,43 грн. за період з 14.11.2006 р. по 25.09.2007 р., а також сума пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту у розмірі 3160,89 грн. за період з 01.02.2007 р. по 25.09.2007 р. судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача. Всього у розмірі 38068,32 грн.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на відмову позивача скористатися своїм правом та звернути стягнення на предмет застави рухомого майна та іпотеки, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору зобов'язання буде не виконано, оскільки відповідачем вірно зазначено, що це право Банку, але не його обов'язок.

Згідно статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Враховуючи те, що невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором пов'язано з об'єктивними обставинами, які не залежать від волі відповідача та склалися не з його вини, а також беручи до уваги те, що Селянське (фермерське) господарство «Руно» інформувало позивача про своє  скрутне матеріальне становище а також пропонувало звернути стягення на засталене майно, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті заборгованості за кредитним договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи викладені відповідачем у відзиві обставини, а також значний розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 90 % та стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Руно» суму пені  у розмірі 3806,83 грн.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Руно» (96052, АР Крим, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, 4б, ідентифікаційний код 20670926) на користь Акціонерного банку «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) в особі Красноперекопського відділення Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Калова, 4/1, ідентифікаційний код 264600754) заборгованість по кредиту у розмірі 1300,00 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 31377,10 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором у розмірі 3806,83 грн., 364,84 грн. державного мита та 60,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.