Ухвала від 06.10.2025 по справі 440/13649/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

06 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/13649/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм " про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм " до Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне комунальне підприємство "Полтавафарм " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Полтавській області в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.08.2025 № 1230-25 "Про ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового), виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)", в частині припинення ПОКП "ПОЛТАВАФАРМ" дії ліцензії серії АВ № 599030, що була видана згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 22.05.2012 № 417, на провадження господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, з роздрібної та оптової торгівлі лікарськими засобами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/13649/25 за позовом Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм " до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом:

- зупинити дію наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.08.2025 № 1230-25 "Про ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового), виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)", в частині припинення ПОКП "ПОЛТАВАФАРМ" дії ліцензії серії АВ № 599030, що була видана згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 22.05.2012 № 417, на провадження господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, з роздрібної та оптової торгівлі лікарськими засобами, до набрання законної сили рішенням по справі;

- заборонити Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками вчиняти дії щодо виконання наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.08.2025 № 1230-25 "Про ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового), виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)", в частині припинення ПОКП "ПОЛТАВАФАРМ" дії ліцензії серії АВ № 599030, зокрема, але не обмежуючись - внесення запису про припинення дії ліцензії до Ліцензійного реєстру провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) до набрання законної сили рішенням по справі.

В обгрунтування заяви зазначено, що господарська діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про лікарські засоби". Вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії для провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) встановлюють Ліцензійні умови, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929. Згідно пункту 8 частини дванадцятої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії повністю або частково є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. За приписами частини сімнадцятої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" рішення про припинення дії ліцензії, прийняте на підставах, передбачених пунктами 2, 6-8 і 10 частини дванадцятої цієї статті, набирає чинності через 30 календарних днів з дня доведення такого рішення до відома ліцензіата шляхом внесення запису про нього до ліцензійного реєстру та оприлюднення на офіційному веб-сайті органу ліцензування наступного робочого дня після його прийняття. Відтак, станом на дату звернення Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову рішення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №1230-25, в частині припинення дії ліцензії серії АВ № 599030, набрало чинності. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Полтавське обласне комунальне підприємство "Полтавафарм" зареєстроване юридичною особою (ідентифікаційний код 32986923), основним видом економічної діяльності якого є: код КВЕД 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами (копія Витягу з ЄДР наявна в додатках до Позовної заяви). Також, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відокремлених підрозділів (філій) Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" є: код КВЕД 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. Отже, за допомогою здійснення виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами забезпечується функціонування Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" в цілому (з урахуванням відокремлених підрозділів), оскільки означена діяльність є єдиним джерелом отримання прибутку підприємства. З урахуванням вищевикладеного, внаслідок припинення дії ліцензії серії АВ № 599030 Полтавське обласне комунальне підприємство "Полтавафарм" взагалі позбавлене можливості працювати до завершення розгляду спору та, як наслідок, не може сплачувати податки і збори (в державний бюджет та місцеві бюджети за місцезнаходженням відокремлених структурних підрозділів), виплачувати винагороду за найману працю в умовах воєнного стану, проводити розрахунки з контрагентами за вже поставлені лікарські засоби тощо. Зокрема, станом на 01.10.2025 року в Полтавському обласному комунальному підприємстві "Полтавафарм" обліковуються залишки лікарських засобів вартість яких становить 2 334 417,61 грн. (два мільйони триста тридцять чотири тисячі чотириста дев`ять гривень 00 коп.), з них: Аптека № 51 (Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Нехвороща, вул. Центральна, 83) - 533 701,46 грн.; Аптечний пункт № 3 Аптеки №6 (м. Полтава, вул. Медична, 1, КП "Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради") - 252 436,53 грн.; Аптечний пункт № З МЛА № 207 (м. Полтава, вул. О. Гончара, 12, КП "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради", 2-й поверх) - 58 533,82 грн.; Аптечний пункт № 4 МЛА № 207 (м. Полтава, вул. М. Дмітрієва, 7 а, КП "Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради") - 93 188,28грн.; Аптечний пункт № 5 МЛА № 207 (м. Полтава, вул. Шевченка, 23, КП "Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради") - 736 169,83 грн.; Полтавська Центральна районна аптека № 250 (м. Полтава, вул. Європейська, 241 А) - 567 830,88 грн.; Аптека № 239 (Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Сагайдак, вул. Федоренка, 21) - 92 556,81 грн. Без чинної ліцензії відповідні лікарські засоби реалізувати неможливо, а більшість із них мають обмежений термін придатності та в разі тривалого судового розгляду ці терміни закінчаться, що спричинить підприємству незворотну шкоду. Відповідно до ст. 23 закону України "Про лікарські засоби", неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню. Правила утилізації та знищення лікарських засобів затверджені наказом МОЗ від 24.04.2015 № 242 "Про затвердження Правил утилізації та знищення лікарських засобів". За приписами вищенаведених нормативних актів передбачено обов`язок постачальника, в особі Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", передати всі неякісні лікарські засоби, термін придатності яких закінчився, для сплатної утилізації або знешкодження до суб`єктів господарювання, які мають відповідні ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами. Таким чином, у разі задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.08.2025 № 1230-25 в частині припинення дії ліцензії серії АВ № 599030 Полтавське обласне комунальне підприємство "Полтавафарм" несе чистий збиток у вигляді вартості лікарських засобів, термін придатності яких минув за час судового розгляду та набрання чинності рішенням суду, а також додаткові витрати на утилізацію таких лікарських засобів, що унеможливлює збереження існуючого становища суб`єкта господарювання.

Надаючи оцінку доводам заявника та вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це надання позивачу тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, встановлені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Сам факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 30.07.2020 у справі № 640/15124/19, від 16.01.2023 у справі № 640/19975/21, від 07.01.2025 у справі № 620/9187/24.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.

Однак, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.09.2021 у справі № 640/21076/20, від 27.05.2022 у справі № 640/30039/21 та у справі № 640/30039/21. Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду суд не вбачає.

Дослідивши заяву позивача та матеріали справи, суд зазначає, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.

Крім того, забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.08.2025 № 1230-25 "Про ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового), виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)", в частині припинення ПОКП "ПОЛТАВАФАРМ" дії ліцензії серії АВ № 599030, що була видана згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 22.05.2012 № 417, на провадження господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, з роздрібної та оптової торгівлі лікарськими засобами, до набрання законної сили рішенням по справі та заборони Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками вчиняти дії щодо виконання наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 07.08.2025 № 1230-25 "Про ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів (промислового), виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)", в частині припинення ПОКП "ПОЛТАВАФАРМ" дії ліцензії серії АВ № 599030, зокрема, але не обмежуючись - внесення запису про припинення дії ліцензії до Ліцензійного реєстру провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) до набрання законної сили рішенням по справі, буде мати наслідком надання правової оцінки оскаржуваному наказу та як наслідок фактично вирішення справи по суті.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи судом по суті.

У свою чергу надання правової оцінки оскаржуваному наказу можлива лише при розгляді справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості беззаперечно встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, та з огляду на приписи статті 150 КАС України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Полтавському обласному комунальному підприємству "Полтавафарм " в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм " до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою та восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Удовіченко