Постанова від 24.09.2025 по справі 363/2627/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7427/25 Справа № 363/2627/24 Головуючий у першій інстанції:Кузнєцова А. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Заводськогорайонного судум.Кам`янськогоДніпропетровської областіу складісудді КузнєцовоїА.С.від 22травня 2025року посправі запозовом ОСОБА_1 до Державногопідприємства «Вугільнакомпанія «Краснолиманська»про стягненнякомпенсації вартостівугілля тавідшкодування моральноїшкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 26.11.2014 року по 04.12.2016 року, звільнившись з посади машиніста гірничих виїмочних машин підземним 6 розряду з повним підземним робочим днем в шахті за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України. Стаж роботи позивача у вугільній промисловості складає 23 роки 1 місяць 14 днів. Всі роки після звільнення до 2022 року підприємство видавало йому вугілля. У 2022 році та 2023 році він власноруч подав всі необхідні документи до підприємства відповідача на отримання вугілля, але ні вугілля ні грошової компенсації не отримав. 29.03.2023 року ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту відповідача вимогу-повідомлення про видачу вугілля або грошової компенсації, але відповіді не отримав. 14.02.2024 року позивач звернувся до Міністерства енергетики України про допомогу у вирішенні питання щодо отримання вугілля з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та отримав відповідь, в якій роз`яснено, що він не має права на отримання вугілля через те, що виїхав з вугільного регіону, але може отримати грошову компенсацію. 04.03.2024 року позивач направив вимогу до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про виплату компенсації вартості вугілля, але відповіді не отримав. 15.04.2024 року ОСОБА_1 направив скаргу на бездіяльність ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Міністерства енергетики України. 21.04.2024 року позивач направив відповідачу досудову вимогу-претензію про виплату компенсації вартості вугілля, але відповідь знову не отримав. 18.05.2024 року позивач отримав відповідь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його скаргу до Міністерства енергетики України, в якій була зазначена недостовірна інформація щодо нього, а саме, що ним не було надано жодних документів, які надають право на отримання вугілля. Вказана недостовірна інформація принижує честь та гідність позивача перед Міністерством енергетики України та наносить йому моральну шкоду, яку він оцінює в 100000,00 гривень. Крім того, до моральних збитків позивач відносить час, витрачений ним на складання позовної заяви, вартість якого складає 1 грам золота (999 проби), а також необхідність вимагати від установи те, що належить йому по праву, що виводить його із рівноваги, завдає психологічного болю та погіршує його стан, що негативно впливає на його родину та сімейні стосунки і принижує його честь та гідність. Суму компенсації вартості вугілля позивач ОСОБА_1 оцінює в розмірі 168740,00 гривень, виходячи з розрахунку: 11,8 тони за 2022 рік та 5,9 тони за 2023 рік по вартості вугілля, взятій із мережі інтернет по мінімальній шкалі. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача компенсацію вартості вугілля в розмірі 168740,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, та моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 22 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення місцевого суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку судової повістки в електронному вигляді. Від ОСОБА_1 надійшла заява від 21.09.2025 про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач працював на шахтах, зокрема, з 18.11.2004 по 08.06.2010 на посаді машиніста гірничих виїмочних машин підземним у ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське»), з 07.07.2010 по 02.11.2014 на посаді машиніста машин підземним у ТОВ «Краснолиманське», а також з 26.11.2014 року по 04.12.2016 року в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», звільнився з посади машиніста гірничих виїмочних машин підземним 6 розряду з повним підземним робочим днем в шахті за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.12.1997 (а.с. 7-8).

19.02.2024 року позивач звернувся до Міністерства енергетики України зі зверненням щодо сприяння у забезпеченні ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» вугіллям на побутові потреби за 202-2023 роки або наданні грошової компенсації (а.с. 17-18).

Відповідно до листа Міністерства енергетики України №26/1.5-14-4829 від 26.02.2024 позивачу повідомлено, зокрема, питання забезпечення вуглеотримувачів вугіллям на побутові потреби знаходиться на контролі у заступника генерального директора з господарських та соціальних питань ДП «ВК «Краснолиманська» - Бугайова Р.С. (а.с. 17-18).

Позивач направив скаргу від 15.04.2024 року на бездіяльність ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Міністерства енергетики України в частині невиконання вимог щодо надання грошової компенсації за вугілля на побутові потреби (а.с. 20).

Листом ДП «ВК «Краснолиманська» №01/11-82/7 від 23.04.2024 повідомлено Міністерство енергетики України та позивача, що останній не надав до ДП «ВК «Краснолиманська» жодних документів, які підтвердили б зміну місця його проживання, доказів в потребі в паливі, а також жодного документу (рахунку, чеку, квитанції та ін.), який би підтвердив факт придбання ОСОБА_1 вугілля за власні кошти. Зазначено також, що статтею 43 Гірничого Закону України, п.п. 12.10 Галузевої Угоди не передбачено обов`язку підприємства компенсувати вартість невиданого соціального вугілля. Тому дії керівництва ДП «ВК «Краснолиманська» в аспекті порушеного питання, є правомірними (а.с. 20, 55).

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до частини 7 статті 43 Гірничого закону України від 06.10.1999 №1127-ХIV (з наступними змінами та доповненнями) підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб:

працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов`язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок;

пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах та мають загальний пільговий стаж на підземних роботах та/або роботах, пов`язаних з підземними умовами, та/або роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках, - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок;

особам з інвалідністю і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;

членам сімей (вдовам) працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, а також померлих пенсіонерів, які за життя мали таке право.

У відповідності до ч. 9 ст. 43 Гірничого закону України працівники гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення, забезпечуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Пунктом 8.16 Колективного договору Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», зареєстрвоаного виконавчим комітетом Родинської міської ради за №1 від 24.04.2014 року, встановлено, що в разі неможливості виділення вугілля в його товарному вигляді особам, що виїхали із вугільного басейну, які мають право на отримання побутового вугілля та мають потребу на новому місці проживання у паливі, компенсувати вартість вугілля в нормі, встановленій тарифною угодою найближчого вугільного басейну та цінам паливно-постачальних організацій.

Компенсацію вартості вугілля здійснює підприємство, з якого робітник пішов на пенсію, за рахунком, виданим паливно-постачальною організацією та заявою пенсіонера (п.12.12 Галузевої угоди) (а. с. 53-54).

У пункті 12.10.1 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості) від 03 липня 2001 року (далі - Галузева угода) передбачено, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби і надання компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також Переліку професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби (Постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року № 303), Порядком надання компенсації особам, які мають право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з централізованим опаленням (Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 887), Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і огранізацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травня 1976 року у частині, що не суперечить вказаним вище нормативно-правовим актам.

Відповідно до підпункту 12.10.3 Галузевої угоди безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.

Згідно з підпунктом 12.10.7 Галузевої угоди безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років; - на роботах, пов`язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки - 12,5 років; на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років.

Відповідно до підпункту 12.10.8 Галузевої угоди ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з абзацом першим розділу І Інструкції, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини із забезпечення безоплатним вугіллям на побутові потреби та застосовується тільки у частині, що не суперечить чинному законодавству України, визначено, що правом на безкоштовне отримання вугілля (сланцю) користуються особи, які проживають в будинках з пічним опаленням і кухонними вогнищами для приготування їжі.

Системний аналіз наведених норм права дає підставу для висновку про те, що чоловіки-пенсіонери, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах на підземних роботах не менше ніж 10 років та проживають в будинках (квартирах) з пічним опаленням і кухонними вогнищами для приготування їжі, мають право на безоплатне забезпечення підприємством, з якого вони вийшли на пенсію, вугіллям на побутові потреби за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №454/1000/21.

Згідно змісту відзиву на позовну заяву, відповідач визнає, зокрема, що з трудової книжки вбачається, що позивач звільнився з підприємства відповідача у 2016 році на підставі ст.38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію, та він є пенсіонером, який пропрацював на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, має підземний стаж більше ніж 23 роки та проживає у будинку з пічним опаленням, тобто є правові підстави на безоплатне надання йому вугілля на побутові потреби; однак, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 у 2022 році виїхав з вугільного басейну, тому на нього розповсюджуються умови виконання п. 12.12 Галузевої угоди, п. 8.16 Колективного договору (а.с. 46-47).

За змістом пункту 12.12 Галузевої угоди, у випадку неможливості виділення пільгового палива в його товарному вигляді особам, що виїхали з вугільного регіону після виходу на пенсію і мають на новому місці проживання потребу в паливі, компенсується вартість вугілля за нормою, установленою колективним договором Підприємства.

Компенсацію вартості пільгового вугілля здійснює Підприємство, з якого працівник вийшов на пенсію, за рахунком, виданим паливно-постачальною організацією (в межах норми та ціни вугілля, діючої на Підприємствах згідно до колективних договорів), і заявою пенсіонера (абзац 2 пункту 12.12 Галузевої угоди).

Отже, пункт 12.12 Галузевої угоди, пункт 8.16 Колективного договору визначають обов`язкові вимоги для відшкодування компенсації вартості побутового вугілля та до яких відноситься:

1) виїзд з вугільного регіону після виходу на пенсію і наявність на новому місці проживання потреби в паливі;

2) наявність рахунку, виданого паливно-постачальною організацією (в межах норми та ціни вугілля, діючої на Підприємствах згідно до колективних договорів), і заяви пенсіонера.

Таким чином, позивач має право на компенсацію вартості побутового вугілля, за умови надання ним доказів, що підтверджують зміну місця проживання, потреби в паливі, а також документів, які підтверджують факт придбання ним вугілля за власні кошти (рахунку, виданого паливно-постачальною організацією).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суду не представлено належних та допустимих доказів звернення позивача у 2022-2023 роках до відповідача із заявою про компенсацію вартості вугілля та доказів подання документів, що підтверджують потребу на новому місці проживання (за адресою по АДРЕСА_1 ) у паливі, а також рахунок, виданий паливно-постачальною організацією.

Суду першої інстанції позивачем не надано також доказів на підтвердження факту, що на новому місці проживання (за адресою по АДРЕСА_1 ) позивач має потребу у паливі; не надано рахунку, виданого паливно-постачальною організацією щодо придбання палива.

Під час розгляду справи місцевим судом позивачем не заявлено клопотання про надання відповідних доказів чи витребування таких доказів судом, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про недоведеність позову та відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» компенсації вартості вугілля в розмірі 168740,00 грн.

Позивачем до апеляційної скарги долучено копії акту №1 від 21.02.2022 та акту №281 від 02.10.2023, виданих старостою (т.в.о.) села Козаровичі, відповідно до яких після обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено, що даний будинок обігрівається пічним опаленням (а.с. 74, 75).

Частиною третьою статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №192/875/17 (провадження №61-12580ск19).

Позов у даній справі поданий у травні 2024 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 1).

Апелянтом не обґрунтовано поважність причин неможливості подання суду першої інстанції копій вказаних вище актів №1 від 21.02.2022 та акту №281 від 02.10.2023, виданих старостою (т.в.о.) села Козаровичі (а.с. 74, 75), тому вказані докази не приймається судом апеляційної інстанції.

Необґрунтованим є також заявлене в апеляційній скарзі клопотання про витребування у відповідача доказів факту подання останньому документів на отримання вугілля за 2022-2023 роки, адже таке клопотання не заявлялось у суді першої інстанції.

Позивач при предявленні позову не заявляв про вжиття заходів забезпечення доказів, про витребування доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.

Прудкогляд О.Є. просив також місцевий суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів, під час розгляду справи районним судом, не заявляв (а.с. 1-4).

Доводи апеляційної скарги про незалучення місцевим судом до участі у справі в якості співвідповідача Міністерства енергетики України - є безпідставним, адже належним відповідачем у даній справі є ДП «ВК «Краснолиманська», яке є юридичною особою та не ліквідоване.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Колегія звертає увагу, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводськогорайонного судум.Кам`янського Дніпропетровськоїобласті від22травня 2025року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова