Постанова

від 18.12.2007 по справі 21/379-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/379-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.12.2007р.м.Київ№ 21/379-А

За позовом:                    Акціонерного комерційного банку „Правекс – банк”;

До:                              Національного банку України;

Про:                              визнання нечинним пункту 4 постанови Правління НБУ №83 від

19.03.2007 р. та зобов”язання внести зміни до пункту 4 постанови

Правління НБУ №83 від 19.03.2007 р.

Судді  Мандриченко О.В. (головуючий)

Пінчук В.І.

Мудрий С.М.

при секретарі судового засідання    Радецькій Ю.О.

Представники

Від позивача:          Тропотяга Р.П., представник, довіреність №1355/Д від 05.11.2007 р.;

Від відповідача:          Романова І.В., представник, довіреність №18-208/4887-13777

від 21.12.2006 р.;

                              Мельник Г.В., представник, довіреність №18-208/2672-7318

від 12.07.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі №21/379-а, попереднє судове засідання призначене на 10.07.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2007 р. закінчене підготовче провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду на 19.09.2007 р.

Розпорядженням В.о. Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. розгляд справи доручено здійснювати у колегіальному складі суддів: Шевченко Е.О. (головуючий), Мандриченко О.В., Мудрий С.М.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 р. розгляд справи доручено здійснювати у колегіальному складі суддів: Мандриченко О.В. (головуючий), Пінчук В.І., Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2007 р. справа призначена слуханням на 18.12.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати нечинним пункт 4 постанови Правління Національного банку України від 19.03.2007 р. №83 „Про затвердження змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” в частині слів: „в повному обсязі”; зобов”язати відповідача внести зміни до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2007 р. №83 „Про затвердження змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, а саме, пункт 4 доповнити реченням наступного змісту: „зміни, затверджені постановою Правління Національного банку України від 19.03.2007 р. №83 щодо встановлення коефіцієнту резервування розповсюджуються на кредитні операції, що вчинені після набрання цією постановою чинності”, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданих письмових запереченнях позов не визнає та представники останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечують, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що постанова Національного банку України №83 „Про затвердження змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” прийнята ним в межах його повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Постановою Правління Національного банку України №83 від 19.03.2007 р. затверджені зміни до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі –Постанова).

Відповідно до п. 4 Постанови приписано банкам сформувати в повному обсязі резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями з урахуванням змін до 01.10.2007 р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач –це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов.

Згідно зі статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її право, свободи чи  інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, однією з підстав задоволення адміністративного позову є наявність порушення рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав, свобод чи інтересів позивача.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову Правління відповідача від 19.03.2007 р. №83 лише в частині пункту 4, щодо „в повному обсязі”. Інші положення даної постанови позивач не оскаржує.

Порядок формування банками резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями банків встановлений Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. №279 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 р. за №474/4695.

Отже, пункт 4 Постанови в оскаржуваній частині, а саме слова „в повному обсязі” ніяким чином прав, свобод чи інтересів позивача не порушує, оскільки відносини формування позивачем вказаного резерву в повному обсязі регулюються постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. №279 „Про затвердження положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, а не оспорюваним пунктом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України „Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження, принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 55 Закону України „Про Національний банк України” головна мета банківського регулювання і нагляду –безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльність банків, в межах та порядку, передбаченими законодавством України.

Згідно зі статтею 56 Закону України „Про Національний банк України” останній видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадів, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до статті 59 Закону України „Про Національний банк України” Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків. Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву здійснюється за рахунок витрат банку та, відповідно, зменшує його прибуток.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та підпункту 1.1.2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 р. №566, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Витрати –це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття або амортизації активів (визнання зменшення корисності активів).

При цьому, облік таких резервів здійснюється за контрактивними рахунками, що фактично зменшує вартість активу (кредиту).

Таким чином, створюючи резерви, банки відображають реальний результат своєї діяльності з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості операцій, а формування резервів безпосередньо не вимагає від банків залучення додаткових коштів (в тому числі з регулятивного капіталу) і жодним чином не порушує право позивача як господарюючого суб'єкта самостійно розпоряджатися прибутком від своєї діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 36 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з вищезазначеними нормами права, відповідач, як особливий центральний орган державного управління, видає нормативно-правові акти, які не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони, згідно з законом, пом'якшують або скасовують відповідальність, та повноважний визначити розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Щодо твердження позивача про надання постанові №83 зворотної дії в часі всупереч Конституції України, господарський суд зважає на таке.

У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі №1-7/99 (про зворотну дію в часті законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мали місце. Крім того, відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

За загальновизначеними принципами права, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються до тих правовідносин, які хоч і виникли до їх прийняття, проте продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Враховуючи вищезазначені обставини, господарський суд дійшов до висновку, що п. 4 постанови Правління Національного банку України №83 від 19.03.2007 р. „Про затвердження змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” не суперечить вказаним позивачем нормам права, а позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до цієї постанови шляхом доповнення пункту 4 реченням наступного змісту: „Зміни, затверджені постановою Правління Національного банку України від 19.03.2007 р. №83 щодо встановлення коефіцієнту резервування розповсюджуються на кредитні операції, що вчинені після набрання цією постановою чинності” не ґрунтується на чинному законодавстві України, а тому правових підстав для задоволення позовних вимоги позивача господарський суд не вбачає.

Підсумовуючи все вищезазначене, приймаючи постанову „Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 19.03.2007 р. №83, Національний банк України діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 94, 98, 158, 161 –163, розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, господарський суд,—

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена заінтересованою стороною в строки та порядку, визначеними статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддіО.В. Мандриченко (головуючий)

В.І. Пінчук

С.М. Мудрий