Ухвала від 08.10.2025 по справі 547/89/25

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код02886143

Справа №547/89/25

Провадження №2-др/547/9/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі :

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши заяву представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 адвоката Лобова М.О. про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселоподільський бурякорадгосп" до Семенівської селищної ради, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Каменєва Андрія Васильовича, державного реєстратора Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Юлії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку, права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ "Веселоподільський бурякорадгосп" адвокат Остапенко І.О. звернулась до суду із вище вказаним позовом.

27.06.2025 представник позивача подала до суду заяву про зміну предмета позову та клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 05.09.2025 у прийнятті заяви про зміну предмета позову та залучення співвідповідача у справі ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою суду від 22.09.2025 провадження у даній справі закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

24.09.2025 до суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Лобова М.О. про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача. Так, у відзиві на позовну заяву останнім було заявлено про стягнення з ТОВ «Веселоподільський бурякорадгосп» судових витрат, понесених ОСОБА_1 та зазначено, що орієнтовний розрахунок таких витрат складає 60 000 грн.

Вказав,що необґрунтованістьдій позивачау данійсправі полягаєу наступному.У 2021році ТОВ"Веселоподільськийбурякорадгосп"звернулося доСеменівського районногосуду Полтавськоїобласті зпозовом доСеменівської селищноїради,третіх осібта іншихвідповідачів,у т.ч. ОСОБА_1 (справа547/638/21).Ухвалою судувід 18.05.2022yсправі 547/638/21позовну заяву"Веселоподільськийбурякорадгосп"залишено безрозгляду.В подальшомупозивач звернувсядо Господарськогосуду Полтавськоїобласті зфактично ідентичнимпозовом (справа917/774/24). Ухвалою судувід 07.08.2024у справі917/774/24провадження усправі закрито. Надалі позивачзнову звернувсядо Семенівськогорайонного судуразу зновим формулюваннямвимог,але посуті тимсамим предметомспору.З моментуповторного поданняпозову постійнозмінює предметпозову,коло учасниківсправи,а такожпроцесуальний статус ОСОБА_1 ,що єявною спробоюадаптувати позовнуконструкцію дообставин,які складаютьсяу ходісудового розгляду.

На додачудо двохзмін підставпозову,зміни процесуальногостатусу ОСОБА_1 з відповідачана третюособу іпотім зновуна відповідача,представником позивачатакож заявлялосьчисленні клопотанняпро відкладеннярозгляду справи.Такі діїпозивача свідчатьне прореальне бажаннязахистити порушенеправо,а пропрагнення використатисудовий процесяк інструментвпливу натретю особута уникненнясудового контролюза безпідставністюпозовних вимог. Вважав,що уданій справімають місценеобґрунтовані діїпозивача,як підставадля задоволеннявимог прокомпенсацію витратна правовудопомогу,передбачених ч.5ст.142ЦПК України. На підтвердженняфакту понесеннясудових витратнадано: копію договорупро наданняправової допомоги№26/02-1від 26.02.2025; копію акта№1від 27.02.2025про наданняприйняття послугдо договорупро наданняправової допомоги№26/02-1від 26.02.2025;копію рахункафактури №СФ-0000001від 27.02.2025;копію квитанціїпро оплатувід 03.03.2025; копію акта№2від 12.09.2025про наданняприйняття послугдо договорупро наданняправової допомоги№26/02-1від 26.02.2025;копію рахунка-фактури №СФ-0000005від 12.09.2025; копію квитанціїпро оплатувід 17.09.2025; копію акта№3від 22.09.2025про наданняприйняття послугдо договорупро наданняправової допомоги№26/02-1від 26.02.2025;копію рахунка-фактури №СФ-0000006від 22.09.2025; копію квитанціїпро оплатувід 23.09.2025.Відтак загальнийрозмір витрат ОСОБА_1 становить: 15 000 грн. + 18 000 грн. + 5 600 грн 00 коп.) = 38 600 грн.

Запереченням від 26.09.2025 представник позивача адвокат Остапенко І.О. просила відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю.

Вказала, що у даній справі відсутні об`єктивні ознаки необґрунтованості дій позивача, оскільки:1) закриття провадження зумовлене виключно підсудністю. Так ухвалою Семенівського районного суду від 22.09.2025 провадження закрито оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Це прямо відповідає положенням статті 19 ЦПК України, яка визначає, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із цивільних, сімейних та інших правовідносин, крім справ, розгляд земельних, сімейних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто суд дійшов висновку не про безпідставність позову, а про те, що предмет спору належить до юрисдикції господарських судів; 2) реалізація права на судовий захист не є зловживанням. Відповідно до статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів. Реалізація цього права не може кваліфікуватися як «необґрунтована дія», навіть якщо суд у подальшому визначає іншу юрисдикцію; 3) зміна предмета чи підстав позову допустима процесуально. Статті 49 та 50 ЦПК України дозволяють позивачу змінювати чи уточнювати позовні вимоги до початку розгляду справи по суті. Здійснення цього права не є ознакою недобросовісності або наміру затягувати процес. 4)відсутній причинний зв`язок між діями позивача та витратами ОСОБА_1 . Навіть якщо відповідач поніс витрати на правничу допомогу, вони є наслідком звичайної участі в процесі, а не дій, які закон відносить до «необґрунтованих». Отже, закриття провадження на підставі статті 19 ЦПК України (непідсудність справи судам загальної юрисдикції) не створює жодних правових підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача.

Щодо недоведення та неспівмірності витрат вказала, що відповідно до частини 3 статті 133 та 2 статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови доведення їх реальності, необхідності та співмірності зі складністю справи. Подані відповідачем акти № 1 від 27.02.2025 та № 2 від 12.09.2025 та договір про надання правової допомоги № 26/02-01 хоча й містять погодинну ставку (1 200 грн/ год) та фіксовану вартість участі у засіданні (2 000 грн), проте не доводять:

- економічної обґрунтованості ставки 1200 грн за годину. Умови договору лише фіксують цей розмір, але не пояснюють, чому саме така ставка є необхідною і ринково виправданою для підготовки стандартних процесуальних документів або вивчення матеріалів справи. У матеріалах немає даних про середньоринкові тарифи, складність спору чи обсяг робіт, що виправдовували б саме такий рівень оплати;

- пропорційності обсягу часу характеру робіт. У багатьох пунктах акта передбачено кілька годин роботи (наприклад, 4 години на матеріалів чи стандартного позову або процесуального документу необхідно саме вивчення документів), проте не наведено пояснень, чому для аналізу однотипних стільки часу. За умов, коли провадження закрито на стадії підготовчого розгляду без дебатів і без дослідження доказів, такі витрати виглядають завищеними;

- співмірності з фактичним перебігом справи. Справу закрито з підстав підсудності господарському суду (ст.19 ЦПК України), розгляд по суті не відбувся, складних доказових досліджень не проводилося.

Заявлена сума 38 600 грн не корелює з реальним обсягом необхідних дій та є неспівмірною складності справи.

У сукупності ці обставини свідчать, що витрати не доведені як економічно обґрунтовані та співмірні і не можуть бути покладені на позивача, тим більше що підставою закриття провадження була лише підсудність, а не безпідставність позову (ч.5 ст.142 ЦПК України).

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати;

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяву представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Лобова М.О. про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПЦ України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

При цьому,порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.Так, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи,внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.6 ст142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимогчастини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Поряд із цим, ЦПК України не містить норм, які б встановили критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження (постанова Верховного Суду від 26.04.2022 у справі №185/8266/20-ц).

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача ; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 17.12.2020 у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18.

Відтак, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат третя особа має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої, дванадцятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем або третьою особою витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення до суду з позовом гарантоване ст.ст. 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Реалізуючи право на судовий захист, представник позивача Товариства зобмеженою відповідальністю"Веселоподільськийбурякорадгосп" звернулась до суду з позовом до Семенівської селищної ради, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Каменєва Андрія Васильовича, державного реєстратора Заїчинської сільської ради Полтавської області Похилець Юлії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку, права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. В подальшому в порядку ч.3 ст. 49, ч.1 ст.51 ЦПК України подала заяву про зміну предмета позову та залучення співвідповідача ОСОБА_1 .

Отже, позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду з зазначеним позовом. Також, відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК скористався правом на зміну предмета позов в порядку передбаченому ЦПК України.

Відмова суду у прийнятті заяви про зміну предмета позову, закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не може свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

За змістом абз. 3 п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 № 10, у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10,11ЦПК). При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Неодноразове звернення позивача до суду з аналогічними позовними вимогами, до Семенівського районного суду Полтавської області та до Господарського суду Полтавської області, залишення позову за заявою позивача без розгляду Семенівським районним судом та закриття провадження у справі Господарським судом Полтавської області суд також не вважає зловживанням позивачем процесуальними правами, оскільки таки дії є реалізацією останнім наданого Конституцією та законами України права на судовий захист.

Крім того, неявка в судове засідання представника позивача та відкладення судових засідань за клопотанням представника позивача без поважних причин не відбувалось (судом не встановлювались неповажні причини неявки позивача у судове засідання).

Таким чином, звернення позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселоподільський бурякорадгосп" до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими.

Судом не встановлено дій позивача при зверненні до суду, які є умисними, недобросовісними та які можна розцінювати, як зловживання процесуальним правами.

Отже, вирішуючи питання третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не є необґрунтованими та не тягнуть за собою його обов`язок відшкодувати понесені третьою особою витрати на правничу допомогу.

Вказані висновки суду узгоджуються зпозицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі№521/3011/18.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат третьої особи на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятоїстатті 142 ЦПК України, а тому заява не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.141,270,353,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Лобова М.О. про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи №547/89/25, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача, відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії повної ухвали.

Повний текст ухвали складена 08.10.2025.

Суддя Л.М.Самойленко