Рішення від 08.10.2025 по справі 904/857/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2025м. ДніпроСправа № 904/857/25 (904/4996/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення заробітної плати з боржника

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про заробітної плати з боржника, в якій просить суд:

1. Відкрити провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (ЄДРПОУ 00168076) на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористану відпустку у розмірі 35 098,80 грн ( тридцять п`ять тисяч дев`яносто вісім грн 80 коп.);

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки у виплаті в розмірі 21514,32 грн ( двадцять одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн 32 коп.);

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.);

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до Новокодацького районного суду міста Дніпра та за подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 21.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/857/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/857/25(904/4996/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 09.09.2025 зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 09.09.2025 була отримана відповідачем 09.09.2025, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ".

Станом на 06.10.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

03.10.2025 від арбітражного керуючого Усачова О.М. надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідки АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» щодо заборгованості перед ОСОБА_1 .

Судом документи долучені до матеріалів справи.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 07.10.2025 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ".

Наказом Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" 346/к/тр від 19.05.2025 ОСОБА_2 було звільнено з посади директору з маркетингу та продажів дирекції (№50), за згодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до Довідки Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" №68 від 03.10.2025, Позивачу була нарахована, але не виплачена компенсацію за невикористану відпустку в сумі 35 098,80 грн.

Станом на дату звернення до суду з дійсною позовною заявою заборгованість АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" перед ОСОБА_1 не погашена.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем заборгованості перед ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених Позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Протиправність дій Відповідача щодо не виплати нарахованої компенсації за 141 (сто сорок один) календарний день невикористаної щорічної основної відпуски, в розмірі 51 767,88 (п`ятдесят одну тисячу сімсот шістдесят сім) гривень 88 копійок передбачена чинним законодавством КЗпП України та статтею 47 КЗпП України, якою передбачений обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116 КЗпП України) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про-звільнення до трудової книжки. Що зберігається у працівника. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

У відповідності до ч.1. ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно із статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно із ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно із п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці робот.

У зв`язку з вищенаведеним, при розрахунку середнього заробітку позивачем взято заробітну плату за червень і липень 2024 року.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, позивачем взято заробітну плату за червень і липень 2024 року, згідно яких нарахована заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню складає 100400,00 грн., з яких: нарахована заробітна плата за червень 2024 року 50200,00 грн., за липень 2024 року 50200,00 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у червні 2024 року - 21 днів, у липні 2024 року - 21 днів.

З урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, середньоденний заробіток позивача становить 50200,00 грн. + 50200,00 грн. / (21 днів +21 днів) - 2 390,48грн. в день.

Період затримки розрахунку, коли позивач дізнався про суму заборгованості на дату повного розрахунку, тобто з 18.02.2025 року (день коли дізнався про суму заборгованості) по день сплати заборгованості - 28.02.2025 року (день сплати заборгованості) складає 112 робочих днів, Сума середнього заробітку за заявлений період затримки розрахунку при звільненні становить (2390,48 грн. х 9 робочих днів =21 514,32 грн).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 21 514 гривні 32 коп.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, підлягає стягненню з Відповідача на користь ОСОБА_1 35 098,80 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 21 514,32 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.02.2025 по 28.02.2025 (по день сплати заборгованості).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., то суд вважає, що в задоволенні цієї частини позову слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 вищевказаної статті, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року № 5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Також згідно з пунктом 5 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, обов`язковою умовою для настання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди є наявність вини з боку заподіювача такої шкоди. Разом з цим, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається із змісту п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» №4 від 31 березня 1995 року обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини, зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

Однак, судом встановлено, що позивачем не доведено факт заподіяння моральних, душевних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові, та не аргументовано суму морального відшкодування, а тому суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає наступне.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди у розмірі 2 422,40 грн., відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4288246497.1 від 04.04.2025.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 21 514,32 грн. судом задоволені, моральна шкода заявлена позивачем у розмірі 10 000,00грн. судом відхилена, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно відповідно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 654,01 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,39 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) про стягнення середнього заробітку за час затримки, компенсація за невикористану відпустку, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 35 098,80 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 21 514,32 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.02.2025 по 28.02.2025 (по день сплати заборгованості), 1 654,01 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00грн. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,39 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 08.10.2025.

Суддя А.Є. Соловйова