Рішення

від 04.10.2007 по справі 47/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/223

04.10.07

За позовом     Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції

До                    Приватної фірми „Імереті”

Про                   стягнення 398,25 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:            Соловей В.В.- довіреність б/н від 17.05.07р.

Від відповідача:             не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 398,25 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за Договором № 4400108714 від 09.07.2002, а саме: 381,45 грн. основного боргу, 16,80 грн. - пені, а також 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 було порушено провадження у справі № 47/223 та призначено її до розгляду на 26.09.2007.

Ухвалою від 26.09.2007 розгляд справи було відкладено на 04.10.2007 в зв'язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні 04.10.2007 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

В судове засідання 04.10.2007 відповідач свого представника не направив, відзив і витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання 04.10.2007 повідомлений належним чином. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

                                                         ВСТАНОВИВ:

09.07.2002 року між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції в якості виконавця (Позивач) - з однієї сторони, та Приватної фірми „Імереті, в якості замовника (Відповідач) - з другої, було укладено Договір № 4400108714 про надання послуг електрозв'язку (далі-Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а відповідач своєчасно проводити оплату наданих послуг.

Відповідно до п.п.4.3., 4.5. Договору відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги, рзрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідно до пояснень представника позивача, відповідач належним чином не виконував свої обов”язки по сплаті наданих йому послуг позивачем та несвоєчасно і не вповному обсязі сплачував заборгованість за послуги електрозв”язку та допустив виникнення боргу в сумі 381,45 грн.  

Факт отримання відповідачем послуг телефонного зв'язку підтверджується даними обігової відомості особового рахунку абонента телефонної мережі загального користування України.

Позивачем, з  метою отримання грошових коштів за надані, але не оплачені послуги на загальну суму 381,45 грн. за укладеним Договором, направлено на адресу відповідача претензію № 07-06/1185м від 03.11.2006 з вимогою сплатити суму заборгованості за надані послуги.

Згідно позовної заяви, на день звернення позивача до суду, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 381,45 грн. за надані позивачем послуги за Договором не сплатив.

Згідно доручення від 01.03.2007 відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” позивачу надано право від імені товариства підписувати і подавати претензії та позови, апеляційні та касаційні скарги, інші процесуальні документи, представляти інтереси товариства в усіх судах загальної юрисдикції, передбачениз Законом України „Про судоустрій України”, з усіма правами, наданими сторонам відповідними процесуальними законами.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту,  права або законні інтереси якого порушено де під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 22 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що збитки це витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 встановлено, що строк   договору  про  надання  послуг  встановлюється  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови Договору виконав в повному обсязі, а відповідач свої обов'язки за Договором по оплаті наданих йому позивачем послуг електрозв'язку у розмірі 381,45 грн. –не виконав, а тому на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість  в сумі 381,45 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

На підставі викладеного, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги електрозв'язку за Договором  в розмірі 381,45 грн.- законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” споживачі   телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі  затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі   сплачують пеню, яка обчислюється  від  вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в  період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.8 Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг електрозв'язку за Договором в розмірі 381,45 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 16,59 грн.

Згідно розрахунку суду розмір пені складає 16,59 грн.:

В період з 17.05.2006 по 09.06.2006 року (24 дні) облікова ставка НБУ складала 9,5%.

(381,45 грн. (сума заборгованості за договором) х 9,5% х 24 дні)/365 = 2,38 грн.

В період з 10.06.2006 по 17.11.2006 року (160 днів) облікова ставка НБУ складала 8,5% .         (381,45 грн. (сума заборгованості за договором) х 8,5% х 160 днів)/365 = 14,21 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, складає: 2,38 грн. + 14,21 грн. = 16,59 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позові, не надав.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково: в частині стягнення з Відповідача 381,45 грн. –основного боргу, 16,59 грн. –пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 101,94 грн. - витрат по сплаті державного мита та 117,94 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

                                                             ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватної фірми „Імереті” (01011, м.Київ, вул. Арсенальна, 9/11, р/р 2600311509 АППБ „Аваль” в м.Києві, МФО 300335, код ЗКПО 24473074), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, п/р 26000402028729 в КРД(Ф) АППБ «Аваль», МФО 322904, код ЗКПО 01189910) 381 (триста вісімдесят одна) грн. 45 коп. –основного боргу, 16 (шістнадцять) грн. 59 коп. - пені, а також 101 (сто одна) грн. 94 коп. - витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 94 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його             прийняття.

    Суддя                                                                                           Станік С.Р.