Рішення

від 22.01.2008 по справі 3/467

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/467

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/467

22.01.08

За позовом    Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та

                       газифікації «Харківгаз»

До                       Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

                       «Нафтогаз України»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  1. Міністерство палива та енергетики України

                       2. Фонд державного майна України

                       3. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

Про                        внесення змін до договору № 04/01-823 від 28.12.2001

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача             Ващенко В.О. –по дов. № 06/4074  від 08.10.2007                                   

Від відповідача        Тютюнник С.В. –по дов. № 104/35 від 15.05.2007

Від третьої особи 1  не з'явились

Від третьої особи 2  не з'явились

Від третьої особи 3  Пац В.О. –по дов. № 14-85 від 06.03.2007   

У засіданні брали участь

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.12.2007 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківгаз»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про внесення змін до договору № 04/01-823 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, укладеного 28.12.2001 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Харківгаз»та Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом викладення п. 10.1. зазначеного договору в наступній редакції:

«Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 21 березня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики буде видано відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації «Харківгаз»нову ліцензію на здійснення господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії».

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Згідно з п.10.1. договору № 04/01-823  від 28.12.2001 його сторонами було передбачено, що цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 31 грудня 2002 року. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах. При укладенні договору № 04/01-823  від 28.12.2001 його сторони керувалися чинним на той момент Цивільним кодексом УРСР від 18.07.1963 № 1540-06, яким не було закріплено поняття «господарського договору»та не було визнано такої істотної умови договору як строк дії, крім випадків, передбачених законом. З 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-14, згідно з п.4 Перехідних положень якого до господарських відносин, які виникли до вказаної дати, застосовуються положення ГК України щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України строк дії є обов'язковою умовою господарського договору. Національною комісією регулювання електроенергетики України видано позивачу ліцензії АА № 224466 і АА № 224474 на здійснення господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами зі строком дії до 06.04.2010, що виключає можливість отримання іншими суб'єктами ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території, затвердженій НКРЕ України. Позивач звернувся до відповідача з пропозицією про зміну п.10.1. договору № 04/01-823  від 28.12.2001  шляхом викладення його у редакції позивача. У зв'язку із тим, що позивач не отримав відповідь у встановлений двадцятиденний строк, він звернувся до господарського суду із відповідним позовом на підставі ст. ст. 20 та 188 ГК України.

Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України 13.12.2007 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить внести зміни до договору № 04/01-823 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, укладеного 28.12.2001 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Харківгаз»та Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом викладення п. 10.1. зазначеного договору в наступній редакції:

«Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 21 березня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству з газопостачання та газифікації «Харківгаз»нову ліцензію на здійснення господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії».

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву заперечує проти заявлених вимог з наступних підстав. В позовній заяві позивач посилається на ст. 188 ГК України, якою передбачена можливість сторін господарського договору ініціювати зміну або розірвання договору з підстав, які вони вважають істотними для своїх законних інтересів. Керуючись вищезазначеною статтею позивачем 03.09.2007 було направлено відповідачу пропозицію від 31.08.2007 про зміну п. 10.1 договору № 04/01-823 від 28.12.2001 шляхом викладення його у вищезазначеній редакції. На стадії розгляду справи в суді між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (завірену копію якої було надано в судовому засіданні 10.12.07). Відповідно до п. 10.1 вказаної угоди «...Договір набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками, скріплення печатками сторін та оформлення передачі компанією майна користувачу і діє до 31 грудня 2007 року. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за 45 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, договір вважається подовженим на наступні 12 місяців на тих же умовах». Таким чином між позивачем та відповідачем вже після подачі позовної заяви було досягнуто згоди на викладення пункту щодо строку дії договору в зазначеній редакції. Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. На підставі викладеного відповідач просить про припинення провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору, так як позивачем підписано додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації.

Третя особа 1 в засідання суду не з'явилась, у письмових поясненнях вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав. Позивач зазначає, що, виходячи із змісту п. 2.1.3. ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, лише ВАТ «Харківгаз»має право здійснювати діяльність з розподілу природного газу на відповідній території та протягом певного строку —строку дії відповідної ліцензії. Вважає, що таке твердження не відповідає дійсності. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Господарського кодексу України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Отже, наявність ліцензії надає право, а не зобов'язує суб'єкта господарювання здійснювати певний вид господарської діяльності. Ліцензія зобов'язує виконувати умови здійснення певного виду господарської діяльності. Крім того, позивач мав право здійснювати діяльність з розподілу природного газу на відповідній території не тільки на підставі ліцензії, а й на підставі договору № 04/01-823 від 28.12.2001, за умовами якого позивачу було надано право користуватися відповідним державним майном. Таким чином, у разі розірвання вказаного договору, позивач не зможе здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу на визначеній території. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач також посилається на те, що ліцензії, видані йому на здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, діють до 06.04.2010. Чинним законодавством не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання щодо укладання господарського договору, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, на провадження якої отримано ліцензію, виключно на строк, протягом якого діє ця ліцензія. Вважає за необхідне зазначити, що п. 10.1. додаткової угоди № 2 від 26.11.2007 до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, ВАТ «Харківгаз»та ДК «Газ України»погоджено строк дії договору до 31.12.2007. Просить в позові відмовити повністю.

Третя особа 2 в засідання суду не з'явилась, у письмових поясненнях зазначає наступне. Позовна заява подана до суду 31.10.2007. Позивач просить суд внести зміни до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, шляхом викладення п. 10.1 зазначеного договору в наступній редакції: «цей Договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 20 квітня 2010 року...». 10.12.2007 в судовому засіданні відповідачем було надано додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 26.11.2007. Як вбачається з зазначеної додаткової угоди п 10.1 строк сторони досягли згоди з усіх істотних умов додаткової угоди та погодились про те, що строк дії договору діє до 31.10.2007. Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками. Таким чином, сторони погодились про строк дії договору до 31.10.2007 року вже після подачі позову, що свідчить про те, що спір між позивачем та відповідачем вже врегульовано, а отже відсутній предмет спору по даній справі відсутній. Просить на підставі ст.  80 ГПК суд припинити провадження у справі.

Третя особа 3 у письмових поясненнях проти заявлених вимог заперечує з наступних підстав. В позовній заяві позивач посилається на ст. 188 ГК України, якою передбачена   можливість  сторін   господарського  договору   ініціювати   зміну  або розірвання договору з підстав, які вони вважають істотними для своїх законних інтересів. Керуючись вищезазначеною статтею позивачем було направлено відповідачу пропозицію від 31.08.2007 про зміну п. 10.1 договору № 04/01-823 від 28.12.2001 шляхом викладення його у вищезазначеній редакції. На стадії розгляду справи в суді між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (завірену копію якої було надано в судовому засіданні 10.12.07). Відповідно до п. 10.1 вказаної угоди «...Договір набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками, скріплення печатками Сторін та оформлення передачі Компанією майна Користувачу і діє до 31 грудня 2007 року. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за 45 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, договір вважається подовженим на наступні 12 місяців на тих же умовах». Таким чином між позивачем та відповідачем вже після подачі позовної заяви було досягнуто згоди на викладення пункту щодо строку дії договору в зазначеній редакції. Враховуючи, що між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 2 до договору № 04/01-823 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, тому провадження у справі, відповідно до ст. 80 ГПК України, підлягає припиненню, оскільки відсутній предмет спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04/01-823  про користування державним майном, яке не підлягає приватизації. Згідно з преамбулою вказаного договору розподільні газопроводи передаються з метою забезпечення транспортування, зберігання та розподілу природного газу.

Згідно з п.10.1. договору № 04/01-823  від 28.12.2001 його сторонами було передбачено, що договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 31 грудня 2002 року. У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-14, відповідно до ч. 3 ст. 180 якого при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити строк дії договору. Отже, строк дії є обов'язковою умовою господарського договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з п. 4 Перехідних положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, його положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Отже, положення Господарського кодексу України щодо зобов'язання сторін погодити строк дії договору підлягають застосуванню після 1 січня 2004 року і до договору № 04/01-823  від 28.12.2001.  

При укладенні договору № 04/01-823  від 28.12.2001 сторони керувалися також Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 № 1775-III, відповідно до ст. 8 якого суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.  

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, ст. 14 Господарського кодексу України ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Зокрема, 21 та 28 березня 2000 року НКРЕ України було видано позивачу ліцензії серії АА № 224466 на здійснення господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та АА № 224474 на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом. Вказані ліцензії діють до 21 та 28  березня 2010.

П. 2.2. Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності (ліцензійних умов) з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами, затверджених Постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 30.09.99 № 1263, які були чинними на момент укладення договору, було передбачено,  що  ліцензіат має право здійснювати ліцензовану діяльність лише на географічній території, яка визначається.

Крім того, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року № 89 та постановою НКРЕ України від 30.09.2005 № 859 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, згідно з пп. 2.1.1. та пп. 2.1.3 п.2.1. яких провадження господарської діяльності з розподілу природного газу можливе за наявності в ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні; а також провадження господарської діяльності з розподілу природного газу лише на території, затвердженій НКРЕ України.

Із змісту вищенаведених норм випливає, що НКРЕ України не може видати дві або більше ліцензій на діяльність з розподілу природного газу на певній географічній території. Тобто отримання певним суб'єктом господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на певній території тим самим виключає можливість отримання іншим суб'єктом господарювання ліцензії на аналогічний вид діяльності на тій же території, та протягом певного строку –строку дії ліцензії.

Таким чином, лише позивач об'єктивно має право здійснювати діяльність з розподілу природного газу на відповідній території та протягом певного строку –строку дії відповідної ліцензії.

Водночас з огляду на приписи ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та ст. 14 Господарського кодексу України строк здійснення позивачем господарської діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та розподілу природного газу об'єктивно є обмеженим строком дії ліцензії (до 21 та 28 березня 2010 року). Чинне законодавство забороняє здійснення господарської діяльності, яка підлягає обмеженню, без отримання відповідної ліцензії.

Зокрема, ст. 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»передбачене застосування фінансових (штрафних) санкцій до суб'єктів господарювання, а ст. 202 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без одержання ліцензії.

Крім того, у разі відсутності у суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності договори, безпосередньо пов'язані із такою діяльністю, повинні бути визнані недійсними (п.10 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99  № 02-5/111). Таким чином, здійснення позивачем господарської діяльності після перебігу строку дії відповідної ліцензії суперечитиме вимогам ст. 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та ст. 14 ГК України.

Однак, це не виключає можливості отримання  позивачем нової ліцензії на здійснення зазначеного виду господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу на підставі положень ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу.

Суд також враховує, що ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій (відшкодування збитків, штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій). Звідси, існує певне логічне протиріччя між зобов'язаннями позивача щодо належного виконання умов договору № 04/01-823  від 28.12.2001 та законодавчою забороною здійснення господарської діяльності після перебігу строку дії ліцензії.

При цьому, за змістом ст. 193 Господарського кодексу України у обох сторін вказаного договору існує загальногосподарський інтерес до належного виконання господарських зобов'язань за договором. Узгодження строків дії договору № 04/01-823 від 28.12.2001 зі строком дії ліцензії на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами забезпечує загальногосподарський інтерес сторін договору у належному його виконанні.

Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства та необхідності забезпечення загальногосподарського інтересу сторін за договором № 04/01-823  від 28.12.2001 існує одночасно необхідність чіткого визначення строку дії вказаного договору в залежності від строку дії ліцензії на право здійснення позивачем  діяльності з розподілу природного і нафтового газу.

На підставі викладеного, з урахуванням положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»,  Господарського кодексу України, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом зміни і припинення господарських правовідносин, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, ст. 188 Господарського кодексу України прямо передбачена можливість сторін саме господарського договору ініціювати зміну або розірвання договору з підстав, які вони вважають істотними для своїх законних інтересів.

Зокрема, 03.09.2007 позивачем було направлено пропозицію № 3456 від 31.08.2007 відповідачу про зміну п. 10.1. договору № 04/01-823  від 28.12.2001 шляхом викладення його у новій редакції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не було отримано відповіді від відповідача у встановлений ст. 188 Господарським кодексом України двадцятиденний строк. Тому позивач звернувся із відповідним позовом до господарського суду.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність предмету спору, оскільки додаткова угода від 26.11.2007 встановлює строк дії договору до 31.12.2007, а предметом позовних вимог у справі є зміна строку дії договору на строк до 22 березня 2010 року. Позивач не відмовився від заявлених позовних вимог та подав письмові пояснення щодо наявності між сторонами господарського спору.   

Згідно п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання  чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п.10.1. договору № 04/01-823 від 28 грудня 2001 року, укладеного між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Харківгаз», шляхом викладення у наступній редакції:

«Цей Договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє до 21 березня 2010 року.

У випадку, якщо Національною комісією регулювання електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до чинного законодавства органом ліцензування буде видано Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Харківгаз»нову ліцензію на здійснення господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього Договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії».

3. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківгаз»(61022, м. Харків, Держпром, 2 під'їзд, 5,3 поверх, код ЄДРПОУ 03359500) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова