Постанова від 08.10.2025 по справі 480/7296/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 р. Справа № 480/7296/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/7296/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Волинської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор» (даліТОВ «Фавор», позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби ( даліВолинська митниця, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Волинської митниці від 31.07.2024 № UА205100/2024/000034/2 про коригування митної вартості;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205100/2024/000103 від 31.07.2024;

- стягнути на користь ТОВ «Фавор» суму судового збору в розмірі 3025 грн за рахунок бюджетних асигнувань волинської митниці.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі № 480/7296/24 адміністративний позов ТОВ "Фавор" задоволено.

Визнано протиправними і скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості № UА205100/2024/000034/2від 31.07.2024 та картку відмови ТОВ "Фавор" у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205100/2024/000103від 31.07.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ТОВ "Фавор" 3028,00 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 по справі № 480/7296/24 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «Фавор».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, було встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться позивачем на митну територію України, не може бути визнана, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для підтвердження митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, що слугувало беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як, наслідок, - витребування додаткових документів у позивача, які останнім було надано не в повному обсязі. Після чого, враховуючи не надання декларантом документів, які б документально підтвердили складові митної вартості, вказує, що митницею, на підставі ст. 64 МК України, було визначено митну вартість задекларованого позивачем товару за резервним методом, згідно рівня раніше визнаних митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби та винесено правомірне рішення про коригування митної вартості товарів № UА205100/2024/000034/2від 31.07.2024.

Щодо суті виявлених розбіжностей, відповідач зауважує, що суд першої інстанції, стверджуючи про відсутність в оскаржуваному рішенні доказів на підтвердження інформації щодо протяжності маршруту транспортування товару, не врахував, що встановлена відповідачем у рішенні протяжність маршруту є орієнтовною, яку можна визначити за допомогою будь-яких додатків у мережі Інтернет, зокрема, застосунку Google Maps. Вказує, що правильність обрахунків митниці щодо протяжності маршруту підтверджується наданим позивачем рахунком на оплату № 10 від 29.07.2024. Звертає увагу, що судом першої інстанції, при оцінці вказаних обставин, не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.09.2019 по справі № 440/3790/18.

З приводу не включення до складу митної вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що за результатом аналізу наданих позивачем документів було встановлено, що адреса місця навантаження товару не відповідає адресі місця знаходження продавця, що, з огляду на обумовлені сторонами умовами поставки товару FCA (в разі здійснення поставки товару не на площах продавця, останній не несе відповідальності за розвантаження товару), викликало у митного органу сумнів щодо можливого не включення позивачем до митної вартості витрат на навантаження товару, що є невід`ємними складовими митної вартості товару.

Висновок суду першої інстанції про те, що числове значення в митній декларації країни відправлення 24PL301010E0904890 від 26.07.2024, не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №016/07/24DEX від 19.07.2024, оскільки на дату складання митної декларації країни відправлення 26.07.2024 курс польського злотого до євро становив 4,3376, відповідно продавцем вірно визначено в митній декларації країни відправлення вартість товару в перерахунку з євро в польські злоті, апелянт вважає таким, що суперечить сутності та поняттю статистичної вартості, яка зазначається у графі 46 копії митної декларації країни відправлення. Вказує, що оскільки товар поставлявся на умовах FCA, то до статистичної вартості товару мали бути включені такі складові як вартість товару та витрати на транспортування товару до кордону України, враховуючи, що вони не включалися до фактурної вартості товару. Разом з цим, як стверджує відповідач, з пояснень позивача слідує, що до статистичної вартості товару було включено лише вартість товару, що не спростовує сумнівів митниці щодо заявлених числових складових митної вартості.

Наполягає, що митниця, з огляду на приписи ч.3 ст. 53 МК України, мала право на витребування у декларанта додаткових документів, які останній, надав, але не в повному обсязі, що і стало підставою для винесення рішення про коригування митної вартості № UА205100/2024/000034/2від 31.07.2024, яке, на переконання відповідача, є законним та обґрунтованим.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З приводу зауважень митного органу щодо підтвердження витрат на транспортування, вказує, що вартість перевезення визначає сам перевізник, виходячи, зокрема, з протяжності маршруту, вартості палива, особливостей маршруту та вантажу, строків виконання тощо. Стверджує, що наведений митним органом маршрут є невірним, адже його протяжність перевищує, встановлену у наданих позивачем документах, на 100 км та побудований таким чином, щоб оминути прямий шлях територією Польщі до пункту пропуску «Ягодин-Дорогуск».

Щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, позивач стверджує, що такі витрати було включено до митної вартості товару, оскільки, на виконання умов контракту № 775-FTA від 22.02.2024 щодо поставки (на умовах FCA Озорков), навантаження та вивантаження товару здійснювалось на площах продавця.

Також щодо невідповідності числового значення, вказаного в митній декларації країни відправлення ціні товару згідно рахунку-фактури, позивач зауважує, що продавцем вірно визначено в митній декларації країни відправлення вартість товару в перерахунку з євро на польський злотий, адже вартість товару в євро згідно рахунку № 016/07/24DEX від 19.07.2024 становить 18843,86 євро, відповідно вартість товару в польських злотих визначена в митній декларації країни відправлення №24PL301010E0904890 від 26.07.2024 складає 81737 польських злотих (18843,864,3376), що виключає наявність будь-якої невідповідності.

Посилання відповідача на ненадання специфікацій, перерахованих в платіжному документі № 31 від 19.07.2024 вважає недоречним, оскільки позивачем було надано до митного органу всі специфікації, перелічені в графі «Призначення платежу» вказаного платіжного документа. Однак, як вказує позивач, митний органом жодним чином не відобразив це у оскаржуваному рішенні.

З урахуванням викладеного, наполягає на протиправності рішення Волинської митниці № UА205100/2024/000034/2від 31.07.2024 про коригування митної вартості та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

29.07.2024позивачем було подано до Волинської митниці до митного оформлення митну декларацію№24UA205100006657на товар: дріт з вуглецевої сталі, з покриттям цинком, з масовою часткою вуглецю менш як 0,25%, з розміром поперечного перерізу більш як 0,8 мм, оцинкований, не вощений, не разгорнутий, не шліфований, загального застосування: - 50-60г/м2, TS580-730N/мм2- 19670 кг, частка вуглецю -0.03-0.07%, натяг 580-73ON/мм, цинк мін. 35г/м2. Виготовлено згідно ISO 9001. Призначення: виготовлення відерних ручок для жерстяної тари. Митна вартість визначена позивачем відповідно дост.58 Митного кодексу Україниза ціною господарської операції, вчиненоїу відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту №775-FTA від 22.02.2024 та становить 19413,74 євро (866481,70 грн) і включаєв себе ціну товару по контракту 18843,86 євро (841046,70 грн) та вартість перевезення до ввезення на митну територію України569,88 євро (25435,00 грн). Тобто митна вартістьза 1 кг складає 0,9870 євро (а.с.20-24).

Разом з митною декларацією подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 775 -ЕТА від 22.02.2024 р.; додаткова угода від 01.04.2024 р.; специфікація № 32 від 18.07.2024 р.; автотранспортна накладна № б/н від 25.07.2024 р.; рахунок № 016/07/24/ОЕХ від 19.07.2024 р.; пакувальний лист №01/07/24/ ОЕХ від 25.07.2024 р.; платіжна інструкція №31 від 19.07.2024 р.; сертифікат ЕІЖ.1 №РЬ/МЕ/АТ0269469 від 25.07.2024 р.; експортна декларація 24РЬ301010Е0904890 від 26.07.2024 р.; сертифікати якості від 04.06.2024 р.; договір про перевезення №81 від 24.07.2024 р.; довідка про транспортні витрати №б/н від 29.07.2024 р.; рахунок на перевезення №103 від 29.07.2024 р. (а.с.30-49).

Крім того, додатковоу відповідь на запити митного органу позивачем надано заявку № 1 на перевезення від 24.07.2024 та рахунок на перевезення 103 від 29.07.2024, пояснення щодо розрахункувартості перевезення, специфікації №№28-30 від08.07.2024, від 11.07.2024, від 17.07.2024 (а.с. 28, 51-55).

31.07.2024 Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205100/2024/000034/2, яким митна вартість товару визначена в розмірі 1,3293 євро за 1 кг, а загальна сума партії товарувизначена в розмірі 26147,33 євро. Митна вартістьвизначена відповідачем за резервним методом згідно зістаттею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме в митній декларації від 04.07.2024 №UA209230/2024/60880,тавидана картка відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2024/000103 (а.с.18, 19).

Підставою для прийняття спірного рішення митним органомвказана відсутність усіх даних, необхідних для визначеннямитної вартості за методом, обраним декларантом, у наданих ним документах, які містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 29.07.2024 №103 витрати на транспортування по маршруту Озорков Польща - м/п Ягодин становить 25435 грн. Орієнтовна протяжність маршруту 513,5 км, що в перерахунку становить 49,53 (25435/513,5) грн/км. Згідно вищезазначеного документа вартість транспортних послуг м/п Ягодин- смт. Борова Україна становить 46195 грн, протяжність маршруту орієнтовно 750 км, що в перерахунку становить 61,59 грн/км (46195/750). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості;

2) відповідно умов поставки FCA витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням повинен нести клієнт. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;

3) числове значення в митній декларації країни відправлення 24PL301010Е0904890 від 26.07.2024, не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №016/07/24ЮЕХ від19.07.2024 (курс валюти згідно даної фактури EUR 4.2954);

4) платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 19.07.2024 №31 не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як декларантом не надані специфікації, які зазначені в даному платіжний документі.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення. Відтак, суд зазначив, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від2 5 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19.

За таких обставин, суд вважав, що відповідачем безпідставно визначено митну вартість товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №00/2024/000034/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2024 № UA205100/2024/000103, як похідної від рішення, оскільки такі не відповідають критеріям, установленим частиною 2статті 2 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначенихстаттею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннямиМитного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по текстуМК України).

Положеннями ч. 1ст. 246 МК Українивстановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1ст. 248 МК України).

Положеннями ч. 2 та 3ст. 257 МК Українивизначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

На виконання пп. «ж» п. 5 ч. 8ст. 257 МК Українимитне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення.

Згідно з ч. 2ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 49 МК Українипередбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1ст. 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першоїстатті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьоїстатті 58 МК України.

Згідно з ч. 2ст. 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеномустаттями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( ч. 5ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6ст. 54 МК України).

Згідно з ч. 1ст. 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів..

За правилами ч. 3ст. 58 МК Україниу разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 53 МК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

За правилами ч. 2ст. 53 МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 5ст. 53 МК Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змістустатті 53 МК Українивипливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьоїстатті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи..

Водночас за приписами ч.3ст.53 МК Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6ст. 53 МК України).

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UА205100/2024/000034/2від 31.07.2024 підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

За твердженням відповідача подані позивачем документи мають розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) відповідно до документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 29.07.2024 №103 витрати на транспортування по маршруту Озорков, Польща - м/п Ягодин становить 25435 грн. Орієнтовна протяжність маршруту 513,5 км, що в перерахунку становить 49,53 (25435/513,5) грн/км. Згідно вищезазначеного документа вартість транспортних послуг м/п Ягодин- смт. Борова Україна становить 46195 грн, протяжність маршруту орієнтовно 750 км, що в перерахунку становить 61,59 грн/км (46195/750). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості;

2) відповідно умов поставки FCA витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням повинен нести клієнт. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;

3) числове значення в митній декларації країни відправлення 24PL301010Е0904890 від 26.07.2024, не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №016/07/24ЮЕХ від19.07.2024 (курс валюти згідно даної фактури EUR 4.2954);

4) платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 19.07.2024 №31 не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як декларантом не надані специфікації, які зазначені в даному платіжний документі.

Коригування митної вартості здійснено за резервним методом у відповідності достатті 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: тов. № 1 1,3293 євро/кг МД № UA209230/2024/60880.

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановленостаттею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджениминаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 31.07.2024 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер, дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначивши докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, не порівнявши умови поставки та обсяг товару, зокрема.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом додатково свідчить про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріальногоправа, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.

З приводу посилань митного органу на можливе заниження транспортних витрат до кордону України та наявність ризиків подання до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, обґрунтованих тим, що за результатами встановлення відповідачем орієнтовної протяжності маршруту Озорков, Польща - м/п Ягодин та м/п Ягодин- смт. Борова, Україна, у митного органу виникли сумніви з приводу достовірності вказаних у наданих позивачем документах відомостей щодо вартості перевезення товару із розрахунку за 1 км маршруту (за твердженням митниці вартість перевезення по території іноземної держави має перевищувати вартість перевезення за 1 км по території України), колегія суддів зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Фавор» (замовник) було укладено договір № 81 від 24.07.2024 (а.с. 46-48), умовами якого передбаченого, що перевізник зобов`язується надавати замовнику автотранспорт, приймати і перевозити вантажі у міжнародному і міжміському сполученні, в об`ємах наданих замовником у відповідності до договору (п. 1.1 договору).

Перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок замовника, які містять опис умов (особливостей) щодо конкретного перевезення. Заявки є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).

На виконання вказаного договору ТОВ «Фавор» було складено заявку № 1 на доставку вантажу автомобільним транспортом до договору № 81 від 24.07.2024 (а.с. 50), якою сторони визначили умови перевезення товару (адресу пункту навантаження, дату та час завантаження/розвантаження, умови транспорту, дані про вантаж) та вартість перевезення ( 71630 грн).

ФОП ОСОБА_1 було складено документ «Транспортні витрати» (а.с. 48), рахунок на оплату № 103 від 29.07.2024 (а.с. 49), в яких вказано, що вартість міжнародного перевезення по маршруту Ozorkow (Польща) п/п «Ягодин Дорогуск» (Україна), відстань 420 км становить 25435 грн, а по маршруту: п/п «Ягодин Дорогуск» (Україна) смт. Борова (Україна), відстань 760 км 46195 грн. Всього вартість перевезення становить 71630 грн.

Колегія суддів зауважує, що відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем до митного органу на підтвердження складових вартості витрат на транспортування товару, узгоджуються між собою, містять достатню інформацію про маршрут перевезення, його протяжність, вартість перевезення окремо по кожному маршруту, що, зокрема, дозволяє встановити вартість перевезення за 1 км маршруту: 60,5 грн/км по маршруту по території Польщі та 60,7 грн/км по території України.

Посилання апелянта на можливе заниження транспортних витрат до кордону України, мотивоване тим, що вартість перевезення товару по території Польщі має бути значно вища за перевезення товару по території України (із розрахунку за 1 км маршруту), колегія суддів не приймає, оскільки на підтвердження таких доводів митним органом не наведено жодних пояснень із вказівкою на чинники, які, на переконання відповідача, мали б впливати на збільшення вартості перевезення вантажу за межами території України.

Крім того, визначена митним органом протяжність маршруту Ozorkow (Польща) - п/п «Ягодин-Дорогуск» (Україна) (513,5 км) та маршруту п/п «Ягодин-Дорогуск» (Україна) - смт. Борова (Україна) (750 км), як вказує сам відповідач, є орієнтовною, відтак і розрахунок вартості перевезення за 1 км маршруту обрахований митним органом (49,53 грн/км та 61,59/грн відповідно) є так само орієнтовним. Наведеним, в свою чергу, спростовуються доводи відповідача щодо можливих розбіжностей у вартості перевезення вантажу із розрахунку за 1 км по території Польщі та території України, складених ФОП ОСОБА_1 (як перевізником за договором) та Волинською митницею.

Посилання апелянта на не включення декларантом витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до заявленої митної вартості, мотивованих тим, що відповідно умов поставки FCA такі витрати повинен нести клієнт, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Так, відповідно до п.4.1 Контракту №775-FTA від 22.02.2024 (а.с. 30-33) умови поставки встановлюються на кожну партію товару у відповідній Специфікації до контракту. У Специфікації №32 від 18.07.2024 ціну визначено на умовах поставки FCA Озоркув, Польща (а.с.34).

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER(...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Так, зі змісту наданих позивачем до матеріалів справи міжнародної автотранспортної накладної CMR б/н від 25.07.2024, заявки №1 від 24.07.2024, сертифікатів якості, виданих 04.06.2024 продавцю (а.с. 37-38, 43,44, 45, 50) колегією суддів встановлено, що адресою навантаження є ul. Armii Krajowei 1, 95-035 Ozorkоw, Polska (вул. армії Крайової, Озоркув, Польща), що відповідає узгодженим сторонами умовам поставки - FCA Озоркув, Польща.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що адреса місця навантаження товару, зазначена в товаросупровідних документах (вул. армії Крайової, Озоркув, Польща) не відповідає адресі місця знаходження продавця, вказаній в контракті (вул. Велицка, м. Краків, Польща), що на переконання останнього, вказує на те, що навантаження товару відбувалось не на площі продавця, а отже, на площі покупця (ТОВ «Фавор), колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки контракт №775-FTA від 22.02.2024 не містить умов, які б встановлювали, що адреса місця знаходження продавця, визначена в контракті одночасно є адресою навантаження товару, як і не містить вказівки на конкретну адресу здійснення навантаження товару.

Необґрунтованим є також твердження Волинської митниці про те, що числове значення в митній декларації країни відправлення 24PL301010Е0904890 від 26.07.2024, не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №016/07/24DЕХ від 19.07.2024 (курс валюти згідно даної фактури EUR 4.2954).

Так, відповідно до п. а ч.1 ст. 53 Регламенту Європейського парламенту і Ради (ЄС) №952/2013 від 09.10.2013 про встановленняМитного кодексуСоюзу компетентні органи повинні публікувати та/або надавати в мережі інтернет інформацію про чинний валютний курс, якщо конвертація валюти є необхідною, зокрема, якщовикористовувані для визначеннямитної вартості товарів фактори виражені не у валюті держави-члена, в якій визначаєтьсямитна вартість.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, станом на дату складання митної декларації країни відправлення (26.07.2024) курс польського злотого до євро становив 4,3376 (https://www.podatki.gov.pl/clo/kursy-vvalut/).

В митній декларації країни відправлення №24PL301010Е0904890 (а.с. 42) продавцем визначено вартість товару на рівні 81737 польських злотих, що враховуючи вказаний вище курс польського злотого до євро (4,3376), відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку № 016/07/24DEX від 19.07.2024 - 18843,86 євро (18843,86 * 4,3376=81737).

Доводи апелянта про те, що платіжний документ, який підтверджує вартість товару від 19.07.2024 №31 не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як декларантом не надані специфікації, які зазначені в даному платіжному документі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зі змісту вказаного документу (яким є платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 31 від 19.07.2024 (а.с. 39)) встановлена, що в графі «Призначення платежу» міститься посилання на контракт № 775-FTA від 22.02.2024 та специфікацію №32 від 18.07.2024, які були у розпорядженні митного органу та, дослідивши які, відповідно, відповідач мав змогу ідентифікувати товар, на оплату якого було складено зазначений платіжний документ.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, у відповідь на запит митного органу, позивачем додатково було надано специфікації, перелічені у платіжному документі, оплата по яких проводилася одним платіжним документом. Проте, митним органом належної оцінки цим обставинами не надано, а спірне рішенняв цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що документи ТОВ «Фавор», які подані до митного оформлення, не містили жодних розбіжностей, які б вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, однак митним органом не було надано їм належного аналізу та оцінки, як і не наведено мотивів, на підставі яких вказані документи та доводи позивача не взяті до уваги під час ухвалення рішення про коригування митної вартості товару.

Під час перегляду даної справи суд апеляційної інстанції враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другоїстатті 2 КАС України.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Волинською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені ч. 2ст. 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другійстатті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 31.07.2024 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за шостим (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № UA209230/2024/60880 від 04.07.2024.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст.64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК Україниякщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Проте, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості шляхом використання вищевказаної митної декларації, митним органом не наведено жодних пояснень зроблених коригувань.

Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

При цьому, відповідачем не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду обставин на підтвердження неможливості застосування таких методів визначення митної вартості товару, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог ст. 58 Митного кодексу Україниздійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначенихстаттями 59-63 Митного кодексу України.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № №UА205100/2024/000034/2 від 31.07.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбаченіМитним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту картки відмови № UА205100/2024/000103від 31.07.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених уст. 301 МК України,ст. 43 Податкового кодексу Українитастатті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картка відмови № UА205100/2024/000103від 31.07.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України занаслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На виконання вимогст.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.242,243,250,308,310,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року по справі № 480/7296/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк