Рішення

від 29.10.2010 по справі 14/194-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/194-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2010 р.                                                                          Справа № 14/194-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Лінник О. А. (довіреність № 159 від 11.10.2010 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агровестпостач”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Племптахорадгосп Броварський”, с. Рожівка, Броварський район

про стягнення 28 509, 06 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Агровестпостач” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ВАТ „Племптахорадгосп Броварський” про 20 872, 20 грн. пені, 4 114, 32 грн. інфляційних збитків, 3 522, 54 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 09 від 05.02.2010 р. та невиконанням відповідачем рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі  № 13/042-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. порушено провадження у справі № 14/194-10 за позовом ТОВ „Агровестпостач” до ВАТ „Племптахорадгосп Броварський” про стягнення 28 509, 06 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 15.10.2010 р.

14.10.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 158 від 14.10.2010 р. про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на його користь 24 806, 08 грн. пені, 14 176, 58 грн. інфляційних збитків, 4 283, 93 грн. 3 % річних.

15.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.10.2010 р.

Заява № 158 від 14.10.2010 р. позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

29.10.2010 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 260 від 28.10.2010 р., у якому він просить суд у зв'язку із неможливістю забезпечити явку його представника у судове засідання відкласти розгляд справи на іншу дату.

29.10.2010 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача судом було його відхилено за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки відповідач не надав суду належних доказів, що б підтверджували вказані у клопотанні обставини.

29.10.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу           № 09.

На виконання умов договору на підставі видаткової накладної № РН-08 від 08.02.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв 401, 325 тон кукурудзи на суму 502 860, 23 грн., що підтверджується довіреністю № 812703 від 17.02.2010 р. серія ААА.

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач повинен був здійснити повний розрахунок до 22.03.2010 р.

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару здійснив частково на суму 160 000, 00 грн., у зв'язку з чим станом на 19.04.2010 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 342 860, 23 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10 за позовом ТОВ „Агровестпостач” до ВАТ „Племптахорадгосп Броварський” про стягнення 372 767, 09 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 342 860, 23 грн. основного боргу, 14 686, 24 грн. пені, 1 912, 50 грн. 3 % річних, 2 160, 01 грн. збитків від інфляції, а також судові витрати 3 618, 01 грн. державного мита та 217, 01 грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, а також відмовлено в позові в частині стягнення 31 851, 22 грн. пені.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10 залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10 за позовом ТОВ „Агровестпостач” до ВАТ „Племптахорадгосп Броварський” про стягнення 372 767, 09 грн. Рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10 набрало законної сили відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2010 р.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10 відповідачем 30.09.2010 р. було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті присуджених на користь позивача грошових коштів та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 50 629, 28 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 01.10.2010 р., наявною у матеріалах справи.

У відповідності з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України вказаним платежем позивачем було погашено свої вимоги наступним чином: 3 835, 02 грн. судові витрати, 1 912, 50 грн. 3 % річних, 2 160, 01 грн. збитки від інфляції, 14 686, 24 грн. пені, а потім 28 035, 52 грн. заборгованості, що були присуджені з відповідача на користь позивача згідно рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та на виконання рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10 і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 314 824, 71 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі № 13/042-10, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.08.2010 р. у справі № 13/042-10, випискою з банківського рахунку позивача за 01.10.2010 р. на суму 50 629, 28 грн., наявними у матеріалах справи.

Позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 09 від 05.02.2010 р., за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 13.05.2010 р. по 12.10.2010 р. всього на загальну суму 24 806, 08 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за товар з покупця стягується пеня у розмірі 0, 2% від вартості своєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань не призупиняється і проводиться за весь час прострочення.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості - з 13.05.2010 р. –по 30.09.2010 р., сума заборгованості –342 860, 23 грн., кількість днів заборгованості –141 день, розмір облікової ставки НБУ –10, 25 %, 9, 5 %, 8, 5 %, 7, 75 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

342860.2313.05.2010 - 07.06.20102610.2500 %0.056 %*5006.70

342860.2308.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*5354.26

342860.2308.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*5269.71

342860.2310.08.2010 - 30.09.2010527.7500 %0.042 %*7571.11

342 860, 23 грн. х 10, 25 % х 2 х 26/365 = 5 006, 70 грн.

342 860, 23 грн. х 9, 5 % х 2 х 30/365 = 5 354, 26 грн.

342 860, 23 грн. х 8, 5 % х 2 х 33/365 = 5 269, 71 грн.

342 860, 23 грн. х 7, 75 % х 2 х 52/365 = 7 571, 11 грн.

- період заборгованості - з 01.10.2010 р. –по 12.10.2010 р., сума заборгованості –314 824, 71 грн., кількість днів заборгованості –12 днів, розмір облікової ставки НБУ –7, 75 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

314824.7101.10.2010 - 12.10.2010127.7500 %0.042 %*1604.31

314 824, 71 грн. х 7, 75 % х 2 х 12/365 = 1 604, 31 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 13.05.2010 р. по 12.10.2010 р. за договором № 09 від 05.02.2010 р. становить 24 806, 09 грн.

Оскільки, розмір пені від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості у розмірі 24 806, 08 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з серпня 2010 р. по вересень 2010 р. у розмірі 14 176, 58 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Позивач у своїй позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог здійснив нарахування інфляційних збитків щодо суми основної заборгованості - 342 860, 23 грн. не з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару, тобто з урахуванням середнього індексу інфляції за весь період, а помилково здійснив нарахування інфляційних збитків щодо суми основної заборгованості в окремий період –з серпня 2010 р. по вересень 2010 р., що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно рішення господарського суду Київської області від 17.05.2010 р. у справі                     № 13/042-10 встановлено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати основного боргу (342 860, 23 грн.) станом на 12.05.2010 р. у розмірі 2 160, 01 грн. Тобто, за період з моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару та станом на 12.05.2010 р. знецінення основного боргу у розмірі 342 860, 23 грн. і відповідно інфляційне збільшення суми боргу склало 2 160, 01 грн.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки виконаний не за весь час прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

23.03.2010 - 30.09.2010342860.231.0268914.37351774.60

342 860, 23 грн. грн. х 1, 026 = 351 774, 60 грн.; 351 774, 60 грн. - 342 860, 23 грн. = 8 914, 37 грн.

Тобто, станом на 01.10.2010 р. знецінення основного боргу у розмірі 342 860, 23 грн. і відповідно інфляційне збільшення суми боргу склало 8 914, 37 грн.

Отже, розмір інфляційних збитків від суми заборгованості за договором № 09 від 05.02.2010 р. за період з 12.05.2010 р. по 01.10.2010 р. збільшився з 2 160, 01 грн. до 8 914, 37 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у розмірі 6 754, 36 грн. (8 914, 37 грн. - 2 160, 01 грн.).

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 13.05.2010 р. по 12.10.2010 р. всього на загальну суму 4 283, 93 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним та обґрунтованим, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 4 283, 93 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Племптахорадгосп Броварський” (ідентифікаційний код 05477043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агровестпостач” (ідентифікаційний код 32248560) 24 806 (двадцять чотири тисячі вісімсот шість) грн. 08 (вісім) коп. пені, 6 754 (шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 36 (тридцять шість) коп. інфляційних збитків, 4 283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 93 (дев'яносто три) коп. 3 % річних та судові витрати 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 44 (сорок чотири) коп. державного мита і 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя                                                                                                    В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

10 грудня 2010 р.