Ухвала
від 17.12.2010 по справі 12/066-10
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/066-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"17" грудня 2010 р. Справа № 12/066-10

Суддя Дьоміна С.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Бориспіль»

про стягнення заборгованості у розмірі 351 949,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Богуш М.К.- представник (довіреність від 01.07.2010 р.);

від відповідача: Теплюк В.В.- представник (довіреність від 15.11.2010 р.);

ВСТАНОВИЛА:

у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Бориспіль» про стягнення заборгованості у розмірі 351 949,80 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2010 року, справу призначено до розгляду 02.11.2010 року.

02 листопада 2010 року у судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи був відкладений на 16.11.2010 року.

16 листопада 2010 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що він не отримував копії позовної заяви з додатками, просив надати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи. Зазначене клопотання підлягало задоволенню. На підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.12.2010 року.

09 грудня 2010 року у судовому засіданні представники сторін просили відкласти розгляд справи, у зв'язку з підготовкою проекту мирової угоди, про що надали відповідну заяву. Зазначена заява підлягала задоволенню судом, розгляд справи відкладено в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 17.12.2010 року.

17 грудня 2010 року у судовому засіданні представники сторін надали заяву про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Ознайомившись з наявними в матеріалах справи документами та текстом мирової угоди, суд дійшов висновку:

12 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд»(далі –генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО_Бориспіль»(далі –замовник) був укладений договір генерального підряду №12/12/06-Б, відповідно до умов якого замовник (далі –відповідач) доручив, а генпідрядник (далі –позивач) зобов'язався виконати комплекс робіт з будівництва «під ключ»торговельно-сервісного центру за адресою: м. Бориспіль, Київський шлях, 35 км (далі –об'єкт).

28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №12/01/07/1-Б про виконання проектних робіт (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач доручив позивачу, а позивач прийняв на себе виконання проектних робіт стадії «робоча документація»по об'єкту.

Згідно з п. 1.2 договору, обсяг і характер проектної документації розробляється на підставі завдання на проектування, затвердженого відповідачем, що є додатком № 1 до договору.

П. 3.1 договору встановлено, що загальна вартість проектних робіт становить 386 775,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору, до початку виконання робіт відповідач перераховує позивачу аванс у сумі 30% вартості договірної ціни. 12 квітня 2007 року відповідач перерахував позивачу суму авансу в розмірі 116 032,50 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Згідно з п. 4.4 договору, остаточний розрахунок за виконані проектні роботи здійснюється на підставі акту прийому-передачі документації в повному обсязі. Відповідач зобов'язаний протягом 5 днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт і здійснити розрахунок або виставити мотивовану відмову (п. 4.2 договору).

13 жовтня 2008 року відповідачем була прийнята проектна документація, жодних зауважень щодо якості або обсягу виконаних робіт від відповідача не надійшло, обов'язок розрахуватись з позивачем у відповідача виник 18 жовтня 2008 року, що відповідачем зроблено не було.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

17 грудня 2010 року у судовому засіданні представники сторін надали для затвердження судом мирову угоду, просили провадження у справі припинити.

Перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо підписання мирової угоди, враховуючи, що укладена між позивачем і відповідачем мирова угода не суперечить вимогам чинного законодавства України, стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, не порушує інтереси інших осіб, суд затверджує мирову угоду наступного змісту:

1. Позивач та відповідач визнають, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент укладення мирової угоди складає 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20%.

2. Відповідач гарантує, що протягом 5 (п'яти) банківських днів після затвердження мирової угоди судом, погасить свою заборгованість перед позивачем у розмірі 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%.

2.1. Позивач та відповідач зобов'язуються протягом 5 (п'яти) банківських днів після затвердження судом мирової угоди підписати в двосторонньому порядку акт прийому-передачі виконаних робіт за договором про виконання проектних робіт від 28.02.2007 року на загальну суму 266 032,50 грн., в тому числі ПДВ 20%. При цьому, обов'язок по підготовці та наданню відповідачу цього акту, покладається на позивача.

3. Позивач гарантує, що після затвердження судом даної мирової угоди та отримання від відповідача грошових коштів в розмірі та порядку, передбачених п. 2 даної мирової угоди, не матиме жодних вимог та претензій до відповідача згідно з умовами договору, в тому числі, але не обмежуючись: щодо розрахунків відповідача за виконані позивачем роботи, які вказані в позовній заяві; компенсації (сплати) будь-яких збитків, штрафних санкцій, передбачених умовами договору та чинним законодавством (в тому числі, але не обмежуючись: пені, індексу інфляції, трьох процентів річних).

4. Мирова угода складена у трьох оригінальних екземплярах, по одному для кожної із сторін та суду.

5. Дана мирова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін та затвердження судом.

6. Представники сторін, які підписали угоду, усвідомлюють наслідки всіх своїх дій та підтверджують, що вони є уповноваженими представниками відповідної сторони та мають необхідні повноваження та підстави для підписання цієї мирової угоди.

7. Представники сторін заявляють, що ні в процесі укладенні цієї угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

8. Факсимільна копія мирової угоди, яка містить копії підписів та відтиски печаток сторін має силу оригіналу до моменту отримання сторонами оригіналу.

9. Сторони повідомляють, що їх реквізити та адреси, викладені в мировій угоді, є вірними.

Наслідки укладення мирової угоди та припинення провадження у справі, представникам сторін роз'яснені судом.

Керуючись п. 7 ст. 80, ст. ст. 78, 80, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про затвердження мирової угоди задовольнити.

2. Затвердити мирову угоду, згідно з якою: