Рішення

від 17.12.2010 по справі 17/216-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/216-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 17/216-10

За позовом Закритого акціонерного товариства „Утиліта”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари”

про стягнення 415 053,70грн.          

                                                                                                         Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача     не з'явилися;

від відповідача не з'явилися.                   

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство „Утиліта” (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари” (далі - відповідач) про стягнення 415 053,70грн. заборгованості, з яких: 380 000грн. основного боргу, 29 369,32грн. пені та 5 684,38грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 29 від 21.07.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2010р. порушено провадження у справі № 17/216-10, розгляд справи призначено на 26.11.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 26.11.2010р. та 10.12.2010р. розгляд справи відкладено на 10.12.2010р. та 17.12.2010р. відповідно.

Представник позивача в судові засіданні 10.12.2010р. та 17.12.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, на виконання вимог ухвали суду від 26.11.2010р. направив на адресу господарського суду Київської області Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про включення відповідача до ЄДР станом на 29.11.2010р., який залучений судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засіданні 17.12.2010р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності  суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Утиліта” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари” (Покупець) укладено договір № 29, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю склобій безбарвний очищений (товар), а покупець –прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, викладених в договорі.

Загальний обсяг поставки товару орієнтовно складає 300 тон на місяць і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору та збільшується на обсяг чергової поставленої партії товару (п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.3. договору ціна 1 тонни товару встановлюється у гривнях і складає 815грн., включаючи ПДВ. За отриманий товар та за вартість залізничного тарифу покупець розраховується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % вартості партії товару, а також вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення покупець оплачує на користь постачальника на протязі 15 календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару. Датою оплати є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору датою відвантаження товару (партії товару) вважається дата штампу на залізничній накладній на станції постачальника. Датою (моментом) поставки товару (партії товару) вважається дата штампу на залізничній накладній на станції вантажовідправника (покупця).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2009р. з можливістю подальшої пролонгації, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 825 858,66грн., а саме: згідно видаткових накладних (а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81), який отриманий представниками відповідача, що підтверджується їх підписами та печатками товариства на вказаних накладних. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого згідно договору № 29 від 21.07.2009р. товару виконав частково, сплативши на рахунок позивача 1 445 858,66грн., що підтверджується банківськими довідками (а.с. 109-113), внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором на момент судового розгляду справи склала 380 000грн. (1 825 858,66грн. –1 445 858,66грн.). Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 29 від 21.07.2009р. у сумі 380 000грн. також підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння розрахунків за період з 21.07.2009р. по 08.11.2010р.  (а.с. 106-108).

На момент судового розгляду справи відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, заборгованість за поставлений товар у сумі 380 000грн. не погасив.

Предметом позову є вимога про стягнення 415 053,70грн. заборгованості, з яких: 380 000грн. основного боргу, 29 369,32грн. пені та 5 684,38грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

          Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за  договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання договору № 29 від 21.07.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 1 825 858,66грн., за який останній розрахувався частково на суму 1 445 858,66грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент судового розгляду справи склала      380 000грн. (1 825 858,66грн. - 1 445 858,66грн.), що підтверджується банківськими довідками (а.с. 109-113) та підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння розрахунків за період з 21.07.2009р. по 08.11.2010р.  (а.с. 106-108).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 380 000грн. заборгованості підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем, за період з 02.05.2010р. по 02.11.2010р. нарахована пеня в сумі 29 369,32грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті партії поставленого товару та (або) відмови від заявленої партії товару згідно п.п. 2.2. договору покупець сплачує постачальнику пеню, що обчислюється від суми заборгованості у сумі 1 % за кожен день такого прострочення.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним помісячному розрахунку пені (а.с. 9), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 02.05.2010р. по 02.11.2010р. становить загалом 33 387,95грн. Оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог, то вимога про стягнення з відповідача 29 369,32грн. пені підлягає задоволенню в розмірі 29 369,32грн. пені.

Крім того позивачем за період з 02.05.2010р. по 02.11.2010р. також нараховано 5 684,38грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних (а.с. 10), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 02.05.2010р. по 02.11.2010р. з урахуванням суми заборгованості складає 5 778,08грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 5 684,38грн. 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 5 684,38грн., оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 380 000грн. основного боргу, 29 369,32грн. пені, та 5 684,38грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд        

      В И Р І Ш И В:

            1.   Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бучанський завод склотари” (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, буд. 84; код ЄДРПОУ 30530431)  на користь Закритого акціонерного товариства „Утиліта” (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, буд. 156 А; код ЄДРПОУ 31075851) 380 000 (триста вісімдесят тисяч гривень) 00 коп. основного боргу, 29 369 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень) 32 коп. пені, 5 684 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні) 38 коп. 3 % річних, 4 150 (чотири тисячі сто п'ятдесят гривень) 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Суддя                                                                                              Горбасенко П.В.

       Повне рішення складено: 22.12.2010р.