Постанова від 07.10.2025 по справі 904/211/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/211/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 16.04.2025р. у справі № 904/211/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця 8 Березня, будинок 23А, офіс 302, код ЄДРПОУ 42347345)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" (код ЄДРПОУ 42347345). Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Винниченко Юрія Валентиновича (свідоцтво №1658 від 24.07.2013). Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 02.09.2025. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" призначено арбітражного керуючого Винниченко Юрія Валентиновича (свідоцтво №1658 від 24.07.2013).

В межах справи про банкрутство ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подав заяву про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" (вих. №04-2/08 від 04.08.2024).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" за вих. №04-2/08 від 04.08.2024 про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи №904/211/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" - задоволено. Покладено солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів до ТОВ "Агро Легіон ЛТД" на засновника боржника - ОСОБА_1 у справі №904/211/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" в порядку передбаченою частиною 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

08.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" 9640925,39 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі № 904/211/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" від 07.04.2025 (вх. суду №14725/25 від 08.04.2025) про ухвалення додаткового рішення про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" (вих. №04-2/08 від 04.08.2024), а саме на відповідача ОСОБА_1 .

Ухвала мотивована тими обставинами, що під час розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника не заявлялась та не розглядалась вимога про стягнення грошових коштів. Відтак, підстав для усунення неповноти судового рішення суд не вбачає.

Не погодившись з цією ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі № 904/211/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового судового рішення про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД"; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" 9 640 925,39 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД".

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд не зазначив, що вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового судового рішення в межах справи є необґрунтованими, проте суд вдався до формалізму.

Законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов 'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

Водночас, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду.

Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У випадку, якщо заявник в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.10.2025р. о 9:45 год.

06.10.2025 у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, явку представників у судове засідання не забезпечили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про покладання солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів до ТОВ "Агро Легіон ЛТД" на засновника боржника - ОСОБА_1 в порядку передбаченою частиною 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 судом задоволено наведену заяву.

Вказана заява не містила вимог про стягнення солідарної відповідальності у вигляді визначених заявником грошових коштів.

Подана в подальшому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" від 07.04.2025 про ухвалення додаткового рішення містила вимогу стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД" 9 640 925,39 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон ЛТД".

За наслідками розгляду цієї заяви було ухвалено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Частина перша статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення.

Так, відповідно до приписів статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз положень статті 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Як вже було зазначено вище, заява кредитора про покладання солідарної відповідальності містила вимогу про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності але не містила вимог або пропозицій про стягнення солідарної відповідальності у вигляді визначених заявником грошових коштів.

Отже, під час розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника судом не розглядалася вимога про стягнення грошових коштів, оскільки не була заявлена.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття додатково рішення у справі про стягнення солідарної відповідальності у вигляді визначених заявником грошових коштів.

Колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію, висловлену Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

Згідно вказаної постанови, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми. Правовий висновок подібного змісту наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, від 12.12.2024 у справі 904/5693/20, від 12.12.2024 у справі № 910/5450/21.

Разом з тим, предметом даного апеляційного перегляду є не ухвала від 10.03.2025 про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника, а ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення.

В апеляційній скарзі заявник фактично висловлює незгоду зі змістом ухвали від 10.03.2025 про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника. Однак, ухвала від 10.03.2025 не оскаржена сторонами, набрала законної сили та є обов`язковою для виконання. Подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення не може підміняти апеляційного оскарження, оскільки додаткове рішення є лише уточненням до основного, тоді як апеляційне оскарження дозволяє переглянути правильність та законність всього первинного рішення у вищій судовій інстанції.

Сторона у справі вільно розпоряджається своїми процесуальними правами, що означає, що вона, з метою захисту своїх інтересів, має право самостійно вирішувати, чи користуватися цими правами, коли і як їх застосовувати.

Також, саме заявника наділено правом визначати предмет і підстави поданої ним заяви.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте, суд не має права самостійно змінювати підстави та предмет такої заяви, таке право надається виключно заявнику.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав, які ними вільно зазначені у відповідному зверненні до суду.

У даному випадку, суд першої інстанції не міг самостійно змінити вимоги заяви про покладення солідарної відповідальності, оскільки така дія виходить за межі права суду застосувати при прийнятті судового рішення вірні норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що відмова суду в ухваленні додаткового рішення не позбавляє кредиторів або самого боржника права звернутися до суду із відповідною заявою про стягнення коштів для погашення вимог кредиторів з винної особи на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги; ухвалу місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі № 904/211/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі № 904/211/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 09.10.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд