Вирок від 08.10.2025 по справі 461/2680/25

461/2680/25

1-кп/461/427/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2025 р. м.Львів

Галицькийрайонний суд м. Львова в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участюпрокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду кримінальне провадження № 22023140000000273 від 30.08.2023 р. про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харцизьк м. Іловайськ Донецької області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом, ІПН: 3221002655,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України-

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи громадянином України, в період з 25.02.2022, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області у м. Донецьк, добровільно, в умовах воєнного стану, розпочав надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного плану, спрямованого за заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, свідомо виконуючи вимоги військового керівництва незаконного збройного формування терористичної організації «днр», спільно з іншими військовослужбовцями військової частини " НОМЕР_1 незаконного збройного формування «Управління Народної міліції» терористичної організації «днр» прибув до м. Бердянськ Запорізької області, де він виконував обов`язки по облаштуванню та укріпленню вогневих позицій зс рф для ведення бою, облаштуванню окопів, будівництві бліндажів, а також брав участь у бойових діях проти ЗСУ, внаслідок чого 14.05.2022 був травмований та в подальшому доставлений до медичного закладу у м. Бердянськ Запорізької області.

При цьому ОСОБА_7 , виконуючи завдання, пов`язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, забезпечував виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, в тому числі: -служити псевдодержаві, дотримуватися конституції і законів «днр»; -з честю нести високе звання військовослужбовця, дорожити честю і бойовою славою «днр»; - строго і точно виконувати вимоги загальновійськових статутів; -в період проходження військової служби добросовісно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовців установлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами «днр»; -дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника); -дотримуватися установленого порядку користування військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості, отримані в ході проходження військової служби.

На даний час ОСОБА_7 , виконує обов`язки «стрільця» у складі вищевказаного незаконного збройного формування терористичної організації «днр».

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив державну зраду - діяння, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме надання іноземній державі та їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-111 від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-УІІ від 08.04.2014, № 1689-УІІ від 07.10.2014, № 2113-ІХ від 03.03.2022).

Також обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Донецької області України антитерористичної операції проти терористичної організації «днр», усвідомлюючи, що діяльність даної терористичної організації та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, 25.02.2022, перебуваючи на окупованій території Донецької області, у м. Донецьк, добровільно прибув до Ленінського районного військкому у м. Донецьку, де надав невстановленим працівникам вказаної установи свої особисті документи, що підтверджують особу, для подальшого зарахування на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого російською федерацією, чим надав згоду на проходження такої служби та був зарахований до списків особового складу незаконного збройного формування військової частини « НОМЕР_1 незаконного збройного формування «Управління Народної міліції» терористичної організації «днр» на посаду стрільця.

В подальшому, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх .суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, » складі військової частини « НОМЕР_1 незаконного збройного формування «Управління Народної міліції» терористичної організації «днр», в період з 25.02.2022 по теперішній час, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, із закріпленою стрілецькою зброю та боєкомплектом, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «днр», виконує обов`язки «стрільця» у складі вищевказаного незаконного збройного формування.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив участь у терористичній організації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.258-3КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001, згідно із Законом № 170-V від 21.09.2006, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 1689-VII від 07.10.2014).

Також обвинувачений ОСОБА_7 будучи громадянином України, достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Донецької області України антитерористичної операції проти терористичної організації «днр», усвідомлюючи, що така є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних .матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, 25.02.2022, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області у м. Донецьк, добровільно прибув до одного з так званих пунктів збору мобілізованих терористичної організації «днр», а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де надав невстановленим працівникам вказаної установи свої особисті документи, що підтверджують особу, для подальшого зарахування на проходження з званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого російською Федерацією, чим надав згоду на проходження такої служби та був зарахований до списків особового складу незаконного збройного формування військової частини « НОМЕР_1 незаконного збройного формування «Управління Народної міліції» терористичної організації «днр» на посаду стрільця.

В подальшому спільно з іншими військовослужбовцями з числа мобілізованих прибув до тимчасово окупованої території Запорізької області, де приймав участь у бойових діях проти Збройних сил України.

ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначене незаконне збройне формування терористичної організації «днр» не належить до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України»,

Також ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного плану, спрямованого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, свідомо виконуючи вимоги військового керівництва незаконного збройного формування терористичної організації «днр», спільно з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 незаконного збройного формування «Управління Народної міліції» терористичної організації «днр» прибув до м. Бердянськ Запорізької області, де він виконував обов`язки по облаштуванню та укріпленню вогневих позицій зс рф для ведення бою, облаштуванню окопів, будівництві бліндажів, а також брав участь у бойових діях проти ЗСУ, внаслідок чого 14.05.2022 був травмований та в подальшому доставлений до медичного закладу у м. Бердянськ Запорізької області.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.260КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1689-VII від 07.10.2014).

Обвинувачений ОСОБА_7 належним чином повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою колегії суддів від 10.07.2025 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні, відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, у відсутність обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо обвинувачення ОСОБА_7 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не заперечила, вважає вину останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведеною.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України повністю підтверджується наступними дослідженими під час судового провадження доказами, які узгоджуються між собою.

- даними витягу з ЄРДР, з якого вбачається, що органом досудового розслідування до ЄРДР внесено відомості та здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023140000000273 від 30.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. 2, 258-3 ч. 1, 260 ч.2 КК України.

- даними повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 29.08.2023 р., з якого вбачається, що ГВ ЗНД Управління СБУ у Львівській області отримано інформацію щодо фактів протиправних дій, пов`язаних з державною зрадою, сприянням діяльності терористичної організації та участю в непередбачених законом воєнізованих формуваннях зі сторони громадянина України ОСОБА_7

- даними рапорту про виявлення кримінального правопорушення №62/5/7-3557 від 24.08.2023 з додатками, з якого вбачається, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, всупереч конституційному обов`язку захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, не сприймаючи державну владу України, підтримував ідеї та погляди терористичної організації «днр», з метою її підтримки та реалізації свого злочинного умислу на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України. 14.05.2022 ОСОБА_7 під час перевірки постів спостереження сил рф був травмований та в подальшому доставлений до медичного закладу у м. Бердянськ Запорізької області.

- даними матеріалів на виконання доручення слідчого від 29.09.2023 р., з яких вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженцем м. Іловайськ Донецької область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим 25.08.2004 Харцизьким МВ УМВСУ в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає спільно із дружиною ОСОБА_8 та неповнолітнім сином ОСОБА_9 . Також встановлено, що ОСОБА_7 отримав паспорт громадянина рф « НОМЕР_4 », виданий ГУ МВД россии по Ростовской области 09.02.2023 (код подразделения 610-068), із зазначенням зареєстрованого місця проживання: днр, АДРЕСА_2 . Вказані обставини стверджуються і копіями паспортних даних ОСОБА_7

- даними протоколу за результатами проведення НСРД з додатком СД-диском від 01.11.2023 р., з якого вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 06.10.2023 (гриф секретності з якої знято) у кримінальному провадженні проводились НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем відомостей з облікового запису мобільного додатку «Telegram», зареєстрованого на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , що перебуває у користування ОСОБА_7 . В ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії було отримано доступ до вказаного облікового запису ОСОБА_7 у додатку «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_10 », зареєстрованого на абонентський номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_5 , а також до всієї наявної у додатку інформації, яка зберігається у відповідних чатах з іншими користувачами цього додатку.

Так, отримано фотографію користувача на ім`я « ОСОБА_10 ». Відкриваючи в програмі для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram» листування між акаунтом на ім`я « ОСОБА_10 » з іншими користувачами зазначеної програми встановлено наявність листування, яке становить собою обмін текстовими повідомленнями та аудіофайлами. Таким чином, в ході проведення даної НСРД відносно ОСОБА_7 , виявлено та зафіксовано інформацію про його перебування у складі незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території України т. зв. «в/ч НОМЕР_1 Управления народной милиции донецкой народной республики».

Вищезазначені скріншоти чатів профілю та виявлених документів, графічних зображень тощо, отриманих та надісланих ОСОБА_7 у додатку «Telegram», здобуті в результаті проведення даної НСРД, мають безпосереднє значення для даного кримінального провадження та можуть бути доказами його злочинної діяльності, в електронному вигляді записані на СД диск способом, що виключає можливість внесення до них змін та виправлень, та який є додатком до вказаного протоколу.

- даними протоколу пред`явлення для впізнання ОСОБА_7 свідку ОСОБА_11 разом із СД диском від 21.11.2023 р. з якого вбачається, що свідок ОСОБА_11 по фотознімках опізнав особу ОСОБА_7 як такого, який перебував у складі військової частини № НОМЕР_1 Управління народної міліції днр, який з лютого 2022 року приймав участь у військових діях проти ЗСУ на території Донецької області у складі нзф «днр».

- даними протоколу пред`явлення для впізнання ОСОБА_7 свідку ОСОБА_12 разом із СД диском від 21.11.2023 р., з якого вбачається, що свідок ОСОБА_12 по фотознімках опізнав особу ОСОБА_7 як такого, який перебував у складі військової частини № НОМЕР_1 Управління народної міліції днр, який з лютого 2022 року приймав участь у військових діях проти ЗСУ на території Донецької області у складі нзф «днр».

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.02.2024 разом з СД диском та протокол огляду отриманої у КБ ПРИВАТБАНК інформації від 23.02.2024 р., згідно яких у КБ ПРИВАТБАНК вилучено та оглянуто графічний файл із зображенням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- даними висновку судової портретної експертизи від 04.09.2024 за № СЕ-19/126-24/9496-ФП разом із довідкою-розрахунком її вартості з якого вбачається, що у файлі, який знаходиться на оптичному диску № 62/5/7-8038 додатку до протоколу за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій № 62/5/7-8039 від 01.11.2023 та у файлі, який знаходиться на оптичному диску додатку до протоколу за результатами проведення тимчасового доступу до речей та документів від 23.02.2024 та наданий для порівняння, зафіксована одна й та сама особа.

- даними матеріалів на виконання доручення слідчого від 17.09.2024 р з яких встановлено протиправну діяльність ОСОБА_7

- даними матеріалів на виконання доручення слідчого від 07.10.2024 р. з яких встановлено протиправну діяльність ОСОБА_7

- даними вимоги УІТ від 17.09.2024 р., з яких вбачається, що ОСОБА_7 в минулому не притягувався до кримінальної відповідальності.

- даними інформації з ГУ ДМС у Львівській області від 26.09.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрованим по Львівській області не значиться, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим 25.08.2004 Харцизьким МВ УМВСУ в Донецькій області.

- даними Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23.09.2024 р., згідно якого встановлено, що 01.10.2011 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено шлюб, про що в актовий запис за № 114 від 01.10.2011 виконкомом Іловайської міської ради м. Харцизька Донецької області внесено відомості.

- даними Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 23.09.2024 р., згідно якого встановлено, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем народження є УРСР, Донецька область, м. Харцизьк, м. Іловайськ

Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.

В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України доведена повністю.

Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

При цьому, під час судового розгляду справи, колегія суддів враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_7 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 :

-вчинив державну зраду, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме надання іноземній державі та їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-111 від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-УІІ від 08.04.2014, № 1689-УІІ від 07.10.2014, № 2113-ІХ від 03.03.2022).

-вчинив дії, які виразилися в участі у терористичній організації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України;

-вчинив дії, які виразилися в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Обстаникою, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарння обвинуваченого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та за ч. 2 ст. 260 КК України суд визнає вчинення цих злочинів з використанням умов воєнного стану.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано його дії.

Враховуючи всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, на думку суду, при визначенні остаточного покарання, слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Дискреційні повноваження суду - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

За висновком суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати у виді вартості проведення експертного дослідження Чернівецького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/126-24/9496-ФП від 04.09.2024 р. (портретної експертизи), в сумі 5300,96 (п`ять тисяч триста гривень 96 коп.) грн.

Речові докази по справі відсутні.

Строк відбуття покарання слід рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_7 визнати винниму вчиненнікримінальних правопорушеньпередбачених ч.2ст.111,ч.1ст.258-3,ч.2ст.260 КК України та обрати йому покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України - 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі, з конфіскацію усього особистого майна.

- за ч.1 ст. 258-3 КК України 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна;

- за ч. 2 ст.260 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна;

Згідно ч.1ст.70КК України,остаточно,за сукупністюзлочинів,шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим,обратиОСОБА_7 покарання - 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.

Строк відбуттяпокарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати у виді вартості проведення експертного дослідження Чернівецького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/126-24/9496-ФП від 04.09.2024 р. (портретної експертизи), в сумі 5300,96 (п`ять тисяч триста гривень 96 коп.) грн

Апеляційна скарга на вироксуду може бути подана протягомтридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львоваз підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3