Рішення

від 23.12.2010 по справі 47/269-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/269-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р.                                                            Справа № 47/269-10

вх. № 9533/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Турченка Р.М. довіреність №48 від 10.11.10 р.;

 відповідача -  не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Метінвест-СМЦ", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М.", м. Харків  

про стягнення 294562,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю   "Метінвест-СМЦ", (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю  "С.К.С.М." заборгованості за поставлену металопродукцію у розмірі 267 996,50 грн., інфляційні збитки у розмірі 18 463,32 грн. та 3% річних у розмірі 8 102,39 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки № ХАО-02/07/08-14/07-08 від 02.07.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 2 945,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У судовому засіданні 20 грудня 2010 року оголошувалась перерва до 23 грудня 2010 року о 11-00 годині.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 20.12.2010 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 “Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином”.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, в яких зазначено, що представник відповідача отримав копію ухвали про порушення провадження у справі від 29.10.10 р., що була направлена на його адресу.

За таких обставин справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

02 липня 2010 року між позивачем  (ТОВ "Леман-Україна") - зараз ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" та Відповідачем (ТОВ "С.К.С.М.") та відповідачем був укладений договір поставки № ХАО-02/07/08-14/07-08 (надалі - договір).

Судом встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів Учасників ТОВ "Леман-Україна"  відповідно до протоколу  № 76 від 08 2009 року найменування Позивача було змінено на ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ".

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами зазначеного Договору поставки постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та металопродукцію у кількості, сортаменті і номенклатурі та за ціною вказаною в рахунках-фактурах (п. 1.1, договору), що виставлялись Відповідачу для оплати на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.5. Договору поставки Оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 3-х днів  від дати поставки Товару. З моменту зарахування на поточний рахунок Позивача 100% оплати за поставлений товар, або за товар який повинен бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

3гідно п. 3.6. Договору поставки Постачальник має право поставити Товар Покупцеві на умовах попередньої оплати.

За умовами договору поставки "Датою поставки вважається дата видаткової накладної постачальника".

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував зобов"язання згідно договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 285 916,35 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №ХС-0001004  від 15.06.2009р. на суму 21 025,50 грн., ХС-0001240 від 10.07.2009р. на суму 33 939,50 грн., №ХС-0001429 від 11.08.2009 р. на суму 30 441,45 грн., №ХАХА0000161 від 27.10.2009р. на суму 103 201,15 грн., №ХАХА0000177 від 28.10.2009р. на суму 16 218,13 грн.

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписами повноважних представників відповідача на вищевказаних накладних за довіреностями на отримання МТЦ: №210 від 15.06.2009 р., №256 від 08.07.2009 р., №341 від 11.08.2009 р., №471 від 26.10.2009 р. але  оплатив лише частково, а саме у розмірі 17 919,85 грн., унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 267 996,50 грн.

Між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.09.2010 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 267 996,50 грн., тобто відповідачем наявність боргу перед позивачем не спростовується.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 267 996,50 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь  інфляційні збитки у розмірі 18 463,32 грн. та 3% річних у розмірі 8 102,39 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2945,63 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." (61036, м. Харків, вул. Енергетична, 18, п/р 26005000116548 в ХФ "Укрексімбанк", МФО 351618, кодЄДРПОУ 31797878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Метінвест-СМЦ" (01601, Україна, м. Київ, вул. Мечникова, 2, п/р №26002962482901 у Філії ПУМБ  у м. Києві, МФО 322755, Код за ЄДРПОУ: 32036829) заборгованості за поставлену металопродукцію у розмірі 267 996,50 грн., інфляційні збитки у розмірі 18 463,32 грн., 3% річних у розмірі 8 102,39 грн., держмито у розмірі 2 945,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Светлічний Ю.В.

Справа №47/269-10

                                          Повне рішення складене 24 грудня 2010 року.