Постанова

від 24.12.2010 по справі 18/91-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р.                                                        Справа № 18/91-10  

                                                   Колегія суддів у складі:                    

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В., суддя Кравець Т. В.

                                               при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4181С/2-5) на рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2010р. у справі № 18/91-10

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми"

до  Відкритого акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка

про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення 40 000,00 грн.,

                                                            встановила:

У липні 2010р. позивач –ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми",  звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача – ВАТ "Нафтопроммаш", провести заміну предмету застави за договорами застави № 91, № 92, № 93, № 94 від 31.03.2005р., укладеними між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми" та ВАТ "Нафтопроммаш", у відповідності до п.п. 4.1.1, 4.1.2 договорів на загальну суму не менше ніж 399 871 грн. 40 коп. та укласти відповідні договори; стягнути з відповідача штраф у розмірі 40 000,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2010 року у  справі № 18/91-10 (суддя  Заєць С.В.) позов задоволено. Зобов’язано Відкрите акціонерне товариство “Нафтопроммаш” провести заміну предмету застави по договорам застави № 91, № 92, № 93, № 94 від 31.03.2005р., укладених між Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми”  та Відкритим акціонерним товариством “Нафтопроммаш” у відповідності до п.п. 4.1.1, 4.1.2 договорів на загальну суму не менше ніж 399 871,40 грн. та укласти відповідні договори. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Нафтопроммаш” (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 1, код 00378454) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми” (40000, м. Суми, вул.. Кірова, 20, код 09337273) штраф у розмірі 40 000,00 грн., державне мито в сумі 485,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2010 року у даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач стверджує,  що  позивачем пропущено строк позовної давності, тому, виходячи зі змісту статей 258, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України, вважає, що суд повинен був відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення штрафу в розмірі 40000,00 грн. за їх безпідставністю.

Позивач  у відзиві на  апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі  заперечує на підставі того, що вони не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, тому просить залишити його без змін.  Свої заперечення проти апеляційної скарги позивач, зокрема, обґрунтовує тим, що ВАТ «Нафтопроммаш»не виконувались п.п.4.1.1, 4.1.2 договорів застави №№ 91, 92, 93, 94 від 31.03.2005р. укладених з позивачем, і тому банк звернувся за захистом своїх прав як заставодержателя до суду. Строк позовної давності, в межах якого банк може звернутися до суду за захистом своїх прав за цими договорами встановлений по домовленості сторін (пункт 7.8. договорів застави) і становить 10 років.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися,  про причини неявки суд не повідомили, хоча, у відповідності до вимог чинного законодавства, про місце і час розгляду справи були  повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні  повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за  відсутності представників сторін, за наявними матеріалами у справі –в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі  та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 31 березня 2005 року між позивачем та приватним підприємцем Мусатовим Олексієм Володимировичем було укладено кредитний договір № 21/89, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 300 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення - 29.03.2006р.

Відповідач виступив майновим поручителем позичальника підприємця Мусатова О.В. і в заставу позивачу були надані товари в обігу (готова продукція), що належать відповідачу на праві власності та вказані в переліках майна, наданого в заставу, а саме: за договором застави № 91 від 31.03.2005р. - бокси кабельні телефонні БКТ 100x2 в кількості 203 шт. на суму 15 854,36 грн. та бокси кабельні телефонні БКТ 100x2 в кількості 848 шт. на суму 84638,88 грн.; за договором застави № 92 від 31.03.2005р. - бокси кабельні телефонні БКТ 100x2 в кількості 1000 шт. на суму 99810,00 грн.; за договором застави № 93 від 31.03.2005р. - УКС 10x2 в кількості 878 шт. на суму 99670,56 грн.; за договором застави № 94 від 31.03.2005р. - УКС 10x2 в кількості 880 шт. на суму 99 897,60 грн. 19.04.2005р. вказана застава готової продукції зареєстрована  в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг № 3167599).

Як вірно встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи та з пояснень представника позивача у судовому засіданні, підприємець Мусатов О.В. зобов'язання за кредитним договором не виконав. У кінцевий термін повернення - 29.03.2006р., як то передбачено пунктом 2.2 кредитного договору, кредит банку не  повернув, не сплатив відсотки та комісійну винагороду.

За змістом ст.1 Закону України “Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі ст.19 Закону України “Про заставу” за рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Також п. 3.1.4, п. 5.1 договорів застави №№ 91, 92, 93, 94 від 31.03.2005р. сторони передбачили, що заставодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави та його реалізацію, якщо в момент настання строку виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором вони не були виконані повністю.

У зв’язку з вищезазначеним та з метою погашення заборгованості Мусатова О.В. за кредитним договором за рахунок заставного майна поручителя (відповідача), позивачем 15.09.2008р. до господарського суду Сумської області було подано позовну заяву про звернення стягнення на заставне майно. Рішенням господарського суду Сумської області від 10.11.2008р. у справі № 9/566-08 позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми" були задоволені в повному обсязі. На виконання даного рішення державним виконавцем були розпочаті виконавчі дії, проте, у зв’язку з тим, що майно, за рахунок якого повинно проводитись стягнення, належне відповідачу, відсутнє, що підтверджується актом державного виконавця від 12.03.2009р.,  державним виконавцем була винесена постанова  від 12.03.2009р. серія ВП № 11395002 про повернення виконавчого документа. При повторному зверненні позивача до ВДВС Охтирського МУЮ, наказ господарського суду Сумської області було також повернуто без виконання  постановою про повернення виконавчого документа від 21.10.2009р. серія ВП № 14560676.

 Пунктом 4.1.2 договорів застави сторони погодили, що при відчуженні заставодавцем майна він зобов'язаний негайно (але не пізніше, ніж через 2 робочі дні з моменту такого відчуження надати в заставу інше, належне йому на праві власності майно за згодою заставодержателя. Вартість, асортимент, кількість, якість та ліквідність такого майна узгоджуються письмово сторонами та мають дорівнювати або перевищувати загальну вартість, кількість та ліквідність майна, що відчужено. У випадку, якщо така заміна у вказаний строк не відбувається, то заставодержатель набуває права вимагати дострокового виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, водночас звернувши стягнення на майно та інше майно заставодавця (відповідача) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

 Відповідно до ст. 43 Закону України «Про заставу»у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх товарами такої ж або більшої вартості.

 У відповідності до ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.     

 Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, договорами застави, укладеними між позивачем та відповідачем, інше ніж встановлено статтею 586 Цивільного кодексу України, не передбачено, згода банком на відчуження заставного майна не надавалася.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

 У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 509 ЦК України визначає зобов`язання  як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

 15.07.2010р. банком на адресу заставодавця (відповідача) було надіслано лист № 08/45  з вимогою на протязі 3-х робочих днів запропонувати для передачі в заставу банку інше ліквідне майно. Факт отримання відповідачем  цього листа 21.07.2010р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач вимогу банку щодо передачі в заставу банку іншого ліквідного майна не виконав, відповіді на лист банку  не надіслав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також п.6.3 договорів застави сторони передбачили, що у випадку невиконання заставодавцем умов, які передбачені п.п.4.1.1, 4.1.2 договорів застави, заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання ним умов указаних пунктів договору застави.

 Матеріали справи свідчать та не спростовано відповідачем, ВАТ "Нафтопроммаш" порушив вимоги вищевказаних норм чинного законодавства та умови укладених між сторонами договорів застави №№ 91, 92, 93, 94 від 31.03.2005р., у зв`язку з чим на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становила 10 000,00 грн. по кожному договору застави, а загальною сумою - 40 000,00 грн.

Відповідач з такими вимогами  ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" м. Київ в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Суми" не погоджується, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого права.

З такими запереченнями відповідача не погоджується ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином даною нормою зазначеного Кодексу не передбачено обмежень щодо максимального строку позовної давності, яка може бути встановлена за домовленістю сторін, а це означає, що тривалість збільшення строку не обмежена.

 Договорами застави, укладеними між сторонами № 91, № 92, № 93, № 94 від 31.03.2005р. (пункт 7.8.) передбачено, що всі спори з приводу умов цього договору, а також стану та порядку його виконання вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди за результатами переговорів, а так само і у випадку небажання будь-якої із сторін вирішувати спір шляхом переговорів зацікавлена сторона має право у порядку, передбаченому чинним законодавством звернутися для вирішення спору до господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

 Пунктом 6.9. кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 21/89 від 31.03.2005р., укладеного між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_1., поручителем якого виступив відповідач, передбачено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

 Крім того,   п.7.3    договорів   застави, укладених між позивачем та відповідачем № 91, № 92, № 93, № 94 від 31.03.2005р. передбачено, що договір діє до повного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Пунктом 7.4. вказаних  договорів погоджено, що у випадку часткового виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором застава зберігається  в  початковому  вигляді.

Матеріали справи свідчать, що на даний  час  зобов'язання  позичальника ОСОБА_1. перед позивачем за кредитним договором № 21/89 від 31.03.2005р.  не виконані у повному обсязі. У зв’язку з чим, підстав для припинення права застави, прямо передбачених чинним законодавством, за вказаними вище договорами застави, укладеними між сторонами, немає.

 Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства у сукупності з умовами укладених між позивачем та відповідачем договорів   застави, дає підстави колегії суддів, як і суду першої інстанції, вважати, що встановлений сторонами в договорі строк позовної давності терміном у 10 років поширюється на всі зобов'язання позичальника та поручителя перед позивачем.       

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вважає, що суд першої інстанції такі позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний визнав правомірними та обґрунтованими, у зв’язку з чим   задовольнив їх  у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені документально та спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99,101,102, п.1 статті 103, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2010р. у справі № 18/91-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                Фоміна В. О.

Суддя                                                                       Гончар Т. В.  

Суддя                                                                       Кравець Т. В.    

Повний текст постанови підписано   21.12.2010 р.