Постанова від 09.10.2025 по справі 400/10496/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10496/24Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Єщенка О.В.,

Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Оріон-Авто» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024р. ТОВ «Оріон-Авто» звернулося до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів №ПШ057463 від 2.05.2024р. на суму 17 000грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою товариство притягнуто до відповідальності за те, що у водія була відсутня тахошайба за 10.03.2023р.. Натомість, відповідно до Поправки до ЄУТР з 20 грудня 2010р. загальна кількість тахограм у водіїв має становити 29, тобто за поточний день та попередній 28 календарних днів. Аналогічні положення щодо кількості тахограм у водіїв містяться і у пункті 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 7.06.2010р.. Тобто, законодавець передбачив обов`язок водієві мати 29 тахокарт за поточний день та попередні 28 календарних днів, а не рік чи більше. Слід чітко розмежовувати документи, які необхідні для виконання регулярних рейсів для перевізника, а які для водія. Оскільки, це різні суб`єкти і один суб`єкт не може нести відповідальність за порушення, яке не вчиняв. Перевізник в особі ТОВ «Оріон-Авто» не управляв транспортним засобом, як цього вимагає закон, управляв водій, а тому відповідальність за абз.3 ч.1 ст.60 ніяк не може бути застосована до перевізника.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів №ПШ057463 від 2.05.2024р. на суму 17 000грн..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ «Оріон-Авто» судові витрати в розмірі 3 028грн..

Не погодившись із даним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорту подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм законодавства України, оскільки відповідачем в Акті від 13.03.2024р. зафіксована відсутність у водія тахошайби або бланку підтвердження за 10.03.2023р., тобто за дату, яка виходить за межі 28 днів та за такий тривалий період, законодавство не вимагає наявність бланку підтвердження або тахошайба у водія.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що основним видом діяльності ТОВ «Оріон-Авто» (за КВЕД) є : 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт.

Також товариство здійснює регулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Київ-Миколаїв».

13.03.2024р. працівники Відділу державного нагляду (контроля) в Миколаївській області на підставі направлень, проводили рейдову перевірки на території м. Первомайськ Миколаївської області.

Під час рейдової перевірки, був перевірений автобус MERSEDES BENZ р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який перевозів пасажирів за маршрутом «Київ- Миколаїв».

Під час перевірки встановлено, що у водія відсутня тахошайба або бланк підтвердження діяльності за 10.03.2023р., що кваліфіковано, як правопорушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

За зазначеним фактом працівниками відділу нагляду складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №АР015799 від 13.03.2024р..

В подальшому, 2.05.2024р. уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області розглянуто зазначений Акт, та на його підставі прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ057463, яким ТОВ «Оріон-Авто» визнано винним у скоєні правопорушення про автомобільний транспорт, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевезення пасажирів по маршруту «Київ-Миколаїв» за відсутності на момент проведення перевірки документів тахокарти або бланк підтвердження діяльності за 10.03.2024р. водія ОСОБА_1 , та накладено штраф в розмірі 17 000грн..

Позивач вважає вказану постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує її протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі ст.18 ЗУ «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку №340 від 7.06.2010р. автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

У відповідності до п.6.4 Положення, уразі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5. Інструкції перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку №340 від 7.06.2010р. автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване саме ч.3 ст.18 Закону, яка є відсильною до інших нормативно-правових актів.

На виконання вимог ст.18 Закону, Міністерством транспорту та зв`язку України і видано наказ про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5тонн для внутрішніх перевезень діючими та повіреними тахографами.

Судова колегія зазначає, що оскільки, 13.03.2024р. перевірявся саме такий вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5тонн, на нього також розповсюджується вимога про необхідність обладнання тахографом та необхідність мати водієві роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом та бланк підтвердження діяльності.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до п.6.4 Положення, у водія зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Як вбачається із матеріалів справи, що в Акті від 13.03.2024р. зафіксована відсутність у водія тахошайби або бланку підтвердження за 10.03.2023р., тобто за дату, яка виходить за межі 28 днів.

Апеляційний суд зазначає, що за такий тривалий період, законодавство не вимагає наявність бланку підтвердження або тахошайба у водія.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що в даному випадку було здійснено технічну помилку і насправді малося на увазі 10.03.2024р., що в подальшому знайшло своє відображення в оскаржуваній постанові від 2.05.2024.

Проте, судова колегія вважає, що зазначена обставина, а саме дата відсутності тахошайби або бланку підтвердження діяльності, є надто суттєва, оскільки обов`язок мати водієві при собі зазначені документи обмежена терміном в 28 днів. А за таких обставин, помилка у даті є визначальною обставиною, оскільки саме встановлення відсутності необхідних документів на певну дату, утворює склад правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Така помилка в Акті перевірки щодо дати, на яку відсутні необхідні документи не може вже бути виправлена у постанові про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки саме з Акту, особа дізнається про те, що в чому її звинувачують та проти чого вона має захищатися.

Окрім того, судова колегія звертає увагу, що відповідач припустився й інших помилок щодо номеру Акту (№354065 замість №015799) в постанові та дати в постанові (10.003.2024), які самі по собі не є суттєвими, але у сукупності з невідповідністю у визначенні дати відсутності, вказують на порушення відповідачем прав позивача знати, за що його притягують до відповідальності.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорту - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2025р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді О.В. Єщенко

В.О. Скрипченко