Рішення від 09.10.2025 по справі 697/662/23

Справа № 697/662/23

Провадження № 2/697/23/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.,

прокурора Грачова А.С.,

представника позивача адвоката Хорошун О.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Смілянською окружною прокуратурою Черкаської області в ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Так, в ході моніторингу земельних ділянок відкритих даних державного земельного кадастру України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 площею 2,00 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», створеного рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 № 168-10-ХХІІ та рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Вказаними рішеннями останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені вказаними рішеннями облрад та проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

За результатами опрацювання відкритих даних земельного кадастру України за посиланням: https://kadastr.live/ встановлено, що на території Бобрицької сільської ради Черкаської області в межах сіл Григорівка, Трахтемирів та Луковиця визначено територію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Також, відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022, згідно наявних в Управлінні картографічних матеріалів та картографічних матеріалів взятих з відкритих даних земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» знаходиться у віданні АТЗТ «Аграрне Екологічне Об`єднання «Трахтемирів».

Даний регіональний ландшафтний парк охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 1373408071220) ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-8409/14-17-СГ від 15.09.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Так, відповідно до зазначеного наказу, ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Цим же рішенням, ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі рілля площею 2,00 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1669, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, згідно рішення реєстратора Канівської районної державної адміністрації Гормаш С.І. від 09.10.2017, індексний номер 37473473, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, наразі Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Разом з тим, набуття права приватної власності та права користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 відбулося з порушенням норм ст.ст. 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області без зміни цільового призначення землі незаконно вилучила земельні ділянки природно-заповідного фонду із державної власності та передала у власність для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і є підставою для скасування наказу від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ.

На момент видання Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області наказу від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ діяли норми Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», які встановлювали, що спірні земельні ділянки мали цільове призначення землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

На час відведення земельної ділянки Кабінет Міністрів України являвся розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким внесено відповідні зміни до ст. 122 Земельного кодексу України, а також набрали чинності положення п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.

Так, згідно ч.ч. 1, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на даний час), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку, Кабінет Міністрів України, починаючи з 27.05.2021, не є уповноваженим органом державної влади щодо розпорядження такими землями.

Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилася до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав, а також всупереч вимог ст.ст. 20, 25, 50 Закону України «Про землеустрій» без розроблення відповідного проекту із землеустрою.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних обставин при передачі у власність з метою неправомірного позбавлення держави права власності на землю.

Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірних земельних ділянок першочергово визначається розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій.

Встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не мало права видавати спірний наказ щодо передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки природно-заповідного фонду без її вилучення з користування регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів», без зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої, за відсутності погодження Верховної Ради України на вилучення спірної ділянки (припинення права користування) та погодження Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації на її відведення у приватну власність.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ та рішення державного реєстратора Канівської районної державної адміністрації, індексний номер 37473473 від 09.10.2017, підлягають визнанню недійсними і скасуванню, а земельна ділянка природно-заповідного фонду 7122081900:01:001:1669 площею 2,00 га підлягає поверненню з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Разом з тим, як зазначено прокурором, у разі протиправної передачі цих об`єктів у користування, відповідне порушення, враховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Також, обґрунтовуючи порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, зазначено, що необхідність подання цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фондів, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

Як зазначає прокурор, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, тобто як з моменту отримання земельних ділянок у розпорядження, з моменту реорганізації Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, так і з моменту отримання від окружної прокуратури листа щодо встановленого факту незаконного відведення спірної земельної ділянки.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді і його участь викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.

З огляду на вказані обставини, Керівник Смілянської окружної прокуратури просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаського району Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаського району Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом скасування рішення державного реєстратора Гормаш С.І. від 09.10.2017 (індексний номер 37473473) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 .

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаського району Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 .

16.02.2024 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання Керівника Смілянської окружної прокуратури про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 її правонаступником ОСОБА_1 , оскільки ним прийнято спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка включає спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 площею 2,00 га (т.1 а.с.112-118).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2024 замінено первісного відповідача у справі ОСОБА_2 належним відповідачем ОСОБА_1 ; прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.119-120).

14.05.2024 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора. Зазначив, що відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

До Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області інформація про зареєстроване речове право на земельну ділянку РЛП «Трахтемирів» в результаті інформаційного обміну з органами, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно не надходила.

Наказом від 31.07.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» Головним управлінням було віднесено земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 до категорії земель сільськогосподарського призначення вперше, оскільки в Державному земельному кадастрі відсутня інформація про попередньо встановлене цільове призначення.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області при передачі земельної ділянки в межах норм безкоштовної приватизації керувалось офіційними даними Державного земельного кадастру.

Виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави для визнання недійсним Наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ (т.1 а.с.136-138).

21.10.2024 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву, поновити строк на його подачу та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин та на теперішній час, межі РЛП «Трахтемирів» не встановлені в натурі відповідно до законодавства. На використання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 або її частини не встановлено будь-яких обмежень (обтяжень). Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж РЛП «Трахтемирів» не розроблявся.

Згідно Листа Міністерства екології та природних ресурсів України № 01-39/13 від 22.01.2003 року «Про ситуацію що склалась на території регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» на виконання доручення Кабінету Міністрів України № 19152/53 від 29.12.2002 року робочою групою з виїздом на місце вивчено ситуацію, що склалась на території РЛП «Трахтемирів». В даному Листі зазначено, що Черкаська обласна рада, приймаючи рішення № 14-14 від 26.02.2000 року доручила АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» розробити і подати на затвердження протягом року Проект організації РЛП «Трахтемирів». Проект, розроблений Науковим центром заповідної справи, після розгляду в січні 2001 року держуправлінням екології та природних ресурсів в області разом із зауваженнями був повернутий на доопрацювання. На повторний розгляд вказаний проект не подавався, незважаючи на численні листи-нагадування (від 05.03.2001 № 1-4/469, від 13.06.01 № 1-9/1361).

Відповідно до листа-відповіді Черкаської обласної ради № 01-33/536 від 27.06.2024 року на адвокатський запит адвоката Балєва М.П. від 21.06.2024 року Рішення про затвердження Проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об`єктів регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» обласною радою не приймалося.

Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об`єктів регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» на зберігання до Регіонального фонду документації із землеустрою та оцінки земель Головного управління не передавався. За даними Державного земельного кадастру, відомості про об`єкт регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» до Національної кадастрової системи не вносились/ кадастровий обліковий номер не визначався, що підтверджується Відповіддю № 29-23-0.2-6084/2-24 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 06.09.2024 року на адвокатський запит адвоката Балєва М.П. вх. № 29-5421/0/1-24 від 02.09.2024 року.

Надане позивачем в якості доказу викопіювання https://kadastr.live/# не є належним доказом.

Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» не визначені в натурі, за даними Державного земельного кадастру, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, відомості про об`єкт регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» до Національної кадастрової системи не вносились/ кадастровий обліковий номер не визначався, а отже: посилання позивача на відкриті дані державного земельного кадастру України є абсолютно недостовірними та такими, що підлягають спростуванню.

Крім цього, звертає увагу, що рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» було створено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» без вилучення земель у власників і користувачів.

Відповідно до наданих відповідачем архівних документів, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 знаходиться за межами РЛП «Трахтемирів», що організований саме в межах, зарезервованих рішеннями облвиконкому від 19.06.1986 № 185 «Про оголошення заповідної території «Трахтемирів», від 02.08.1989 № 159 «Про розширення меж заповідної території «Трахтемирів» та на якій утворено державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» відповідно до Постанови КМУ від 01.07.1994 № 446 та рішення облвиконкому Черкаської обласної ради від 09.08.1994 № 3 «Про створення державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів».

Отже, аргументи позивача про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 знаходиться в межах РЛП «Трахтемирів» з посиланням на рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» є невірними та такими, що підлягають спростуванню.

Жодних інших належних доказів щодо розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 в обґрунтування позовних вимог позивачем не подано.

Також зазначає, що надана позивачем в якості доказу Карта схема РЛП «Трахтемирів» не є додатком до Положення про РЛП «Трахтемирів», не відноситься жодним чином та суперечить Рішенню Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14, оскільки не відповідає межам, визначеним у Рішенні від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Даним Рішенням затверджено межі РЛП «Трахтемирів» саме в межах, зарезервованих рішеннями облвиконкому від 19.06.1986 № 185 «Про оголошення заповідної території «Трахтемирів», від 02.08.1989 № 159 «Про розширення меж заповідної території «Трахтемирів», та на якій утворено державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів» відповідно до Постанови КМУ від 01.07.1994 № 446 та рішення облвиконкому Черкаської обласної ради від 09.08.1994 № 3 «Про створення державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів».

Окрім того, межі РЛП «Трахтемирів», визначені у карті-схемі РЛП «Трахтемирів» не погоджені у встановленому законодавством порядку з власником та постійним користувачем земельних ділянок КСП «Григорівське», що підтверджується копією карти-схеми, наданої позивачу Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.

Охоронне зобов`язання щодо передачі КСП «Григорівське» під охорону та дотримання встановленого режиму використання земельних ділянок, що розташовані в межах заповідної зони, зарезервованої рішеннями облвиконкому від 19.06.1986 № 185, від 02.08.1989 № 159, не оформлювалося та не видавалося в установленому законом порядку.

Застосована прокурором практика Верховного Суду, відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись в приватну власність, не може бути використана в даній справі, оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 на момент виникнення спірних правовідносин не була вилучена з цивільного обороту, не була обмежена в обороті, цільове призначення даної земельної ділянки як ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не встановлювалось, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами РЛП «Трахтемирів», в межах спірної земельної відсутні природні комплекси та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну, та історико-культурну цінність, а отже спірна земельна ділянка не відноситься до земель природно-заповідного фонду, з огляду на що відсутні підстави для повернення спірної земельної ділянки у власність держави (т.2 а.с.1-26).

Крім того, 17.01.2025 до суду від представника позивача Бобрицької сільської ради Черкаської області адвоката Хорошун О.В. надійшли додаткові пояснення у справі в яких представником позивача зазначено наступне.

Рішенням Черкаської обласної ради № 14-14 від 26.02.2000 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення Черкаська обласна рада вирішила: Погодитись з пропозицією державної адміністрації про організацію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення на площі 5562,5 га у межах території Григорівської сільської ради Канівського району без вилучення земель у власників та користувачів. Доручити державному управлінню екологічної безпеки в області та АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» протягом 12-ти місяців розробити і подати на затвердження в установленому законом порядку Проект організації РЛП «Трахтемирів» та порядок його реалізації.

З листа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, адресованого Бобрицькій сільській раді Черкаської області за вих. № 02/10-04-15/686/02/10-04-15/6834 від 23.03.2023 про надання інформації про регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» стало відомо про те, що «Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації» затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

За наявною інформацією, Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об`єктів регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» розроблявся.

Також повідомлено, що за період діяльності Управління (Департаменту) з 01.06.2013 по 23.03.2023 проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» не надходив, висновок про погодження не видавався.

Крім цього, 15.01.2025 року на електронну адресу представника Бобрицької сільської ради Черкаської області - адвоката Хорошун О.В. надійшла відповідь Черкаської обласної ради за № 01-34/38 що Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об`єктів регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» розглядався на засіданні архітектурно-будівельної ради при управлінні містобудування та архітектури обласної державної адміністрації, протоколом якої від 12.10.2004 №3 Проект рекомендовано для погодження та затвердження на сесії Черкаської обласної ради за умови погодження з Міністерством культури України, Канівською райдержадміністрацією, Григорівською сільською радою та доопрацювання.

Доопрацьований, а також погоджений означеними органами Проект до обласної ради не надходив і рішення про затвердження Проекту обласною радою не приймалося.

На Публічній кадастровій карті з`явився інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» і він є інформаційним.

Так, межі РЛП «ТРАХТЕМИРІВ» в натурі не винесені, про що неодноразово заявлялося представником РЛП «ТРАХТЕМИРІВ», зонування відсутнє.

Наразі відсутні будь-які докази на підтвердження винесення РЛП «ТРАХТЕМИРІВ» межових знаків в натурі, що, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 06.04.1999 року (редакція, що діяла на момент створення РЛП «ТРАХТЕМИРІВ») було обов`язковою умовою для виникнення прав на земельну ділянку (т.3 а.с.1-3).

06.03.2025 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності в якій відповідачем зазначено, що державі в особі її уповноважених органів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та правонаступником Бобрицької сільської ради Черкаської області (відповідно до внесених змін до ст. 122 Земельного кодексу України від 27.05.2021) було відомо про відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність матір`ю відповідача з 09.10.2017, тому позовна давність за вимогою про витребування державного майна із чужого незаконного володіння сплинула до звернення прокурора 24 березня 2023 року з позовом у цій цивільній справі до суду.

Набуття матір`ю відповідача спірної земельної ділянки у власність відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ з подальшою державною реєстрацією права на нерухоме майно та в подальшому відповідачем, виключає можливість пред`явлення керівником Смілянської окружної прокуратури негаторного позову.

Разом з тим, не володіючий майном власник вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом витребування майна від володіючого не власника шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

З огляду на зазначене, відповідач просить застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові прокурора (т.3 а.с.77-81).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.3 а.с.109-110).

Судові засідання неодноразово відкладалися та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Прокурор в судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.

Представник позивача Бобрицької сільської ради Черкаської області адвокат Хорошун О.В. в судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог прокурора заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» як об`єкт природно-заповідного фонду не створений, його створення жодними належними і допустимими доказами не підтверджено. На Публічній кадастровій карті з`явився інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» і він є інформаційним. Межі РЛП «Трахтемирів» в натурі не винесені, зонування відсутнє. Наразі відсутні будь-які докази на підтвердження винесення РЛП «Трахтемирів» межових знаків в натурі, що відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 06.04.1999 (редакція, що діяла на момент створення РЛП «Трахтемирів») була обов`язковою умовою для виникнення прав на земельну ділянку.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету.

Представник третьої особи Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» в судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження судових повісток та повідомлень до електронного кабінету.

Заслухавши в судових засіданнях доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу на території Черкаської області, відповідно до ст.ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пункту 24 частини першої ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи подання Державного управління екологічної безпеки в області, у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» (т.1 а.с.42, 58).

Згідно Охоронного зобов`язання від 07.09.2000, АТЗТ «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організованого рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 в межах території Григорівської сільської ради Канівського району загальною площею 5562,5 га (т.1 а.с.59).

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25.08.2016 № 23-8170/14-16-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.36).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Надано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1669) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області (т.1 а.с.37).

Згідно з відповіддю Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022 № 02/10-04-17/1599/02/10-04-17/13339, яка надана на запит Смілянської окружної прокуратури від 20.12.2022 № 52/2-5715 вих 22, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (т.1 а.с.72).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2023 посвідченого державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори Шатило Л.А., на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_2 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її син гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: земельної ділянки площею 2,0000 га, яка розташована: Черкаська область, Черкаський район, Григорівська сільська рада, та зареєстрованого згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 99728236, виданий ОСОБА_3 державним реєстратором Канівської районної державної адміністрації, Черкаської області від 09 жовтня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1373408071220. Кадастровий номер земельної ділянки 7122081900:01:001:1669. Експлікація земельних угідь: 1. Рілля 2,0000 га. Цільове призначення (використання) земельної ділянки 01.03. для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.118).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.02.2024 № 365488831, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 площею 2,0000 га перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.116-117).

Згідно наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 29296/0/2-21 на запит прокурора від 28.08.2021 № 52/2-2968вих-21, Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду із зазначеними у запиті кадастровими номерами розташованих на території Бобрицької сільської ради Черкаської області, не приймалося (т.1 а.с.92).

У позовній заяві прокурор вказав, що спірна земельна ділянка до моменту передачі у власність відносилась до земель природно-заповідного фонду, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не мало права нею розпоряджатися. Таким чином, спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення щодо їх передачі або відчуження, не приймав. Відомості про державну реєстрацію в подальшому були внесені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, а тому за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», прокурор звернувся до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного, підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У даній справі, прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Бобрицької сільської ради є не здійснення захисту порушених інтересів держави.

З 27 травня 2021 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, яким внесено відповідні зміни до ст. 122 ЗК України, а також набрали чинності положення п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до п. 24 розділу X Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно заповідного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку.

Отже, з 27 травня 2021 року розпорядником земель комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, є уповноважений орган територіальної громади.

Смілянською окружною прокуратурою на адресу Бобрицької сільської ради скеровано листа № 52/2-5748 вих 22 від 21.12.2022 в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та запитано про вжиті сільською радою заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Смілянською окружною прокуратурою (т.1 а.с.80-81).

Разом з тим, наданою відповіддю виконавчого комітету Бобрицької сільської ради від 22.02.2023 № 222 на запит прокурора, щодо подання позову в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7122081900:01:001:1669 площею 2,0 га, повідомлено, що в сільській раді відсутні відомості щодо того чи знаходиться вказана земельна ділянка в межах природно-заповідного фонду.

Тобто, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави.

Отже, прокурор дотримався передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що підставою пред`явлення цього позову стало те, що земельна ділянка природно-заповідного фонду неправомірно вибула із державної власності.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні майна держави, яке вибуло з її власності поза її волею, тому згідно з ч. 2 ст. 56 ЦПК України набув статусу позивача у справі.

Щодо обґрунтованості позовних вимог та обраного прокурором способу захисту інтересів держави в суді, суд виходить з наступного.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Статтею 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частина 1 статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносить, зокрема землі природно-заповідного фонду.

Положення ст. 45 ЗК України щодо можливості перебування земель природно-заповідного фонду у приватній власності передбачає, що громадяни у встановленому законодавством порядку можуть створити на належних їм землях об`єкт природно-заповідного фонду і тоді земельні ділянки, на яких вони розміщені, перебуватимуть у приватній власності зі зміною цільового призначення. У цьому випадку землевласник зобов`язаний забезпечити режим охорони об`єкту природно-заповідного фонду з оформленням охоронного зобов`язання.

Отже землі природно-заповідного фонду є обмеженими в обороті, а тому не можуть перебувати у власності фізичних осіб, надаватись їм для інших цілей ніж ті, що визначені ст. 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Вказані висновки відображено в постанові ВП ВС від 11.06.2020 у справі №359/281/18.

Так відповідно до ч. 5 ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як визначено ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) ч. 3 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) ч. 1 ст. 150 ЗК України, визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЗК України, припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення).

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом, цивільні права, зокрема, право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Судом встановлено, що РЛП «Трахтемирів» створений на підставі рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Цим же рішенням останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

Крім того, Верховний Суд під час розгляду справи № 371/463/17-ц у постанові від 21 жовтня 2019 року встановив, що у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України виготовлено «Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Трахтемирів» та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ «АЕО» «Трахтемирів», в якому чітко встановлені межі РЛП «Трахтемирів».

З відповіді Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022 № 02/10-04-17/1599/02/10-04-17/13339 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (т.1 а.с.72).

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та знаходиться на території РЛП «Трахтемирів», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання.

Вказана земельна ділянка відведена у приватну власність фізичній особі ОСОБА_2 , та в подальшому прийнята у спадщину її сином ОСОБА_1 саме за рахунок земель природно-заповідного фонду РЛП «Трахтемирів».

Суд звертає увагу, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Відповідно ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Доводи представника Бобрицької сільської ради, які викладені в наданих письмових поясненнях та доводи відповідача ОСОБА_1 , які викладені у відзиві на позовну заяву з приводу того, що РЛП «Трахтемирів», як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, РЛП «Трахтемирів» створений на підставі рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Цим же рішенням останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

Крім того, наданими документами, які стали підставою для прийняття рішення обласної ради встановлено, що Черкаською обласною радою оголошено РЛП «Трахтемирів» лише після дотримання відповідної процедури створення об`єкту природно-заповідного фонду. Зокрема, ініціатором створення РЛП виступило Акціонерне товариство закритого типу «Аграрно-Екологічне Об`єднання «Трахтемирів», яке з відповідним клопотанням звернулося до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Після організації відповідного процесу попереднього погодження проекту, який включав відповідні наукові обґрунтування, погодження власниками та первинними користувачами природних ресурсів та іншими уповноваженими організаціями, визначеними законодавством, розробленням карти-схеми РЛП «Трахтемирів» з погодженнями та Проекту створення РЛП, який пройшов відповідну експертизу, лише тоді Черкаською обласною радою оголошено об`єкт ПЗФ.

На час виникнення спірних правовідносин, РЛП «Трахтемирів» здійснює діяльність на підставі Проекту створення РЛП, рішення Черкаської обласної ради, Положення та відповідних картографічних матеріалів (карти-схеми), де визначені відповідні межі об`єкту природно-заповідного фонду.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», РЛП «Трахтемирів», який створений та оголошений Черкаською обласною радою як об`єкт ПЗФ без вилучення земельних ділянок переданий під охорону АТЗТ «Трахтемирів» з оформленням охоронного зобов`язання, яке наявне в матеріалах справи.

Посилання представника Бобрицької сільської ради адвоката Хорошун О.В. на наявність кримінальних проваджень щодо законності використання земель ландшафтного парку «Трахтемирів», відкритих за зверненням громадян, не може бути доказом у даній справі.

Враховуючи викладене, доводи представника Бобрицької сільської ради адвоката Хорошун О.В., що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» не створений у зв`язку із численними порушеннями і недотриманням вимог законодавства чинного на час виникнення правовідносин є необґрунтованими.

Також посилання представника Бобрицької сільської ради та відповідача Білокура О.В. на те, що прокурором взято до уваги інформацію з Публічної кадастрової карти України, яка не може підтверджувати чи спростувати висновок про межі спірної земельної ділянки, є безпідставними, оскільки офіційна інформація з Публічної кадастрової карти України може бути доказом у справі за умови, що на її підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять до предмета доказування, та оцінюється судами у сукупності із іншими картографічними матеріалами, висновками експертів та іншими належними та допустимими доказами у справі.

Подібні висновки щодо оцінки та врахування інформації з Публічної кадастрової карти викладені у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 707/1921/20, провадження № 61-18130св21, від 20 листопада 2024 року у справі № 420/2512/21.

Суд приймає до уваги, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, і до РЛП «Трахтемирів».

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території РЛП «Трахтемирів» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, відповідач знав чи повинен був знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території РЛП «Трахтемирів» для вищевказаної мети.

ОСОБА_2 , та в подальшому відповідач у справі ОСОБА_1 , могли і повинні були знати про те, що ця ділянка впродовж багатьох десятків років перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду. Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у їхню приватну власність є таким порушенням закону, про яке зазначені особи могли та повинні були знати на час набуття земельної ділянки кожним із них.

Отже втручання судом у право відповідача, який отримав спірну земельну ділянку у спадщину від своєї матері ОСОБА_2 , мирно володіти спірною земельною ділянкою відповідає закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Позов який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу про зобов`язання повернути на користь Бобрицької сільської ради земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1669) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння відповідача ОСОБА_1 на користь власника.

При цьому зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади) (п. 11.13. постанови ВП ВС).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в межах негаторного позову прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Стосовно позовних вимог прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ, а також скасування рішення державного реєстратора та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,00 з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Зміна предмету цивільного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Так, після постановлення судом ухвали про прийняття до розгляду та відкриття загального позовного провадження від 30.04.2024, якою, зокрема, за клопотанням прокурора замінено первісного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем ОСОБА_1 , прокурором у підготовчому судовому засіданні не подавалося клопотання про зміну предмету позову в частині заявлених первинно позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ, а також скасування рішення державного реєстратора Гормаш С.І. від 09.10.2017 (індексний номер 37473473) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,00 з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення".

Отже, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 748/29/23 (провадження № 61-2247св24)

Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Також, що у відповідності до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (провадження №12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20, пункт 8.1), не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Крім цього, суд також звертає увагу на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 (провадження № 61-10058св23) в якій Верховий Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є неефективним способом захисту.

За встановленими у справі обставинами, відповідач є кінцевим набувачем спірної земельної ділянки, а тому у такому випадку оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування (у тому числі рішень державного реєстратора), договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Як зазначалося вище, до спірних правовідносин підлягають застосування положення статті 391 ЦК України, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога зобов`язати повернути земельну ділянку (негаторний позов), що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.

Окремо, суд також звертає увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 в якій суд дійшов висновку про те, що при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Однак, як зазначено у постанові Верховного Суду 15 січня 2025 року у справі № 748/3383/23 (провадження № 61-9018св24), «оцінюючи аргументи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, колегія суддів враховує, що у цій справі суд дійшов висновку про те, при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави, проте звертає увагу заявника на те, що згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ, а також скасування рішення державного реєстратора та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,00 з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669, задоволенню не підлягають через неефективність способу захисту порушеного права, оскільки ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника землі), тому на такий позов, не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Отже, строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою прокурором пропущено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України. Земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність і підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову про її повернення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №487/10127/14-ц, від у справі №359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі №734/519/15-ц, від у справі №676/190/18, від 22.06.2022 у справі №367/4140/16-ц).

Висновки за результатами розгляду справи.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

За правилами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Прокурором доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 розташована на території РЛП «Трахтемирів» та належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду, які є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання.

Також прокурором доведено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, як власника, та наявність порушеного права, у виді перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669.

Інші позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2017 № 23-8409/14-17-СГ, а також скасування рішення державного реєстратора та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,00 з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 є неналежним способом захисту з вищевикладених підстав, а тому в цій частині позов прокурора задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

При поданні позову прокурором було сплачено судовий збір в загальному розмірі 8 052,00 гривень, що підтверджується даними платіжних доручень № 2644 від 29.12.2022 (т.1 а.с.2) та № 420 від 17.03.2023 (т.1 а.с.1).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, задовольнивши одну вимогу майнового характеру, за якою було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., з відповідачів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі по 1342,00 грн. з кожного (2684 / 2 = 1342).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі по 1 342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні, 00 копійок) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Керівник Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави, місцезнаходження вул. Юрія Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700; код ЄДРПОУ 02911119,

в особі:

Бобрицької сільської ради Черкаської області, місцезнаходження: вул. Дружби, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область, 19014; код ЄДРПОУ 35797342;

Відповідачі:

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008; код ЄДРПОУ 39765890;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа:

Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", місцезнаходження с. Малий Букрин, Миронівський район, Київська область, 08810; код ЄДРПОУ 21679697.

Головуючий Б . К . Скирда