Рішення від 26.09.2025 по справі 932/6835/22

Справа №932/6835/22

Провадження № 2/932/2713/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2025 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Травкіній В.Р.

за участі

представника третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР», ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Міссіяж Олена Анатоліївна, державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик Андрій Олександрович, Державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Балкова Марина Борисівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради Дворецька Юлія Олексіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Бондаренко Ростіслав Олександрович, державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» про витребування майна з чужого володіння,позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Міссіяж Олена Анатоліївна, державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик Андрій Олександрович, Державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Балкова Марина Борисівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради Дворецька Юлія Олексіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Бондаренко Ростіслав Олександрович, державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якій позивачі, з урахування уточненої позовної заяви від 06.07.2023 року, просили суд:

-витребувати на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 паркувальне місце № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний об`єкт нерухомого майна 1962495712101;

-витребувати на користь ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1962493112101;

-скасувати рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49707798 від 15.11.2019 року, запис 34172632, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на паркувальне місце № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний об`єкт нерухомого майна 1962495712101 за ОСОБА_4 ;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48241684 від 14.08.2019 року, запис № 32820854, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на паркувальне місце № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1893257412101 за ОСОБА_4 ;

-поновити право власності шляхом поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на паркувальне місце № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1962495712101 (старий номер 27216160) на підставі договору дарування ВРО № 397280 від 24.12.2011 року, реєстр. № 5246, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.М.;

-скасувати рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49707724 від 15.11.2019 року, запис № 34172580, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1962493112101, за ОСОБА_4 ;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Міссіяж О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48240838 від 14.08.2019 року, запис № 32820041, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1893272312101, за ОСОБА_4 ;

-скасувати рішення Державного реєстратора КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дворецької Ю.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48223033 від 13.08.2015 року, запис № 32804086, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1893272312101, за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР»;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24246289 від 08.09.2015 року, запис № 11084784, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693771812110, за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР»;

-поновити право власності шляхом поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1962493112101 (старий номер 27213739), на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська б/н від 03.04.2009 року.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_3 став власником квартири АДРЕСА_3 та паркувального місця № 4 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровска від 03.04.2009 року.

24.12.2011 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 паркувальне місце.

На підставі неправосудної та незаконної ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2015 року у справі № 200/6192/15-ц, яка була скасована ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 року, вказане майно вибуло з володіння позивачів.

Однак, рішенням приватного нотаріуса Ярмолюк М.М. від 29.07.2015 року та 01.08.2015 року право власності на спірне нерухоме майно, на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2015 року у справі № 200/6192/15-ц, було зареєстровано за ОСОБА_5 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2016 року у справі № 201/18296/15-к в рамках кримінального провадження № 42015040000000482 накладено арешт, зокрема на паркувальне місце № 4 загальною площею 23,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_4 .

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 року у справі № 804/14347/15 накладено заборону відчуження нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693771812101).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2015 року у справі № 200/20897/15-ц накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 .

08.09.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. був внесений запис № 11084784 про право власності з розміром частки 1/1 Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР» на об?єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 693771812101 - квартиру загальною площею 241,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2015 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2016 року у справі № 200/20897/15-ц визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 08.09.2015 року, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР» недійсним.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 року у справі 804/14416/15 визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. від 29.07.2015 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2015 року внесений запис за номером 10605228 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на паркувальне місце АДРЕСА_6 .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року у справі 804/14347/15 визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. від 01.08.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.08.2015 року був внесений запис за номером 10644478 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Таким чином, позивачі вжили усіх законних засобів для повернення свого нерухомого майна, однак через накладення вищевказаних арештів в рамках кримінального, цивільного та адміністративного провадження, заборону проведення будь-яких змін у реєстрі було неможливим внести відомості до Державного реєстру нерухомого майна про поновлення права власності за позивачами.

До того ж, позивачі протягом останніх шістьох років приймали участь в якості потерпілих у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя у справі № 201/17636/16-к та були впевнені, що їх нерухоме майно арештовано, що унеможливить його подальший перепродаж.

Однак, 29.07.2019 року рішенням державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Балковою М.Б. (індексний номер 47998746) об?єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 закрито на підставі заяви ТОВ «АГРО-ПРОСТОР» про знищення об?єкта нерухомого майна від 29.07.2019 року.

13.08.2019 року рішенням (індексний номер 48223033) Державного реєстратора «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дворецької Ю.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «АГРО-ПРОСТОР» на підставі вже визнаного судом недійсним договору від 08.09.2015 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

14.08.2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О.А. на підставі договору про купівлю-продаж нерухомого майна № 496 від 14.08.2019 року внесла запис (індексний номер 48240838) про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 .

15.11.2019 року Державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик Андрій Олександрович на підставі рішення (індексний номер 49707751) погасив запис про об?єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1893272312101) через перенесення до новостворених ОНМ.

15.11.2019 року Державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик А.О. на підставі рішення (індексний номер 49707724 з відкриттям розділу) вніс запис № 34172580 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1962493112101) на підставі підробленого інвестиційного договору N? 12042004-12, виданого 08.09.2004 року ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія».

Крім того, 14.08.2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О.А. на підставі договору про купівлю-продаж нерухомого майна № 497 від 14.08.2019 року внесла запис номер 32820854 на підставі рішення (індексний номер 48241687) про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на паркувальне місце № 4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

15.11.2019 Державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик А.О. на підставі рішення (індексний номер 49707804) погасив запис про об?єкт нерухомого майна - паркувальне місце № 4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1893257412101).

15.11.2019 Державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик А.О. на підставі рішення (індексний номер 49707798 з відкриттям розділу) вніс запис № 34172632 до Державного реєстру прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_4 на паркувальне місце № 4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1962495712101) на підставі підробленого інвестиційного договору № 12042004-12, виданого 08.09.2004 ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія».

Усі вищевказані протиправні дії Державних реєстраторів та приватних нотаріусів з оспорюваними об?єктами нерухомого майна стали можливими через зняття обтяжень на підставі підробленої ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року у справі № 804/14347/15, ухвали Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22.01.2016 року у справі № 200/20897/15-ц, яка ніколи не виносились.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 , яка є професійним адвокатом (свідоцтво № 3838 від 17.08.2018 року, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області), не проявила обачності при укладенні вищевказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки не перевірила та не встановила того, що було скасовано судове рішення - підстава виникнення права власності у попереднього продавця ( ОСОБА_7 ), визнаний недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, як підстава права власності продавця (між ТОВ «АГРО-ПРОСТОР» та ОСОБА_7 ), а й факт зняття арештів за підробленими ухвалами судів, що безумовно б вплинуло на її рішення укласти ці правочини.

Крім того, остання реєстрація права власності на оспорювані об?єкти нерухомого майна на підставі підробленого інвестиційного договору № 12042004-12, виданого 08.09.2004 року ОСОБА_6 та ВАТ «Дніпробудіндустрія» говорить про те, що саме відповідач - ОСОБА_4 вживає заходи щодо ускладнення витребування цього нерухомого майна в порядку віндикації.

Представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив, в якому зазначає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем на спірне майно, не знала та навіть не могла знати про наявність перешкод до вчинення відповідного правочину. 08.09.2004 року між ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ) та ВАТ «Фірма Дніпробудіндустрія» укладено Інвестиційний договір №12042004-12. Відповідно до п.1.1.2 Інвестиційного договору №12042004-12 від 08.09.2004 року, об`єктом є житлова квартира в будинку АДРЕСА_5 , кількість кімнат дві, загальна площа 241.2 кв.м., паркувальне місце номер 4, загальна проектна площа 23.9 кв.м. На підставі Акту приймання-передачі майна від 12.12.2009 року, ОСОБА_4 прийняла у власність житлову квартиру АДРЕСА_3 , кількість кімнат дві, загальною площею 241.2 кв.м.; а також паркувальне місце номер 4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 23.9 кв.м. 13.11.2019 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право як власника спірного майна. Факт ОСОБА_8 як набувача спірного майна, підтверджується тим, що остання виконувала свої обов`язки, передбаченим Інвестиційним договором №12042004-12 від 08.09.2004 року, здійснювала відповідну оплату, тощо. З моменту підписання Інвестиційного договору, а саме від 08.09.2004 року, до суду ніхто не звертався з вимогою про визнання його недійсним чи неукладеним, крім звернення в рамках даної справи з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, а саме ТОВ «БІГКОМЕРЦ».

Наявність декількох виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_3 , зокрема щодо стягнення з останнього заборгованості у розмірі 1 073 457.10 (один мільйон сімдесят три тисячі чотириста п`ятдесят сім) доларів США 10 центів США, свідчить про відсутність особистого інтересу щодо захисту його порушеного права власності на спірне майно. А витребування майна у добросовісного набувача не відповідатиме критеріям пропорційності втручання в його право на мирне володіння майном.

ТОВ «БІГКОМЕРЦ» було подано позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в уточненій редакції якого, просить суд:

- визнати недійсним договір дарування від 24.12.2011 року паркувального місця № 4 загальною площею 23,9 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.M. та зареєстрованим в реєстрі за № 5246;

- визнати недійсним Інвестиційний договір № 12042004-12, виданий 08.09.2004 року, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудінвест» та Акт приймання-передачі майна згідно з інвестиційним договором №12042004-12 від 08.09.2004 року, виданий 12.12.2009 року, про приймання-передачу ОСОБА_6 від ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія» паркувального місця № 4 загальною площею 23.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик А.О., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49707724 від 15.11.2019 року 19:06:09 (номер відомостей про речове право: 34172580) на об?єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1962493112101) за ОСОБА_4 ;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Миколаївської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик А.О., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49707798 від 15.11.2019 року 19:18:10 (номер відомостей про речове право: 34172632) на об?єкт нерухомого майна - паркувальне місце № 4 загальною площею 23.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1962495712101) за ОСОБА_4 .

Позов третьої особи обгрунтований наступним. 25.11.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу у справі № 6-5656/2011 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, яким вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» борг за кредитним договором № 014/2636/2/08026 від 18.12.2007 року у розмірі 1 073 457,10 доларів США та третейського збору у розмірі 25000,00 грн., виданий виконавчий лист.

29.09.2023 року на підставі договору № 29/09/23-ДВ про відступлення прав вимоги за Кредитним договором з фізичною особою № 014/2636/2/08026 від 18.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариство «Ерсте Банк», ТОВ «БІГКОМЕРЦ» отримало право вимоги виконання ОСОБА_3 боргових зобов?язань за кредитним договором.

У хвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2023 року у справі № 6-5656/11 заяву ТОВ «БІГКОМЕРЦ» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено, замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні у справі. Таким чином на сьогоднішній день кредитором ОСОБА_3 є ТОВ «БІГКОМЕРЦ». Сума заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «БІГКОМЕРЦ» за виконавчим документом в цивільній справі № 6-5656/11 складає 1 073 457,10 доларів США.

Право власності на паркувальне місце № 4 загальною площею 23.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 було зареєстровано на підставі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 03.04.2009 року.

24.12.2011 року, тобто після прийняття рішення по справі № 6-5656/11 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 014/2636/2/08026, та після видачі Дніпровським районним судом м. Києва виконавчого листа на виконання цього рішення, відповідачем було укладено безоплатний договір дарування паркувального місця, яке належало йому на праві приватної власності, своїй матері (близькому родичу).

Таким чином для захисту прав ТОВ «БІГКОМЕРЦ» на реальне, фактичне виконання судового рішення та для реального виконання зобов?язань ОСОБА_3 перед ТОВ «БІГКОМЕРЦ» виникає необхідність у визнанні недійсними договору дарування від 24.12.2011 року паркувального місця № 4 загальною площею 23.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки зазначений правочин має об?єктивні ознаки правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Також враховуючи, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_3 без його волі для захисту прав ТОВ «БІГКОМЕРЦ» необхідно визнати недійсним Інвестиційний договір № 12042004-12, виданий 08.09.2004 року, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія», Акт приймання-передачі майна згідно з інвестиційним договором № 12042004-12 від 08.09.2004 року, виданий 12.12.2009 року, про приймання-передачу ОСОБА_6 від ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія» спірного паркувального місця та квартири, оскільки вони є очевидно протиправними, зокрема, враховуючи на наявність вироку суду у справі № 201/17636/16-к.

Представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив, в якому зазначає, що визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача. ОСОБА_4 не була стороною договору дарування спірного майна, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відносно відповідача-3 не встановлено порушень вимог законодавства ні судовим рішень, ні вироком в рамках кримінального провадження. Остання не має нести відповідальність за вчинки осіб, які спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно кредиторами.

13.11.2019 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право як власника спірного майна. Таким чином саме інвестор, тобто, ОСОБА_4 як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Таким чином, було утворено новий об`єкт, що давало право державному реєстратору реєструвати право власності за ОСОБА_4 на підставі спірного інвестиційного договору від 08.09.2004 року. ОСОБА_4 не порушувала вимоги законодавства, у зв`язку з чим визнання недійсним інвестиційного договору призведе до порушення її прав як власника.

ТОВ «БІГКОМЕРЦ» пропущений строк для звернення до суду з вимогами щодо визнання недійсним Інвестиційного договору №12042004-12 від 08.09.2004 року та Акту приймання-передачі майна від 12.12.2009 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги.

Представником ОСОБА_3 ОСОБА_2 подано відзив на позов третьої особи, в якому зазначено, що договір дарування не має підстав вважати фраудаторним, оскільки на момент його укладення строк виконання зобов`язання не настав, ОСОБА_3 мав інше вартісне майно, яке могло задовольнити вимоги кредитора, відсутні докази умислу сторін договору. Також ТОВ «БІГКОМЕРЦ» пропущений строк для звернення до суду з вимогами щодо визнання договору дарування недійсним.

ТОВ «БІГКОМЕРЦ» подано заперечення на відповідь на відзив, в яких просить задовольнити позов та зазначає про незгоду з позицією викладеною представником позивачів у відзиві.

Ухвалою судді Бакуменко А.В. від 22.11.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Овчиннікової О.С. від 09.02.2023 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою судді Овчиннікової О.С. від 06.07.2023 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро».

Ухвалою судді Овчиннікової О.С. 29.12.2023 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ».

Ухвалою судді Овчиннікової О.С. від 10.01.2024 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ».

Ухвалою судді Куцевола В.В. від 05.07.2024 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні яке відбулось 15.07.2025 року представник позивачів надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відзиві на позов третьої особи. Просив позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити, у задоволенні позову ТОВ «БІГКОМЕРЦ», в частині визнання договору дарування фраудаторним відмовити. У судове засідання призначене на 17.09.2025 року представник позивачів не з`явився, подав заяву у якій просив проводити судове засідання без його участі.

Представник ОСОБА_4 у судових засіданнях які відбулись 15.07.2015 року та 03.09.2025 року просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «БІГКОМЕРЦ». У судове засідання призначене на 17.09.2025 року не з`явився, подав заяву у якій просив проводити судове засідання без його участі.

Представник ТОВ «БІГКОМЕРЦ» у судовому засіданні просив позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «БІГКОМЕРЦ» задовольнити.

Комунальне підприємство «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради у судове засідання явку представника не забезпечило, подало заяву про розгляд справи без участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Судом встановлено, що на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2009 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 та паркувальне міце № НОМЕР_1 у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

24.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування паркувального місця, згідно якого ОСОБА_3 передав у дар ОСОБА_2 паркувальне міце № 4 у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою судді Бабушкінського районного суд м. Дніпропетровська Циганкова В.О. від 21.05.2015 року у справі 200/6192/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, затверджено мирову угоду, відповідно до якої за ОСОБА_5 , визнано право власності, серед іншого, на паркувальне місце № 4, загальною площею 23, 9 кв.м. по АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_7 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 року у справі № 200/6192/15-ц, скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2015 року, а справу повернуто до того ж суду для повторного розгляду заяви щодо мирової угоди.

Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від18.02.2016року усправі №200/6192/15-ц закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , наявні наступні записи:

-01.08.2015 року зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2015 року у справі № 200/6192/15-ц;

-08.09.2015 року зареєстровано право власності за ТОВ «Агро-Простор» на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2015 року;

-29.07.2019 року запис про реєстрацію права власності припинено на підставі заяви ТОВ «Агро-Простор» про знищення об`єкта нерухомого майна;

-14.08.2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2019 року;

-13.11.2019 року право власності погашено, підстава: перенесення до новостворених ОНМ;

-13.11.2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на підставі Інвестиційного договору № 12042004-12 від 08.09.2004 року виданого ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо паркувального місця № 4, загальною площею 23, 9 кв.м. у АДРЕСА_1 наявні наступні записи:

-13.11.2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на підставі акту приймання-передачі № 12042004-12 виданого 08.09.2004 року ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія», Інвестиційного договору № 12042004-12 від 08.09.2004 року виданого ОСОБА_6 та ВАТ «Фірма «Дніпробудіндустрія».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року у справі № 804/14347/15 визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни (свідоцтво №2273; місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 43/2) від 01.08.2015 року за індексним номером 23337329 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.08.2015 року був внесений запис за номером 10644478 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693771812101). Рішення набрало законної сили 24.05.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 року у справі № 804/14416/15 визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни від 29.07.2015 за індексним номером 23259091 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2015 внесений запис за номером 10605228 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на паркувальне місце № 4, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 691555912101). Рішення набрало законної сили 14.12.2016 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2016 року у справі № 200/20897/15-ц визнанонедійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 08.09.2015 року, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком Ростиславом Олександровичем за №1721.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2023 року у справі № 201/17636/16-к, який набрав законної сили 16.05.2023 року встановлено: «…у березні - квітні 2015 року, особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, виконуючи умови раніше розробленого злочинного плану, предметом злочину обрала майно, розташоване у м.Дніпропетровську та Дніпропетровській області, належне ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та компанії Hagworth Management Limited, про що повідомила учасників організованої групи. Так, 27.03.2015 особа-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи у складі організованої групи, повторно, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів протягом робочого дня подала до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за вх. № 12288, пакет документів: підроблену позовну заяву від імені ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо позики грошових коштів, підроблені договір позики від 01.11.2009, посвідчений від імені приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я., технічну документацію на квартири та клопотання ОСОБА_5 про залучення як відповідача ОСОБА_11 , через те, що він відповідно до додатку до договору позики є гарантом, без надання зазначеного додатку. Справі присвоєно № 200/6192/15-ц та в порядку ст. 11-1 ЦПК України для її розгляду автоматизованою системою документообігу суду визначений суддя особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Відверто нехтуючи вимогами національного законодавства та грубо порушуючи при цьому вимоги ч. 3 ст. 122 ЦПК України, суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи у складі організованої групи, 02.04.2015 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 21.05.2015.» … «Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи відповідно до відведеної йому ролі грубо порушуючи передбачені ч. 1 ст. 109 та ч. 3 ст. 122 ЦПК України вимоги, у приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованому по пр. Дмитра Яворницького (колишній пр. Карла Маркса), 57 у м. Дніпрі (колишнє м. Дніпропетровськ), у період часу з 9.00 до 17.00 години 21.05.2015 постановив ухвалу від 21.05.2015 без наявності підстав, передбачених ст. 33 ЦПК України, про залучення до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення суми, як співвідповідача ОСОБА_3 . Крім того, постановив, ухвалу від 21.05.2015, якою визнав мирову угоду, відповідно до якої затвердив за ОСОБА_5 право власності на квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 та на паркувальне місце НОМЕР_2 у приміщенні АДРЕСА_13 , на паркувальне місце 4 по АДРЕСА_4 , на домоволодіння АДРЕСА_14 , на домоволодіння АДРЕСА_15 , на гараж літ. К, нежитлове приміщення № 4, нежитлову будівлю літ.Б-2 по АДРЕСА_16 . Крім того, визнав за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_17 , на квартиру АДРЕСА_18 ,квартиру АДРЕСА_19 , на квартири АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , на квартиру АДРЕСА_22 , на квартиру АДРЕСА_23 , квартиру АДРЕСА_24 , на земельну ділянку по АДРЕСА_15 усунув перешкоди у користуванні майном та зняв з реєстрації всіх осіб, що були зареєстровані за вказаними адресами, що спричинило тяжкі наслідки, а саме стало підставою для вибуття нерухомого майна з власності компанії Hagworth Management Limited вартістю 6 278 859,9 грн., що у 10310,1 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вартістю 45 684 481,0 грн., що у 75 015,6 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ОСОБА_9 вартістю 3 320 264,0 грн., що у 5451,9 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. ... Після чого копію рішення від 07.05.2015 особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, надав особі-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, а оригінал долучив до матеріалів справи № 200/7879/15-ц. Крім того, діючи у складі організованої групи, виконуючи відведену йому роль суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська особа-2, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в приміщенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, розташованому по АДРЕСА_25 , із грубим порушенням вимог ст.ст. 212, 213, 214, 225, 226 ЦПК України, умисно, з корисливих мотивів у період часу з 9.00 до 17.00 години 21.05.2015 постановив додаткове рішення від 21.05.2015, яким усунув перешкоди у користуванні ОСОБА_5 нерухомим майном: квартирами АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_26 , квартирами АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , квартирою АДРЕСА_3 , квартирою АДРЕСА_24 , домоволодінням АДРЕСА_27 , та визнав право власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_16 , що спричинило тяжкі наслідки, а саме стало підставою для вибуття нерухомого майна з власності компанії Hagworth Management Limited вартістю 6 278 859,9 грн., що у 10310,1 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вартістю 45 684 481,0 грн., що у 75 015,6 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; ОСОБА_10 вартістю 5 755 028,0 грн., що у 9 449,9 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ОСОБА_9 вартістю 3 320 264,0 грн., що у 5451,9 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. … У свою чергу ОСОБА_12 , відповідно до відведеної йому ролі в організованій групі, з метою доведення злочинного плану щодо придбання права власності на нерухоме майно до кінця, на підставі отриманих від особи-1, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, рішень, за участі ОСОБА_5 у приватного нотаріуса в м. Дніпропетровську діючи умисно, із корисних мотивів забезпечив реєстрацію права власності на нерухоме майно за останнім, з подальшим відчуженням на користь ТОВ «Агро-Простор», ТОВ «Днепроградстрой», ТОВ « Влада-2009» засновником та керівником яких він був.» … «Внаслідок умисних дій організованої групи, до складу якої входили особа-1,особа-2, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, ОСОБА_12 , направлених на придбання права власності на майно, шляхом обману в особливо великих розмірах, яка діяла повторно, з корисливих мотивів, з використанням осіб,які не були обізнані із злочинними намірами і діяли в інтересах співучасників кримінального правопорушення та рішень і ухвали Бабушкінського районного суду від 07.05.2015 і 21.05.2015 у справах №№ 200/6192/15-ц, 200/7879/15-ц,постановлених на підставі використаних співучасниками кримінального правопорушення підроблених документів, право власності на нерухоме майно зареєстровано на ОСОБА_5 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_28 ; паркувальне місце АДРЕСА_29 ; паркувальне місце № НОМЕР_2 містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » корпус 2 «Східна Башта» в приміщенні № 214 по вул. Дзержинського, 35-б; паркувальне місце № 4 по АДРЕСА_4 ; гараж літ.К. по АДРЕСА_16 , 01.08.2015 на квартири АДРЕСА_11 , АДРЕСА_30 ; паркувальне місце № 38 містобудівного ансамблю « ІНФОРМАЦІЯ_2 ; домоволодіння АДРЕСА_17 ; квартири АДРЕСА_31 ; квартира АДРЕСА_23 ; квартира АДРЕСА_24 ; земельна ділянка та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_32 ; 13.08.2015 на домоволодіння АДРЕСА_14 ; домоволодіння та земельна ділянка по АДРЕСА_15 ; земельна ділянка по АДРЕСА_17 ; нежитлове приміщення літ.Б-2 по АДРЕСА_16 ; 31.08.2015 на квартиру АДРЕСА_18 .В результаті чого з права власності компанії Hagworth Management Limited вибуло нерухоме майно - квартири АДРЕСА_11 , АДРЕСА_33 вартістю 6 278 859,9 грн., що у 10310,1 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, з права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вибуло нерухоме майно - квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_28 ; паркувальні місця АДРЕСА_34 ; паркувальне місце № 4 по АДРЕСА_4 ;домоволодіння АДРЕСА_17 ; квартири АДРЕСА_35 ; квартира АДРЕСА_23 ; квартира АДРЕСА_24 ; домоволодіння АДРЕСА_14 ; домоволодіння та земельна ділянка по АДРЕСА_15 ;земельна ділянка по АДРЕСА_17 ; квартира АДРЕСА_18 ; земельна ділянка та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_32 вартістю 45 684 481,0 грн., що у 75 015,6 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; з права власності ОСОБА_10 вибуло нерухоме майно -земельна ділянка та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_32 вартістю 5 755 028,0 грн., що у 9 449,9 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; з права власності ОСОБА_9 вибуло нерухоме майно нежитлове приміщення літ.Б-2 та гараж літ.К. по АДРЕСА_16 вартістю 3 320 264,0 грн., що у 5451,9 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що спричинило потерпілим майнову шкоду в особливо великих розмірах. Після цього, ОСОБА_12 згідно з відведеною йому роллю в організованій групі, за дорученням ОСОБА_5 укладено договори купівлі -продажу, відповідно до яких : 02.09.2015 квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_33 перейшли у власність ТОВ «Влада-2009» одним з засновників та керівником якого є ОСОБА_12 ; 05.09.2015 паркувальні місця № 37,38 корпус 1 «Західна Башта» в приміщенні АДРЕСА_36 ; АДРЕСА_37 перейшли у власність ТОВ «Днепроградстрой» засновником та керівником якого є ОСОБА_12 ; 08.09.2015 квартира АДРЕСА_18 ; квартири АДРЕСА_38 перейшли у власність ТОВ «Днепроградстрой» засновником та керівником якого є ОСОБА_12 , а квартира АДРЕСА_3 у власність ТОВ «Агро-Простор» засновником та керівником якого є ОСОБА_12 ; 21.09.2015 та 22.09.2015 частини домоволодіння АДРЕСА_39 перейшли у власність ТОВ «Днепроградстрой» засновником та керівником якого є ОСОБА_12 ; 21.09.2015 квартира АДРЕСА_24 перейшла у власність ТОВ «Днепроградстрой» засновником та керівником якого є ОСОБА_12 . Своїми умисними діями ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення,передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинений повторно у складі організованої групи в особливо великих розмірах.».

Згідно ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За змістом статей317,319 ЦК Українисаме власникові належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно достатті 387 ЦК Україниза загальним правилом власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно статтею 388ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічний висновок зроблений 23 грудня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 463/6249/16-ц, провадження № 61-14356св20 (ЄДРСРУ № 108059558).

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (постанова від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц).

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права (24 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 200/18309/18, провадження № 61-360св23.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло із власності позивачів без їхньої волі, на підставі судового рішення, яке було скасоване, таке майно підлягає витребуванню на користь позивачів від особи, яка є останнім набувачем цього майна ОСОБА_4 , а отже позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині витребування майна із чужого незаконного володіння підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що вона є добросовісним набувачем майна, що унеможливлюэ витребування майна, суд зазначає наступне.

Спірне нерухоме майно у 2019 році вперше було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

В подальшому право власності за ОСОБА_4 було зареєстровано лише 13.11.2019 року на підставі Інвестиційного договору № 12042004-12 від 08.09.2004 року та акту приймання-передачі підписаного 12.12.2009 року, тобто через 9 років 11 місяців після підписання акту.

При цьому суд зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні записи про реєстрацію права власності на спірне майно та не зняті обтяження, що очевидно перешкоджало реєстрації права власності за ОСОБА_4 .

На час складання акту приймання -передачі (12.12.2009 року), право власності на спірне нерухоме майно було визнано за ОСОБА_3 на підставі рішення суду та зареєстровано в реєстрі права власності, що обгрунтовано ставить під сумнів добросовісність набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно.

Також, відповідно до п. 2.5 копії наявного в матеріалах справи Інвестиційного договору від 08.09.2004 року № 12042004-12, сторони визначили що об`єкт передається Фондом у власність Інвестора виключно після сплати Інвестором загального інвестиційного внеску згідно умов цього договору (у тому числі з врахуванням випадків коригування розміру загального інвестиційного внеску) шляхом укладення договору купівлі-продажу об`єкта, що посвідчується нотаріально. Після укладення договору купівлі-продажу об`єкта кошти, сплачені Інвестором за цим договором, в повному обсязі зараховуються як оплата за таким договором купівлі-продажу об`єкта.

Згідно п.2.6 Інвестиційного договору, сторони укладають договір купівлі-продажу об`єкта на умовах, передбачених цим договором не пізніше 3 місяців із дня прийняття будинку в експлуатацію, сплати інвестором загального інвестиційного внеску, реєстрації права власності фонду на об`єкт та отримання фондом документів, що є необхідними для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу об`єкта.

Пунктом 2.8 Інвестиційного договору передбачено, що фонд передає інвестору об`єкт разом з технічним паспортом та актом прийому-передачі в день укладення договору купівлі-продажу об`єкта.

Згідно п. 5.2.2 Інвестиційного договору, Фонд зобов`язаний передати об`єкт у власність інвестора на підставі договору купівлі-продажу об`єкта, що буде укладений сторонами та нотаріально посвідчений.

Відповідачем ОСОБА_4 не надано доказів виконання вказаних умов договору щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта.

За вказаних обставин, суд відхиляє доводи ОСОБА_4 про добросовісність набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Судом також прийнято до уваги, той факт, що ОСОБА_4 будучи адвокатом та маючи спеціальну освіту, очевидно усвідомлювала порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, мала спеціальні знання та можливість перевірити попередню долю майна, що опосередковано підтверджує висновки суду щодо правомірності заявлених позовних вимог.

Щодо інших позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та інших звернено увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

У зв`язку із цим, позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за попередніми власниками та про поновлення права власності шляхом поновлення записів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки є неналежними способами захисту порушених прав позивачів, та не є необхідними для поновлення їх прав.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕР», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.11.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу по справі № 6-5656/2011 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, яким вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» борг за кредитним договором № 014/2636/2/08026 від 18.12.2007 року у розмірі 1 073 457,10 доларів США та третейського збору у розмірі 25 000,00 грн., виданий виконавчий лист.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2014 року у справі № 6-5656/11 заяву Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено, замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні у справі № 6-5656/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте банк» до ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 27.09.2011 року у справі № 845/11, на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Фідобанк».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2021 року у справі № 6-5656/11 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено, замінено сторону виконавчого провадження кредитора Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» по судовому рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 25.11.2011 року у справі № 6-5656/1-2010 за заявою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2022 року у справі № 6-5656/11 заяву ТОВ «Фінанс Дніпро» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено, замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні у справі № 6-5656/11 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро» по судовому рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 25.11.2011 року у справі № 6-5656/1-2010 за заявою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2023 року у справі № 6-5656/11 заяву ТОВ «БІГКОМЕРЦ» про заміну сторони стягувача було задоволено, замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Дніпро» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» в межах виконавчого провадження ВП № 8/0003/2002, з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 6-5656/11 від 10.06.2022 року щодо боржника ОСОБА_3 .

01.07.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №8/0003/2022 з примусового виконання виконавчого листа від 10.05.2022 року виданого Дніпровським районним судом м. Києва в цивільній справі № 6-5656/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_3 .

Згідно відповіді виконавця від 07.06.2023 року № 2224, за період перебування на виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 6-5656/11 від 10.06.2022 року боржником не було сплачено коштів. Залишок заборгованості ОСОБА_3 становить 1073457,10 доларів США.

Згідно наданих представником третьої особи доказів ОСОБА_3 24.12.2011 року також було укладено договори дарування на користь ОСОБА_2 : домоволодіння АДРЕСА_15 (договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Вербою В.М., реєстровий номер 3489), квартири АДРЕСА_28 (договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Василенко В.М., реєстровий номер 5240), паркувального місця поз. 166, що знаходиться у АДРЕСА_40 , у житловому будинку літ. А-28 підвального приміщення 214 (договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Василенко В.М., реєстровий номер 5243).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення, якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третястатті 13 ЦК України).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

В Дигестах, наприклад, вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах). Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, тоучасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті13, частина третя статті16 ЦК Українине суперечать частині другійстатті 58 Конституції Українита вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першоїстатті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогамКонституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та другастатті 234 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23) вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другастатті 228 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) зроблено висновок, що: «фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України). Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення. Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним.

Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом). Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона єучасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зазначено, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа). Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

Суд вважає, що укладання безоплатного договору дарування 24.12.2011 року паркувального місця № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності, вже після ухвалення судом рішення про стягнення з цього боржника значної суми заборгованості за кредитним договором, мало на меті не реальне намагання боржника подарувати своє майно іншій особі, а саме уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором, та позбавити кредитора можливості виконати рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок цього майна.

Також судом враховано, що у вказаний день ОСОБА_3 було також укладено, ще три договори дарування інших об`єктів нерухомого майна на користь ОСОБА_2 .

За таких обставин, договір дарування від 24.12.2011 року паркувального місця № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 24.12.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.М., зареєстрований в реєстрі за №5246, має всі ознаки фраудаторного, а тому підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права вланості на спірні об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).

Належним способом захисту прав кредитора є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другоїстатті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21), від12 квітня 2023 року в справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22)).

Оскільки позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено в частині витребування майна із чужого незаконного володіння, тому вимога про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 не є належною, оскільки для повернення майна боржнику оспорювання реєстраційних дій щодо цього майна не вимагається.

Щодо вимоги про визнання недійсним Інвестиційного договору № 12042004-12, виданого 08.09.2004 року та Акту приймання-передачі майна згідно з інвестиційним договором №12042004-12 від 08.09.2004 року, виданого 12.12.2009 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1 копії інвестиціного договору від 08.09.2004 року № 12042004-12, предметом договору є інвестиційна участь Інвестора у будівництві будинку, внаслідок здійснення якої інвестор має право отримати у властність об`єкт будівництва.

Пунктом 1.1.2 Інвестиційного договору визначено, що об`єкт житлова квартира в будинку, будівельний номер 29, кільеість кімнат дві, загальна площа 241,5 кв.м., паркувальне місце номер 4 загальною площею 23,9 кв.м.

Згідно акту приймання-передачі від 12.12.2009 року ВАТ Фірма Дніпробудінбустрія передало, а ОСОБА_6 ( ОСОБА_4 ), ронкпп НОМЕР_3 прийняла житлову квартиру АДРЕСА_3 площею 241,2 кв.м. та паркувальне місце номер 4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 23,9 кв.м.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданійпослузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вже було зазначено судом, частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Оскільки судом встановлено, що на момент підписання акта приймання-передачі згідно з інвестиційним договором № 12042004-12 від 08.09.2004 року (12.12.2009 року), право власності на спірне нерухоме майно було визнано за ОСОБА_3 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2009 року та зареєстровано в реєстрі права власності, а зазначений акт приймання-передачі вказаний, як підстава для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 , наявні підстави для визнання оскаржуваного акта приймання-передачі недійсним.

Надані представником ОСОБА_4 пояснення у судовому засіданні щодо сплати коштів за інвестиційним договором та надана на підтвердження цього зведена виписка видана у ОАЕ щодо сплати коштів у 2019 році, на підтвердження виконання умов інвестиційного договору, також ставить під сумнів, правомірність складання акту приймання передачі 12.12.2009 року.

При цьому вимога про визнання Інвестиційного договору №12042004-12 від 08.09.2004 року недійсним задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено підстав для визнання його недійсним.

Посилання представника ОСОБА_4 на відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку із не залученням як відповідача ВАТ фірма Дніпробудіндустрія не заслуговують на увагу, оскільки згідно інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.03.2023 року внесено запис про припинення юридичної особи - ВАТ фірма Дніпробудіндустрія.

Також суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності з наступних підстав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При визначені дня коли ТОВ БІГКОМЕРЦ дізналось або могло дізнатись про порушення свої прав укладенням договору дарування від 24.12.2011 року, суд виходить з наступного.

ТОВ БІГКОМЕРЦ не було учасником договору дарування укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 6-5656/11 від 10.06.2022 року було відкрито 01.07.2022 року за заявою ТОВ Фінанс Дніпро.

29.09.2023 року до ТОВ БІГКОМЕРЦ перейшло право вимоги до ОСОБА_3 та було замінено стягувача на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2023 року.

Отже, оскільки до моменту відкриття виконавчого провадження не з`ясовувався обсяг майна за рахунок якого можливо в порядку примусового виконання погасити заборгованість, суд приходить до висновку, що саме з часу відкритя виконавчого провадження (01.07.2022 року) почався перебіг строку зверення до суду з вимогами про визнання договору дарування недійсним.

Таким чином, строк звернення до суду з вимогою про визання недійсним договору дарування від 24.12.2011 року ТОВ БІГКОМЕРЦ не пропущено.

При визначені дня коли ТОВ БІГКОМЕРЦ дізналось або могло дізнатись про порушення свої прав складенням Акту приймання-передачі майна від 12.12.2009 року, суд виходить з наступного.

ТОВ «БІГКОМЕРЦ» не було учасником інвестиційного договору.

Право власності за ОСОБА_4 на підставі інвестиційного договору та акту прийому-передачі було зареєстровано 13.11.2019 року.

Отже саме з моменту реєстрації права власності на підставі інвестиційного договору та акту приймання-передачі (13.11.2019 року) ТОВ «БІГКОМЕРЦ» могло довідатися про порушення прав.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Таким чином посилання представника ОСОБА_4 щодо пропуску ТОВ БІГКОМЕРЦ строку позовної давності є безпідставиними.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між учасниками справи, суд вважає за необхідне стягнути: з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 992,40 грн.; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.; з ОСОБА_3 на користь ТОВ «БІГКОМЕРЦ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.; з ОСОБА_4 на користь ТОВ «БІГКОМЕРЦ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПРОСТОР», ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Міссіяж Олена Анатоліївна, державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик Андрій Олександрович, Державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Балкова Марина Борисівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради Дворецька Юлія Олексіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Бондаренко Ростіслав Олександрович, державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» про витребування майна з чужого володіння задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 паркувальне місце № 4 загальною площею 23,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_41 ) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_42 ) судовий збір у сумі 992,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_41 ) на користь ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_43 ) судовий збір у сумі 992,40 грн.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Міссіяж Олена Анатоліївна, державний реєстратор Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовик Андрій Олександрович, Державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Балкова Марина Борисівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради Дворецька Юлія Олексіївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (державний реєстратор) Бондаренко Ростіслав Олександрович, державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович про визнання договорів недійсними задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 24.12.2011 року паркувального місця № 4 загальною площею 23,9 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенком В.M. та зареєстрований в реєстрі за №5246.

Визнати недійсним Акт приймання-передачі майна згідно з інвестиційним договором №12042004-12 від 08.09.2004 року, виданий 12.12.2009 року, про приймання-передачу паркувального місця № 4 загальною площею 23.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГКОМЕРЦ» залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_43 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«БІГКОМЕРЦ»(ЄДРПОУ 43239993, м. Дніпро, вул. Барнаульська, б. 2-А) судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_41 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«БІГКОМЕРЦ»(ЄДРПОУ 43239993, м. Дніпро, вул. Барнаульська, б. 2-А) судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол