Постанова від 18.09.2025 по справі 903/347/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року Справа № 903/347/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників сторін:

від апелянта: Грибан Ж.В.

від кредитора: Бонтлаб В.В. (ТзОВ "Торговельне підприємство "Агрохім-Партнер")

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.05.2025, постановлену суддею Шумом М.С. у м. Луцьк (повний текст ухвали складено 23.05.2025)

у справі № 903/347/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Традекс Агрі"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 у справі № 903/347/24 заяву ТзОВ "Торговельне підприємство "Агрохім-Партнер" до ДП "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України від 18.06.2024 №18-1/06 про визнання кредитором на суму 30231591,37 грн задоволено частково; визнано грошові вимоги товариства до боржника на загальну суму 25702202, 28 грн та зобов`язано розпорядника майна Галічеву В.О. включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів у черговості: 6056 грн - 1 черга, 19523042, 25 - 4 черга, 6173104, 03 грн - 6 черга; у задоволенні грошових вимог на суму 4529389, 09 грн з яких 357688,59 грн втрат від інфляції та 4171650, 50 грн пені відмовлено.

Не погоджуючись з даним процесуальним рішенням суду, Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу та визнати грошові вимоги ТзОВ "Торговельне підприємство "Агрохім-Партнер" до боржника на загальну суму 16554211,80 грн; зобов`язати розпорядника майна Галічеву В.О. включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 6056 грн - 1 черга (судовий збір), - 15920108, 45 грн - 4 черга (з яких 9427020, 97 грн основна сума боргу, 3602933, 80 грн 30% річних, 2890153, 68 грн втрат від інфляції), - 628047, 35 грн - 6 черга (з яких 628047, 35 грн штрафу); у задоволенні решти грошових вимог на суму 13677379, 57 грн відмовити.

Аргументуючи доводи скарги зазначає, що вимоги кредитора про стягнення з боржника 30% річних відповідно до п. 8.4. Договору в розмірі 6005921,84 грн. є значно завищеними і становлять 62% від суми заборгованості за поставлений товар та підлягають зменшенню до 602037,97 грн. (виходячи з розрахунку 3% річних) з огляду на правову позицію Верховного Суду у постанові № 911/2269/22 від 19.01.2024. Суд першої інстанції, не зважаючи на пояснення боржника, зазначаючи, що нараховані пеня, штраф та 30% річних, які становить 17 550 622, 13 грн. та можуть бути зменшені судом, прийшов до висновку про зменшення лише розміру нарахованої 8 343 301, 00 грн пені за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 на 50 % (що становить 4 171 650, 50 грн). Однак, суд приймаючи таке рішення не враховує пояснення боржника, що нарахування пені за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 року в розмірі 8343301,00 грн є безпідставним внаслідок спливу строків позовної давності. Також зменшуючи розмір пені, суд зменшує пеню нараховану лише за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 року на 50%, при цьому не вважає за доцільне зменшити пеню за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 року. Зважаючи що нараховані не лише пеня, а й штраф та 30% річних, слід дійти висновку, що можуть бути зменшені також і штраф з відсотками річних до 50%. З огляду на вказане просить скаргу задоволити.

ТзОВ "Торговельне підприємство "Агрохім-Партнер" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує. Відмічає, що скаржник окрім власного трактування існуючих правових норм не підтверджує належними та допустимими доказами своїх доводів. Звертає увагу, що згідно гарантійного листа № 177 від 10.11.2022 апелянтом було визнано не лише суму основного боргу, а також і нараховані санкції згідно рішення третейського суду. Виданий Північно-західним апеляційним господарським судом наказ на виконання рішення третейського суду станом на сього днійшній день повністю не виконаний. Відповідно безпідставними є твердження останнього про необхідність зменшення штрафних санкцій, обрахованих за період до винесення рішення третейським судом. Вказане свідчить про суперечливу поведінку апелянта. Також зазначає, що в зв`язку з введенням в Україні режиму воєнного стану, були внесені зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, за умовами яких строки позовної давності продовжуються на строк дії воєнного стану. Таким чином твердження скаржника про сплив строків позовної давності є безпідставним. З урахуванням наведеного та інших обставин просить відмовити в задоволенні скарги.

За умовами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як стверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

13.06.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України судом було здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (дата публікації на сайті ВГСУ 13.06.2024 за №73419).

Після оприлюднення відповідного повідомлення до господарського суду, серед інших, звернулося із заявою про визнання грошових вимог до Боржника Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельне підприємство Агрохім-Партнер з грошовими вимогами у загальному розмірі 30 231 591,37 грн, з яких: 6 056, 00 грн вимоги першої черги; 21 882 234,37 грн вимоги четвертої черги; 8 343 301 грн вимоги шостої черги.

Ухвалою попереднього засідання від 12.09.2024 у справі № 903/347/24 Господарський суд Волинської області ухвалив задовольнити заяву кредитора та визнати грошові вимоги ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер до Боржника на загальну суму 25 702 252,28 грн, зобов`язати розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 6 056 грн вимоги першої черги; 21 524 545, 78 грн вимоги четвертої черги; 4 171 650, 50 грн вимоги шостої черги.

Ухвала мотивована тим, що заборгованість Боржника перед ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер підлягає частковому визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, адже така заборгованість частково підтверджена рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у справі №6/22, а у зв`язку із невиконанням Боржником цього рішення кредитор правомірно нарахував штрафні санкції (пеню), 30% річних та інфляційні втрати. Водночас, керуючись приписами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру нарахованої пені на 50 %.

Постановою від 26.11.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Ющенко В. М. без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 у справі №903/347/24 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.03.2025 №903/347/24, серед іншого, ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №903/347/24 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельне підприємство Агрохім-Партнер на загальну суму 25 702 252,28 грн, а також в частині зобов`язання розпорядника майна включити такі вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника (у відповідній черговості) скасовано. Справу № 903/347/24 у скасованій частині направлено до Господарського суду Волинської області на новий розгляд.

Верховний Суд звернув увагу, що частиною четвертою статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас частина восьма статті 75 ГПК України визначає, що обставини, встановлені, зокрема, рішенням третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Відповідно рішення третейського суду не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх грошових вимог до боржника. Обставини, встановлені таким рішенням, підлягають обов`язковому доказуванню у загальному порядку під час розгляду господарським судом справи про банкрутство.

ВС зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях судами не надано належної правової оцінки обставин доведення кредитором ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер обґрунтованості своїх грошових вимог до Боржника також первинними документами, які б підтверджували наявність відповідних зобов`язань за Договором поставки.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання передачі документів від 14.02.2023 до договору про відступлення права вимоги від 14.02.2023 № 14-02-2023/1 Новому кредитору передано оригінали специфікацій та видаткових накладних (за переліком), тому судам належало перевірити, чи долучені відповідні докази кредитором до матеріалів заяви про визнання грошових вимог чи у подальшому до матеріалів справи.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій за результатом розгляду заявлених грошових вимог ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер в цілому є передчасними.

Ухвалою суду від 21.10.2024 розгляд справи №903/347/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Традекс Агрі до боржника: Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про банкрутство прийнято до провадження Господарським судом Волинської області у новому складі суду.

За результатами повторного розгляду грошових вимог, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 у справі № 903/347/24 заяву ТзОВ "Торговельне підприємство "Агрохім-Партнер" до ДП "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України від 18.06.2024 №18-1/06 про визнання кредитором на суму 30231591,37 грн задоволено частково; визнано грошові вимоги товариства до боржника на загальну суму 25702202, 28 грн та зобов`язано розпорядника майна Галічеву В.О. включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів у черговості: 6056 грн - 1 черга, 19523042, 25 - 4 черга, 6173104, 03 грн - 6 черга; у задоволенні грошових вимог на суму 4529389, 09 грн з яких 357688,59 грн втрат від інфляції та 4171650, 50 грн пені відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду враховує наступне.

01.07.2024 на адресу господарського суду від кредитора ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх.№01-74/952/24), в якій кредитор просить:

- визнати ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер кредитором ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України із кредиторськими вимогами на загальну суму 30231591,37грн як кредитора першої та четвертої черг у наступному вигляді: сума вимог першої черги - 6 056грн; сума вимог четвертої черги - 21 882 234,37грн; сума вимог шостої черги 8343301грн;

- включити ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер до складу кредиторів ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України із кредиторськими вимогами на загальну суму 30 231 591,37 грн як кредитора першої, четвертої та шостої черг у наступному вигляді: сума вимог першої черги - 6 056 грн; сума вимог четвертої черги - 21 882 234,37грн; сума вимог шостої черги - 8 343 301грн.

Кредитором відповідну заяву подано в строки, встановлені КУзПБ.

Судами встановлено, що 23.04.2021 між ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР Продавець та ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України Покупець укладено договір поставки товару №25/21/ВЛ.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору він визначає умови поставки товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння), що визначені в Договорі та Додатках до нього. Предметом Договору є Товар, який належить Постачальнику на момент укладення Договору або буде набутий Постачальником у майбутньому.

Згідно з п.п. 2.1, 2.4, 2.7, 3.2, 5.1, 5.4, 11.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у доларах США. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід`ємною частиною цього договору. Сторони визначили та погодили, що умови оплати зазначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Договір діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами обов`язку по договору.

Сторонами цього договору підписано в період між 23.04.2021 та 28.10.2021 сорок одна специфікація до договору поставки. У відповідних специфікаціях визначено найменування товару, загальна вартість кожної партії товару та строк оплати за поставлений товар. Строк оплати за товар згідно із останньою специфікацією №41 від 28.10.2021 встановлено до 30.11.2021.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОХІМ-ПАРТНЕР поставило Державному підприємству Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України товар згідно із долученими до матеріалів справи видатковим накладними в період з 23.04.2021 по 28.10.2021 товар на загальну суму 11 568 574, 00 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість за товар в сумі 9 427 020,97 грн.

Боржник та арбітражний керуючий зазначену суму основного боргу згідно з договором поставки від 23.04.2021 №№25/21/ВЛ не оспорюють, представник боржника суму основного боргу за договором поставки визнає.

Таким чином, основна заборгованість ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України згідно з договором поставки товару №25/21/ВЛ від 23.04.2021 становить 9427020, 97 грн, підтверджена долученими до заяви первинними документами. Відповідно суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання та включення останньої до реєстру вимог кредиторів боржника, до четвертої черги задоволення.

До складу заявлених грошових вимог також включено

- 1 199 945, 76 грн 30% річних, що нараховані за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 та 6 005 921, 84 грн 30% річних, що нараховані за період з 26.04.2022 по 10.06.2024,

- 778 833, 00 грн втрат від інфляції, що нараховані за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 та 2 469 009, 27 грн втрат від інфляції, що нараховані за період квітень 2022 травень 2024,

- 1 256 094, 70 грн штрафу, що нарахований на підставі п. 8.4 договору в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару,

- 8 343 301, 00 грн пені, що нараховані за період з 26.04.2022 по 10.06.2024.

Щодо нарахованої та заявленої до включення у реєстр вимог кредиторів пені в розмірі 745 358, 83 грн, нарахованої за період з 01.12.2021 по 25.04.2022, а також 8 343 301, 00 грн за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 на суму боргу 9 427 020, 97 грн. судами враховується слідуюче.

Відповідно до п. 8.2 договору поставки за прострочення виконання зобов`язань боржник зобов`язаний сплатити на користь заявника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Пунктом 8.3 договору сторони відповідно до ст. 259 ГК України домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору.

Крім того, сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється протягом 5 років з моменту підписання даного договору.

За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми (див., для прикладу як інше встановлене законом правило нарахування пені, частину першу статті 17 Закону України "Про державні резерви", яка визначає, що у разі прострочення поставки матеріальних цінностей до державних резервів постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки до фактичного виконання зобов`язання).

Тож положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

ВП ВС в постанові від 16.10.2024 № 911/952/22 зазначила про те, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

Строк оплати за товар згідно із останньою специфікацією №41 від 28.10.2021 встановлено до 30.11.2021. Відтак, з 01.12.2021 має місце прострочення оплати за поставлений товар.

Судами встановлено, що сторони домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору, а відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється протягом 5 років з моменту підписання даного договору.

Такі умови договору є дійсними.

Зазначеним спростовуються твердження скаржника про те, що договором обумовлено лише продовження строку позовної давності, проте не строк нарахування пені, який становить 6 місяців. Також судова колегія відмічає, що окрім домовленості сторін про збільшення строків позовної давності, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 581, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Відповідно зважаючи на те, що дію воєнного стану не припинено, твердження скаржника про нарахування пені поза межами строків позовної давності є безпідставним.

Таким чином, нарахування заявником пені в розмірі 8 343 301, 00 грн за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 на суму боргу 9 427 020, 97 грн відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору. Судами перевірено розрахунок та встановлено, що його здійснено арифметично правильно.

При цьому місцевим судом підставно враховано, що заявником нараховувалася до стягнення з боржника пеня за період з першого дня прострочення, як того вимагає Закон, а саме з 01.12.2021 по 25.04.2022, що підтверджується долученим до матеріалів справи рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 №6/22 за позовом ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР до ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА, наказ про примусове виконання якого видано 05.12.2022 Північним апеляційним господарським судом (наказ №873/29/22 від 05.12.2022). Відповідним рішенням з боржника, серед іншого, стягнуто 745 358, 83 грн пені нарахованої за період з 01.12.2021 по 25.04.2022. Відповідний розмір пені боржником не погашено.

За наведених обставин, нараховані боржником 8 343 301, 00 грн пені за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 на суму боргу 9 427 020, 97 грн є підставними та законними. Отже пеня в загальній сумі 9088659, 83 грн. підлягає включенню до 6 черги задоволення вимог кредиторів.

Відносно нарахованих та заявлених до включення у реєстр вимог кредиторів 3 247 842, 27 грн втрат від інфляції, з яких 778 833, 00 грн втрат від інфляції, що нараховані за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 та 2 469 009, 27 грн втрат від інфляції, що нараховані за період квітень 2022 травень 2024, судами приймається до уваги наступне.

До включення в реєстр вимог кредиторів заявником нараховано 778 833, 00 грн втрат від інфляції за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 та які стягнуто рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 №6/22, а також кредитор в заяві з грошовими вимогами до боржника нарахував 2469009, 27 грн втрат від інфляції за період квітень 2022 травень 2024.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначалося вище, Північним апеляційним господарським судом 05.12.2022 видано наказ №873/29/22 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 №6/22 про стягнення з боржника на користь ТОВ Агрохім-Партнер заборгованості по договору поставки від 23.04.2021 №25/21/ВЛ в загальній сумі 14 380 562, 76 грн, в тому числі, 778 833, 00 грн втрат від інфляції, що нараховані за період 01.12.2021 25.04.2022. Відповідна заборгованість боржником не погашена, а тому визнається судом та включається до реєстру вимог кредиторів.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер включено до грошових вимог втрати від інфляції, які нараховані двічі на один місяць квітень 2022 року, а відтак підставними та такими, що підлягають визнанню є втрати від інфляції, що донараховані за період травень 2022 (проте не квітень 2022) травень 2024 в розмірі 2111320, 68 грн.

Відповідно судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у визнанні нарахованих втрат від інфляції в сумі 357688, 59 грн слід відмовити за безпідставністю.

Отже, грошові вимоги в сумі 2890153, 68 грн втрат від інфляції підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів до четвертої черги задоволення.

Стосовно нарахованих та заявлених до включення у реєстр вимог кредиторів 7 205 867, 60 грн 30% річних, з яких 1 199 945, 76 грн 30% річних, що нараховані за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 та 6 005 921, 84 грн 30% річних, що нараховані за період з 26.04.2022 по 10.06.2024, судами враховується слідуюче.

ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер заявлено до включення в реєстр вимог кредиторів 1199945,76 грн 30% річних, що нараховані за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 та які стягнуто рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 №6/22, а також кредитор в заяві з грошовими вимогами до боржника нарахував 6 005 921, 84 грн 30% річних за період з 26.04.2022 по 10.06.2024.

Відповідно до п. 8.6 договору поставки сторони згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що боржник у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.

Як зазначалося вище, Північним апеляційним господарським судом 05.12.2022 видано наказ №873/29/22 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 №6/22 про стягнення з боржника на користь ТОВ Агрохім-Партнер заборгованості по договору поставки від 23.04.2021 №25/21/ВЛ в загальній сумі 14 380 562, 76 грн, в тому числі, 1199945, 76 грн 30% річних, що нараховані за період 01.12.2021 25.04.2022. Відповідна заборгованість боржником не погашена, а тому підставно визнана судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Нарахування заявником 30% річних в розмірі 6 005921, 84 грн за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 на суму боргу 9 427 020, 97 грн відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору. Наведений розрахунок здійснено арифметично правильно.

Таким чином, грошові вимоги в сумі 7205867, 60 грн 30% річних підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів до четвертої черги задоволення.

Відносно нарахованих заявником 1 256 094, 70 грн штрафу судами приймається до уваги наступне.

Згідно з пунктом 8.4 договору поставки покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Основна сума боргу згідно з договором поставки становить 9 427 020, 97 грн.

Розмір штрафу згідно з п. 8.4 та з врахуванням суми боргу розраховуються в розмірі 1 885 404, 19 грн (20% від 9 427 020, 97 грн).

Північним апеляційним господарським судом 05.12.2022 видано наказ №873/29/22 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 №6/22 про стягнення з боржника на користь ТОВ Агрохім-Партнер заборгованості по договору поставки від 23.04.2021 №25/21/ВЛ в загальній сумі 14380562, 76 грн, в тому числі, 2229404, 20 грн.

Відповідно до наказу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 по справі №873/29/22, виданого на примусове виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №873/29/22, котра набрала законної сили 25.10.2022, підлягає: стягненню із ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України на користь ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР сума заборгованості та грошових коштів, нарахованих за договором поставки товару №25/21/ВЛ від 23 квітня 2021 року у сумі 14 380 562грн 76 коп.; стягненню із ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України на користь ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР третейський збір у сумі 25 500 грн; стягненню із ДП Дослідне господарство ПЕРЕМОГА Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України на користь ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1 240 грн 50 коп. Всього: 14 407 303 грн 26 коп.

Платіжними інструкціями від 08.12.2022, 09.12.2022 та 12.12.2022 ДП ДГ Перемога перерахувало ТОВ Агрохім-Партинер кошти в сумі 1000000, 00 грн. із призначенням платежу: виконання рішення постійного Третейського суду від 10.05.2022 №6/22. Відповідними коштами частково погашено штраф, що стягнутий рішенням Третейського суду. Боржник відповідні обставини не оспорює.

Відповідно до Постанови Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Львів) від 20.12.2022 відкрито виконавче провадження №70584778 щодо примусового виконання вказаного наказу суду на суму 13 407 303, 26 грн. При цьому державним виконавцем було враховано факт часткової сплати боргу.

Нарахування штрафних санкцій по договору поставки на підставі п. 8.4 є правомірним.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обгрунтовано визнано вимоги в розмірі 1256094, 70 грн штрафу, які підлягають включенню до реєстру вимог з віднесенням до 6 черги задоволення.

В частині переходу права вимоги від ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР (Первісний Кредитор) до ТОВ ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОХІМ-ПАРТНЕР судами враховується таке.

14.02.2023 між ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР (Первісний Кредитор) та ТОВ ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОХІМ-ПАРТНЕР (Новий Кредитор) було укладено договір №14-02-2023/1 про відступлення права вимоги (в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Відповідно до п.1 договору первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги згідно з договором поставки товару № 25/21/ВЛ від 23.04.2021 боржником, а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, відповідно та на підставі безпосередньо договору поставки товару № 25/21/ВЛ від 23.04.2021 та, зокрема, й рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 6/22 від 10.05.2022, ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/29/22 від 19.07.2022, котрі набрали законної сили, та інші можливі нарахування відповідно до вимог, норм та положень чинного законодавства України.

Відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення боржником основної суми заборгованості та інших сум, що належать до сплати (виконання) боржником (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору в момент передачі прав вимоги між первісним кредитором та новим кредитором укладається відповідний акт приймання-передачі. Первісний кредитор відступає на користь нового кредитора права вимоги по цьому договору з наступного дня після підписання даного договору.

За умовами пункту 3.1 договору його ціна складає суму грошових коштів в національній валюті України - гривні, в розмірі 8 426 328, 15 грн.

Відповідно до пунктів 3.2-3.4 договору новий кредитор перераховує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 100% ціни договору, визначеної в пункті 3.1 договору, в національній валюті України - гривні. Строк (дата) розрахунку за цим договором - 14.02.2033. Новий кредитор зобов`язаний здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора або іншим шляхом, що не суперечить діючому законодавству України.

На виконання умов договору, сторонами складено та підписано акт приймання-передачі документів від 14.02.2023 (додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги), відповідно до якого ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР передано ТОВ ТП АГРОХІМ-ПАРТНЕР документи, що підтверджують права вимоги виконання ДП ДГ "ПЕРЕМОГА" ВОЛИНСЬКОЇ ДСГДС ІК НААНУ обумовленого вище грошового зобов`язання.

Крім того, 03.03.2023 ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР надіслало на адресу ДП ДГ "ПЕРЕМОГА" ВОЛИНСЬКОЇ ДСГДС ІК НААНУ (ідентифікаційний код 00729273) повідомлення про відступлення права вимоги від 14.02.2023 №1402/23-1 в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, станом на день звернення із заявою з грошовими вимогами кредитором щодо заборгованості ДП Перемога згідно з договором поставки товару № 25/21/ВЛ від 23.04.2021 є ТОВ ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОХІМ-ПАРТНЕР.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 по справі №873/29/22 задоволено вимоги заяви ТОВ ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОХІМ-ПАРТНЕР про заміну сторони (стягувача) у справі №873/29/22 під час примусового виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду по справі №873/29/22 від 19.07.2022 та наказу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 по справі №873/29/22.

На підставі вказаної ухвали згідно постанови Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Львів) від 19.04.2023 замінено сторону виконавче провадження №70584778 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2012 по справі №873/29/22: ТОВ АГРОХІМ-ПАРТНЕР (код ЄДРПОУ 38397547) замінено його правонаступником ТОВ ТОРГОВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРОХІМ-ПАРТНЕР (код ЄДРПОУ 44918165).

За результатами розгляду клопотання боржника про зменшення штрафних санкцій та зменшення відсотків річних до розміру 3%, а також з врахуванням доводів апеляційної скарги, судовою колегією приймається до уваги слідуюче.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

В даному випадку, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені та інших заявлених до визнання штрафних та компенсаційних санкцій. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Враховуючи наведені обґрунтування, принцип розумності та справедливості, часткове виконання боржником зобов`язання за договором, а також співвіднесення розміру основної суми боргу зі штрафними та компенсаційними нарахуваннями за невиконання умов договору (основна сума боргу становить 9 427 020, 97 грн., а нараховані пеня, штраф та 30% річних, які можуть бути зменшені судом становить 17550622, 13 грн), місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої 8 343 301, 00 грн пені за період з 26.04.2022 по 10.06.2024 на 50 % (що становить 4171650, 50 грн) на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Суд, зменшивши заявлений до включення в реєстр вимог кредиторів розмір пені, не вбачав підстав для зменшення та перерахунку заявлених до визнання 30% річних на 3% річних.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правомірними та такими, що відповідають обставинам справи.

Доводи апелянта в даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки скаржник, окрім посилання на правові висновки Верховного Суду, не наводить жодних аргументів з підтвердженням відповідними доказами, які б підлягали врахуванню судом під час вирішення питання про можливість зменшення розміру нарахованих санкцій.

Судова колегія додатково відмічає, що можливість зменшення нарахованих санкцій ставиться в залежність від власного розсуду суду, яке до того ж є його правом, а не обов`язком. Таке право та розсуд може бути реалізованого як до одного виду санкцій (пеня або штраф), так і до всього набору санкцій одночасно. Відповідно є хибним твердження скаржника, що зменшивши розмір пені на 50%, суду необхідно було зменшити і інші санкції на 50%.

Також безпідставними є твердження апелянта стосовно помилкового зменшення судом розміру пені лише за період з з 26.04.2022 по 10.06.2024, оскільки пеня за період з 01.12.2021 по 25.04.2022 вже присуджена до стягнення за рішенням третейського суду та визнана апелянтом в гарантійному листі.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду грошових вимог ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер, місцевий господарський суд правомірно визнав грошові вимоги ТОВ Торговельне підприємство Агрохім-Партнер до ДП Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на загальну суму 25702202,28 грн з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

6056, 00 грн 1 черга (судовий збір)

19523042, 25 4 черга (з яких 9 427 020, 97 грн основна сума боргу, 7 205 867, 60 грн 30% річних, 2890153, 68 грн втрат від інфляції)

6173104, 03 грн 6 черга (з яких 1 256 094, 70 грн штрафу, 4917009, 33 грн пені)

У задоволенні грошових вимог на суму 4529389, 09 грн з яких 357688, 59 грн втрат від інфляції та 4171650, 50 грн обгрунтовано відмовлено.

Отже, ухвала Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 20 травня 2025 року у справі №903/347/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/347/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "10" жовтня 2025 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.