Постанова від 07.10.2025 по справі 905/1055/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/1055/19 (905/35/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.;

представники учасників справи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх. №1911 Д/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Донецької області у складі судді Кротінової О.В. 19.08.2025 (повний текст складений 25.08.2025) за результатом розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на дії державного виконавця у справі №905/1055/19(905/35/25)

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м.Дніпро,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про стягнення заборгованості у сумі 60554224,44грн,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод".

Ухвалою господарського суду від 23.03.2021 затверджено план санації Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", схвалений зборами кредиторів ПрАТ "ЄМЗ"; введено у справі №905/1055/19 процедуру санації боржника; керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Шульгу І.В.

В межах справи про банкрутство ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період серпень 2022 року грудень 2024 року за списком №1 у розмірі 54680908,25грн та списком №2 у розмірі 5873316,19грн, всього 60554224,44грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.04.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25) позовні вимоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період серпень 2022 року грудень 2024 року за списком №1 у розмірі 54680908,25грн та списком №2 у розмірі 5873316,19грн, всього 60554224,44грн, задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 60554224,44грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 726650,69 грн.

06.05.2025 на примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Донецької області по справі № 905/1055/19 (905/35/25) видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 29.07.2025 затверджено зміни до Плану санації Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", який затверджено ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.03.2021, у редакції, схваленій на зборах кредиторів Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" проведених шляхом опитування у період з 03.06.2025 по 19.06.2025 включно та оформлених протоколом зборів кредиторів №6 від 19.06.2025.

01.08.2025 керуючий санацією Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" подав до господарського суду першої інстанції скаргу №129 від 01.08.2025 на дії державного виконавця, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни по стягненню 22.07.2025 з рахунку Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" на користь Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) грошових коштів в розмірі 643,05 грн;

- заборонити державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкі Ліані Олегівні здійснювати стягнення з санаційного рахунку Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" за наказом Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 за справою №905/1055/19 (905/35/25) до 29.02.2026 року дати початку виконання зобов`язань за додатком 5 до змін до плану санації Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", затверджених ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 по справі №905/1055/19, а після 29.02.2026 без письмової згоди Господарського суду Донецької області по справі №905/1055/19 (905/35/25).

В обґрунтування скарги посилається на те, що державним виконавцем не виносилась постанова про арешт майна, а арешт майна є обов`язковою передумовою для дій державного виконавця по стягненню коштів, державний виконавець може здійснювати виконавчі дії щодо арешту майна, примусового продажу майна боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство на звернення стягнення на конкретне майно боржника, проте державним виконавцем попередньої згоди суду на вчинення означених дій отримано не було, дії державного виконавця по стягненню коштів перешкоджають виконанню плану санації та є такими, що суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25) скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" №129 від 01.08.2025 на дії державного виконавця задоволено частково:

- визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни по стягненню 22.07.2025 з рахунку Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" на користь Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) грошових коштів в розмірі 643,05 грн.

- заборонено державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савці Ліані Олегівні здійснювати стягнення з санаційного рахунку Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" за наказом Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 за справою №905/1055/19 (905/35/25) без погодження Господарського суду Донецької області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод".

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця враховуючи наступне:

- не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України;

- виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство;

- особливістю реалізації активів боржника на стадії його санації є те, що відчуження майна боржника здійснюється відповідно до умов плану санації, затвердженого судом, до якого також включаються умови задоволення вимог поточних кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. На стадії санації боржника такі вимоги задовольняються керуючим санацією, який діє під контролем суду у справі про банкрутство, що виключає можливість реалізації майна боржника, включеного до плану санації, органами державної виконавчої служби;

Поряд з цим, беручи до уваги перебування боржника в особливому правовому режимі, щодо майна якого встановлені спеціальні правила, суд зауважив, що обмеження отримання погодження Господарського суду Донецької області дій державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, датою до 29.02.2026 є безпідставним, оскільки виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство.

З урахуванням викладеного суд вимоги у цій частині задовольнив частково, без обмеження датою.

02.09.2025 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. При необхідності поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі № 905/1055/19 (905/35/25).

2. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі № 905/1055/19 (905/35/25).

3. Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі № 905/1055/19 (905/35/25).

4. У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" від 01.08.2025 на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 78668981 відмовити.

Доводи апеляційної скарги є наступними.

У справі № 905/1055/19 про банкрутство ПрАТ "ЄМЗ" ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є поточним кредитором.

Відповідно до частини 5 статті 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Державний виконавець в порядку визначеному законом, діючи відповідно до повноважень, 21.07.2025 відкрив виконавче провадження № 789668981 про стягнення з ПрАТ "ЄМЗ" грошових коштів на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Законних підстав повернення наказу Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 № 905/1055/19 (905/35/25) стягувачу не було, постанова про відкриття виконавчого провадження № 78668981 не оскаржена.

Після відкриття ВП № 78668981 державний виконавець здійснював виконавчі дії, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Заборон чи обмежень стосовно здійснення виконавчих дій відносно боржника, який знаходиться в стані санації Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає.

В оскаржуваному рішенні статус рахунку Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" як санаційного не обґрунтовано та не визначено його стан.

Апелянт зазначає, що Банк або інша фінансова установау разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на рахунках, зокрема із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

На думку апелянта, судом не враховано положення частини 5 статті 41 КУЗПБ, а саме те, що законодавець зрівняв вимоги поточних кредиторів, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, що має певний пріоритет щодо відшкодування за планом санації.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 справу №905/1055/19(905/35/25) передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1055/19(905/35/25).

Відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25) до надходження матеріалів справи.

09.09.2025 справа №905/1055/19(905/35/25) надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25); установлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 24.09.2025 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 07.10.2025 о 12:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; явку представників сторін до судового засідання визнано не обов`язковою. Попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

19.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" арбітражного керуючого Шульги І.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що державний виконавець припустився порушень норм частини четвертої ст. 50 КУзПБ, що привело до порушень прав боржника на вільне розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Зазначає, що поза увагою державного виконавця залишилося перебування боржника у процедурі банкрутства на стадії санації, а також правові наслідки такого правового становища, визначені нормами КУзПБ, як спеціальної норми стосовно загальної - Закону України "Про виконавче провадження".

За доводами боржника, положення Закону про банкрутство ставлять в залежність накладення арешту на майно боржника, що перебуває в процедурі санації, від виконання плану санації та перебігу процедури санації, незалежно від розповсюдження мораторію на відповідні вимоги, в тому числі і вимоги по заробітній платі.

Відтак, арешт грошових коштів та майна боржника можливий лише за умови дотримання державним виконавцем норм абзаців першого, шостого частини четвертої ст. 50 КУзПБ, а саме - за попередньою згодою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах якої введено план санації (процедура санації) боржника.

Боржник вважає, що державний виконавець, не здійснюючи арешту грошових коштів боржника, намагався ухилитися від виконання приписів частини четвертої ст. 50 КУзПБ, яка прямо забороняє накладення арештів на майно (грошові кошти) боржника, який перебуває у процедурі судової санації.

На думку боржника, суд при прийнятті оскаржуваної ухвали діяв у відповідності до норм процесуального права, повно та вірно визначив предмет спору, предмет доказування, та прийняв судове рішення у відповідності із законом. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

06.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду від керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" арбітражного керуючого Шульги І.Г. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без участі представника ПрАТ "ЄМЗ", за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання 07.10.2025 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому порядку та завчасно.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2021 затверджено план санації Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", схвалений зборами кредиторів ПрАТ "ЄМЗ"; введено у справі №905/1055/19 процедуру санації боржника - Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Шульгу Ігора Валерійовича.

24.03.2021 за номером 66141 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено повідомлення про введення процедури санації у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (код ЄДРПОУ 00191193).

В межах справи про банкрутство ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період серпень 2022 року грудень 2024 року за списком №1 у розмірі 54680908,25грн та списком №2 у розмірі 5873316,19грн, всього 60554224,44грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25) позовні вимоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 60554224,44грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 726650,69 грн.

06.05.2025 на примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Донецької області по справі № 905/1055/19 (905/35/25) видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.07.2025 у справі №905/1055/19 затверджено зміни до Плану санації Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", який затверджено ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.03.2021, у редакції, схваленій на зборах кредиторів Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод проведених шляхом опитування у період з 03.06.2025 по 19.06.2025 включно та оформлених протоколом зборів кредиторів №6 від 19.06.2025, за виключенням змін строку відновлення платоспроможності боржника та термінів погашення вимог конкурсних кредиторів 1, 4 черги.

Згідно додатку 5 до змін до плану санації Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", визначено загальну суму заборгованості боржника за зобов`язаннями щодо погашення заборгованості по відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. а, б - з с.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення "перед ГУ ПФУ у Дніпропетровській області станом на 01.04.2025 у розмірі 98061828,22 грн (87750222,13грн за списком 1 та 10311606,09грн за списком 2) з початком погашення з 7 місяця після затвердження змін до плану санації та закінченням погашення на 42 місяць після затвердження плану санації (розстрочується на 36 місяців).

До суми заборгованості 98061828,22 грн включена сума вимог стягувача у розмірі 60554224,44грн, яка стягнута в межах справи №905/1055/19 (905/35/25).

При голосуванні за зміни у план санації стягувач ГУ ПФУ у Дніпропетровській області голосував "за", про що свідчить наявне в матеріалах справи Рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області разом із супровідним листом від 16.06.2025 №0400-01802-8/113420.

08.07.2025, тобто після погодження змін до плану санації, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №0400-010804-5/130467 про прийняття на примусове виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/1055/19 (905/35/25) від 06.05.2025 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на користь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області боргу на загальну суму 61280875,14грн, а саме: борг в розмірі 60554224,44грн та відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 726650,69 грн.

21.07.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78668981.

Листом від 21.07.2025 №78668981/27 постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2025 направлено учасникам виконавчого провадження для виконання та до відома.

Також, 21.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Інші постанови в межах зазначеного виконавчого провадження, зокрема, постанова про арешт коштів боржника, не виносились.

При відкритті виконавчого провадження державним виконавцем зроблено запит щодо наявності у боржника рахунків та майна. З урахуванням отриманої інформації сформовано платіжні інструкції щодо примусового стягнення з боржника грошових коштів, які в подальшому направлено до фінансових установ.

22.07.2025 з рахунку боржника № НОМЕР_1 у АТ "ПУМБ" органом виконання судових рішень було стягнуто 643,05 грн за наказом Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 у справі №905/1055/19 (905/35/25).

Боржник вважає такі дії протиправними, та вчиненими з порушення Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу України з процедур банкрутства, на підставі чого боржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив суд визнати протиправними дії виконавця по стягненню з боржника коштів та заборонити державному виконавцю здійснювати стягнення з санаційного рахунку боржника за наказом Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 за справою №905/1055/19 (905/35/25) до 29.02.2026 (до дати початку виконання зобов`язань за додатком 5 до змін до плану санації), а після 29.02.2026 без письмової згоди Господарського суду Донецької області по справі №905/1055/19 (905/35/25).

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі № №905/1055/19 (905/35/25) дії державного виконавця визнано неправомірними та заборонено виконавцю здійснювати стягнення з санаційного рахунку боржника за наказом Господарського суду Донецької області від 06.05.2025 за справою №905/1055/19 (905/35/25) без погодження Господарського суду Донецької області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод".

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги на дії державного виконавця, виходячи з наступного.

Розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначалося вище, 21.07.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78668981, яку направлено сторонам виконавчого провадження. Зроблено запити до компетентних органів щодо наявності відкритих рахунків боржника та майна (транспортні засоби).

Після отримання відповідей про відкриті рахунки та зареєстровані транспортні засоби, державним виконавцем сформовано платіжні інструкції, кожна з яких на суму 67408962,65 грн: від 21.07.2025, 22.07.2025, 23.07.2025, 28.07.2025, 08.08.2025, 11.08.2025, які направляв надавачам платіжних послуг АТ "Сенс Банк" та АТ "ПУМБ".

22.07.2025 з рахунку НОМЕР_1 в АТ "ПУМБ" відбулось списання 643,05 грн.

Апелянт зазначає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а тому державний виконавець під час формування та направлення платіжних інструкцій до банківських установ для стягнення коштів на виконання наказу діяв в межах повноважень та відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу України з процедур банкрутства та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Проте з зазначеними доводами апелянта суд не погоджується з огляду на наступне.

Під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець діяла в межах повноважень, постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржується.

Поряд з цим, обґрунтовуючи відповідність виконавчих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, виконавець, очевидно, була обізнана про перебування боржника в процедурі санації.

Приписами Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що санація це система заходів, передбачених цим Кодексом, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою відновлення платоспроможності боржника, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він, як і його майно, перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.

У межах даної справи, положення Закону України "Про виконавче провадження" є загальним правилом, які визначають механізми, що мають обов`язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень.

Не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Цей висновок також узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, зокрема: у справі № 903/69/18 щодо принципу судового контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів; у справі № 904/4700/19 щодо перебування боржника в особливому правовому режимі з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство та пріоритету спеціальних норм законодавства про банкрутство у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України; у справі № 44/610-6-43/145 щодо нормативного поєднання положень Закону України "Про виконавче провадження" з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до приписів ст.50 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту постановлення ухвали про введення процедури санації: арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, за умови що вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Не допускається арешт грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках умовного зберігання (ескроу), відкритих боржником у встановленому законодавством порядку.

У випадку введення судової процедури санації щодо боржника передбачено заборону стосовно будь-яких дій щодо розпорядження майном боржника поза межами процедури банкрутства та можливість накладення обмежень щодо розпорядження майном боржника виключно судом у межах процедури санації, за умови, що вони не перешкоджають виконанню плану санації.

З огляду на зміст наведених правових норм, законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій без згоди господарського суду на виконання судових рішень у випадку судової санації.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що у межах процедури санації боржника виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, однак виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство.

Крім того, особливістю реалізації активів боржника на стадії його санації є те, що відчуження майна боржника здійснюється відповідно до умов плану санації, затвердженого судом, до якого також включаються умови задоволення вимог поточних кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. На стадії санації боржника такі вимоги задовольняються керуючим санацією, який діє під контролем суду у справі про банкрутство, що виключає можливість реалізації майна боржника, включеного до плану санації, органами державної виконавчої служби (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2025 у справі №1/Б-294(921/209/24).

З урахуванням наведеного Східний апеляційний господарський суд погоджується з Господарським судом Донецької області про неправомірність дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни щодо стягнення з рахунку боржника, який перебуває в процедурі санації, грошових коштів без отримання погодження (дозволу) такого списання судом.

Щодо доводів апелянта про те, що він діяв у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження".

Норми частини першої, абзацу першого частини другої, частини четвертої ст. 48, ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена послідовність у рішеннях та діях державного виконавця:

1) виявлення наявності у боржника майна та/або грошових коштів;

2) накладення арешту на такі виявлені грошові кошти (майно) боржника, якщо такий арешт не заборонений законом;

3) звернення стягнення на грошові кошти (майно).

Таким чином, законом передбачено обов`язкова передумова для стягнення грошових коштів боржника винесення постанови про арешт грошових коштів боржника.

Враховуючи, що боржник перебуває в процедурі санації, в даному випадку державний виконавець мав отримати згоду суду на арешт коштів боржника з метою подальшого примусового виконання рішення суду задля задоволення вимог поточного кредитора.

Враховуючи, що винесення постанови про арешт коштів є обов`язковою передумовою для дій державного виконавця по стягненню коштів, а в даному випадку державним виконавцем постанова про арешт коштів боржника не виносилась, виконавець діяв не у спосіб, встановлений нормами ЗУ "Про виконавче провадження".

Постанова про арешт є офіційним документом, який дає право державному виконавцю звернутись до банку з вимогою про блокування рахунку та подальшу передачу коштів стягувачу.

Суд наголошує, що вказані дії, з урахуванням перебування боржника у процедурі санації, мають бути попередньо погоджені з судом, в якому перебуває справа про банкрутство.

Доводи апелянта, що банк або інша фінансова установа у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на рахунках, зокрема із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Як вірно зазначає сам апелянт,саме у разі отримання банком постанови виконавця про арешт коштів, виконавець інформується про цільове призначення рахунку.

В даному випадку, постанова виконавця про арешт коштів боржника не виносилась, що свідчить про відсутність у банку підстав для інформування виконавця про призначення рахунків, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилання апелянта на ч. 5 статті 41 КУзПБ, згідно якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Ст.41 КУзПБ містить норми щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном.

Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Тобто стягнення коштів та виконання судових рішень про стягнення в рамках виконавчого провадження або у добровільному порядку дійсно на цій стадії є можливим щодо поточних вимог, тільки якщо воно не пов`язано зі зверненням стягнення на активи боржника.

Поряд з цим, стадія розпорядження майном є початковою судовою процедурою банкрутства, де повноваження з управління майном боржника передаються розпоряднику майна для його збереження та підготовки до подальших стадій (санації чи ліквідації).

Санація наступна стадія в процедурі банкрутства та має на меті фінансове оздоровлення підприємства, відновлення його платоспроможності, а отже передбачає певні особливості, характерні саме для цієї стадії.

У даному випадку, положення Закону України "Про виконавче провадження" є лише загальним правилом, які визначають механізми, що мають обов`язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень.

З відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

Законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій без згоди господарського суду на виконання судових рішень у випадку судової санації. Тобто виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство.

Відтак, особливістю реалізації активів боржника на стадії його санації є те, що відчуження майна боржника здійснюється відповідно до умов плану санації, затвердженого судом, до якого також включаються умови задоволення вимог поточних кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. На стадії санації боржника такі вимоги задовольняються керуючим санацією, який діє під контролем суду у справі про банкрутство, що виключає можливість реалізації майна боржника, включеного до плану санації, органами державної виконавчої служби.

Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2025 у справі №1/Б-294(921/209/24).

Доводи апеляційної скарги про те, що правовим наслідком невиконання вимог поточних кредиторів є визнання боржника банкрутом відхиляються судом, оскільки предметом розгляду є дії державного виконавця, а не можливість/неможливість погашення поточних кредиторських вимог та визнання боржника банкрутом.

Решта аргументів скаржника в аспекті неправильного застосування судом першої інстанції положень Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу України з процедур банкрутства є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення апелянтом відповідних правових норм.

ЄСПЛ зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. рішення від 06.09.2007 у справі "Моргуненко проти України" та від 27.11.2008 у справі "Крутько проти України").

Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - логічно та функціонально відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.

Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18рп/2012).

Закон України "Про виконавче провадження" виокремлює порядок:

- виконання рішень немайнового характеру;

- виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Закон України "Про виконавче провадження" і КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.

Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.

Задля вирішення проблеми такої конкуренції у спеціальному законодавстві передбачено низку запобіжників, зокрема:

- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (пункт 8 частини першої статті 20, частина тринадцята статті 30 ГПК, частина друга статті 7 КУзПБ);

- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження");

- мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина третя статті 41 КУзПБ);

- особливий порядок звернення стягнення на майно та грошові кошти боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (частина чотирнадцята статті 39, частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Тож на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він, як і його майно, перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі № 918/984/21, від 26.01.23 у справі № 910/21981/16).

Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Контроль суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, за виконанням судових рішень може здійснюватися, зокрема, шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за результатами розгляду якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд ухвалою визнає оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене, стягнення грошових коштів з рахунку боржника здійснено виконавцем за відсутності попередньої згоди суду на такі дії, за відсутності винесення постанови про арешт коштів боржника (за попередньо отриманою згодою суду) та обмежило його у праві розпорядженні грошовими коштами, яке (право) обмеженню не підлягає з огляду перебування боржника у процедурі санації, метою якої єсправедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").

Доводи апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до незгоди з висновками суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25) та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.08.2025 у справі №905/1055/19(905/35/25) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.10.2025.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін