Вирок від 13.10.2025 по справі 201/558/19

Справа № 201/558/19

Провадження № 1-кп/201/43/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадженні № 12017040650003711 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 364-1 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представники потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 . Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», зареєстрованого адресою: м. Дніпро, вул.Автотранспортна, 2, офіс 205, будучи уповноваженим статутом товариства організовувати роботу підприємства в цілому, укладати контракти, договори та угоди від імені товариства, забезпечувати їх виконання, відкривати та закривати в банках поточний та інші рахунки товариства, приймати на роботу та звільняти працівників товариства, маючи право першого підпису на фінансових документах, в тому числі платіжних доручень, рахунків-фактур, чеків, векселів, тощо. Тобто, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучі службовою особою юридичної особи приватного права, вчинив злочин у сфері службової діяльності, при наступних обставинах.

29.08.2007 між АКБ «Форум» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №0280/07/03-N, на забезпечення виконання зобов`язань по якому між АКБ «Форум» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (Іпотекодавець) 29.08.2007 укладено іпотечний договір № 07-638/07, предметом якого відповідно до п. 1.2. є нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2007.

Відповідно до п. 6.3. іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог Іпотекодержателя може здійснюватися шляхом вчинення виконавчого напису на предмет іпотеки.

У випадку неможливості реалізувати предмет іпотеки по виконавчому напису, та/або у випадку, якщо аукціон (публічні торги) оголошено такими, що не відбулися , сторони домовились про здійснення передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

У зв`язку з невиконанням з боку ОСОБА_8 вимог кредитного договору №0280/07/03-N від 29.08.2007, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2014 частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк Форум», який є правонаступником АКБ «Форум» та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» 2192393,35 грн.

Враховуючи те, що у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить боржнику ОСОБА_8 мешкають неповнолітні діти, звернення стягнення на зазначене домоволодіння не відбувалось і зазначене нерухоме майно на аукціон (публічні торги) не виставлялось.

В подальшому, 22.08.2017 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 07-638/07 від 29.08.2007.

Після цього у ОСОБА_3 , який був достовірно обізнаний, що обставини, передбачені п. 6.3. договору іпотеки № 07-638/07 від 29.08.2007 не настали, виник злочинний умисел на незаконне позбавлення ОСОБА_8 прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», будучі достовірно обізнаним, що обставини, передбачені п. 6.3. договору іпотеки №07-638/07 від 29.08.2007 не настали, підстави для реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 (домоволодіння та земельна ділянка) відсутні, зловживаючи повноваженнями, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи всупереч інтересам ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» свої повноваження, без належних правових підстав, 18.10.2017 подав до відділу державної реєстрації Покровської райдержадміністрації власноручно заповнені заяви про реєстрацію права та їх обтяжень з відповідними додатками, внаслідок чого ОСОБА_8 незаконно було позбавлено права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 4109 943 грн., що у 5137 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 364-1 КК України, а саме зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від її організаційно-правової форми, службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою звільнення неправомірно придбаного нерухомого майна від його законного власника та членів його сім`ї, які на законних підставах проживали за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на порушення недоторканості житла, шляхом незаконного проникнення та виселення з вказаного житла осіб за адресою: АДРЕСА_3 , в якому на законних підставах проживали потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , неповнолітній ОСОБА_15 та малолітні ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

З цією метою ОСОБА_3 , підшукав групу осіб у кількості приблизно 10 осіб, яких не проінформував про свій намір, та реалізуючи свій злочинний умисел на порушення недоторканості житла, діючи умисно, разом із невстановленими особами, 24.10.2017 приблизно о 10 годині 30 хвилин прибувши до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом навмисного пошкодження замикаючих пристроїв на воротах, всупереч волі осіб, які в ньому проживають, проник на подвір`я зазначеного домоволодіння.

Надалі, достовірно знаючи про право особи на недоторканість житла та іншого володіння, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, всупереч волі законного власника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_8 та інших осіб, що проживають в будинку, ОСОБА_3 шляхом пошкодження вхідних дверей, при відсутності визначених законом підстав, діючи навмисно, проник разом з невстановленими особами, які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, до будинку, де проживали ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , неповнолітній ОСОБА_15 та малолітні ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , чим порушив недоторканність житла ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , неповнолітнього ОСОБА_15 та малолітніх ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне виселення, ОСОБА_3 , діючи умисно, разом з особами, які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, змусили ОСОБА_8 залишити домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , всупереч волі законно проживаючих осіб, звільнили зазначене домоволодіння від рухомого майна, належного ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , неповнолітньому ОСОБА_15 та малолітнім ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , змінили замикаючі пристрої на вхідних дверях та перешкоджали потрапити до житла потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , неповнолітньому ОСОБА_15 та малолітнім ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла та незаконне виселення.

ІІ. Позиція сторони захисту

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину не визнав та відмовився вдавати показання на підставі ст.63 Конституції України.

Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом звіту про оцінку житлового будинку від 24.09.2018 року, виконаного ТОВ «ВІКОНТ-КОНСАЛТИНГ», замовником якого виступав ОСОБА_8 , так як він виконаний з метою оцінки визначення оціночної вартості майна для цілей оподаткування та сплати інших обов`язкових платежів, про що прямо зазначено в самому звіті, а тому його не може бути використано з іншою метою, ніж визначено у документі. Використання цього звіту для встановлення розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є протиправним ще й тому, що відповідно до положень КПК України, належним доказом у частині визначення розміру матеріальних збитків є висновок судової експертизи, а не звіт про оцінку складений суб`єктом господарювання. (т.4 а.с.16-19)

Також, стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом постанови про призначення товарознавчої експертизи від 14.05.2018 року, складеної слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_18 так як постанову винесено з порушенням вимог ст. 242 КПК України та поза межами повноважень слідчого. Частина перша статті 242 КПК України встановлює, що експертиза проводиться експертною установою або експертом за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження. Пункт 6 частини другої цієї ж статті передбачає, що визначення розміру матеріальних збитків може здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді. Однак, у даному випадку слідчий не звертався до суду з відповідним клопотанням, чим порушив вимоги закону. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять жодної постанови про створення, призначення або зміну групи слідчих, у зв`язку з чим ОСОБА_18 не була уповноваженою особою на проведення слідчих дій. Її прізвище також відсутнє у витягах з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказані обставини свідчать про недопустимість зазначеної постанови як доказу.(т.4 а.с.20-24)

Крім того, стороною захисту подано клопотання про визнання недопустимими доказами протоколів тимчасових доступів від 27.07.2018, 16.03.2018 та 05.04.2018, а також документів, вилучених під час цих слідчих дій (т.4 а.с.25,30,35), а також недопустимими доказами протоколів обшуків від 21.12.2017, та 23.04.2018 (т.4 а.с.50,55) та оглядів від 28.12.2017, 29.12.2017 (т.4 а.с.40,45), так як проведення цих слідчих дій здійснювали особи, повноваження яких не підтверджено належними процесуальними документами, що порушує ст. 87 КПК України та тягне за собою визнання отриманих матеріалів недопустимими доказами.

Сторона захисту у судовому засіданні заявила клопотання про визнання недопустимим доказом оригіналу висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, отриманого за результатами розгляду заяви ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 13), реєстраційної справи земельної ділянки та будівлі за адресою: АДРЕСА_3 (т. 3 а.с. 53), адресної картки і домової книги (т. 3 а.с. 107) так як їх було одержано внаслідок тимчасового доступу до речей і документів, здійсненого на підставі ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, які постановлена з порушенням вимог КПК України. Так, клопотання про надання тимчасового доступу було погоджене прокурором ОСОБА_19 , однак у ньому не зазначено дату та час погодження, воно не завірене печаткою, до клопотання не було долучено належним чином засвідчені копії документів, що є підставою для його повернення на доопрацювання, чого слідчий суддя не зробив. Крім того, захист звернув увагу, що розгляд клопотань тривав короткий проміжок часу від 8 до 16 хвилин, що ставить під сумнів повноту й об`єктивність розгляду клопотань, оскільки такий короткий проміжок часу є недостатнім для виготовлення повного тексту судового рішення.

З цих же підстав сторона захисту просила визнати протиправними ухвали слідчих суддів про надання дозволу обшук за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2. (т. 3 а.с. 68), АДРЕСА_4 . (т. 13 а.с. 85).

Сторона захисту зазначила, що злочин, передбачений статтею 364? КК України, належить до категорії злочинів, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення. Водночас заяви потерпілих про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, до органу досудового розслідування не надходили. За таких обставин, на думку сторони захисту, зміна кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 статті 364-1 та частину першу статті 162 КК України є неправомірною, а кримінальне провадження за цими статтями не могло бути розпочате.

Сторона захисту вважала, що в діях обвинуваченого відсутня об`єктивна сторона злочину передбаченого ст. 364-1 КК України, яка характеризується тим, що зловживання повноваженнями це використання службовою особою своїх повноважень всупереч інтересам юридичної особи. Так як інтересом ТОВ «Дніпрофінансгруп» є отримання прибутку, то ОСОБА_20 діяв саме в інтересах ТОВ «Дніпрофінансгруп», а не всупереч їм, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони злочину в діях обвинуваченого.

Також вважали, що не доведений і такий елемент суб`єктивної сторони злочину як мета одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої особи, так як така мета прокурором не доведена як не доведено і отримання самої вигоди.

ІІІ. Надані сторонами кримінального провадження і досліджені у судовому засіданні докази та процесуальні рішення.

Заяви ОСОБА_9 на адресу прокурора про внесення до ЄРДР відомостей про злочин вчинений відносно неї, її чоловіка та дітей, який полягав у заволодінні їх будинком та їх примусовому виселенні. (т. 5 а.с. 3-10)

Витяг з ЄРДР від 31.10.2017 за № 12017040650003711 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ст.356 КК в якому вказано слідчим ОСОБА_21 та прокурорами ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (т.5 а.с.1)

Постанова начальника СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_25 від 01.11.2017 року, згідно якої, слідчому СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_21 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040650003711 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ст.356 КК України.

Постанова заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_26 від 01.11.2017 року, згідно якої, в рамках кримінального провадження №12017040650003711 від 31.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28

Постанова заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_26 від 12.02.2018 року, згідно якої, в рамках кримінального провадження №12017040650003711 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ст.356 КК України, призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 .

Постанова начальника СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_25 від 25.04.2018 року про заміну групи слідчих у складі ОСОБА_21 та ОСОБА_18 у кримінальному провадженні №12017040650003711 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ст.356 КК України.

Постанова начальника СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_25 від 17.05.2018 року про заміну групи слідчих у складі ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 у кримінальному провадженні №12017040650003711 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ст.356 КК України.

Постанова керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_30 від 05.09.2018 року, згідно якої, в рамках кримінального провадження №12017040650003711 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ст.356 КК України, призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_31 .

Постанова заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_32 від 07.09.2018 року, згідно якої, в рамках кримінального провадження №42018042640000264 від 07.09.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, призначено прокурором ОСОБА_4 .

Постанова заступника начальника СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_33 від 13.09.2018 року про заміну групи слідчих у складі ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_29 у кримінальному провадженні №12017040650003711 від 31.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ст.356, ч.1 ст.162 КК України.

Копія статуту ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», затвердженого зборами учасників 15.09.2017 року, згідно якого до компетенції директора ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» входить: - організовувати роботу товариства в цілому; - виконувати завдання та функції, покладені на нього цим статутом та контрактом, якщо такий укладався; - забезпечувати виконання поточних і перспективних планів товариства; - подавати на загальних зборах учасників товариства проекти програми і плани діяльності товариства, звіти про виконання попередніх програм і планів; - укладати контракти, договори та угоди від імені товариства, забезпечувати їх виконання, та видавати довіреності; - відкривати та закривати в банках поточний та інші рахунки товариства; - має право підпису усіх без винятку документів, які створюються в процесі діяльності товариства, згідно із своїми правами та обов?язками встановленими даним статутом та іншими внутрішніми документами товариства; - без довіреності здійснювати дії від імені та в інтересах товариства в межах, встановлених даним статутом та іншими внутрішніми документами товариства; - приймати на роботу і звільняти працівників відповідно до штатного розпису товариства; - у разі необхідності ініціювати скликання позачергових загальних зборів учасників товариства; - приймати рішення і видавати накази з оперативних питань внутрішньої діяльності товариства; - без довіреності представляти товариство у відносинах з державними та недержавними органами, установами і організаціями України, і також з підприємствами інших держав;- має право першого підпису на фінансових документах в тому числі платіжних доручень, рахунків-фактур, чеків, векселів, гарантійних листів, податкової документації та інше, затвердження та підписання організаційно-правової документації товариства в тому числі наказів, штатного розкладу, інструкцій та положень, що стосуються внутрішньої організації та роботи товариства; - приймати рішення щодо інших питань поточної діяльності товариства. (т. 6 а.с. 81-94)

Копія протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» від 14.09.2016 року, згідно якого, ОСОБА_3 було обрано директором вказаного товариства та надано останньому повноваження на вчинення необхідних дій з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осбі, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань з правом передоручення таких повноважень шляхом видачі відповідної довіреності.(т.6 а.с.79-80)

Копія наказу №3 ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» від 15.09.2016 року, про прийняття ОСОБА_3 на посаду директора вказаного товариства.(т.6 а.с.112)

Копія кредитного договору №0280/07/03-N від 29.08.2007 року, укладеного між АКБ «Форум» в особі ОСОБА_34 та ОСОБА_8 згідно п.1.1. якого, банк надає позичальнику кредит у сумі 250000,00 доларів США, згідно п.1.2. кредитні кошти надаються строком до 28.08.2027 року, згідно п. 1.3. за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 12 процентів річних.(т.5 а.с.65)

Копія договору купівлі-продажу №3508 від 29.08.2007 року, укладеного між продавцем ОСОБА_35 та покупцем ОСОБА_8 на предмет купівлі домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . (т.5 а.с.51)

Копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №4526660 від 30.08.2007 року, домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_8 (т.5 а.с.53)

Копія довідки КП «ДМБТІ» №16660786 від 14.11.2007 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.52), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить ОСОБА_8 , що підтверджується договором купівлі-продажу №3508 від 29.08.2007 року. (т.5 а.с.51)

Копія іпотечного договору №07-638/07 від 29.08.2007 року, укладеного між іпотекодержателем АКБ «Форум» в особі ОСОБА_34 та іпотекодавцем ОСОБА_8 на предмет того, згідно п. 1.1. що вказаний договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору №0280/07/03-N та додаткових угод до нього , які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю грошові кошти в розмірі 250000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 2808.2027 року. Також, згідно п.1.2 предметом іпотеки є нерухоме майно, що стане власністю іпотекодаця після укладення вказаного договору, а саме домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .(т.5 а.с.54-55)

Копія вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_8 щодо дострокового погашення заборгованості від 23.07.2012, зі змісту якої вбачалося, що 29 серпня 2007 року між ОСОБА_8 та ПАТ «БАНК ФОРУМ» (правонаступник АКБ «Форум») було укладено Кредитний договір №0280/07/03-N, за яким ОСОБА_8 отримав 250 000 дол. США строком до 28.08.2027 р. під 12,5% річних.

У період з 29.08.2007 р. по 19.07.2012 р. ОСОБА_8 сплачено 122 210,22 дол. США, з яких: 17 463,27 дол. погашення кредиту, 104 746,95 дол. проценти. Починаючи з 21.09.2010 р. ОСОБА_8 систематично порушували умови договору.Станом на 19.07.2012 р. прострочена заборгованість становить: 8 023,87 дол. США по тілу кредиту та 34 967,41 дол. США по відсотках.

Відповідно до умов договору, ПАТ «БАНК ФОРУМ» вимагає протягом 15 днів достроково повернути 269 926,40 дол. США, з яких 232 536,73 дол. основний борг, 37 389,67 дол. проценти, а також штрафні санкції. Проценти та пеня нараховуються щоденно. У разі невиконання вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ» звернеться до стягнення на предмет іпотеки домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боженка, буд. 64-а.(т.5 а.с.68)

Копія рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.01.2014 року, по справі №200/15819/13-ц, згідно якого, частково задоволено позовні вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ» який є правонаступником АКБ «ФОРУМ» та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» 2192393,35 грн.(т.5 а.с.69)

Копія договору від 22.08.2017 року про відступлення прав за договором іпотеки №07-638/07 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_36 від 29.08.2007 року, укладений між первісним іпотекодержателем ПАТ «БАНК ФОРУМ» та новим іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».(т.5 а.с.144-145).

Протокол №122загальних зборівучасників ТОВ«ФК Дніпрофінансгруп»від 28серпня 2017року згідноякого вході зборівприйнято рішення про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Боженка, буд. 64-а згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору № 07638/07 від 29.08.2007 року, що доручено ОСОБА_3 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_37 пояснив, що є опосередкованим засновником ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Питання щодо звернення стягнення на майно вирішувалося на зборах співзасновників, зокрема у частині прийняття на баланс певного майна. Співзасновники уповноважували директора подавати заяви про реєстрацію права власності. Результати таких засідань оформлювалися протоколами. Щодо майна, яке належало ОСОБА_8 , рішення також приймалося на зборах і належним чином оформлювалося. Виконуючи відповідне доручення, директор ОСОБА_3 діяв в інтересах компанії та не зловживав наданими йому повноваженнями.

У судовому засідання свідок ОСОБА_38 пояснив, що працював юристом у ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». До його обов`язків входила підготовка правових документів та аналіз договорів. Самостійних рішень щодо об`єктів нерухомості він не приймав, усі дії здійснював виключно за дорученням та вказівками керівництва. Йому відомо про обставини, пов`язані з домоволодінням за адресою АДРЕСА_3 , яке перебувало в іпотеці та раніше належало ОСОБА_39 . Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття його на баланс товариства приймалися виключно власниками компанії на загальних зборах, що оформлювалося відповідними протоколами. Як правило, протоколами також визначалась уповноважена особа для подання необхідних документів державному реєстратору.

Свідок пояснив, що виконавчого напису нотаріуса чи виконавчого провадження щодо цього домоволодіння не було, оскільки їх проведення виявилося неможливим. Саме тому єдиним шляхом врегулювання питання було прийняття майна на баланс фінансової компанії відповідно до положень іпотечного договору. Він уточнив, що державна реєстрація права власності здійснюється виключно державним реєстратором на підставі поданих документів. Завданням юристів було підготувати необхідний пакет документів, після чого рішення про державну реєстрацію ухвалював виключно реєстратор.

Свідку нічого не відомо про отримання обвинуваченим ОСОБА_3 будь-якої неправомірної вигоди у зв`язку із зазначеною реєстрацією. Він наголосив, що усі дії директора підприємства відбувалися виключно у межах рішень власників і були спрямовані на захист інтересів товариства.

Копія іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 28.08.2017 року, адресованого ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до ОСОБА_8 , містить застереження, що у разі невиконання ним вимог, товариство буде змушене звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_8 , а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Документ посвідчено підписом та печаткою директора ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 (т.5 а.с.166-167)

Копія повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №0280/07/03-N від 29.08.2007 року, надісланого ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_8 28.08.2017 року, підтверджує, що первісний кредитор ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступив свої права вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». У результаті відступлення, з 22.08.2017 року ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» стало єдиним власником усіх прав вимоги за кредитними документами, а тому всі подальші платежі, належні до сплати ОСОБА_8 , мають здійснюватися виключно на банківський рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Документ посвідчений підписом та печаткою директора ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 (т.5 а.с.168)

Копія заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24715641 від 18.10.2017 року стосується об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Хортицька (кол. Боженка), буд. 64-а, яке належить ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Заява підписана директором ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 та оформлена у друкованій формі державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_40 (т.7 а.с.21-22)

Копія заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24747953 від 20.10.2017 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:121:0004, яка належить ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Заява підписана директором ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 та оформлена у друкованій формі державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_40 (т.7 а.с.32-33)

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103105546 від 08.11.2017 року підтверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:121:0004, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , разом із житловим будинком загальною площею 129,6 кв. м (житлова площа 72,3 кв. м), належать на праві власності ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

Право власності виникло на підставі іпотечного договору №07-638/07 та кредитного договору №0280/07/03-N від 29.08.2007 року, договору про відступлення прав за договором іпотеки, а також іпотечного повідомлення про дострокове погашення заборгованості №2808/3,6,7 від 28.08.2017. Державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснена державним реєстратором ОСОБА_40 , згідно рішення з індексним номером 37678313 від 20.10.2017 року та рішення з індексним номером 37656695 від 19.10.2017 року.(т.5 а.с.17-22)

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що разом із родиною проживав за адресою: АДРЕСА_3 ., який має чотири окремі входи.

24 жовтня 2017 року близько 10:30 ранку він перебував удома, коли задзвонив домофон. Потерпілий подивився на камери спостереження й побачив, що проїзд біля будинку був заповнений автомобілями. Перед воротами та по периметру стояло 1015 осіб, які поводилися загрозливо, частина з них була у камуфляжі та з сумками в руках. Вони стукали у ворота, а дехто через паркан намагався роздивитися, що відбувається у дворі. Згодом ці особи почали вибивати замок хвіртки.

ОСОБА_8 натиснув тривожну кнопку охорони «Гуард», вважаючи, що відбувається насильницьке проникнення до житла. Наряд охорони прибув швидко, проте на той момент сторонні особи вже проникли у двір та розосередилися по його периметру.

У цей час ОСОБА_3 , який знаходився разом із групою людей, через вікно показував документи, пояснюючи, що він нібито є новим власником будинку. Одна з груп людей під його керівництвом намагалася зламати вхідні двері, маючи при собі спеціаліста зі зламу замків, який підбирав ключі до металевих дверей. Інша група намагалася проникнути через двері літньої кухні, спершу за допомогою болгарки вирізали замок на решітці, а потім ломами намагалися віджати склопакет. Такі дії відбувалися одночасно з усіх боків, оскільки чисельність групи людей це дозволяла зробити.

ОСОБА_8 пояснив,що намагавсяпереконати ОСОБА_3 , у незаконності таких дій, оскільки на той час діяв мораторій на звернення стягнення на житлові будинки. Однак його зауваження були проігноровані. Охорона «Гуард» також не втручалася. Нападники зламали замок і увірвалися до будинку. Вони розійшлися приміщеннями й фактично захопили його. Разом з ОСОБА_3 був юрист ОСОБА_41 , який також пред`являв документи та стверджував, що вони є законними власниками. Вони заявили, що він та його родина має негайно залишити будинок, оскільки там розміщуватиметься їхній офіс, і вже зараз почнуть виносити речі. Зловмисники швидко почали виносити майно меблі, техніку, дитячі речі, іграшки, квіти, піаніно. При цьому речі псувалися, збивалися кути, ламалися предмети.

Потерпілий зауважив, що в той момент думав лише про збереження грошей і документів. Він викликав свого товариша, ОСОБА_42 , аби той допоміг перевірити документи, а також звернувся до СОГ Соборного ВП, які зафіксували події. Проте, ОСОБА_3 висунув ультиматум: або ОСОБА_8 «викупить» будинок за 100 000 доларів США, сплативши одразу 10 000 доларів для припинення силового захоплення, або його примусово виселять.

За словами потерпілого, ОСОБА_3 та його люди фактично позбавили його доступу до власного житла та примушували підписати документ про відмову від претензій. Після відмови його з родиною витіснили на вулицю, дозволивши забрати лише незначну частину речей, що вмістилися в автомобіль. Двері будинку нападники зачинили, виставили охорону, і сім`я була вимушена залишити домоволодіння. У будинку залишилася значна кількість майна, яке згодом було вивезене у невідомому напрямку.

Стосовно заборгованості перед ПАТ «БАНК ФОРУМ» за іпотечним договором 2007 року, ОСОБА_8 пояснив, що дійсно мав кредитні зобов`язання, однак сплатив близько 150 000 доларів США основного боргу та відсотків. Судові рішення про стягнення заборгованості приймалися, але їх деталей він не пам`ятає. Про відступлення права вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ» його не повідомляло. Більше з приводу обставин події нічого додати не зміг.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що проживала разом зі своєю сім`єю у будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

24 жовтня 2017 року її чоловік ОСОБА_8 , перебував удома, а вона була на роботі. Чоловік повідомив телефоном, що біля воріт зібралася велика кількість людей. Вона порадила йому викликати поліцію та всі можливі служби, розуміючи, що він перебуває у шоковому стані, а також наголосила на необхідності забрати дитину з дитячого садка. Потерпіла весь цей час була з чоловіком на зв`язку. Потерпіла забрала дитину, після чого приїхала додому та побачила, що у дворі та на вулиці розкидані їхні речі.

Вона заявила присутнім, що для виселення з будинку потрібне виключно рішення суду, і в інший спосіб воно є незаконним, однак нападники не реагували.

ОСОБА_3 перебував безпосередньо у будинку та постійно вів перемовини зі своїми спільниками. За словами потерпілої, коли вона прибула вже після виклику СОГ, було зафіксовано викрадення значної кількості речей. На фоні цих подій дитина зазнала сильного психологічного стресу.

Щодо заборгованості її чоловіка перед ПАТ «БАНК ФОРУМ», потерпіла підтвердила, що сім`я знала про наявність боргу. Однак вони розуміли, що виселення не могло відбутися, оскільки діяв мораторій на звернення стягнення на майно. В подальшому Міністерство юстиції України скасувало реєстрацію права власності, у результаті будинок був повернений сім`ї, і 02.04.2018 року вони знову вселилися до нього.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_43 пояснила, що працювала нянею у потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Сім`я ОСОБА_8 мешкала в окремому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , розташований на ділянці з невеликим двором, огородженим цегляним парканом з металевим обрамленням зверху, загальною висотою близько двох метрів. Двір мав металеві ворота з автоматичним приводом та хвіртку із замком, який завжди був зачинений. З двору в будинок вели два входи: головний масивні дерев`яні двері з двома замками, та додатковий через кухню, де були металопластикові двері з решітками, що також зачинялися на замок. Усі замки завжди перебували у зачиненому стані.

24 жовтня 2017 року, близько 10:30 ранку, свідок перебувала у будинку разом із ОСОБА_8 . Вони почули дзвінок у домофон і, подивившись, побачили біля воріт велику групу людей. Двері їм не відчинили. Проте невідомі перелізли через паркан, зсередини відчинили хвіртку й увійшли до двору. Далі вони почали ламати замок на головних дерев`яних дверях. Використовуючи спеціальний інструмент, нападники відчинили двері. Одночасно інша група зламала замок на решітці кухонних дверей, після чого за допомогою лома пошкодили металопластикові двері й увірвалися до кухні.

Свідок намагалася утримати двері ключем із середини, однак безуспішно. ОСОБА_8 натиснув тривожну кнопку виклику охоронної фірми. Наряд охорони прибув через кілька хвилин, проте не вжив жодних заходів, аби завадити стороннім особам увійти в будинок. Загалом описані події тривали близько 2030 хвилин. Під час інциденту ОСОБА_8 показував документи ОСОБА_3 , однак той, незважаючи на це, давав команди ламати двері та заходити в будинок. Усі присутні нападники виконували саме його накази.

Коли вони увійшли всередину, почали вимагати від ОСОБА_8 негайно погасити кредитну заборгованість, погрожуючи, що у протилежному випадку його речі буде викинуто, а будинок відібрано. Після відмови ОСОБА_3 віддав наказ виносити речі, і нападники почали викидати майно на вулицю. Спроби Воронцова чинити опір не дали результату.

Згодом приїхав ОСОБА_44 , товариш і юрист ОСОБА_8 .. Разом із ним ОСОБА_8 поїхав до офісу ОСОБА_3 для проведення перемовин. У цей час інші люди припинили винос речей, очікуючи результатів зустрічі.

Через деякий час ОСОБА_8 повернувся разом із ОСОБА_45 і повідомив, що розмова ні до чого не призвела, а отже, сім`я змушена буде залишити будинок. Згодом ОСОБА_8 повідомив, що до будинку можна буде повернутися.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.03.2018 року складений старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_46 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2018 року. Згідно опису речей і документів, було вилучено: відповідь начальника відділу ОСОБА_47 , на 1 арк.; справу №1383118612101 (домоволодіння по АДРЕСА_3 ) на 9 арк.; справа №13842450112101 (земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:121;0004) на 5 арк.(т.7 а.с.13-15).

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.04.2018 року складений старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_46 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.02.2018 року. Згідно опису речей і документів, було вилучено: - картку реєстрації особи на ім`я ОСОБА_8 на 1 арк.; - картку реєстрації особи на ім`я ОСОБА_16 на 1 арк.(т.7 а.с.7-9).

Протокол обшуку від 23.04.2018 року складений старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_46 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19.04.2018 року в ході якого проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якої було виявлено документи осіб, які перебували на території будинку за вказаною адресою, а також ключ від самого будинку.(т.7 а.с.104-108).

Протокол обшуку від 21.12.2017 року складений старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_46 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31.10.2017 року згідно якого було проведено обшук за адресою: м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2 , каб.205,206,211 в ході якої було виявлено 25 горщиків з квітами, які зі слів потерпілої ОСОБА_9 належали їй. (т.6 а.с.133-135) та які їій було повернуто. (т.6 а.с.136)

Протоколи оглядів від 28.12.2017 та 29.12.2017 складені старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_46 в ході яких оглянуто речі, які добровільно були надані директором ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» ОСОБА_3 та які належать потерплим (т.6 а.с.165-167, 174-177). Ці речі вилучено до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та визнано речовими доказами, а потім повернуто ОСОБА_9 (т.6 а.с.173, 185-187)

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.07.2018 року складений старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_46 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18.05.2018 року. Згідно опису речей і документів, було вилучено: оригінал висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_9 від 02.02.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.02.2018 за №Д-2636, доповнення до неї від 26.02.2018, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.03.2018 за №6782-33-18 на 9-арк.;(т.7 а.с.185-187)

Скарга ОСОБА_9 на дії державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_48 від 02.02.2018 року.(т.7 а.с.36-39)

Наказ Міністерства юстиції України №676/5 від 12.03.2018 року про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень, згідно якого частково задоволено скаргу ОСОБА_9 від 02.02.2018 року та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.10.2017 року №37678313 та від 19.10.2017 року №37656695, які були прийняті державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_40 (т.7 а.с.35)

Постанова слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_18 від 14.05.2018 року про призначення товарознавчої експертизи в рамках кримінального провадження №12017040650003711 від 31.10.2017 року для визначення ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:121:0004 та домоволодіння, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_3 станом на 31.10.2017 року. (т.7 а.с.179-180)

Висновок експерта №2419/2420-18 від 31.05.2019 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи та оціночно земельної експертизи по кримінальному провадженю №12017040650003711, згідно якого встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:121:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0452 га станом на 31.10.2017 складає 1 532196 гривень, а ринкова вартість домоволодіння, загальною площею: 129,6 кв.м., житловою площею: 72,3 кв.м. за тією ж адресою станом на 31.10.2017 складає 2 577747 гривень. (т.4 а.с.124-142)

ІV. Оцінка доказів не предмет їх допустимості, належності та достовірності.

Надані суду та перелічені вище докази належні, оскільки підтверджують обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, допустимі, оскільки отримані порядку встановленому КПК України та достовірні, а тому підлягають оцінці в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку.

Доводи захисту про визнання недопустимим звіту про оцінку житлового будинку від 24 вересня 2018р. суд не приймає до уваги так як цей звіт не покладено в основу вироку. Натомість в ході досудового слідства була проведена судова товарознавчої експертизи яка і визначила вартість домоволодіння і яка була покладена в основу вироку.

Доводи захисту про недопустимість постанови про призначення товарознавчої експертизи від 14.05.2018 року, складеної слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_18 , оскільки слідча не була в групі слідчих та на час винесення цієї постанови не мала повноважень, так як експертизи призначались виключно за рішенням слідчого судді суд вважає необґрунтованими.

По-перше, треба звернути увагу, що сама по собі постанова не є доказом в сенсі ст. 84 КПК України, а тому не може бути визнана недопустимою. Недопустимим може бути визнано висновок експерта виконаний на підставі такої постанови, однак і для цього підстав не має.

Так, з наданої прокурором постанови 25.04.2018 слідчим у кримінальному провадженні була визначені слідча ОСОБА_18 , а отже вона є належним суб`єктом на проведення досудового слідства.

Також, станом на день винесення постанови про призначення експертизи 14.05.2018 ч. 1 ст. 242 КПК України передбачала, що експертиза проводиться експертною установою за дорученням слідчого судді, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження. В той же час, ця норма була введена в дію 15.03.2018 року Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, який передбачав, що ці положення не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення їх в дію.

Так як відомості до ЄРДР про злочини передбачені ч. 2 ст. 364-1, ст. 356 КК України внесені 31.10.2017, тобто до введення в дію змін внесених Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, то на це кримінальне провадження розповсюджувались правила згідно яких експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження, тобто слідчого без необхідності звернення з цим питанням до слідчого судді.

Оцінюючи надані стороною захисту клопотання про визнання недопустимими протоколів тимчасових доступів, обшуків і оглядів, суд встановив, що ці слідчі дії проводили слідчі ОСОБА_18 і ОСОБА_21 , які були визначені слідчими у цьому кримінальному проваджені постановами керівника СВ від 01.07.2017, 25.04.2018 та 17.05.2018, а отже вони є належним суб`єктом на проведення досудового слідства і підстав визначати недопустимим докази отримані в ході проведення цими слідчими слідчих дій немає.

Доводи захисту про недопустимість як доказу оригіналу висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, отриманого за результатами розгляду заяви ОСОБА_9 , реєстраційної справи земельної ділянки та будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Боженка, 64а, адресної картки і домової книги, а також про незаконність ухвал слідчих суддів про надання дозволу на обшуки у цьому кримінальному провадженні, суд вважає необґрунтованими, так як з матеріалів кримінального провадження убачається, що слідчий суддя, діючи в межах наданих йому повноважень та компетенції, перевірив доводи, наведені у клопотанні про надання тимчасового доступу до речей і документів, і надав їм належну правову оцінку, що детально відображено в мотивувальних частинах відповідних ухвал. Сам по собі факт того, що розгляд клопотання тривав короткий проміжок часу не свідчить про порушення процесуального порядку його розгляду та не впливає на законність і обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки чинним законодавством не встановлено мінімального або максимального часу, необхідного для розгляду подібних клопотань, а тому суд вважає, що ухвали слідчих суддів постановлені відповідно до вимог КПК України, а отримані на їх підставі документи є належним і допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

V. Висновки суду, щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення

На початку оцінки, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.

Зокрема кримінально процесуальне законодавство не закріплює стандартів доказування, проте із положень чинного КПК прослідковується їх зміст.

Так, із частини другої статті 17 КПК можна побачити стандарт доказування «поза розумним сумнівом» перед застосовуванням якого Суд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яка передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Однак, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Із статтi 94 КПК випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду судді та всіх обставин справи.

Надані суду та перелічені вище докази належні, оскільки підтверджують обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, допустимі, оскільки отримані порядку встановленому КПК України, а отже підлягають оцінці в своїй сукупності та взаємозв`язку.

Зі змісту пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення вбачається, що останньому інкримінуються дії у зловживанні повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки та у незаконному проникненні до житла, незаконному виселенні тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 162 КК України.

Згідно з положеннями ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення.

За ч.2 ст.364-1 КК України безпосереднім об`єктом є встановлений порядок здійснення повноважень у сфері діяльності юридичних осіб приватного права, а також права та законні інтереси цих осіб, їх учасників, акціонерів та інших суб`єктів. Злочин посягає на принципи належного управління юридичними особами приватного права, заснованого на довірі до осіб, які мають організаційно-розпорядчі чиадміністративно-господарськіфункції.

Об`єктивна сторона полягає у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно-правової форми, всупереч інтересам цієї юридичної особи. Такі дії вчиняються з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або завдання шкоди юридичній особі. Кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.364-1 є те, що такі дії спричинили тяжкі наслідки істотну шкоду у значному розмірі чи інші тяжкі негативні наслідки для підприємства, установи, організації чи її учасників.

Суб`єктом є спеціальна особа службова особа юридичної особи приватного права, яка наділена організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями. Це можуть бути директори, голови правління, члени правління, інші посадові особи підприємств, господарських товариств, приватних установ, фондів тощо.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що використовує свої повноваження всупереч інтересам юридичної особи, передбачає настання негативних наслідків і бажає цього задля досягнення мети отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або заподіяння шкоди юридичній особі.

Так,судом встановлено,що ОСОБА_3 , займаючи посаду директора ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (копія наказу №3 від 15.09.2016, т.2 а.с.112; протокол №3 загальних зборів від 14.09.2016, т.2 а.с.79-80), будучи суб`єктом злочину передбаченого ст. 364-1 КК України, використав надані йому службові повноваження всупереч інтересам товариства, чим порушив права третіх осіб.

Доказами, що підтверджують ці обставини є копії іпотечного договору №07-638/07 від 29.08.2007 та кредитного договору №0280/07/03-N від 29.08.2007 (т.1 а.с.54-55, 65), що засвідчують наявність боргу ОСОБА_8 перед ПАТ «БАНК ФОРУМ», та договір про відступлення права вимоги за кредитним і іпотечним договором, що підтверджує перехід прав на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (договір від 22.08.2017, т.1 а.с.144-145).

Також, повідомлення про відступлення права вимоги від 28.08.2017 та іпотечне повідомлення про дострокове погашення боргу від 28.08.2017 (т.1 а.с.166-168) і заява обвинуваченого про реєстрацію права власності на будинок за ТОВ «Дніпрофінансгруп», яку він не мав права подавати в зв?язку з наявність мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб, про що йому було достемено відомо як керівнику підприємства. Це свідчить що обвинувачений діяв, зловживаючи своїми повноваженнями, з метою отримати для себе вигоду

За своєю сукупністю дії ОСОБА_3 призвели до тяжких наслідків, так як потерпілий ОСОБА_8 був позбавлений свого майна.

Щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, суд зазначає, що безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення є конституційне право людини на недоторканність житла та іншого володіння особи. Це право гарантоване статтею 30 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути безпідставно позбавлений користування своїм житлом, а проникнення до нього можливе лише за рішенням суду або у випадках, прямо передбачених законом.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у вчиненні дії у формі незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи. Під житлом слід розуміти квартиру, індивідуальний житловий будинок та інші приміщення, призначені для постійного або тимчасового проживання людини. Іншим володінням можуть бути дачні будинки, гаражі, підсобні приміщення тощо. Незаконність дій визначається відсутністю згоди власника або користувача приміщення та відсутністю правових підстав для такого проникнення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є будь-яка фізична особа, яка на момент вчинення досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що її дії є незаконними, і бажає їх вчинити.

Враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.162 КК України та покази потерпілих і свідків, встановлено, що ОСОБА_3 організував та безпосередньо керував групою осіб, які незаконно проникли до домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , застосувавши спеціальні інструменти для відчинення дверей та металевих решіток.

Дії обвинуваченого супроводжувалися насильницьким відштовхуванням та примушенням потерпілих до залишення житла, а також завданням шкоди їх майну. Встановлено, що ОСОБА_3 безпосередньо наказував групі осіб виносити майно та перебував на території домоволодіння, координуючи незаконні дії.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень і його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 364-1 КК України як зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від її організаційно-правової форми, службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки та за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла та незаконне виселення.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що дане кримінальне провадження не могло бути розпочате, так як кримінальне провадження по злочинам які інкриміновані ОСОБА_20 здійснюється у формі приватного обвинувачення, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, так як в судовому засіданні встановлено, що потерпілі подали заяви про вчинення кримінального правопорушення, на підставі яких було розпочато досудове розслідування. При цьому КПК України не наділяє потерпілих правом самостійно визначати правову кваліфікацію діяння, оскільки це є виключною компетенцією органу досудового розслідування, прокурора та суду, а тому і вимагати від них подання заяви за певною кваліфікацію було б невірним.

Крім того, у судовому засіданні потерпілі підтвердили обставини, викладені в обвинувальному акті, підтримували обвинувачення, а їх представник, виступаючи у судових дебатах, просив суд визнати обвинуваченого винуватим у пред`явленому обвинуваченні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання сторони захисту на відсутність заяв потерпілих або на необхідність здійснення провадження у формі приватного обвинувачення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 364? КК України, відсутня у діях обвинуваченого з огляду на те, що прокурором не доведено використання повноважень саме всупереч інтересам юридичної особи приватного права, суд вважає ці твердження необґрунтованими.

Так, хоча метою діяльності більшості юридичних осіб приватного права є отримання прибутку, це не означає, що будь-які дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, автоматично відповідають її інтересам. Інтереси юридичної особи охоплюють не лише економічну складову, а й дотримання принципів законності, ділової репутації, добросовісності у господарській діяльності та захисту прав її учасників і контрагентів.

Вчинення службовою особою дій, які супроводжуються порушенням закону, спрямованих на одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, об`єктивно суперечить інтересам юридичної особи, навіть якщо зовні такі дії можуть мати економічний ефект. Держава, встановлюючи кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями, виходить із того, що реалізація повноважень повинна здійснюватися виключно у межах законних і добросовісних цілей юридичної особи, а не в інтересах окремих осіб, що використовують службове становище у власних цілях.

Таким чином, посилання сторони захисту на відсутність доказів використання повноважень всупереч інтересам юридичної особи є безпідставними, оскільки сам факт учинення обвинуваченим дій з порушення вимог закону, свідчить про дію всупереч інтересам очолюваної ним юридичної особи.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що прокурором не доведено наявність у обвинуваченого спеціальної мети одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб і, відповідно, не доведено наявність суб`єктивної сторони злочину передбаченого ст. 364? КК України, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до диспозиції статті 364? КК України, спеціальна мета одержання неправомірної вигоди може полягати не лише у безпосередньому збагаченні службової особи, але й у створенні неправомірних переваг або вигод для неї, інших осіб чи юридичних осіб. У даному випадку, як установлено судом, внаслідок дій обвинуваченого останній міг отримати вигоду у виді переваг, так як проявляв свою ефективність як керівник ТОВ «Дніпрофінансгруп».

Той факт, що обвинувачений не отримав безпосередньої матеріальної користі для себе, не виключає наявності спеціальної мети злочину

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого спеціальної мети одержання неправомірної вигоди є безпідставними, спростовуються зібраними доказами та не ґрунтуються на вимогах закону

VІ. Призначення покарання.

Згідно ч. 1 ст. 65 ККУкраїни особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

В той же час, стаття49 КК України передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки, виходячи із кваліфікації злочинів залежно від ступеня тяжкості. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності визначений статтями 285,289 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихст. 49 цього Кодексу.

Судом встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України який згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Так як з моменту подій які є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні пройшло більше трьох років, то обвинувачений підлягає звільненню від покарання за вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.162 КК України в зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому суд не вважає за необхідне призначити вид та розмір покарання, а потім звільняти від нього, так як ч. 5 ст. 74 ККУкраїнине містить вказівки на обов`язкове призначення покарання, від якого особу має бути звільнено без урахування будь-яких умов. Також позиція висвітлена в Постанові ККС ВС від 02.06.2022 у справі № 363/3952/16.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, за ч.2 ст.364-1 КК України суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має міцні соціальні зв`язки, а також висновок досудової доповіді (т. 3 а.с .155), згідно якої ризик вчинення злочину повторно є середнім, а ризик небезпеки для суспільства низьким і обвинувачений може виправитись без обмеження його свободи.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України не виявлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, не виявлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, його конкретним обставинам і наслідкам, позиції потерпілих, даним про особу обвинуваченого, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і спів розмірності.

Також суд вважає за необхідне визначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

VІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

При ухваленні вироку суд згідно ч. 4ст. 374 КПК України має вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ч. 3ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Наявні у кримінальному провадженні витрати на залучення експерта для проведення судової оціночно-будівельної експертизи та оціночно земельної експертизи в розмірі 8792 гривень документально підтверджуються (т. 4 а.с. 143), тому суд вважає необхідним стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

VIII. Вирішення цивільного позову

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов до ОСОБА_3 і ТОВ «Дніпрофінансгруп» про відшкодування майнової шкоди (т. 2 а.с. 14) в розмірі 1828894 гривень, що складає вартість домоволодіння, суд вважає, що він задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 128 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати матеріальну шкоду, завдану злочином.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана особі внаслідок протиправних дій, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 було завдано майнової шкоди, яка виразилась у позбавленні його права власності на домоволодіння, проте на сьогоднішній день ця шкода відшкодована, так як рішення про реєстрацію права власності на будинок та земельну ділянку скасовано наказом Міністерства юстиції України №676/5 від 12.03.2018 і домоволодіння повернулось у власність потерпілого, а тому підстав стягувати шкоду з обвинуваченого не має .

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_9 , яка також, діє як представник неповнолітніх ОСОБА_16 та ОСОБА_17 цивільний позов до ОСОБА_3 і ТОВ «Дніпрофінансгруп» про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000000 гривень (т. 2 а.с. 14), суд вважає, що останній підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_20 вчинив протиправні дії відносно потерпілої, а саме, виселив потерпілу і її дітей з житла, викинувши їх особисті речі на подвір`я. Ці події змусили потерпілу докладати додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку житла, визначення місця зберігання речей, внаслідок чого виникли стани напруженості, дратівливості, тривожності, стресу, що очевидно спричинило немайнову шкоду потерпілій.

При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер і обсяг страждань, немайнові втрати, ступінь вини обвинуваченого та його матеріальне становище, виходячи із засад розумності та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві суд враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань позивача, характер немайнових втрат, обставини описані вище, ступінь вини обвинуваченого, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості, враховує матеріальне становище обвинуваченого і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями обвинувачених в розмірі 200 000 гривень.

Вирішуючи питання про особу, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, суд вважає, що так як шкода спричинена обвинуваченим, то саме з нього вона підлягає стягненню, а вимоги до ТОВ «Дніпрофінансгруп» не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368,370-371,373-374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та звільнити від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності строком на три роки.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня затримання останнього після набрання вироком законної сили.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_3 і ТОВ «Дніпрофінансгруп» про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_9 , яка діє в своїх інтересах і інтересах ОСОБА_16 та ОСОБА_17 до ОСОБА_3 і ТОВ «Дніпрофінансгруп» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень, в частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової оціночно-будівельної експертизи та оціночно земельної експертизи, висновок експерта №2419/2420-18 від 31.05.2019 року в розмірі 8792 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому, прокурору, потерпілому та захиснику.

Головуючий суддя ОСОБА_1