Рішення від 02.10.2025 по справі 922/4345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4345/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-ТРЕЙД", м. Харків до Компанії-нерезидент ALPS TRADING SRL, Romaniya, Bucharest (Румунія, м. Бухарест) про стягнення 1 085 139,00 грн (еквівалентно 24 860,00 євро) за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-ТРЕЙД" (надалі - Позивач) звернувся 05 грудня 2024 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Компанії-нерезидент ALPS TRADING SRL, Romaniya, Bucharest (Румунія, м. Бухарест) суму попередньої оплати за непоставлений товар за Контрактом №22/08/23 від 22.08.2023 (надалі - Контракт) у розмірі 24 860,00 євро.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено направити копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі №922/4345/24 та позовної заяви, в перекладі на румунську мову для вручення Відповідачу - ALPS TRADING SRL, (український: юридична особа: місто Бухарест, вулиця АВ. ПЄТРЄ КРЄЦУ, №49, корпус С1, Мансарда, офіс №2, секція 4; : legal address: english: Street Av Petre Cretu, no 49, C1, Bucharest, Romaniya, index city) - Bucharest) та судове доручення про вручення судових документів до компетентного органу Румунії - Міністерства юстиції Румунії, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, через Міністерство юстиції України. Провадження у даній справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Румунії.

27 травня 2025 року до суду від Міністерства юстиції України надійшов лист (вх. № 12715). В якості додатка до цього листа представлено ухвалу № 4466 від 03.04.2025 року суду Буфтеа Румунії у відповідності до якої (ухвали) констатовано виконання міжнародного доручення щодо передачі документів ALPS TRADING SRL. З моменту вручення документів відповідачу, ALPS TRADING SRL, прийшло 3 (три) місяці, який суд визнає достатнім для скерування до Господарського суду Харківської області відзиву на позов.

В свою чергу, від Відповідача до матеріалів справи не надходило ані відзиву, ані будь-яких інших заяв та клопотань.

Ухвалою суду від 03 липня 2025 року поновлено провадження у справі №922/4345/24 та призначено підготовче засідання на 07 серпня 2025 року о 12:00.

Ухвалою від 07 серпня 2025 року повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 11 вересня 2025 року о(б) 11:00 год.

Судом постановлено ухвалу від 11.09.2025 про закриття підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 жовтня 2025 року о 11:15.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. Представника до суду направлено не було. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 367 ГПК України визначено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Cудове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналам

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 368 ГПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.

Відповідно до ст. 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Водночас ст. 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Норми чинного процесуального законодавства України та приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України та зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи. (У відповідності до правового висновку згідно постанови КГС ВС від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16)

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

Суд констатує, що з боку Відповідача не вчинені дії по пред`явленню до суду своїх позицій, заяв, клопотань, пояснень, заперечень, відзиву. З боку суду вчинені всі дії щодо повідомлення та вручення Відповідачеві документів, а отже вимоги встановленні процесуальним законодавством та іншими законодавчими актами судом не порушені. Відповідними доказами отримання Відповідачем судових документів є повідомлення Міністерства юстиції України №68837/76962-30-25/12.1.3 від 15.05.2025 (вх. №12715 від 27.05.2025), стосовно отримання з листом Міністерства юстиції Румунії документів, щодо виконання доручення Господарського суду Харківської області стосовно ALPS TRADING SRL (а.с. 87 - 91).

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України, а отже кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

22.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕКС-ТРЕЙД" (Позивач, Покупець) та контрагентом-нерезидентом, а саме компанією ALPS TRADING SRL (Відповідач, Продавець), було укладено контракт №22/08/2023 на продаж товару, за яким Продавець зобов`язується передати товар у власність Покупцю у кількості та асортименті, що визначається у рахунках-фактурах, а Покупець зобов`язується купити цей товар та сплатити його вартість (ціну) за період, зазначений у договорі.

За умовами Контракту Продавець має передавати вказаний Товар протягом 4 робочих днів з дня оплати такого Товару. (п. 2.5. Контракту)

Датою поставки товару вважається дата оформлення ВМД. (п. 2.6. Контракту), а право власності на Товар переходило в момент відгрузки Товару на складі Продавця Покупцю. Умови поставки EXW (п.2.1. Контракту), з урахуванням того, що умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін і вказані у рахунках-фактурах. (п.2.2.)

За приписами п. 3.2. Контракту оплата Товару проводиться у сумі 100% передоплати на підставі виставленого Продавцем рахунку. Оплата здійснюється протягом 4 (чотирьох) банківській днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 3.4. Контракту Покупець вважається таким, що виконав свої обов`язки по оплаті товару в момент надходження грошових коштів на рахунок покупця.

Як підтверджується матеріалами справи, з дати укладання даного Контракту, тобто з 22.08.2023, між сторони здійснювались належним чином господарські правовідносини, і зокрема, Продавець здійснював постачання товару належної якості протягом 6 (шістьох) попередніх поставок товару, яким є: - полістирол (100%) вторинний, однорідний за складом, перероблений в первинні форми: пластівці білі для виготовлення виробів методом екструзії: Plastic Scrap PS (MACINAT); - полістирол (100%) вторинний, однорідний за складом, перероблений в первинні форми: пластівці для виготовлення виробів методом екструзії: PS ALB; PS NEGRU; - співполімери акрилонітробутадієнстирольні (ABS) (100%) вторинний, однорідний за складом, перероблений в первинні форми (гранули): ABC grey granules; - полістирол (100%) вторинний, однорідний за складом, перероблений в первинні форми (пластівці білі): полістирол загального призначення для виготовлення виробів методом екструзії: REGRANULAT PS; - полістирол (100%) вторинний, однорідний за складом, перероблений в первинні форми (гранули білі): полістирол загального призначення для виготовлення виробів методом екструзії: High Impect Polystyre ne Granules Packed in Big Bags.

В той же час, на дату скерування позову до суду між сторонами виник спір, за яким Продавець, отримавши від Покупця 100% передоплату товару у повному обсязі та своєчасно, не здійснив поставку замовленого Товару.

У відповідності до наданого Продавцем проформи рахунку-інвойсу від 11.06.2024 №704 Продавцем було запропоновано до придбання Товар, а саме полістирол у кількості по 1000 кг. на 22 палетах, загалом 22000 кг., із розрахунку 1130 Євро за тону, та на загальну суму 24 860, 00 євро (а.с. 44). Даний інвойс визначав умови поставки - EXW. Строк поставки протягом 4 днів з дня оплати такого Товару.

Станом на 11.06.2024 у Позивача існувала переплата коштів перед Відповідачем за попередні оплачені партії товару у сумі 1356, 38 євро.

У зв`язку із чим, з дотриманням умов Контракту, у той же день, а саме 11.06.2024 Покупцем було сплачено на визначений у інвойсі Продавця банківський рахунок грошові кошти у розмірі 23504, 00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №145 від 11.06.2024.

Таким чином, з урахуванням виниклої станом на 11.06.2024 переплати коштів за попередню партію товару, у розпорядженні Продавця на його банківському рахунку перебували грошові кошти сплачені від покупця у відповідному розмірі необхідної передоплати за партію товару 24 860, 00 євро, що підтверджується також Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2023 по 29.10.2024.

Однак, отримавши станом на 11.06.2024 року необхідний 100% розмір попередньої оплати у розмірі 24 860, 00 євро для поставки товару за рахунком-фактурою (інвойсом) Продавця від 11.06.2024, Продавець станом на час звернення із позовом та розгляду відповідного спору судом, не здійснив поставку оплаченого Товару Покупцю.

Таким чином, Покупець взяті на себе зобов`язання за контрактом виконав і оплатив у відповідності до його умов 100% передоплату у розмірі 24 860, 00 євро.

Продавець взяті на себе зобов`язання з постачання товару протягом 4 днів з моменту перерахування покупцем передоплати не виконав, оскільки не поставив його у домовлений строк. Під час розгляду справи, а ні Позивачем, а ні Відповідачем не надано доказів виконання умов Договору.

Претензія (а.с. 48 - 49) була проігнорована Відповідачем, що на думку Позивача, дані обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим був вимушений звернутись до суду.

Щодо вирішення спору у Господарському суді Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є іноземна юридична особа - ALPS TRADING SRL, місцезнаходженням якої Румунія (українською: юридична адреса: місто Бухарест, вулиця АВ. ПЄТРЄ КРЄЦУ, №49, корпус С1, Мансарда, офіс №2, секція 4; english: legal address: Street Av Petre Cretu, no 49, C1, Bucharest, Romaniya, index city) - Bucharest).

Сторони п. 8.3. Контракту передбачили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв`язку із ним, у тому числі, що стосується його тлумачення, виконання порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню шляхом письмових переговорів між Сторонами. У разі якщо Сторони протягом місяця з моменту виникнення спору не домовились шляхом переговорів, всі суперечки, що виникають з Договору, в тому числі спори про визнання Договору недійсним, будуть передані для остаточного вирішення до Арбітражного суду м. Києва, Україна відповідно до регламенту, чинним на момент подачі Арбітражної заяви або до господарського суду України за місцезнаходженням Покупця відповідно до процесуального та матеріального права законодавства Покупця (Україна).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України.

Спір у даній справі не відноситься до випадків виключної підсудності, наведених в статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Ураховуючи досягнення сторонами домовленості (п. 8.3. Контракту) щодо розгляду спору, враховуючи певний характер спору та чинне законодавство, вбачається, що спір підлягає розгляду Господарському суді Харківської області, при цьому встановивши, що місцезнаходження Покупця - ТОВ "Артекс Трейд" (Позивача) є 61177, м. Харків, вул. Чуваська, 8, прим. Б-4, а отже суд вважає, що спір підлягає вирішенню із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положеньстатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

В частині 1статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи контракт №22/08/23 від 22.08.2023 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11,509 ЦК Українита статей 173,174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених контрактом кореспондуючих прав і обов`язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов контракту.

За приписамистатті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що позивач (покупець) взяті на себе зобов`язання за контрактом виконав і оплатив у відповідності до рахунку-фактури (інвойсу) Продавця від 11.06.2024 передоплату у розмірі 23504, 00 євро згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №145 від 11.06.2024, а з урахуванням існуючої переплати коштів перед Відповідачем за попередні оплачені партії товару у сумі 1356, 38 євро, загальний розмір сплаченої передоплати складає 24 860, 00 євро.

В силу приписів статті 691,692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Тобто, двосторонній характер господарських відносин між сторонами зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар, і водночас, набуває законного права вимагати його оплати, а покупець, зі свого боку, набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату у погоджений строк.

Відповідно до статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наведеної вище норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі (контракті).

Відповідно до пункту 3.7. контракту валютою платежу є Євро.

Згідно частини 2 статті 189 ГК Україниціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до статті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписівстатті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписамистатті 525 ЦК Українита частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Контракту та приписів міжнародного законодавства, Відповідач своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму оплати у розмірі 24 860, 00 євро за товар не повернув.

Таким чином, зобов`язання відповідача щодо поставки товару чи повернення позивачу оплати за товар в розмірі 24 860, 00 євро на час подання позову та розгляду судової справи не виконане.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що вказана сума попередньої оплати в розмірі 24 860, 00 євро підлягає стягненню із Відповідача, внаслідок порушення умов укладеного із Позивачем контракту, у повному обсязі.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовуєКонституцію України, якщо зі змісту норм Конституціїне випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у п.26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як підтверджується копіями платіжних інструкцій №1938 від 24.10.2024 та №2020 від 03.12.2024 позивачем за подання позову за вимогою майнового характеру у сумі 1085139, 00 грн. що еквівалентно 24 860, 00 євро за офіційним курсом НБУ на день подання позову сплачено судовий збір у розмірі 16277.08 грн

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями 4,12,20,73,74,76-79,86,129,231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з іноземної юридичної особи Компанії-нерезидент ALPS TRADING SRL (Єдиний реєстраційний номер: 34743280, Єдиний європейський ідентифікаційний номер: ROONRC.J40/822229/2022, український: юридична особа: місто Бухарест, вулиця АВ. ПЄТРЄ КРЄЦУ, №49, корпус С1, Мансарда, офіс №2, секція 4; english: legal address: english: Street Av Petre Cretu, no 49, C1, Bucharest, Romaniya, index city) - Bucharest) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС-ТРЕЙД» (Код ЄДРПОУ 42644952, Юридична адреса: 61177, Харківська обл., місто Харків, вул. Чуваська, будинок 8, приміщення Б-4) суму попередньої оплати за непоставлений товар за Контрактом №22/08/23 від 22.08.2023 у розмірі 24 860, 00 євро. (еквівалентно 1 085 139, 00 грн), а також за подання даної позовної заяви суму судового збору в розмірі 16 277,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "13" жовтня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін