Рішення від 13.10.2025 по справі 911/2401/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. м. Київ Справа №911/2401/25

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ЛАЙН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГЕРТ ГРУП"

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

25 липня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ЛАЙН" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГЕРТ ГРУП" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 188 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №01/07-25 від 01.07.2025 року.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ЛАЙН" залишена без руху, на підставі ч. 1 ч. 174 Господарського процесуального кодексу України.

31 липня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09107, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, вул. Хрусталенка Миколи, будинок 17.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 04 серпня 2025 року.

Так, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подав, заяв та клопотань на адресу суду не направляв.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

01 липня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТАГЕРТ ГРУП" (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА ЛАЙН" (далі - позивач) був укладений договір поставки №07/07-25 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов`язується передати у власність позивача товар, а саме: модульне приміщення (далі - товар), а позивач прийняти його та оплатити.

Постачання товару за договором здійснюється окремими партіями у відповідності до письмового замовлення позивача, переданого будь-яким засобом зв`язку або кур`єром. Кількість, найменування, асортимент та якісні характеристики товару погоджуються сторонами у специфікації, яка є невід?ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачання товару здійснюється відповідачем відповідно до правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP на об?єкт позивача, що зазначений у специфікації, якщо інші умова не погоджені сторонами окремо.

Згідно з п. 2.4. договору, моментом постачання вважається дата передачі товару відповідачем позивачу, що підтверджується видатковою накладною з підписами уповноважених представників обох сторін.

Ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару визначається специфікацією, що є невід?ємною частиною даного договору. Загальна сума договору визначається згідно видаткових накладних, які є невід?ємного частиною даного договору. Загальна ціна цього договору визначається, як наростаюча сума за всіма поставками товару здійсненими протягом усього терміну дії цього договору на підставі видаткових накладних (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата товару, погодженого до постачання, здійснюється на підставі погодженої сторонами специфікації та виставленого відповідачем рахунку.

Позивач після підписання договору перераховує відповідачу передплату у розмірі 100% від вартості товару (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.4. договору, датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунку позивача.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що строк дії даного договору невизначений та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов?язань за ним, у тому числі гарантійних зобов?язань, зобов?язань по сплаті штрафних санкцій, інфляційних, річних, тощо. Припинення строку договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов?язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов?язку в натурі, кредитор має право вимагати виконання обов?язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов?язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

Як вбачається зі специфікації, що є додатком №1 до договору поставки №07/07-25 від "01" липня 2025 року (далі - специфікація), загальна вартість товару за цією специфікацією складає 145 000,00 (сто сорок п`ять тисяч, 00) грн без ПДВ.

Крім цього, у специфікації сторони погодили термін поставки - до 5-ти робочих днів із моменту оплати.

03 липня 2025 року позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 145 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №562, долученою до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач товар позивачу не поставив, попередню оплату за нього позивачу не повернув.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач на електрону адресу відповідача направив вимогу №l7/07/2025-1пт від 17.07.2025 року, в якій просив відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти.

Відповідач не надав відповіді на цю вимогу, тому позивач, важаючи, що його права порушені, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 188 500,00 грн заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №07/07-25, відповідно до умов якого, відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а позивач зобов`язувався товар прийняти та оплатити.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалось, постачання товару за договором здійснюється окремими партіями у відповідності до письмового замовлення позивача, переданого будь-яким засобом зв`язку або кур`єром. Кількість, найменування, асортимент та якісні характеристики товару погоджуються сторонами у специфікації, яка є невід?ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до умов специфікації, що є додатком №1 до договору поставки №07/07-25 від "01" липня 2025 року (далі - специфікація), загальна вартість товару за цією специфікацією складає 145 000,00 (сто сорок п`ять тисяч, 00) грн без ПДВ.

Крім цього, у специфікації сторони погодили термін поставки - до 5-ти робочих днів із моменту оплати.

Судом встановлено, що 03 липня 2025 року позивач здійснив попередню оплату товару на суму 145 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №562, долученою до матеріалів справи.

Так, відповідач повинен був поставити товар позивачу не пізніше 10 липня 2025 року.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.02.2018 року в справі №910/5444/17, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б поставку товару позивачу, повернення сплачених позивачем грошових коштів або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 145 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 43 500,00 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 5.2. договору, за несвоєчасне або не повне виконання своїх зобов?язань, в т.ч. зобов?язань щодо постачання товару, заміни неякісного товару, виконання гарантійних зобов?язань, тощо відповідач сплачує пено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов?язань за кожний день прострочення зобов?язання, а у випадку прострочення виконання зобов?язання більш ніж на 10 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 30% від суми невиконаних зобов?язань. У випадку невиконання відповідачем зобов?язань щодо постачання товару він додатково сплачує позивачу 36% річних від суми невиконаних зобов?язань за користування чужими грошовими коштами. Строк нарахування і стягнення неустойки 3 роки.

Суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.

Як уже зазначалось вище, відповідач повинен був поставити товар позивачу не пізніше 10 липня 2025 року.

Так, штраф у розмірі 30 %, враховуючи період заборгованості з 11 липня 2025 року до 21 липня 2025 року, суму невиконаного зобов`язання в розмірі 145 000,00 грн, складає 43 500,00 грн, які підлягають стягненню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з платіжної інструкції кредитового переказу коштів №615 від 31.07.2025 року, позивачем за подання цієї позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Водночас, за розгляд вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 188 500,00 грн сплаті підлягав судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 253, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 2 ст. 549, ст. 599, ст. 610, ст. 611, ч. 1 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692, ч. 2 ст. 693, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 9, ч. 9 ст. 165, ст. 123, ст. 129, ст. 237, ст. 238, ч. 1 ст. 232, ч 4 ст. 240, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ЛАЙН" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГЕРТ ГРУП" про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГЕРТ ГРУП" (09107, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, вул. Хрусталенка Миколи, будинок 17, ідентифікаційний код 44398648) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ЛАЙН" (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАНДРИКІВСЬКА, будинок 47, офіс 106, ідентифікаційний код 32448386) 145 000,00 грн (сто сорок п`ять тисяч грн 00 коп.) попередньої оплати; 43 500,00 грн (сорок три тисячі п`ятсот грн 00 коп.) штрафу та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 13.10.2025 року.

Суддя С. Грабець