Рішення від 13.10.2025 по справі 175/17672/24

Справа № 175/17672/24

Провадження № 2/175/2735/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді -Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання - Алімкіної К.В., представника позивача - ОСОБА_1 , позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , представника третьої особи - Рябухіної Ю.В., психологів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (зміна назви суду на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» №4273-IX, який набув чинності 25 квітня 2025 року на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області) з позовною заявою до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 29.11.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб в якому у сторін народилася донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між подружжям було розірвано за рішенням суду, та в подальшому донька залишилася проживати разом з матір`ю. На початку вересня 2024 року донька переїхала проживати до позивача, оскільки відповідачка веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними та наркотичними засобами, кожного дня влаштовує сварки та застосовує до дитини психологічне та фізичне насильство. Батько повністю займається утриманням, вихованням та розвитком дитини. Відповідач інколи телефонує доньці та висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, криками та істерикою. З метою збереження інтересів дитини та подальшого забезпечення належних умов проживання, позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на утримання дитини було відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 року було задоволено заяву позивача про зміну предмету позову, прийнято до розгляду позовну заяву в новій редакції з вимогою позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , та закрито підготовче провадження у цивільній справі.

Через канцелярію суду представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, та вважає їх необґрунтованими оскільки надані позивачем докази не доводять обставин викладених у позовній заяві щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Крім того, складений висновок третьої особи про доцільність позбавлення батьківських прав був поданий до суду з порушенням норм процесуального права та містить загальні фрази, а тому його не можна вважати виваженим та обґрунтованим.

У судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог, підтримав позицію викладену в відзиві на позовну заяву. Також, повідомив, що місяць тому відповідач намагалася зв`язатися з позивачем та дитиною в телефонному режимі, приїздила у м. Підгородне, на свята відповідач надсилала подарунки, але позивач їх навмисно не отримував.

Представник орган опіки та піклування Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи, повідомлявся належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши думку дитини, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 11.07.2014 року, народилася ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №101. Батьком дитини записаний - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_6 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який був зареєстрований 29.11.2013 року виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області було розірвано.

04.03.2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 в розмірі частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, для однієї дитини відповідного віку до досягнення повноліття, починаючи стягнення з 01.03.2019 року.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Циганенком Г.І. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5, на підставі судового наказу №175/843/19 від 04.03.2019 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , про що зроблено актовий запис №642. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 06.05.2024 року, народився ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №25. Батьком дитини записаний - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_8 .

Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру місця проживання встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 05.06.2024 року серії НТА 681343 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Марковою В.Ю., встановлено, що дарувальник ОСОБА_2 передає безоплатно у власність обдаровуваній ОСОБА_12 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , опис майна: загальна площа (кв.м): 62,5; житлова площа (кв.м): 48; та земельну ділянку, площею 0,1 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:006:0022, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований відчужуваний житловий будинок.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 05.06.2024 року серії НТА 681344, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Марковою В.Ю., дарувальник ОСОБА_2 передає безоплатно у власність обдаровуваній ОСОБА_12 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1725 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:006:0996, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Марковою В.Ю. від 05.06.2024 року, ОСОБА_12 03.11.1958 року, заповіла належні їй житловий будинок, що знаходиться за адресою: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку, площею 0,1 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:006:0022, та земельну ділянку з кадастровим номером 1221411000:02:006:0996 своєму сину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки №325 про склад сім`ї, встановлено, що однією сім`єю разом з ОСОБА_2 без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , проживають: дружина - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_10 , донька - ОСОБА_7 .

Згідно характеристики від 11.07.2024 року, виданої Ліцеєм №2 Підгородненської міської ради, встановлено, що ОСОБА_7 навчається в даній школі з 5-го класу, за цей час зарекомендувала себе як сумлінна, старанна та дисциплінована учениця, батько приділяє належну увагу вихованню та розвитку дитини.

Відповідно до довідки від 25.10.2024 року, виданої Комунальним закладом «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, встановлено, що центром було проведено психологічне діагностування психоемоційного стану ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_7 , під час якого встановлено, що дитина наразі перебуває в стресовому стані, що позначилося на її фізичному стані, також ОСОБА_7 має страхи щодо відносин з матір`ю і відчуває небезпеку поруч з нею. Дівчинка боїться вербальної та фізичної агресії з боку матері, та на даний час проживати з батьком ОСОБА_6 їй комфортніше та безпечніше. В ході проведеного психологічного діагностування були зроблені наступні рекомендації: неприпустиме насильницьке переміщення дитини в негармонійне для неї середовище, яким, зі слів дитини, є місце, де мешкає матір ОСОБА_14 ; при вирішенні питання щодо місця проживання ОСОБА_7 враховувати побажання дитини та, при необхідності, заслухати дівчинку у судовому процесі без присутності батьків; задля об`єктивної оцінки ситуації матері ОСОБА_6 пройти психологічне діагностування емоційного батьківського потенціалу матері.

Згідно висновку про стан здоров`я заявника від 06.06.2024 року виданої керівником лікувально-профілактичного закладу встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за даними медичного обстеження є здоровим.

Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №402, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 06.06.2024 року, встановлено, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутні психіатричні протипоказання для оформлення опікунства.

Витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території України станом на 06.06.2024, незнятої чи непогашеної судимості не має.

Як вбачається з довідки про доходи №01/10 від 08.10.2024 року, ОСОБА_2 працює на посаді експедитора у ТОВ «Техноцентр «Програма ЛТД». За період з квітня по вересень 2024 року сукупний дохід складає 132600 грн.

08.10.2024 року складено акт обстеження умов проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де разом з ОСОБА_2 проживають: дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_10 та донька від першого шлюбу - ОСОБА_7 . За місцем мешкання для виховання та розвитку дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 створені належні умови, зі слів дитини в сім`ї дружні стосунки.

17.03.2025 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому було розглянуто питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , але на комісію мати не з`явилась, хоча була повідомлена засобом телефонного зв`язку, причину неявки не пояснила. На комісії батько повідомив, що за той час що донька проживає з ним мати дитиною не цікавиться, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем та наркотичними засобами. Батько дитину повністю утримує та займається вихованням доньки самостійно.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2021 року у справі № 932/2167/21 ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2024 року по справі №205/3378/24 та постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.02.2025 року по справі №175/1514/25 ОСОБА_6 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно з постановами Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024 року за справою № 206/877/24 та 26.02.2025 року справа №206/389/25, ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановами Індустріального районного суду м. Дніпра від 07.02.2024 року, 24.10.2024 року, 08.04.2024 року, 21.02.2025 року ОСОБА_6 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2, 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП (УНС: №202/1521/24; №202/1509/24; №202/7330/24; №199/1365/24; №202/547/25; №202/545/25).

Постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.03.2025 року та 07.04.2025 року (УНС: №199/2298/25; №199/2350/25) ОСОБА_6 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2025 року по справі №204/2601/25, ОСОБА_6 визнано винною, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до постанов Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 року та 31.03.2025 року, ОСОБА_6 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 та ч. 2 ст. 51 КУпАП (УНС: №175/2426/25; №175/3068/25).

У відповідності до копії протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до сектору реагування патрульної поліції з заявою, про вчинення кримінального правопорушення, згідно копії пояснень вказано, що 06.06.2025 року о 15:00 до будинку в якому мешкає ОСОБА_2 приїхала його колишня дружина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , та почала погрожувати йому фізичної розправою та в подальшому почала кидати у подвір`я яйця та пусті пляшки.

Рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 31.03.2025 року №140 затверджено висновок органу опіки та піклування Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якого вбачається, що спільне життя у подружжя не склалося, через відсутність взаєморозуміння між ними, після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю, але у вересні 2024 року ОСОБА_7 зателефонувала батькові і попросила її забрати до себе, пояснюючи, що мати поводиться агресивно, лається нецензурною лайкою. На даний час дитина ОСОБА_7 проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_2 . Мати ОСОБА_6 вихованням дитини не займається, матеріально не допомагає, не цікавиться життям та здоров`ям своєї дитини.

У судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що була сусідкою позивача та відповідача, за час коли дитина проживала з матір`ю, остання часто просила доглянути за донькою, дитина розповідала, що боїться свою матір, оскільки та її б`є та принижує образливими словами. Свідок також зазначила, що особисто бачила, як ОСОБА_6 вживала наркотичні речовини.

Свідок ОСОБА_12 яка є матір`ю позивача повідомила суду, що дитина проживає разом з батьком з вересня 2024 року, за цей час матір дівчинки не приїздила до неї в гості, не телефонувала, не цікавилась життям останньої, за час проживання дитини з матір`ю онука часто телефонувала бабусі, та казала, що їй дуже страшно, бо матір ображає її та запрошує в гості невідомих людей, доволі часто дитина залишалася вдома сама.

У судовому засіданні також була заслухана думка дитини - ОСОБА_7 , яка повідомила, що хоче проживати з батьком. Коли вона проживала з матір`ю та робила домашнє завдання, мати била її книжкою по голові та ставила у кут де била її лозиною, при цьому, на запитання головуючого чи спілкувався батько з дитиною до початку судового засідання щодо предмету даного спору, ОСОБА_7 повідомила, що спілкувався та зазначила, що коли вони їхали до суду батько сказав, що треба розповісти про те, як мати ображала та принижувала доньку. Також, дитина зазначила, що мати приїздила її вітати з днем народження та привозила їй подарунки, проте дівчинка не захотіла їх приймати від матері.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Пунктом 15 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції й обґрунтувань.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано беззаперечних доказів винної поведінки ОСОБА_6 у свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, які б безумовно свідчили про її злісне ухилення від виховання доньки чи негативний вплив на дитину.

Разом із тим суд бере до уваги, що під час судового засідання позивач підтвердив факт неодноразових телефонних дзвінків відповідачки, під час яких вона висловлювала претензії та погрози у зв`язку з тим, що він забрав дитину до себе, а також факт того, що мати приїздила привітати доньку з днем народження, що свідчить про її зацікавленість у житті дитині та прояв уваги до неї.

Крім того, позивачем не заперечувався факт того, що від відповідача приходили посилки, які позивач не забирав з поштового відділення.

У відповідності до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Даний висновок носить рекомендаційний характер, з яким суд може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд звертає увагу на те, що висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, не містить однозначних обставин та обґрунтувань, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому суд вважає його необґрунтованим.

Досліджені судом відеоматеріали, не підтверджують факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та не можуть бути визнані належними і допустимими доказами в межах заявленого предмета позову.

Щодо наданого позивачем скріншоту листування з месенджеру, суд не бере його до уваги, оскільки неможливо достовірно встановити авторів цих листувань, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21.

Заслухавши позивача, свідків, думку дитини, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_6 щодо ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно доньки.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Разом з тим положеннями 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках з урахуванням особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З огляду на те, що неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків зводиться, в основному, до того, що матір лише періодично цікавиться життям доньки, що підтвердив і позивач у судовому засіданні, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_6 про необхідність змінити своє ставлення до виховання та утримання доньки, поклавши на службу у справах дітей контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель