Рішення

від 21.01.2008 по справі 9/271-07-7900

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/271-07-7900

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2008 р.Справа  № 9/271-07-7900

За позовом ВАТ "Національної акціонерної компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ"  в особі Одеської філії "ВАТ Національної акціонерної компанії "УКРАГРОЛІЗИНГ";   

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ВАТ "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ"

до відповідача:  Селянського (фермерського) господарства "Колос"      

про стягнення 20075,53 грн. та повернення майна                                                                                    

                                                                                                                         Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Мшар С.Ю. дов. №16/13-06 від 27.12.2006р.

Від відповідача:  Муту З.В. –керівник

СУТЬ СПОРУ: Позивач ВАТ "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ"  в особі Одеської філії "ВАТ Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ" звернувся до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Колос"  з позовом про стягнення 20075,53 грн. та зобов'язання повернути об'єкт лізингу трактор МТЗ -82.1.26, зав. № 0035575 (акт №73 від 22.04.2005р.).

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2007р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача залучено ВАТ "Національна акціонерна компанія "УКРАГРОЛІЗИНГ".

          У ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги в частині суми заборгованості, остаточно просить суд стягнути з відповідача 18007,03  грн.

          Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

          ВСТАНОВИВ:          

01.03.2005р. між "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ"  та СФГ „Колос” було укладено Договір №15-05-144 фл, предметом якого є передача лізингодавцем у користування лізингоодержувачу предмет лізингу, на умовах фінансового лізингу у відповідності з „Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904 „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу”. Строк лізингу відраховується з моменту укладання акту приймання - передачі.

Згідно  вищезазначеного договору позивачем було передано відповідачу у лізинг наступне майно: 1 трактор МТЗ –82.1.26, зав. №003575 (акт №73 від 22.04.2004р.). Загальна сума договору складає 89969,90грн. з розстрочкою погашення боргу протягом п'яти років з рекомендованою сплатою згідно з графіком платежів. (додаток №2 до договору) .  

Як стверджує позивач, порушуючи умови договору лізингу, відповідач від сплати платежів ухиляється.

Одеською філією на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії, на які відповідач не відреагував.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 20.07.2007р. по лізинговим платежам в частині відшкодування вартості техніки становила 15760,00 грн.

Відповідно до п.7.1 Договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач повинен сплатити лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, таким чином згідно наданого позивачем розрахунку пеня за період з 21.10.2006р. по 22.04.2007р. складає 1409,40грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 586,52грн. та 3% річних у сумі 251,11грн. за період з 21.10.2006р. по 22.04.2007р.

Пунктом 2 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Статтею 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено та встановлено, що Лізингодавець має право, зокрема,  вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

На день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі    18007,03 грн. та повернути об'єкт лізингу, а саме: 1 трактор МТЗ –82.1.26, зав. №003575 (акт №73 від 22.04.2004р.).

          Відповідач позовні вимоги не визнає мотивуючи тим, що у відповідності з графіком оплати лізингових платежів СФГ „Колос” 25.09.2007р повністю розрахувався з боргами шляхом щорічної сплати винагороди лізингодавцю у сумі 6481,30 грн. Сплачена сума передплати (15% вартості техніки) –11820 грн., а також сума передплати лізингової винагороди (7%) –4688,60 грн.

          Таким чином, станом на 25.09.2007р. сплачено всього 411113,90 грн., що на 13396 грн менше показників графіку.

          Відповідач стверджує, що заборгованість виникла внаслідок стихійного лиха весни-літа 2007р., що призвело до загибелі 371 га зернобобових культур – 65,0 % посівних площ і 59 га пізніх культур –100% посівних площ.

          Отже, засуха весни-літа 2007р. принесла збитки господарству тільки прямих витрат на суму 71968 грн. Це і стало причиною того, що на сьогодні господарство не має можливості розрахуватися з лізинговими платежами.

          Цей факт підтверджено рішенням Комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Кілійської районної державної адміністрації №29/1 від 12.11.2007р., довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів  №591/17А від 13.11.2007р., а також висновком Торгово-промислової палати України №4500/05-04 від 23.11.2007р.   

          Оцінивши наявні в матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості  з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання зобов'язані  виконувати господарські зобов'язання належним чином, у відповідності з законом, іншими правовими актами, договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав суду належних доказів щодо виконання умов договору у повному обсязі в частині сплати лізингових платежів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних.

Щодо вимог про повернення об'єкту лізингу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У  разі  якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України №4500/05-04 від 23.11.2007р, підтверджено, що несприятливі погодні умови, що потягли за собою загибель сільськогосподарських культур на площах СФГ “Колос” є форс-мажорними обставинами.

Таким чином, відповідачем доведено, що невиконання ним зобов'язань по договору лізингу не в повному обсязі було обумовлено виниклими форс-мажорними обставинами.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Доказами  є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги  в частині зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу не  підлягають  задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

           Керуючись ст.ст. 44, 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства  „Колос” (68330 Одеська область Кілійський район с. Дмитрівна, вул. Калініна,96а , код 31693410, р/р 26007003405001 в АКБ „Імексбанк” МФО 328384) на користь ВАТ Національної акціонерної компанії "УКРАГРОЛІЗИНГ" в особі Одеської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізінг” (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11; р/р 2600601636575 в ОФ “Укрексімбанк” в м. Одесі, МФО 328618, код 25964443)  заборгованість по лізинговим платежам в сумі 15760 /п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят/ грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 586 /п'ятсот вісімдесят шість/ грн., 52 коп., пеню в розмірі 1409 /одна тисяча чотириста дев'ять/ грн. 4коп., 3% річних в сумі 251/двісті п'ятдесят одна/ грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 180 /сто вісімдесят/ грн. 07коп., витрати за ІТЗ судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00коп.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.