Постанова

від 10.12.2007 по справі 8а/194-4195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8а/194-4195

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2007 р.Справа № 8а/194-4195

 11:30

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання Єднаку О.М.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 51

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Бережанське спеціалізоване будівельно –монтажне управління № 8», м. Бережани, вул. Рогатинська, 101 Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 62,07 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Рожанської І.Я. –головного спеціаліста –юриста, довіреність № 01-21-05 від 12.01.2007 р.;

відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 27, 29, 49, 51, 59, 60, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 51 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом стягнення заборгованості в сумі 62,07 грн. з   Відкритого акціонерного товариства «Бережанське спеціалізоване будівельно –монтажне управління № 8», м. Бережани, вул. Рогатинська, 101 Тернопільської області.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»Відкрите акціонерне товариство «Бережанське спеціалізоване будівельно – монтажне управління № 8», м. Бережани, вул. Рогатинська, 101 Тернопільської області не сплачувало в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 67,02 грн. В підтвердження викладеного додає: повідомлення про взяття на облік страхувальника; звіт «Про нараховані внески, перерахування та витрати, пов`язані із загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності»поданий відповідачем за I квартал 2004 р.; розрахунок простроченої заборгованості по страхових внесках станом на 01.06.2007 р.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судові засідання не з'явився. Ухвала суду про відкриття провадження у адміністративній справі від 05.10.2007 р., повістка про виклик відповідача у судове засідання, позовна заява з доданими до неї документами, ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 29.10.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 12.11.2007 р., від 26.11.2007 р., які надіслані господарським судом на адресу Відкритого акціонерного товариства «Бережанське спеціалізоване будівельно – монтажне управління № 8», а саме: м. Бережани, вул. Рогатинська, 101 Тернопільської області були повернуті органом поштового зв'язку із зазначенням причини невручення: «закінчення терміну зберігання».

Проте, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (п. 8 ст. 35 КАСУ), виходячи з наступного:

Місцезнаходження відповідача за вказаною адресою, яка зазначена в позовній заяві  підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вих. № 31-809 від 03.12.2007 р.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, а тому справа розглядається у відповідності до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України, на основі наявних доказів.

Ухвалою суду від 05.10.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 8а/194-4195 та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 15:10 год. 29.10.2007 р. Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір, у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, у відповідності до статті 121 КАС України, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу № 8а/194-4195 до судового розгляду на 12:00 год. 12.11.2007 р. В зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача в жодне з призначених судових засідань ухвалами господарського суду від 12.11.2007 р. розгляд справи відкладався до 11:40 год. 26.11.2007 р. та відповідно ухвалою господарського суду від 26.11.2007 р. –до 11:20 год. 10.12.2007 р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування –це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично –реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно ст. 1 Розлілу І Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.2001 р. (далі –Закон № 2240-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

У відповідності ст. 9 Розділу ІІ Закону № 2240-ІІІ –Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Стаття 19 Закону Розділу ІV № 2240-ІІІ визначає одним з джерел формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є страхові внески страхувальників –роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи, юридичні особи набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду (ст. 22 Розділ ІV Закону № 2240-ІІІ).

Відповідач про справі –Відкрите акціонерне товариство «Бережанське спеціалізоване будівельно –монтажне управління № 8», м. Бережани, вул. Рогатинська, 101 Тернопільської області (ідентифікаційний код 31274191) є юридичною особою (витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вих. № 31-809 від 03.12.2007 р. в матеріалах справи), яка 20.05.2002 р. Бережанською МРВД Тернопільського обласного відділення ФСС з ТВП взята на облік як страхувальник (повідомлення про взяття на облік страхувальника в матеріалах справи) та станом на 28.09.2007 р. перебуває на даному обліку (реєстр № 165 від 28.09.2007 р. в матеріалах справи), а відтак відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески і згідно ст. 30 Закону несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Порядок і строки сплати страхових внесків встановлений ст. 23 Розділу ІV Закону № 2240-ІІІ  та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001 р. (далі –Інструкція № 16), проводиться страхувальниками –роботодавцями до Фонду, шляхом сплати  різниці  між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Сплата страхових внесків провадиться за безготівковими розрахунками  або  готівкою  через  установи  банків,  а  у  разі відсутності  рахунків в  установах  банків –поштовими переказами через підприємства зв'язку на рахунок Фонду. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками –роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків.

В силу положень п. п. 5.1. п. 5 Інструкції № 16 –страхувальник –роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. 

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню та/або відображає суми цих фінансових санкцій в звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП. За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.

Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в дохід Фонду із страхувальника, згідно Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 р. № 1387, та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003 р.

Вказані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку (ст. 8 Закону № 2240-ІІІ, п. п. 51 п. 5 Інструкції № 16). 

Як вбачається з поданого відповідачем звіту «Про нараховані внески, перерахування та витрати, пов`язані із загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності»за I квартал 2004 р. (підписаний керівником підприємства та скріплений печаткою юридичної особи), останній самостійно зазначив заборгованість на кінець звітного періоду в сумі 62,07 грн., з яких : 15,48 грн. –заборгованість по страхових внесках, строк сплати яких не настав (поточна заборгованість) та 46,59 грн. –заборгованість пов'язана з невиплатою заробітної плати.

Вказана заборгованість в сумі 62,07 грн. знаходить підтвердження в розрахунку простроченої заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Бережанське спеціалізоване будівельно –монтажне управління № 8»станом на 01.06.2007 р. та станом на час розгляду справи в суді відповідачем добровільно не погашена.

Згідно статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено положеннями статей 70, 138 КАС України.

Отже, оскільки відповідач по справі свої зобов'язання по перерахуванню страхових внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не виконав, позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати щодо стягнення заборгованості в сумі 62,07 грн. з Відкритого акціонерного товариства «Бережанське спеціалізоване будівельно –монтажне управління № 8»господарський суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 6, 7-13, 18, 49, 51, 56, 58, 70, 71, 79, 86, 94, 98, 122, 160, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бережанське спеціалізоване будівельно –монтажне управління № 8», м. Бережани, вул. Рогатинська, 101 Тернопільської області, ідентифікаційний код 31274191 на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 51, ідентифікаційний код 21157645 на рахунок № 25602178 в «Райффайзенбанк «Аваль», МФО 338501, код ЄДРПОУ 26024475, одержувач Бережанська міжрайонна виконавча дирекція –62 (шістдесят дві) грн. 07 коп. заборгованості.

3.          Виконавчий лист видати за заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 51.  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «14»грудня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

          Суддя                                                                                І.М. Гирила