Постанова від 18.09.2025 по справі 910/13027/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2025 р. Справа№ 910/13027/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Сибіги О.М.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників:

від позивача: Пашковський Д.В.

від відповідача-1: Пальчик В.Л.

від відповідача-2: Костишена І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025

у справі № 910/13027/24 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд»

про визнання права власності та зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» (далі - ТОВ «Трейд Полтава»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» (далі - ТОВ «Бренд Лізинг»/відповідач) про визнання права власності на вантажний автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лізингоодержувач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017, проте, лізингодавець не підписав акт про перехід права власності на предмет лізингу, внаслідок чого, до ТОВ «Трейд Полтава» не перейшло право власності на предмет лізингу.

У подальшому, Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.12.2024 залучив ТОВ «Інвестбуд» до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

31.01.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Трейд Полтава» надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач просить суд:

- залучити до участі у справі співвідповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд»;

- визнати право власності на вантажний автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017;

- зняти (скасувати) арешт з вантажного автомобіля марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017, та скасувати його розшук, що накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження №76043387.

03.02.2025 суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, залучив до участі у справі співвідповідачем-2 - ТОВ «Інвестбуд».

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/13027/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» право власності на вантажний автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017.

Знято арешт з вантажного автомобіля марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , та скасовано його розшук, що накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження №76043387.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» судовий збір у розмірі 3 637,96 грн.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» судовий збір у розмірі 3 637,96 грн.

Суд першої інстанції встановив, що лізингоодержувач виконав взяті на себе зобов`язання за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017 зі сплати лізингових платежів з урахуванням винагороди лізингодавця у повному обсязі, внаслідок чого в силу положень п. 16.2. та п. 16.3. договору право власності на предмет лізингу переходить до лізингодавця за актом про перехід права власності, проте, в порушення цих умов такого акту між позивачем та відповідачем не підписано, чим порушені права позивача. Відтак, за висновком суду першої інстанції, виходячи з приписів статей 319, 321, 392 ЦК України та статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також умов договору фінансового лізингу, позовні вимоги ТОВ «Трейд Полтава» про визнання права власності на вантажний автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 є обґрунтованими. Також суд дійшов висновку про скасування розшуку вказаного автомобіля, що накладений постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження №76043387.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13027/24 від 19.05.2025 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» у повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13027/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/13027/24.

26.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13027/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 та призначено до розгляду на 07.08.2025.

14.07.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» надійшов відзив на апеляційну скаргу, а 15.07.2025 надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

05.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.08.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 розгляд справи №910/13027/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 призначено на 04.09.2025.

01.09.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» надійшли додаткові пояснення у справі.

04.09.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.09.2025.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, таким, що прийняте за неповного дослідження усіх обставин справи.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначає наступне:

- право власності на об`єкт лізингу, як і на інший будь-який об`єкт переходить виключно після реєстрації права власності;

- станом на 13.09.2024 рік (день винесення постанови №76043387 приватним виконавцем про накладення арешту на майно), як і станом на сьогодні, автомобіль марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 належить ТОВ «Бренд Лізинг»;

- акт про перехід права власності предмета лізингу підписується в день закінчення договору;

- позивач не довів усіма можливими засобами що його право порушене. Якщо припустити, що всі платежі здійснені на р/р ТОВ «Бренд Лізинг» та між сторонами відсутні будь-які претензії один до одного, у чому полягає відмова ТОВ «Бренд Лізинг» фактично передати предмет спору - вантажний автомобіль марки Renault Trafic, VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 у власність позивача, позивач не доводить, відповідач не спростовує;

- передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

- однак, матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «Бренд Лізинг» відмовляє у визнанні права власності ТОВ «Трейд Полтава» та якимось чином порушує право Позивача, більш того, матеріали справи містять заяву про визнання позову.

У додаткових поясненнях позивач надає рішення судів по аналогічних справах із тими ж учасниками, де судами було встановлено, що спір ТОВ «Трейд Полтава» та ТОВ «Бренд Лізинг» створено штучно, що підтверджується визнанням позову відповідачем, недобросовісністю щодо належного виконання умов договору лізингу.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи наступне:

- ТОВ «ІНВЕСТБУД» не зазначено конкретно у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення;

- у зв`язку зі сплатою лізингоодержувачем всіх лізингових платежів за Договором, до лізингоодержувача, - ТОВ «ТЛА ЧЕРНІГІВ», перейшло право власності на предмет лізингу - автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- ТОВ «ІНВЕСТБУД» заперечує перехід права власності на транспортний засіб до лізингоодержувача, обґрунтовуючи це тим, що «за діючим законодавством України право власності на об`єкт лізингу, як і на інший будь-який об`єкт переходить виключно після реєстрації права власності», однак таке твердження є не релевантним та здійснене на підставі неправильного тлумачення законодавства, оскільки виникнення права власності саме з моменту державної реєстрації стосується виключно нерухомого майна, а не «об`єкт лізингу, як і на інший будь-який об`єкт», як це стверджується ТОВ «ІНВЕСТБУД»;

- звертаючись до суду Позивач обґрунтував, що порушення його права полягає в ухиленні Відповідача-1 від підписання акту про перехід права власності, однак відповідно до умов договору, зокрема, пункту 16.3, акт про перехід права власності лише встановлює дату переходу права власності на транспортний засіб, проте не відміняє (і не є складовою) самого факту переходу права власності після виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань зі сплати всіх лізингових платежів;

- порушення права ТОВ «ТРЕЙД ПОЛТАВА» полягало у невизнанні ТОВ «БРЕНД ЛІЗИНГ» права власності на автомобіль за Договором фінансового лізингу, що виразилося в ухиленні від підписання Акту про перехід права власності, що і є підставою для вжиття такого крайнього заходу як звернення з позовом до суду.

Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/13027/24 - без змін.

У доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач просить суд врахувати релевантну практику Верховного Суду у справі №910/7421/24.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 18.09.2025 з`явились представники учасників справи.

Представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача-1 та позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

21.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛА Чернігів» (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛТ № 005, відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язався набути у власність вантажний автомобіль марки RENAULT, моделі TRAFIC, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в Акті приймання-передачі предмета лізингу), у ТОВ «ФЕРЕНТИНА», код ЄДРПОУ 40100872, відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток № 4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі), визначену в додатку № 2 до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору строк лізингу становить 24 місяці з дня підписання акту приймання - передачі предмету лізингу.

Договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання. Договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1. договору), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 15.1. та п. 15.2. договору).

У відповідності до п. 16.1. договору протягом усього строку дії цього договору предмет лізингу є власністю лізингодавця.

Згідно із п. 16.2. договору по закінченню строку лізингу або за згодою сторін раніше закінчення строку лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за цим договором, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не передбачене договором.

Датою переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності. Акт про перехід права власності предмета лізингу підписується сторонами в день закінчення договору за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце) відповідно до умов цього договору. В цьому випадку останній лізинговий платіж згідно додатку №2 до цього договору є викупною вартістю предмета лізингу.

Згідно додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 3 від 01.02.2019, вартість предмету лізингу становить 323 568,00 грн з ПДВ, строк лізингу становить 16 місяців, загальна сума до сплати з урахуванням винагороди лізингодавця становить 455 904,00 грн.

16.11.2017 за актом приймання-передачі автотранспортного засобу (автомобіля) за договором фінансового лізингу без переходу права власності, ТОВ «Бренд Лізинг» передало, а ТОВ «ТЛА Чернігів» прийняло транспортний засіб: автомобіль марки RENAULT, моделі TRAFIC, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

01.10.2022 між ТОВ «Бренд Лізинг» (далі - лізингодавець), ТОВ «ТЛА Чернігів» (далі - первісний лізингоодержувач) та ТОВ «Трейд Полтава» (далі - новий лізингоодержувач) укладено додаткову угоду №4 до договору фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017, за умовами якої первісний лізингоодержувач передає, а новий лізингоодержувач приймає на себе права та обов`язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017.

У відповідності до умов п. 1.2. додаткової угоди №4, за цим договором новий лізингоодержувач стає лізингоодержувачем за договором лізингу.

Ця додаткову угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 4.1. додаткової угоди №4).

16.12.2022 за актом прийому-передачі транспортного засобу згідно з додатковою угодою №4 від 16.12.2022 до договору фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017, у зв`язку із заміною первісного лізингоодержувача на нового лізингоодержувача за додатковою угодою №4 до договору фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017, ТОВ «ТЛА Чернігів» передало, а ТОВ «Трейд Полтава» прийняло транспортний засіб: автомобіль марки RENAULT, моделі TRAFIC, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2 цього акту, вартість транспортного засобу складає 323 568,00 грн.

3.2. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

З матеріалів справи вбачається, що лізингоодержувачем лізингові платежі сплачено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між відповідачем та ТОВ «ТЛА Чернігів», а також не заперечується відповідачем.

03.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №5-03/042023 про передачу у власність зазначеного вище автомобіля.

Позивач стверджує, що внаслідок непідписання акту про перехід права власності на предмет лізингу від ТОВ «Бренд Лізинг» до ТОВ «Трейд Полтава», останнє так і не набуло права власності на предмет лізингу - автомобіль марки RENAULT, моделі TRAFIC, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стало підставою для звернення до суду з цим позовом до ТОВ «Бренд Лізинг» про визнання права власності на цей автомобіль.

Крім того, ТОВ «Трейд Полтава» просить суд зняти (скасувати) арешт з вантажного автомобіля марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017, та скасувати його розшук, що накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження №76043387.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2019 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/12154/18 за позовом ТОВ «Інвестбуд» до ТОВ «Бренд Лізинг» про зобов`язання сплатити 364 659,57 грн, яким позов задоволено частково, зокрема: зобов`язано ТОВ «Бренд Лізинг» повернути ТОВ «Інвестбуд» неповернену частину авансу відповідно до додаткової угоди від 04.04.2018 до договору фінансового лізингу ФЛО №009 від 14.02.2018 у розмірі 360 000,00 грн; зобов`язано ТОВ «Бренд Лізинг» сплатити ТОВ «Інвестбуд» 4 559,56 грн - 3% річних, 5 468,39 грн - судового збору; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

25.02.2019 Господарський суд міста Києва на виконання судового акту від 31.01.2019 у справі №910/12154/18 видав накази.

13.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. винесено постанову ВП №76043387 про арешт майна боржника на виконання наказу (дублікату) Господарського суду міста Києва №910/12154/18 від 25.02.2019, стягувач: ТОВ «Інвестбуд», якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ТОВ «Бренд Лізинг» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 396 378,68 грн.

13.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. винесено постанову про розшук майна ВП №76043387, якою оголошено в розшук майно боржника, в тому числі автомобіля RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , що належить боржнику ТОВ «Бренд Лізинг».

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині зняття (скасування) арешту з автомобіля RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 та скасування його розшуку, позивач зазначає, що станом на день ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 31.01.2019 у справі №910/12154/18 та відкриття виконавчого провадження ВП №76043387, зазначений автомобіль вже набув статусу об`єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017, у зв`язку з чим в силу положень ч. 6 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», на нього не могло бути накладено арешт в рамках виконавчого провадження.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, з наведеними висновками Господарського суду міста Києва не вбачає за можливе погодитись суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що лізингоодержувач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017, проте, лізингодавець не підписав акт про перехід права власності на предмет лізингу, внаслідок чого, до ТОВ «Трейд Полтава» не перейшло право власності на предмет лізингу. Також за доводами позивача, автомобіль вже набув статусу об`єкта фінансового лізингу за договором фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017, у зв`язку з чим в силу положень ч. 6 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», на нього не могло бути накладено арешт в рамках виконавчого провадження.

Першочерговому з`ясуванню підлягають обставини щодо власника майна, послідовно від чого буде залежати вирішення спору щодо зняття арешту з цього майна за вимогою позивача.

Правовою підставою позову зазначається стаття 392 Цивільного кодексу України, за якою власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач зазначає про набуття ним права власності на автомобіль на підставі Договору лізингу, а відповідач-1 позов в цій частині визнав. Однак, з урахуванням залученого до участі у справі в якості співвідповідача-2 ТОВ «Інвестбуд», вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» судова колегія вважає суперечливою, оскільки таким визнанням порушуються інтереси ТОВ «Інвестбуд» як стягувача у виконавчому проваджені №76043387 із стягнення з ТОВ «Бренд Лізинг» коштів в межах якого накладено арешт на спірний автомобіль задля виконання відповідачем-1 рішення про стягнення коштів.

Застосування передбаченої ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України конструкції до спірних правовідносин, в яких відповідач-1 визнає позов є сумнівним, адже відсутня обов`язкова умова «якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою», що є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні позову про визнання права власності.

ТОВ «Бренд Лізинг», визнаючи позов, вказує, що самостійно не може підписати акт через наявність арешту на майно.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого доказами права власності на майно та порушення (невизнання або оспорювання) зазначеного права іншою особою. Схожі висновки викладені в пунктах 78, 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Схожі правові висновки викладені в пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду 14.09.2021 у справі №359/5719/17.

Для набуття права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 Цивільного кодексу України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою у справі №911/1278/20 від 05.04.2023 задовольнила касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» і ухвалила в цій справі нове рішення, яким відмовила в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт мобіл переробка плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» та Банку про визнання права власності на гусеничні екскаватори Caterpillar і зняття з них арешту, накладеного 30.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем.

Мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що як положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності в конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Разом із цим Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі №278/3640/18, в якій, аналізуючи положення статті 334 Цивільного кодексу України та статті 34 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону №3353-XII викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 13.12.2018 у справі №910/11266/17, від 21.05.2019 у справі №912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі №905/1053/18.

Подібні висновки були викладені Господарським судом міста Києва у спорах щодо переходу права власності на автомобіль - об`єкт лізингу у ситуації знаходження лізингодавця в реєстрі боржників (справи №910/4136/25 та №910/1295/25).

Позивач стверджує про набуття ним права власності на транспортний засіб на підставі Договору лізингу.

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що 21.09.2017 між ТОВ «ТЛА Чернігів» та ТОВ «Бренд Лізинг» укладено договір фінансового лізингу ФЛТ № 005, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався набути у власність вантажний автомобіль марки RENAULT, моделі TRAFIC, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі), визначену в додатку № 2 до договору.

Так, згідно додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 3 від 01.02.2019, вартість предмету лізингу становить 323 568,00 грн з ПДВ, строк лізингу становить 16 місяців, загальна сума до сплати з урахуванням винагороди лізингодавця становить 455 904,00 грн.

У додатку №2 в редакції додаткової угоди №2 до договору фінансового лізингу ФЛТ №005, сторонами погоджено лізингові платежі.

Судом встановлено, що ТОВ «ТЛА Чернігів» на виконання умов договору фінансового лізингу ФЛТ №005 від 21.09.2017 з урахуванням додаткових угод до нього, здійснив оплату усіх передбачених договором лізингових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями, а також підписаним відповідачем та ТОВ «ТЛА Чернігів» актом звірки взаємних розрахунків і визнається ТОВ «Бренд Лізинг».

Зокрема, з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень та акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що ТОВ «ТЛА Чернігів» здійснило останній лізинговий платіж 22.03.2019.

Судом також встановлено, що 01.10.2022 між ТОВ «Бренд Лізинг», ТОВ «ТЛА Чернігів» та ТОВ «Трейд Полтава» укладено додаткову угоду №4 до договору фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017, за умовами якої ТОВ «ТЛА Чернігів» передало, а позивач прийняв на себе права та обов`язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу ФЛТ № 005 від 21.09.2017.

ТОВ «Інвестбуд» наголошує, що Акт прийому-передачі транспортного засобу згідно з Додатковою угодою №4 підписаний між ТОВ «ТЛА ЧЕРНІГІВ» та ТОВ «Трейд Полтава» 16.12.2022.

Тобто, автомобіль передано не від власника - лізингодавця (ТОВ «Бренд Лізинг»), а між лізингоодержувачами (ТОВ «ТЛА Чернігів» та ТОВ «Трейд Полтава»).

Правовідносини лізингу у спірний період регулювалися Законом України «Про фінансовий лізинг» №723/97-ВР від 16.12.1997 (чинний до 13.06.2021) та Законом України «Про фінансовий лізинг» №1201-IX від 04.02.2021 (чинний після 13.06.2021).

Норма, яка регулює порядок переходу права власності від лізингоодержувача до лізингодавця в обох законах є подібною:

Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше (ч. 2 ст. 8 Законом України «Про фінансовий лізинг» №723/97-ВР від 16.12.1997).

Чинний закон регулює цю процедуру у статті 7:

1. Порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу.

2. Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу за умови належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Узагальнюючий висновок щодо порядку переходу права власності - після виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, якщо інше не передбачено договору лізингу.

Згідно з п. 16.2 Договору по закінченню строку лізингу або за згодою сторін закінчення строку лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором.

Датою переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності. Акт про перехід права власності предмета лізингу підписується сторонами в день закінчення договору за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (в тому числі пені, штрафів, якщо будуть такі мати місце) відповідно до умов цього договору (п. 16.3 Договору).

У цьому випадку останній лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до Договору є викупною вартістю предмета лізингу.

Тобто сторонами Договору лізингу обумовлений перехід права власності не автоматично після сплати всіх платежів, а в момент підписання акту про перехід права власності.

Це висновується на підставі того, що право власності від лізингодавця до лізингоодержувача може перейти лише один раз, і сторони Договору визначили такий перехід не моментом оплати останнього платежу, а саме підписанням акту.

Як правило такі умови договору направлені як на уникнення нерозуміння (спору) між сторонами щодо повного розрахунку, так і направлені для однозначного розуміння органом, що здійснює наступну реєстрацію (облік) такого транспортного засобу.

Матеріали справи не містять доказів підписання такого акту про перехід права власності, що виключає твердження про перехід права власності об`єкту лізингу.

Чіткої та ствердної відповіді на питання щодо підстав не підписання такого акту після виконання всіх зобов`язань за договором сторонами не надано.

Ігнорування вимоги позивача про передання спірного вантажного автомобіля у власність та не підписання акту про перехід права власності, не свідчить про набуття позивачем права власності на автомобіль, проте свідчить про порушення лізингодавцем своїх договірних відносин та може бути підставою для стягнення збитків.

Суд вважає, що відмова у підписанні акту про перехід права власності на автомобіль, який згідно п. 16.3 Договору повинен засвідчувати перехід права власності, не пов`язана із відсутністю волі лізингодавця, адже ним підписано Додаткову угоду №4 від 01.10.2022 про заміну лізингоодержувача, тобто має місце не відсутність волевиявлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 позов визнає в повному обсязі.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

Позивачем за таким позовом може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Крім того, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом, встановленим статтею 392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

У постанові від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Колегія суддів констатує, що сторони за викладених обставин мали змогу і могли на власний розсуд виконувати договір лізингу в частині переходу права власності на об`єкт лізингу.

Натомість, пред`явлення позову до відповідача-1 про визнання права власності свідчить про перекладення дискреційних повноважень сторін правочину фінансового лізингу на суд, що суперечить суті та принципам цивільного законодавства та вільного волевиявлення - свободі у вираженні своєї волі та укладанні договорів, а також на реалізації їхніх прав та інтересів.

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на момент подачі позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» не набуло право власності на автомобіль марки «RENAULT» моделі «TRAFIC» номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , а відтак таке право не підлягає визнанню судом у судовому порядку.

Водночас, навіть за обставин визнання відповідачем-1 позову, з огляду на умови договору лізингу, позивач не довів оспорювання його прав відповідачем-1.

Разом з цим, за висновком апеляційного суду, право власності на об`єкт лізингу не може бути визнано за позивачем, оскільки вказане не відповідає умовам договору та положенням чинного законодавства України.

За викладених обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Трейд Полтава» про визнання права власності на транспортний засіб задоволенню не підлягають.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст. 59 ''Про виконавче провадження'', згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач не довів, що спірний транспортний засіб належить йому на праві власності.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування арешту та припинення розшуку транспортного засобу, тому у позові ТОВ «Трейд Полтава» до ТОВ «Інвестбуд», належить відмовити.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.

З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи

Дослідивши обставини справи, колегія суддів визнає твердження апелянта про недоведеність позивачем порушення відповідачем-1 прав позивача обґрунтованими.

Посилання позивача на практику Верховного Суду у справі №910/7421/24 судом відхиляється, оскільки у вказаній справі розглядався позов між ТОВ «Трейд Дніпро» до ТОВ «Бренд Лізинг» про визнання права власності, який рішенням Господарського суду першої інстанції був задоволений, яке у свою чергу оскаржувалось в апеляційному порядку ТОВ «Інвестбуд» як особою, яка не брала участі у справі, та у подальшому ухвалою від 15.04.2025 господарський суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження у справі на підставі приписів пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана ухвала оскаржена ТОВ «Інвестбуд» до суду касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 04.06.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 і додаткову постанову цього ж суду від 29.04.2025 у справі № 910/7421/24 залишено без змін.

Тобто, постанову, на яку посилається позивач, прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, також зокрема за іншого суб`єктного складу сторін та за відмінних позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин справи, що згідно з п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/13027/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судових збір за подання позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/13027/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/13027/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» (03194, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14-Д, офіс 610; ідентифікаційний код 43439316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 7/15, квартира 104; ідентифікаційний код 32705018) 10 913,88 грн (десять тисяч дев`ятсот тринадцять гривень 88 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга