Постанова від 13.10.2025 по справі 490/3544/24

13.10.25

22-ц/812/1605/25

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/3544/24 Суддя першої інстанції Черенкова Н.П.

Провадження номер: 22-ц/812/1604/25

Провадження номер 22-ц/812/1605/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2025 року м. Миколаїв справа № 490/3544/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Чистою В.В.,

за участі: представника позивача Третьяк Г.О., представника відповідачів Скриля С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Черенкової Н.П. у приміщенні суду у м.Миколаєві, повне судове рішення складено 30 червня 2025 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ТОВ «НІКЮТАС» звернулося до суду з вказаним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що 13 листопада 2019 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір поворотної (зворотної) фінансової допомоги, за умовами якого останній отримав 235500, які зобов`язувався повернути у строк до 31 грудня 2022 року.

Обумовлені у договорі грошові кошти ТОВ «НІКЮТАС» сплатило ОСОБА_1 частинами перерахувавши на його банківський рахунок у АТ «ОТП БАНК» у сумі 225000 грн та 10500 грн, 13 та 19 листопада 2019 року відповідно.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконав частково, повернув 14 листопада 2019 року 22379 грн 25 коп.

Інші зобов`язання не виконав та позичені грошові кошти у повному обсязі у встановлений строк не повернув, у зв`язку з чим ТОВ «НІКЮТАС», посилаючись на солідарний обов`язок подружжя, просило солідарно стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики у сумі 1377307 грн 99 коп., яка складається з суми невиконаних зобов`язань 213120 грн 75 коп., штрафу у розмірі 50 % від суми простроченого зобов`язання - 106560 грн 38 коп., пені за період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року у сумі 1035766 грн 85 коп., інфляційних втрат за період з 01 січня 2023 року до 30 квітня 2024 року у сумі 13532 грн 65 коп., 3% річних за період з 01 січня 2023 року до 30 квітня 2024 року у сумі 8507 грн 36 коп. Також позивач просив солідарно стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 20659 грн 62 коп.

Позиція відповідача ОСОБА_1 у суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначав, що він не підписував вказаний договір та в період з 09 по 14 листопада 2019 року перебував за межами України, а отже договір 13 листопада 2019 року він не укладав, за такого вважав, що у нього не виникло обов`язку з повернення коштів в обумовленому договором порядку. Крім того, банківських рахунків у АТ «ОТП БАНКУ» не відкривав, грошовими коштами, які надходили на рахунок, не користувався.

Позиція відповідача ОСОБА_2 у суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Відповідачка зазначала, що зі слів її чоловіка ОСОБА_1 їй відомо, що він договір не підписував, у цей час перебував за межами України. За такого, відповідачка вважала, що позивач не навів доказів використання позичкових коштів в інтересах сім`ї за договором, який не був підписаний її чоловіком та за яким він грошових коштів не отримував.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року позов ТОВ «НІКЮТАС» задоволений частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кошти за Договором поворотної (зворотної) фінансової допомоги без номера від 13 листопада 2019 року в розмірі 213 120,75 грн, штрафу у сумі 106 560, 38 грн, пені у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання зобов`язання за кожен день прострочення такого виконання - 1 035 766,85 грн, а всього 1 355 447,98 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати у сумі по 10 922,86 грн з кожного.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що ОСОБА_1 отримав від позивача 235500 грн, які у встановлені договором строки повернув частково у сумі 22379 грн 25 коп., а тому вимоги ТОВ «НІКЮТАС» про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за Договором поворотної (зворотної) фінансової допомоги без номера від 13 листопада 2019 року в сумі - 213 120,75 грн, штрафу у сумі 106 560, 38 грн, пені у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання зобов`язання за кожен день прострочення такого виконання - 1 035 766,85 грн, є обґрунтованими.

В частині стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відповідно у розмірі 13 532,65грн, та 8 507, 36 грн суд першої інстанції вважав необґрунтованими з огляду на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-1Х.

Узагальнені доводиапеляційної скарги ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, скасувати заходи забезпечення позову.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що до матеріалів справи долучено Витяг з ЄРДР щодо розслідування підробки його підпису у договорі. Документально ним підтверджено, що у день «підписання» договору він знаходився за межами держави. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, чим фактично позбавив відповідача права на справедливий суд в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вважав, що повторна експертиза може бути призначена судом апеляційної інстанції. Неправильне застосування норм матеріального права, на думку відповідача, полягало у тому, що вільне волевиявлення апелянта на укладення договору не підтверджене, отже суд мав застосувати правові наслідки, передбачені статтю 215 ЦК України та відмовити у позові повністю.

Узагальнені доводиапеляційної скарги ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду в частині стягнення з відповідачів штрафу та пені скасувати та скасувати заходи забезпечення позову.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідачка зазначала, що стягуючи суму штрафу та пені, суд не встановив розміру збитку, завданого позивачу невиконанням зобов`язань за договором, про що також не зазначав позивач у позові.

На думку відповідачки, при визначені розміру неустойки (штрафу, пені), суд мав дотримуватись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора. Суд мав встановити майнове становище відповідачів.

Крім того, ОСОБА_2 зазначала, що суд першої інстанції мав визнати її участь у справі обов`язковою, оскільки вона не мала представника, а адвокат, відповідно до ордеру, представляв виключно відповідача ОСОБА_1 . Відповідачка вважала, що судом було порушено норму ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки вона була позбавлена можливості висловити свою думку щодо обґрунтованості нарахування та розміру неустойки (штрафу та пені), а також спливу позовної давності.

Неправильне застосування норм матеріального права полягає в тому, що за наявності підстав для суттєвого зменшення розміру неустойки суд не застосував частину третю статті 551 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

01 вересня 2025 року представник ТОВ «НІКЮТАС» - адвокат Третьяк Г.О. подала до апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги, в яких вказувала про те, що викладені в них доводи є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який повно та всебічно дослідив обставини справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, яке просила залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Фактичні обставини справи

13 листопада 2019 року ТОВ «НІКЮТАС» уклав з ОСОБА_1 договір поворотної (зворотної) фінансової допомоги.

Згідно з умовами договору ТОВ «НІКЮТАС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 235 500 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний банківський рахунок або шляхом видачі готівкових коштів через касу товариства, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути надані грошові кошти у порядку та на умовах передбачених договором в строк до 31 грудня 2022 року (пункти 1.1 2.6 Договору).

Нарахування відсотків за зазначеним договором не передбачалося.

Сторони визначили, що у випадку порушення ОСОБА_1 строку повернення поворотної (зворотної) фінансової допомоги, то він сплачує на користь товариства штраф у розмірі 50 % від суми простроченого зобов`язання та пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виникнення зобов`язання за кожен день прострочення такого виконання (п. 31 Договору).

Сторони домовилися про збільшення строку позовної давності відповідно до частини першої статті 259 ЦК України до 10 років для всіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 , у тому числі, але не виключно щодо повернення суми поворотної (зворотної) фінансової допомоги, сплати штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язань та інших платежів), що передбачені Договором (п.7.4 Договору).

13 та 19 листопада 2019 року ТОВ «НІКЮТАС» було перераховано на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ «ОТП БАНК» 225000 грн та 10 500 грн відповідно, що разом становить 235 500 грн.

14 листопада 2019 року було повернуто за договором суму у розмірі 22435,20 грн.

Зарахування вказаних грошових коштів та часткове повернення боргу підтверджено випискою з рахунка з АТ «ОТП БАНК» відкритого на ім`я ОСОБА_1 за розрахунковий період з 01 листопада по 31 грудня 2019 року.

З інформації Державної прикордонної служби України від 23 серпня 2024 року та ксерокопії даних закордонного паспорта слідує, що з 09 листопада по 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 перебував за межами України.

З 16 вересня 2010 року відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №24-5238 від 06 лютого 2025 року, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Поляковою О., підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поворотної (зворотної) фінансової допомоги б/н від 13 листопада 2019 року виконаний самим ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свій висновок, експерт зазначав, що оцінкою результатів порівняльного дослідження встановлено, що збіжні ознаки стійкі, суттєві та утворюють індивідуальну сукупність, достатню для категоричного висновку про те, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поворотної (зворотної) фінансової допомоги б/н від 13 листопада 2019 року, виконаний самим ОСОБА_1 .

При порівнянні підписів із зразками підписів ОСОБА_1 встановлено співпадіння за загальними та окремими ознаками.

Експертом констатовано, що встановлені співпадаючі ознаки є стійкими, суттєвими, у сукупності своїй індивідуалізують підпис ОСОБА_1 , а тому достатні для категоричного позитивного висновку проте, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поворотної (зворотної) фінансової допомоги б/н від 13 листопада 2019 року виконаний самим ОСОБА_1 .

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «НІКЮТАС», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримав від позивача грошові кошти у сумі 235500 грн, з яких повернув у встановлений договором строк лише 22379 грн 25 коп., а тому повинен відшкодувати позивачу борг у розмірі 213120 грн 75 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що між ТОВ «НІКЮТАС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача 235500 грн, які повинен був повернути до 31 грудня 2022 року. Проте, до вказаного у договорі строку ОСОБА_1 повернув борг лише у сумі 22 379 грн 25 коп.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі повинні сплатити позивачу борг у сумі 213120 грн 75 коп.

Твердження ОСОБА_1 про те, що у нього не виникло зобов`язання перед кредитором щодо повернення фінансової допомоги, тому що він договір не підписував, колегія суддів відхиляє.

Судовим експертом у висновку №24-5238 від 06 лютого 2025 року констатовано, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поворотної (зворотної) фінансової допомоги б/н від 13 листопада 2019 року виконаний самим ОСОБА_1 .

Вказаний висновок експерта узгоджується з доказами виконання позивачем умов договору, а саме платіжними інструкціями та випискою з особового ранку ОСОБА_1 у АТ «ОТП БАНК» про перерахунок грошових коштів за договором на його рахунок та частковим виконанням ОСОБА_1 умов договору з повернення грошових коштів.

Посилання відповідача на те, що вказаний висновок експерта є необґрунтованим та недостовірним, жодним доказом не доведено. Судовий експерт, який був попереджений про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, висловив категоричний висновок, що договір поворотної (зворотної) фінансової допомоги від 13 листопада 2019 року підписаний ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі перебування відповідача 13 листопада 2019 року за межами України, його посилання на Витяг з ЄРДР, не є безумовною підставою вважати, що договір є не укладеним.

Твердження Галімської ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі, участь якої мав визнати обов`язковою, чим позбавив її права на судовий захист як учасника справи, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, є безпідставними.

Матеріали справи свідчать, що справа розглядалася судом першої інстанції з травня 2024 року. Суд повідомляв відповідачку та її представника Чернієнко А.В. про дати, час та місце розгляду справи. Відповідачка через свого представника висловлювала суду свою думку щодо розв`язання спору у відзиві на позовну заяву. Зазначене у сукупності свідчить про те, що право на судовий захист відповідачки порушено не було.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки відповідачка висловила суду першої інстанції свою позицію по справі, мала досить тривалий строк для подання доказів, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи і наявність підстав для розгляду справи за відсутність відповідачки. До того ж матеріали справи не містять клопотання самого відповідача про відкладення розгляду справи.

Сторони домовилися про збільшення строку позовної давності відповідно до частини першої статті 259 ЦК України до 10 років для всіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 , у тому числі, але не виключно щодо повернення суми поворотної (зворотної) фінансової допомоги, сплати штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язань та інших платежів), що передбачені Договором (п.7.4 Договору). Тому посилання ОСОБА_2 на сплив позовної давності не заслуговують на увагу.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Частини сьома, восьма вказаної статті передбачає, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року задоволено заяву ТОВ «НІКЮТАС» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчинення реєстраційних дій щодо майна відповідачів.

Враховуючи, що вимоги позивача про сплату боргу у сумі 213 120 грн 75 коп. задоволенні, а заява не містить жодних мотивувань щодо скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вжитих за ухвалою суду першої інстанції заходів забезпечення позову. Проте це не перешкоджає відповідачам звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача штрафу та пені, зважаючи на таке.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК України не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21)).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо періоду прострочення боржника, за який можуть бути нараховані штраф та пеня за період з 01 січня 2023 року, суд першої інстанції не врахував, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

Згідно з пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вказані положення закону та межі заявлених позовних вимог, вимоги про стягнення штрафу та пені нараховані позивачем включно з 24 лютого 2022 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, з огляду на викладене, колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних за вказаний позивачем період відповідно до статті 625 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням вищезазначеного, рішення суду першої інстанції на підставі пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення штрафу та пені з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Позивачем у суді першої інстанції сплачено 20659, 62 грн судового збору за подання позову та 6056 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 2066 грн 45 коп., з кожного, що пропорційно 15, 47 % задоволених вимог.

Відповідачами за подання апеляційної скарги сплачено по 24224 грн судового збору кожним. Тому з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 24 224 грн, з огляду на межі вимог її апеляційної скарги, а на користь відповідача ОСОБА_1 20415 грн 99 коп., що пропорційно 84, 28 % вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2025 року в частині вирішення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 штрафу та пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 106560 грн 38 коп. та пені у розмірі 1035766 грн 85 коп. відмовити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» (ЄДРПОУ 33132979) 213 120 (двісті тринадцять тисяч сто двадцять) грн 75 коп заборгованості за Договором поворотної (зворотної) фінансової допомоги без номера від 13 листопада 2019 року».

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі по 2 066 грн 45 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 20415 грн 99 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЮТАС» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повна постанова складена 14 жовтня 2025 року