Рішення від 09.10.2025 по справі 191/5995/24

Справа № 191/5995/24

Провадження № 2/191/2283/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 жовтня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Форощука О.В.

за участю секретаря Рибак М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, обґрунтовуючи його тим, що у період з 24 січня 2013 року по 08 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , знаходилась у трудових відносинах за сумісництвом з ПАТ «Синельниківська Теплоізоляція». Зазначене підтверджується копією трудової книжки, наказом, Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу.

Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата на час звільнення, не в повному обсязі проведений розрахунок та існує заборгованість.

Остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, в день звільнення позивача 08.11.2024 р., відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Уточнивши позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідно до наданої довідки ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» від 05.05.2025 року заборгованість по заробітній платі складає 44198 (сорок чотири тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 26 коп., нарахована компенсація за невикористану відпустку становить 17956 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 07 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку, за період з 09.11.2024 року по 09.05.2025 року, який складає 47271 грн. 90 коп. і розрахований за наступною формулою (363,63 грн. середня денна заробітна плата х 130 робочих днів затримки).

Отже, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в розмірі 109426грн.23коп. та судові витрати, із яких витрати на правову допомогу.

У судове засідання позивачка не з`явилася, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини своєї неявки не повідомив, правом на подання відзиву не скористався. На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем поштовим зв`язком надіслано довідку від 05.05.2025 року із якої вбачається, що при звільнені з ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» у листопаді 2024 року ОСОБА_1 була нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 17956 грн. 07 коп. Станом на 05.05.2025 року заборгованість по заробітній платі складає 44198 грн. 26 коп. ( а.с.34).

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 233 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не проводилась.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

В силу вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, що регулюються КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до ст. ст. 94, 97 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України "Про оплату праці", на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Згідно частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячнийстрок з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Листом (повідомленням) в.о. генерального директора ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» О. Почерніна від 05.05.2025 року Вих. № 3, відповідач підтвердив факт заборгованості станом на 05.05.2025 року заробітної плати в розмірі 44 198,26 грн., що була нарахована, але не виплачена ОСОБА_1 (позивач) при звільнені. Крім цього при звільнені з ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» у листопаді 2024 року ОСОБА_1 була нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 17956 грн. 07 коп. ( а.с.34).

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у відповідача ПАТ «Синельниківська теплоізоляція», з 24.01.2013 року на посаді інспектора відділу кадрів, з 01.09.2018 року була призначена на посаду інспектора з кадрів, і яку було 08.11.2024 року звільнено (наказ № 49 від 07.11.2024 року), а також, що на день звільнення відповідач не розрахувався з позивачем та заборгованість по заробітній платі, з урахуванням нарахованої компенсації за невикористану відпустку становить 62154 грн. 33 коп.

За приписами частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, з`ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази, суд приходить висновку, що в порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України "Про оплату праці" відповідач ПАТ «Синельниківська теплоізоляція», з листопада 2024 і до теперішнього часу не виплатило позивачу ОСОБА_1 нараховану заробітну плату та нараховану компенсацію за невикористану відпустку, суд вважає, що в цій частині позов є обґрунтованим і задовольняє його.

Розв`язуючи позов у частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з такого.

Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина 2 статті 117 КЗпП України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у своїх висновках щодо застосування норм права про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказала на наступне. Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (справа № 755/12623/19).

Судом встановлено, що відповідач ПАТ «Синельниківська теплоізоляція», як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником ОСОБА_1 (позивачем) розрахунок при звільненні, а тому з відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача зроблено свій розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за наступною формулою (363,63 грн. середня денна заробітна плата х 130 робочих днів затримки), отже стягненню підлягає сума в розмірі 47271 грн. 90 коп.

Відповідачем,наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не спростований, власних розрахунків останнім не подано.

Так, згідно абзацу 5 пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року у відповідності до яких, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Положеннями абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 визначено, що середня заробітна плата для визначення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпП України) обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» на користь ОСОБА_1 суд враховує постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Так, позивач звільнилася 08.11.2024 року, а фактичний розрахунок станом на день звернення до суду (прийняття рішення) не проведений, таким чином, враховуючи ст. 117 КЗпП України, період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить з 09.11.2024 (перший робочий день після звільнення позивача) по 09.05.2025 (по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців), та становить 130робочі дні затримки.

З довідки (Форма ОК-5) про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка містить відомості про суму заробітку ОСОБА_1 за 2024 рік вбачається, що з квітня місяцязаробітна плата становила 8 000 грн. в місяць страхувальник ПАТ «Синельниківська теплоізоляція».

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», мінімальна заробітна плата в Україні у 2024 році становила:7100 грнз 1 січня до 31 березня та8000 грнз 1 квітня до 31 грудня.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 363, 63 грн., виходячи з заробітної плати, де повнимостаннім місяцем є вересень та жовтень 2024 року (8 000,00 грн. + 8 000,00 грн. : 44 кількість робочих в цей період).

Отже, кількість днів затримки розрахунку при звільненні 130 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 363,63 грн.

Суд вважає, що з відповідача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців) за період з 09.11.2024 року по 09.05.2024 у розмірі 47271 грн. 90 коп. (363,63 грн. середня денна заробітна плата х 130 робочих днів затримки), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 44 198, 26 грн., що була нарахована, але не виплачена ОСОБА_1 при звільнені, нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 17956 грн. 07 коп. та середній заробіток за час затримки по розрахунку у розмірі 47271, 90 грн., всього загальна заборгованість становить 109426 грн. 23 коп.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до вимог якої, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які понесені позивачем в ході судового розгляду, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи викладене судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 265 - 268, 352, 354, 355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ПАТ «Синельниківська теплоізоляція» ЄДРПОУ: 00290475 на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 44 198, 26 грн., нараховану, але не виплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 17956 грн. 07 коп. та середній заробіток за час затримки по розрахунку у розмірі 47271, 90 грн., всього загальна заборгованість становить 109426 (сто дев`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 23 коп.

Стягнути з ПАТ «Синельниківська теплоізоляція», ЄДРПОУ: 00290475 на користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Кодза ЄДРПОУ:37993783 Банк отримувача:Казначейство України(ЕАП),рахунок отримувача:UA908999980313111256000026001,код класифікаціїдоходів бюджету:22030106),судовий збірв розмірі1211грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Форощук