Вирок від 14.10.2025 по справі 404/10356/25

Справа № 404/10356/25

Номер провадження 1-кп/404/334/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року Фортечний районний суд м.Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Кропивницькому кримінальне провадження №12025121010001959 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого керівником ГО АО «Север», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 N? 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно з п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 N? 1934-XII (далі Закон) Збройні Сили України (далі 3СУ) це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

ЗСУ забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. 3 Закону організаційно ЗСУ складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно з ст. 12 Закону підготовка ЗСУ до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у ЗСУ здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 N? 1932-XII (далі Закон «Про оборону України») військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3542-XII (далі Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, ЗСУ, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 N? 2232-XII (далі Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і який діє наразі.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 N? 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України.

На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N? 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівники Кіровоградського обласного і районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки почали систематично здійснювати заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави і подальшого доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ змінили місце проживання та прибувши на територію Кіровоградської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними ЗСУ та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності ЗСУ та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи мешканцем м. Кропивницького Кіровоградської області, достовірно знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, 28.07.2025 умисно перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України під час здійснення ними призову громадян України на військову службу в особливий період.

Так, 28.07.2025 близько 07:20 год. ОСОБА_3 , переслідуючи злочинний умисел, спрямований на перешкоджання представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи АДРЕСА_2 , біля гаражного кооперативу «Автолюбителів № 1» помітив представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , а також працівника Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 , які відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.07.2025 № 193 «Про призначення уповноважених осіб на перевірку документів та вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним станом на 28.07.2025», доручення начальника ГУНП в Кіровоградській області №50388-2025 від 15.07.2025 «Про проведення спільних фільтраційно-профілактичних заходів», а також на виконання ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про національну поліцію», розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.04.2025, з метою гарантованого доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань мобілізаційними ресурсами, своєчасного та в повному обсязі виконання заходів призову та поставки військовозобов`язаних та техніки національної економіки до військових частин, проводили відповідні заходи та звернулися до ОСОБА_3 для перевірки військово-облікових документів останнього.

З метою перешкоджання проведення співробітниками ТЦК та СП відповідних заходів та ухилення від виконання своїх обов`язків відносно захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період, ОСОБА_3 не реагував на звернення співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 та поліції відповідно та продовжив рух у напрямку вказаного гаражного кооперативу, та не виконуючи законні вимоги, при наближенні до нього представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 умисно наніс один удар кулаком правої руки в область щелепи ОСОБА_5 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забою нижньої щелепи.

Після чого, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_3 почав бігти з місця скоєння злочину, а саме забіг на територію вказаного гаражного кооперативу до автомобіля «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . З метою припинення подальших протиправних дій ОСОБА_3 , представник ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме військовослужбовець ОСОБА_6 , став перед вказаним вище автомобілем, однак ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, з метою перешкоджання діяльності представників Збройних Сил України, в особливий період, умисно, керуючи вказаним автомобілем здійснив наїзд на представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , в результаті якого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді саден м`яких тканин скроневої ділянки зліва, тулуба зліва, коліна зліва, закритий крайовий перелом голівки лівої променевої кістки, забійну рану лівого ліктьового суглобу, після чого з місця скоєння злочину зник.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ полягало у вчиненні діяння (дій бездіяльності), яке виражалося у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення та заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ або істотному зниженні її ефективності.

Умислом ОСОБА_3 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 як військового формування ЗСУ. Встановлено, що ОСОБА_3 , вчиняючи вказані вище дії, чітко усвідомлював, що він перешкоджає законній діяльності ЗСУ в особливий період та передбачав настання суспільно небезпечних наслідків.

Внаслідок вищевказаних умисних дій ОСОБА_3 , що дало можливість як ОСОБА_3 , так і особам призовного віку уникати від отримання повісток в означеному місці, і як наслідок, створювало передумови для ухилення ними від виконання військового обов`язку, а також перешкоджає військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином вищезазначені дії ОСОБА_3 фактично перешкодили проведенню мобілізаційних заходів співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому що ОСОБА_3 28.07.2025 втрутився у його законну діяльність та створив перешкоди в діяльності ЗСУ, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Перешкоджання з боку ОСОБА_3 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.114-1 КК України.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором ОСОБА_9 , за участю захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , 30.09.2025 року укладено угоду про визнання винуватості (далі угода), письмову згоду на укладення якої надано потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Водночас між обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та прокурором ОСОБА_9 узгоджено покарання обвинуваченому за ч.1 ст.114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, визначеного судом, та відповідно до вимог ст.76 КК України узгоджено покладення на ОСОБА_3 обов`язків, передбачених ст.76 КК України, визначених судом.

Заслухавши думку захисника ОСОБА_7 , які вважали за можливе затвердити угоду про визнання винуватості з обвинуваченим, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України та КК України, аналогічні доводи прокурора, яка також вказала про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та виконання обвинуваченим взятих за угодою обов`язків, обвинуваченого ОСОБА_3 , який наполягав на затвердженні угоди, вказавши, що вона укладена добровільно, наслідки укладення угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та ч.4 ст.474 КПК України йому роз`яснені та зрозумілі, крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що повністю, безумовно та беззастережно визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке ставиться йому у провину, повідомивши у своїх показаннях усі обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, а також зазначив, що зобов`язується виконати у повному обсязі узгоджене сторонами та призначене судом покарання, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, зважаючи на таке.

Укладена у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, ст.472, ч.ч.4, 6 ст.474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч.7 ст.474 КПК України у суді не встановлена, зокрема:

1)дії обвинуваченогокваліфіковано правильноза ч.1ст.114-1КК України як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період;

2) умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, як зазначено в угоді та під час підготовчого судового засідання, сторонами угода укладена враховуючи суспільний інтерес в забезпеченні швидкого судового провадження, а також із врахуванням активного сприяння обвинуваченого у розкритті та розслідуванні кримінального правопорушення;

3) угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні;

4) узгоджена сторонами міра покарання за ч.1 ст.114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, та звільнення ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно з ч.1 ст.76 КК України, відповідає вимогам ст.65 КК України. При визначенні терміну іспитового строку суд враховує думку усіх сторін та потерпілих, які просили його застосувати на мінімальний термін із врахуванням обставин, які характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують його покарання.

Так, при призначенні покарання, узгодженого сторонами угоди, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії умисних тяжких злочинів, має постійне місце проживання, одружений, офіційно працює, утримує двох неповнолітніх дітей, на обліках в закладах з надання наркологічної та психіатричної допомоги не перебуває, раніше не судимий.

Судом, відповідно до положень ст.66 КК України, встановлено наявність таких обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , як: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Зважаючи на те, що стороною обвинувачення відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України не ставиться у провину обвинуваченому вчинення кримінального правопорушення за обставин, які обтяжують покарання, суд, розглядаючи провадження в межах висунутого обвинувачення, вважає, що вони не встановлені.

Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 з`являється на виклики до суду та не ухиляється від них, до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді застави, умови якої не порушувалися, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Також суд керується положеннями ч.11 ст.182 КПК України, якими передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30.09.2025 року між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у місті Кропивницькому у кримінальному провадженні №12025121010001959.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі з 28.07.2025 року по 30.07.2025 року включно та з 13.08.2025 року по 03.10.2025 року включно.

Запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити заставу в розмірі 102 952 грн. 00 коп.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 102 952 грн. 00 коп. (сто дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні, внесену ОСОБА_11 за ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні на депозитний рахунок №UA458201720355279001000002505 отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області (код отримувача 26241445, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172), згідно з квитанцією №1010910017 від 02.10.2025 року ПуАТ «КБ «Акордбанк», повернути заставодавцю ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 01.08.2025 року на майно, вилучене 28.07.2025 року під час затримання в порядку ст.208 КПК України, власником якого є ОСОБА_3 (т.1 а.п.200-203), скасувати.

Речові докази:пара ключів(синьогота чорногокольорів),грошові коштив сумі220гривень,годинник «Applewatch»чорного кольоруіз вставкамисірого кольору,мобільний телефонIphone15Рго imei: НОМЕР_3 з сімкарткою НОМЕР_4 повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м. Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Фортечного районного суду

м.Кропивницького ОСОБА_1