Ухвала від 28.09.2025 по справі 569/1461/25

Справа № 569/1461/25

1-кс/569/7471/25

УХВАЛА

28 вересня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника підозрюваного адвоката- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно Дубенського району Рівненської області, адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області підполковник юстиції ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що з 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого на даний час продовжена шляхом прийняття Верховною Радою України відповідних нормативно-правових актів.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської,Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, та діють спеціальні обмеження виїзду за кордон чоловічого населення у віці від 22 до 60 років.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 в Україні діють спеціальні правила перетину кордону в умовах воєнного стану військовозобов`язаними особами.

Усвідомлюючи вищевказані обставини, громадянин України ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в порушення вимог Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про правовий режим воєнного стану» та Постанови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995, організували злочинну схему переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду.

Відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_5 повинен був підшуковувати осіб, що мали намір незаконно перетнути державний кордон України за визначену грошову винагороду, після чого перевозити таких осіб особисто або із залученням інших осіб у попередньо обумовлене зі спільниками місце.

У свою чергу, інші невстановлені досудовим слідством особи, які діяли спільно з ОСОБА_5 , із використанням мототехніки повинні були забезпечити подальше перевезення «ухилянтів» з обумовленого місця до населених пунктів, що знаходяться неподалік державного кордону України, в об`їзд діючих блок-постів, прикордонних нарядів, надавати додаткові інструкції щодо перетину кордону, після чого доставити або супроводжувати їх до державного кордону і таким чином забезпечувати незаконне переправлення до республіки білорусь звідки «ухилянти» потрапляли як біженці до країн Європейського Союзу.

При цьому, за організацію та сприяння незаконному переправленню, ОСОБА_5 та його спільники отримували обумовлену грошову винагороду.

Так, у точно невстановлений досудовим слідством дату та час, але не пізніше 27.06.2025 ОСОБА_5 познайомився з ОСОБА_7 , якому запропонував підшукати осіб, що мають намір незаконно перетнути державний кордон України за грошову винагороду, а ОСОБА_5 забезпечить їх переправлення до республіки білорусь.

На виконання зазначеної домовленості, ОСОБА_7 підшукав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, про що повідомив у ході особистих зустрічей ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 повідомив, що вартість переміщення вказаних осіб через кордон буде коштувати 16 500 доларів США за двох, при цьому частина коштів у розмірі 1 500 доларів США має бути передана йому відразу до переправлення осіб, а решта у сумі 15 000 доларів США має бути передана після перетину кордону «ухилянтами». При цьому ОСОБА_5 провів попередні інструктажі щодо підготовки до перетину кордону.

На виконання вказаної вище домовленості, 25.09.2025 приблизно о 18 год 40 хв ОСОБА_5 , перебуваючи на АЗС «Motto», що знаходиться поблизу м. Рівне, зустрівся з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , узгодив з ними подальші дії з перевезення в напрямку державного кордону України та отримав попередньо обумовлену суму коштів у розмірі 1500 доларів США.

Після цього, ОСОБА_5 із використанням автомобіля «HYUNDAI I30», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , перевіз «ухилянтів» з м. Рівне до м. Сарни Рівненського району, де очікували на прибуття осіб, які повинні були забезпечити подальше перевезення останніх до населеного пункту в прикордонній зоні. Згодом, ОСОБА_5 повідомив про те, що переправлення через державний кордон відбудеться наступного дня, після чого повернувся разом з «ухилянтами» до м. Рівне, повернув отримані 1500 доларів США та домовився про зустріч 26.09.2025.

Надалі, на виконання вищевказаної домовленості, 26.09.2025 приблизно о 12 год 10 хв ОСОБА_5 зустрівся на АЗС «ОККО» в м. Рівне з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що мали намір незаконно перетнути державний кордон України, узгодив з ними подальші дії з їх перевезення в напрямку державного кордону України, а саме, що залучить до цього інших, невстановлених досудовим слідством осіб, які перевезуть «ухилянтів» до державного кордону, після чого отримав попередньо обумовлену суму коштів у розмірі 1500 доларів США.

Після цього, ОСОБА_5 посадив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в свій автомобіль «HYUNDAI I30», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , та перевіз їх з АЗС «ОККО» до АЗС «Soсar», що знаходиться поблизу м. Рівне, в напрямку слідування до м. Києва, та повідомив про необхідність переміститись в автомобіль «Audi», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням невстановленої досудовим слідством особи, яка була обізнана про незаконне переправлення вказаних осіб через державний кордон України.

Надалі вказана вище невстановлена особа перевезла «ухилянтів» до лісової місцевості, що поблизу с. Обірки Сарненського району Рівненської області, де їх зустріли дві інші невстановлені досудовим слідством особи, які забезпечили подальше перевезення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мототранспортом в об`їзд прикордонних нарядів, блок-постів та контрольних пунктів до лісової місцевості, що знаходиться в прикордонній смузі поблизу с. Старе Село Сарненського району Рівненської області. Після цього невстановлені особи повідомили «ухилянтам» про необхідність чекати в указаному місці поки за ними приїде транспортний засіб для подальшого їх перевезення до державного кордону та надали остаточні інструктажі щодо його перетину.

26.09.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України. У подальшому, 27.09.2025 його повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дубно Дубенського району Рівненської області, адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк до дев`яти років.

На даному етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Незважаючи на те, що ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного злочину, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими невстановленими особами, як вказаного злочину так і інших.

Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення тяжкого кримінального правопорушення, яке характеризується латентністю його організації та подальшої реалізації, із залученням до вказаної протиправної діяльності інших на даний час невстановлених органом досудового розслідування осіб, у зв`язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які причетні до його вчинення, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин.

Зокрема, ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду підтверджується серед іншого підозрою у вчиненні злочину, пов`язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон, що вказує на обізнаність підозрюваного у способах та шляхах залишення меж України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того, підозрюваний, усвідомлюючи той факт, що за інкриміноване йому протиправне діяння, у випадку його доведення в суді, загрожує покарання, санкція якого передбачає до дев`яти років позбавлення волі із конфіскацією майна, що не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, більш м`яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень підтверджується тим, що на даний час не встановлені місця підготовки до вчинення кримінального правопорушення та інші причетні особи, які за вказівкою підозрюваного, у разі перебування останнього на волі, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків випливає з того, на даний час органом досудового розслідування встановлюються особи, які можуть бути у подальшому підозрюваними у вчиненні вказаного злочину, а також допитані як свідки щодо відомих їм обставин вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тому у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може незаконно впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слід також звернути увагу на те, що оскільки дане протиправне діяння, яке інкриміновано ОСОБА_5 , вчинено за попередньою змовою групою осіб, та інші співучасники кримінального правопорушення на даному етапі досудового розслідування не являються затриманими, а їх причетність до вчинення злочину перевіряється наявними можливостями, це не виключає підтримання зв`язку між ними з метою повідомити інших співучасників злочину про відомі йому обставини досудового розслідування, порадами та вказівками сприяти їм у переховуванні та виробити з ними спільну позицію з метою заплутування досудове розслідування альтернативними версіями події.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, підтверджується тим, що наявні матеріали досудового розслідування вказують на причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів у сфері незаконного переміщення осіб через державний кордон України, що не виключає подальшого вчинення аналогічних злочинів, в тому числі з метою отримання прибутків.

Тому, на підставі викладеного, можна дійти висновку про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж застосування тримання під вартою.

Разом з тим, у випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Наявні матеріали досудового розслідування вказують, що за незаконне переправлення осіб через державний кордон підозрюваний та його спільники мали намір отримати грошову винагороду у розмірі 16500 доларів США, після чого здійснювали розподіл коштів між іншими членами групи.

Зважаючи на викладені обставини, при постановленні ухвали вважаємо за доцільне при визначені розміру застави врахувати наявні обставини та визначити заставу 230 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наявні матеріали досудового розслідування вказують, що за незаконне переправлення осіб через державний кордон підозрюваний та інші його спільники мали отримати грошову винагороду у розмірі 16500 доларів США.

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та просили його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що в провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024181010002443 від 24.10.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

26.09.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України. У подальшому, 27.09.2025 його повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_5 на даний час встановлено, що він працездатний, не одружений, працює, не похилого віку, раніше не судимий, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду підтверджується серед іншого підозрою у вчиненні злочину, пов`язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон, що вказує на обізнаність підозрюваного у способах та шляхах залишення меж України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того, підозрюваний, усвідомлюючи той факт, що за інкриміноване йому протиправне діяння, у випадку його доведення в суді, загрожує покарання, санкція якого передбачає до дев`яти років позбавлення волі із конфіскацією майна, що не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, більш м`яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень підтверджується тим, що на даний час не встановлені місця підготовки до вчинення кримінального правопорушення та інші причетні особи, які за вказівкою підозрюваного, у разі перебування останнього на волі, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків випливає з того, на даний час органом досудового розслідування встановлюються особи, які можуть бути у подальшому підозрюваними у вчиненні вказаного злочину, а також допитані як свідки щодо відомих їм обставин вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тому у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може незаконно впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання в УДМСУ в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Дубно Дубенськогорайону Рівненськоїобласті,адреса реєстраціїта фактичногопроживання: АДРЕСА_1 ,громадянина України,раніше несудимого,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.332КК України- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, а саме до 20год.20 хв.25 листопада 2025 року.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 20 год. 20 хв. 26 вересня 2025 року.

Встановити строк діїухвали до 20год.20 хв.25 листопада 2025 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення підозрюваним застави, визначити необхідність виконання підозрюваним ОСОБА_5 наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання в УДМСУ в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк діїухвали тапокладених обов`язків,у разівнесення заставивстановити до20год.20 хв.25 листопада 2025 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайно му виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_10