Постанова від 29.09.2025 по справі 927/993/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2025 р. Справа№ 927/993/22(927/120/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі Вага В.В.

та за участю представників:

від позивача: Забарін А.Ф. ліквідатор;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2025

у справі №927/993/22(927/120/25) (суддя Сидоренка А.С.)

за позовом Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

про стягнення 139 364 грн 06 коп.,

поданої в межах справи

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до боржника: Фермерське господарство "САПФІР-М.М."

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/993/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про банкрутство Фермерське господарство "САПФІР-М.М.", у якій до боржника застосовано ліквідаційну процедуру постановою суду від 15.11.2023, а ухвалою суду від 06.06.2024 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича.

У лютому 2025 року Фермерське господарство "САПФІР-М.М." (далі - позивач) в особі ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича в межах вказаної справи про банкрутство звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" (далі - відповідач) про стягнення 139364,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута були виявлені наступні обставини:

- в період процедури розпорядження майном боржника платіжним дорученням № 1454 від 19.01.2023 позивач здійснив перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 4 000,00 грн з призначенням платежу "повернення поворотної фін. доп. зг. дог. №03/11/22Ф від 03.11.22 р. Без ПДВ";

- платіжними інструкціями від 12.05.2023 № 1070 на суму 55 203,37 грн, №1071 на суму 10 157,43 грн та №1072 на суму 883,26 грн позивачем були перераховані на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 66244,06 грн, як оплата послуги обприскування згідно Договору № 12/05/23П від 12.05.2023;

- також позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти в загальній сумі 69 120,00 грн як оплата за насіння соняшнику згідно Договору №23/03/20С від 23.03.2020 (платіжні доручення від 08.05.2020 № 15033 на суму 62 120,00 грн та від 12.05.2020 № 15043 на суму 7 000,00 грн);

- вказані грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних відносин (Договори № 23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та №12/05/23П від 12.05.2023 не укладалися і як наслідок - відповідні послуги не надавалися та товар не поставлявся), як не існувало і жодного іншого юридичного факту, наслідком якого стало би набуття відповідачем у власність грошових коштів, що були власністю господарства, а тому товариство має повернути позивачу безпідставно набуте майно - кошти в сумі 139 364,06 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09 квітня 2025 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" на користь Фермерського господарства "САПФІР-М.М." 139364,06 грн безпідставно отриманих коштів та 2 422,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки між позивачем та відповідачем існували договірні відносини (Договори № 23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та №12/05/23П від 12.05.2023) і грошові кошти були сплачені на виконання вказаних договорів, що підтверджується доданими до відзиву і апеляційної скарги доказами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними тощо), отже не можуть вважатись безпідставно набутим майном; навіть при відмові у прийнятті відзиву відповідача, судом не було досліджено, чи були складені на господарські операції податкові накладні, а позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, не подав до суду зареєстровані податкові накладні та звітність ФГ "Сапфір-М.М.", хоча як керівник підприємства має доступ до Електронного кабінету платника податків та Єдиного реєстру податкових накладних; щодо вимоги ліквідатора до ТОВ "Сангрейс" про погашення заборгованості на суму 230 364,06 грн б\н від 20.11.2024 року, то відповідач його не отримував; відповідач несвоєчасно подав відзив на позовну заяву, оскільки керівник відповідача перебував у відрядженні на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області у зв`язку та керував весняно-польовими роботами, і вказана територія перебуває під постійними обстрілами, тому не зміг вчасно зареєструвати електронний кабінет та подати відзив, а суд, не приймаючи відзив на позов та надані відповідачем докази, припустився надмірного формалізму, тому відповідач просить для встановлення істини по справі прийняти документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та спростовують висновки суду про безпідставно отримані кошти.

До апеляційної скарги відповідачем додані копії документів, на підтвердження власних доказів, які ним додавались до відзиву на позовну заяву.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до розгляду відзив на позовну заяву і додані до нього докази, оскільки вони були подані з пропуском встановленого судом строку і відповідачем не було наведено поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, при цьому позивач направляв відповідачу вимогу про повернення коштів; відповідач зобов`язаний був з 18.10.2023 зареєструвати електронний кабінет, однак протягом значного періоду часу ігнорував, як обов`язок отримання кореспонденції, так і обов`язок реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний суд, тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до розгляду відзив на позовну заяву та додані до нього докази; у суду апеляційної інстанції немає підстав для прийняття нових доказів на даній стадії та перегляду справи на підставі таких нових доказів; неподання позивачем податкових накладних було спричинене тим, що ним не було отримано жодного іншого доказу реальності наявності відповідних "договорів", оскільки ні колишній директор позивача, ні відповідач не надав жодного пояснення чи документів на запити ліквідатора, а самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій; відповідач є заінтересованою щодо боржника особою, зокрема, через ОСОБА_1 (директор відповідача), який також є керівником ПП "ВАШ ЗАХИСТ" і 100 %, власником якого є ОСОБА_2 (син засновника і голови боржника ОСОБА_3 ); наданий відповідачем договір поставки №23/03/20С від 23.03.2020 містить низку нетипових умов та може бути визнаний недійсним; договір № 12/05/23П від 12.05.2023 міг бути укладений виключно за погодженням з розпорядником майна; щодо нібито повернення поворотної фінансової допомоги по договору №03/11/22Ф від 03.11.2022, то відповідач зазначає, нібито ним було змінено призначення платежу, але одностороннє повідомлення листом не може бути доказом такої зміни, оскільки лист, складений в односторонньому порядку відповідачем, не є належним доказом зміни сторонами такого реквізиту платіжного доручення як "призначення платежу", а є лише волевиявленням бажання однієї зі сторін внести такі зміни.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача і третіх осіб.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит ліквідатора ФГ "САПФІР-М.М." - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. АТ "Укрексімбанк", АТ "Комінбанк" та АТ КБ "ПриватБанк" надали інформацію стосовно банківських рахунків ФГ "САПФІР-М.М.".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про зобов`язання вчинити дії; зобов`язано ОСОБА_3 (учасника та колишнього керівника ФГ "САПФІР-М.М.") передати ліквідатору ФГ "САПФІР-М.М." - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф.: печатки та штампи Фермерського господарства "САПФІР-М.М.", засновницькі та установчі документи Фермерського господарства "САПФІР-М.М.", бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) та іншу документацію Фермерського господарства "САПФІР-М.М.", господарські договори (з додатками) де стороною є Фермерське господарство "САПФІР-М.М." (у т.ч. на реалізацію/придбання рухомого та нерухомого майна) із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки.

На примусове виконання даної ухвали був виданий наказ.

Як вбачається із інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 29.01.2025 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Кропивницькому ПМУМЮ (м. Одеса), Кіровоградська обл. Байрамовою І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77008026 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2025, виданого на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 по справі № 927/993/22 про зобов`язання ОСОБА_3 (учасника та колишнього керівника ФГ "САПФІР-М.М.") передати ліквідатору ФГ "САПФІР-М.М." - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф., зокрема, бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) ФГ "САПФІР-М.М."; господарські договори (з додатками) де стороною є ФГ "САПФІР-М.М." із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки.

Доказів виконання вказаної ухвали матеріали справи не містять.

Позивач вказує, що із наданих банківських виписок АТ "Укрексімбанк" за період з 01.01.2019 по 20.09.2024 вбачається, що ФГ "САПФІР-М.М." здійснило перерахування коштів на користь ТОВ "САНГРЕЙС" в загальній сумі 69120,00грн, як оплату за насіння соняшнику згідно Договору № 23/03/20С від 23.03.2020 (платіжні доручення від 08.05.2020 №15033 на суму 62 120,00 грн та від 12.05.2020 № 15043 на суму 7 000,00 грн).

Також позивач вказує, що із наданих банківських виписок АТ "Комінбанк" за період з 01.01.2019 по 25.09.2024 вбачається, що ФГ "САПФІР-М.М." здійснило перерахування коштів на користь ТОВ "САНГРЕЙС" в сумі 4000,00 грн з призначенням платежу "повернення поворотної фін. доп. зг. дог. №03/11/22Ф від 03.11.22 р. Без ПДВ" (платіжне доручення № 1454 від 19.01.2023).

Крім цього, з наданих банківських виписок АТ "Приватбанк" за період з 01.01.2019 по 26.08.2024 вбачається, що ФГ "САПФІР-М.М." здійснило перерахування коштів на користь ТОВ "САНГРЕЙС" в загальній сумі 66244,06грн, як оплата послуги оприскування згідно Договором № 12/05/23П від 12.05.2023 (платіжні інструкції від 12.05.2023 № 1070 на суму 55203,37 грн, №1071 на суму 10157,43 грн та № 1072 на суму 883,26 грн).

Однак, як вказує ліквідатор у позовній заяві, в процесі ліквідаційної процедури ФГ "САПФІР-М.М." не вдалося встановити, що між ФГ "Сапфір-М.М." та ТОВ "САНГРЕЙС" дійсно було укладено Договори № 23/03/20С від 23.03.2020, №03/11/22Ф від 03.11.2022 та №12/05/23П від 12.05.2023 та що відповідач дійсно поставляв товар позивачу та надавав послуги.

27.11.2024 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості б/н від 20.11.2024, в якій вимагав у відповідача у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати за банківськими реквізитами позивача заборгованість, в тому числі у розмірі 139 364,06 грн, які були перераховані ТОВ "САНГРЕЙС" з посиланням на договори № 23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та № 12/05/23П від 12.05.2023, а при наявності законних підстав набуття власності на вказані грошові кошти, направити належним чином завірені копії всіх підтверджуючих документів.

Однак, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, підтверджуючі документи не направив, заборгованості не погасив, будь-яких пояснень також не надав.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та, з посиланням на норми статті 1212 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача безпідставно набуте майно - грошові кошти в сумі 139364,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2025 постановлено, у тому числі, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/993/22 (927/120/25); розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/993/22 про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М." за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Копія вказаної ухвала була отримана відповідачем 24.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

04.04.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 04.04.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" на позовну заяву, яким останнє просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки жодної заборгованості перед Фермерським господарством "САПФІР-М.М." товариство не має, що підтверджується доданими до даної заяви по суті справи доказами, а саме:

- договір №23/03/20С поставки від 23.03.2020; додаток №1 "Специфікація" до договору поставки; видаткова накладна №РН0000002 від 23.03.2020 на суму 69120,00 грн; банківські виписки АТ КБ "Приватбанк" за період з 08.05.2020 по 08.05.2020 та з 12.05.2020 по 12.05.2020; податкова накладна від 23.03.2020 з квитанцією про реєстрацію; акт звірки взаєморозрахунків по договору №23/03/20С від 23.03.2020 (підписаний відповідачем);

- договір №12/05/23П на виконання робіт по обробітку ґрунту від 12.05.2023; додаток №1 "Специфіакація" до договору на виконання робіт по обробітку ґрунту; акт №ОУ-000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 66244,06 грн; платіжні інструкції №1072 від 12.05.2023 на суму 883,26 грн, №1071 від 12.05.2023 на суму 10 157,43 грн, №1070 від 12.05.2023 на суму 55 203,37 грн; податкова накладна від 12.05.2023 з квитанцією про реєстрацію;

- договір №03/11/22Ф про надання поворотної допомоги від 03.11.2022 на суму 75000,00 грн; банківська виписка АТ КБ "Приватбанк" за період з 02.11.2022 по 07.11.2022 щодо перерахування 03.11.2022 відповідачем позивачу 199500,00 грн в якості повернення поворотної фінансової допомоги зг. договору №02/08/21Ф від 02.08.2021; лист відповідача від 03.11.2022 щодо помилкового призначення платежу в платіжному дорученні №92 від 03.11.2022 на суму 195500,00 грн, на "суму 126 205,09 грн як повернення поворотної фінансової допомоги зг. договору №02/08/21Ф від 02.08.2021, а суму 73294,91 грн як надання поворотної фінансової допомоги зг. договору №03/11/22Ф від 03.11.2022"; банківські виписки АТ КБ "Приватбанк" за період з 02.08.2021 по 02.08.2021, з 02.08.2021 по 02.08.2021, з 05.08.2021 по 09.08.2021, з 09.08.2021 по 11.08.2021, з 13.08.2021 по 13.08.2021, з 13.08.2021 по 13.08.2021, з 16.08.2021 по 16.08.2021, з 30.08.2021 по 31.08.2021, з 06.09.2021 по 06.09.2021, з 08.09.2021 по 20.09.2021, з 18.09.2021 по 05.10.2021, з 01.10.2021 по 20.10.2021, з 29.10.2021 по 02.11.2021, з 02.11.2021 по 18.11.2021, з 18.11.021 по 06.12.2021, з 02.12.2021 по 20.12.2021, з 20.12.2021 по 20.12.2021, з 21.12.2021 по 30.12.2021, з 27.12.2021 по 04.01.2022, з 31.12.2021 по 19.01.2022, з 28.01.2022 по 01.02.2022, з 03.02.2022 по 21.02.2022, з 28.02.2022 по 28.02.2022, з 02.04.2022 по 19.04.2022, з 03.11.2022 по 04.11.2022, по акт звірки взаєморозрахунків по договору №03/11/22Ф від 03.11.2022 (підписаний відповідачем); акт звірки взаєморозрахунків по договору №02/08/21Ф від 02.08.2021 (підписаний відповідачем).

Також відповідачем було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яке було мотивоване тим, що 31.03.2025 він зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та отримав позовну заяву з додатками, при цьому, оскільки ним своєчасно не був зареєстрований електронний кабінет, а позивач не відправив примірник позову та доданих до нього документів засобами поштового зв`язку, товариству не було відомо про їх існування. Також відповідач повідомив, що він є сільськогосподарським виробником та має в оренді земельні ділянки, розташовані в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, а тому згідно наказу (розпорядження) № ПРЗ-000001 від 24.02.2025 директор товариства Малага Євгеній Анатолійович у період з 24.02.2025 по 25.03.2025 перебував у відрядженні з метою організації та підготовки до весняно-польових робіт.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2025 клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву залишено без задоволення, оскільки строк на подання відзиву був пропущений відповідачем внаслідок власної бездіяльності, а не в силу об`єктивних обставин.

У зв`язку із відмовою у поновлення строку на подання відзиву суд першої інстанції також не прийняв до розгляду додані до нього докази.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими і доведеними, оскільки позивачем подані належні докази на підтвердження перерахування ФГ "Сапфір-М.М." на користь ТОВ "САНГРЕЙС" грошових коштів на загальну суму 139364,06 грн, у той же час відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, відсутні докази наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини), також відсутні докази поставки відповідачем товару позивачу та надання відповідних послуг, тому наявні порушене право позивача та правові підстави для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволенні позову, з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення та примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовою підставою позову визначено положення статей 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11, частиною 1, 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

За змістом статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи правову природу безпідставного збагачення, до предмету доказування у даній справі входить факт того, що одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої, а також що набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави.

Звертаючись до суду із даним позовом, ліквідатор позивача посилався виключно на те, що згідно банківських виписок позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 139 364,06 грн, однак договори №23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та №12/05/23П від 12.05.2023, на які містяться посилання у відповідних платіжних інструкціях, між сторонами не укладалися, тому ці кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідач, спростовуючи вказані доводи, надав до матеріалів справи копії договору №23/03/20С поставки від 23.03.2020, договору №12/05/23П на виконання робіт по обробітку ґрунту від 12.05.2023, договору №03/11/22Ф про надання поворотної допомоги від 03.11.2022, а також докази виконання сторонами цих договорів.

Відповідачем дійсно пропущено встановлений судом строк для подання відзиву, однак згідно положень частини 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Також відповідачем були наведені причини неподання доказів у встановлений строк (неотримання позовної заяви та перебування директора з 26.02.2025 по 25.03.2025 у відрядженні в Новогород-Сіверському районі Чернігівської області з метою організації та здійснення весняно-польових робіт).

Неприйняття судом першої інстанції поданих відповідачем відзиву та доказів, враховуючи предмет доказування у даній справі, порушує завдання господарського судочинства - справедливе вирішення судом спору, а також не було спрямоване на повне, всебічне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, у той час, як згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судам необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним, а надмірний формалізм при розгляді справи є порушенням права на справедливий судовий захист.

Дослідивши наявні у матеріалах справи копії договору №23/03/20С поставки від 23.03.2020, договору №12/05/23П на виконання робіт по обробітку ґрунту від 12.05.2023, договору №03/11/22Ф про надання поворотної допомоги від 03.11.2022, апеляційним господарським судом встановлено, що вони підписані представниками позивача і відповідача, підписи яких засвідчені печатками господарства і товариства.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів визнання вказаних договорів недійсними або їх розірвання у встановленому порядку, судом також не встановлено правових підстав вважати вказані договори нікчемними.

Позивачем не спростовано презумпцію правомірності вказаних договорів, вони укладені належним чином, отже, були обов`язковим для виконання сторонами, а сплачені позивачем грошові кошти, які перераховувались з посиланням на відповідні договори, отримані позивачем за наявності правових підстав.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів..

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт існування між позивачем договірних відносин, на виконання яких позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти в загальній сумі 139 364,06 грн, а тому позовна вимога про стягнення цих коштів, як безпідставно набутих, не підлягає задоволенню за її недоведеністю.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 09 квітня 2025 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень частини 1 статті 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційним господарським судом була задоволена апеляційна скарга відповідача і у задоволенні позову відмовлено повністю, витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09 квітня 2025 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24; ідентифікаційний код 35274787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 25, кв. 1, ідентифікаційний код 42454066) - 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.10.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко