Рішення від 06.10.2025 по справі 904/3426/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3426/24 (904/2623/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.

Представники:

Від позивача: Саутенко С.О., ліквідатор ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА";

Від відповідача: Лихопьок Д.П. (адвокат).

Треті особи: не з`явились

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича

до ОСОБА_1 , м. Жовті Води

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Дніпро

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , м. Дніпро

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів

в межах справи №904/3426/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА", м. Дніпро

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА:

Постановою господарського суду від 17.12.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Саутенка С.О. Визнано ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.12.2025. Ліквідатором ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" призначено арбітражного керуючого Саутенка С.О.

22.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича надійшла позовна заява (вх.№504/25 від 22.05.2025) про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 17.06.2025.

09.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

16.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 залучено до участі у справі до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відкладено судове засідання на 22.07.2025.

20.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 клопотання відповідача (вх.№26637/25 від 20.06.2025) про витребування доказів задоволено. Витребувано у ліквідатора ТОВ «Ем Груп Україна» арбітражного керуючого Саутенка С.О. оборотно-сальдову відомість за період з 10.01.2022 по 31.01.2022 щодо ТОВ «Ем Груп Україна».

23.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ «Ем Груп Україна» арбітражного керуючого Саутенка С.О. надійшла відповідь на виконання ухвали господарського суду від 20.06.2025.

24.06.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ «Ем Груп Україна» арбітражного керуючого Саутенка С.О. надійшло клопотання про долучення документів.

22.07.2025 до суду від третьої особи-1 ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2025 у задоволенні клопотання відповідача про виклик ОСОБА_2 в якості свідка відмовлено та відкладено судове засідання на 01.09.2025.

29.08.2025 до суду від третьої особи-1 ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення щодо позовної заяви.

01.09.2025 до суду від третьої особи-1 ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 01.09.2025 на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 відкладено судове засідання на 06.10.2025.

18.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" надійшли заперечення на пояснення третьої особи.

01.10.2025 до суду від третьої особи-1 надійшли пояснення про долучення угоди до матеріалів справи.

03.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" надійшли заперечення на пояснення третьої особи.

03.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 року у справі № 904/3426/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Груп Україна» (код ЄДРПОУ 39836678, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Оцупа Олександра, буд. 4) боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Саутенко С.О. (свідоцтво № 216 від 20.02.2013 року, адреса: 61166, м. Харків, вул. Кримська, 6).

Арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ «Ем Груп Україна» Сергієм Саутенко виконуються ліквідаційні заходи у відношенні підприємства-банкрута на підставі положень постанови господарського суду від 17.12.2024 року та норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Арбітражним керуючим Саутенко С.О. на стадії розпорядження майном було виявлено, що за ТОВ «Ем Груп Україна» обліковувалися транспортні засоби, які в подальшому у 2022-2023 роках було перереєстровано на інших власників.

У зв`язку з цим, у арбітражного керуючого Саутенко С.О. виникла необхідність у отриманні інформації та документації щодо перереєстрованих (проданих) транспортних засобів та направлено запит до РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях за вих. № 01-34/1250 від 15.10.2024 року.

Позивачем отримано відповідь від РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях за вих. № 31/29/14-11353-2024 від 01.11.2024 року, до якої додані документи щодо перереєстрованого транспортного засобу, зокрема, MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , 2018 року випуску.

Так, між ТОВ «Ем Груп Україна» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2022/3030789 від 11.01.2022 року (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (далі Транспортний засіб).

Згідно з п. 3.1. Договору, за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 109 999,99 грн. (сто дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень, 99 копійок).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору передбачено, що передача Транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Право власності на Транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання даного Договору.

Враховуючи викладене, ліквідатор ТОВ "Ем Груп Україна" зазначає, що така ціна не відповідає ринковій ціні даного Транспортного засобу, що є підставою для визнання Договору купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2022/3030789 від 11.01.2022 року недійсним.

Окремо Позивачем зазначено, що проаналізувавши виписки з банківських рахунків ТОВ «Ем Груп Україна», грошові кошти у розмірі 109 999, 99 грн. за Договором купівлі- продажу транспортного засобу №1242/2022/3030789 від 11.01.2022 на рахунок боржника не надходили.

Таким чином позивач вважає, що оскаржуваний правочин не мав на меті настання реальних наслідків, а тому має бути визнаний недійним відповідно до положень частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України. На думку позивача, спірний договір порушує його права, як кредитора та інших кредиторів боржника.

Окремо ліквідатор ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" у поданій відповіді на відзив зазначає, що на банківські рахунки ТОВ «Ем Груп Україна» грошові кошти від ОСОБА_1 як сплата за проданий транспортний засіб за договором купівлі-продажу не заходили, договір не виконано та порушено умови п. 2.1 та 5.1 Договору.

Позиція відповідача

Відповідач у поданому 09.06.2025 відзиві (з урахуванням поданих пояснень) просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування заявленої позиції ОСОБА_1 зазначає, що спірний правочин укладався на договірних засадах та на момент укладання не суперечив нормам чинного законодавства чи інтересах третіх осіб.

Також відповідач у поданому відзиві зазначає, що за домовленістю сторін Відповідач (покупець) передав ОСОБА_4 , як власнику (єдиному учаснику) продавця - ТОВ «Ем Груп Україна» обумовлену суму вартості Автомобіля у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) доларів США. Вказана сума (у тому числі з огляду на експертний висновок ОЦ-2770/1, наданий Позивачем) повністю відповідає ринковій цині Автомобіля на той час.

В якості доказу передачі Відповідачем вказаної суми ОСОБА_4 складено розписку.

Окремо ОСОБА_1 посилається на відомості із виписок з банківських рахунків Банкрута, за змістом яких вбачається, що еквівалент отриманої власником ТОВ «Ем Груп Україна» суми коштів був внесений на банківський рахунок Банкрута НОМЕР_4 в АТ "АБ "Радабанк" шляхом поповнення через іншу банківську установу (ПАТ "БАНК ВОСТОК"), а саме:

- 10.01.2022 в сумі 110 000,00 грн. (документ № 88160, формулювання платежу - "торгівельна виручка")

- 20.01.2022 в сумі 792 120,00 грн. (документ № 482, формулювання платежу - "Поповнення поточного рахунку. Без ПДВ").

Враховуючи викладене відповідач зазначає, що ліквідатором ТОВ "Ем Груп Україна" не наведено належних ознак фраудаторності спірного правочину.

Позиція третьої особи-1

У поданих поясненнях ОСОБА_4 зазначає, що даний правочин укладався відповідно до вимог чинного законодавства та мав ділову мету.

Зокрема ОСОБА_4 вказує, що документи на продаж автомобіля готував директор ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" - ОСОБА_3 .

Відповідачем та ОСОБА_4 погоджено вартість автомобіля Mersedes-Benz C200 в розмірі 34 000, 00 дол. США, що відповідала ринковій вартості майна на період укладення правочину.

Третя особа зазначає, що при оформленні договору купівлі-продажу погоджено вказати меншу вартість з метою зменшення розміру оподаткування.

ОСОБА_2 підтверджує, що після передачі грошей та оформлення транспортного засобу, останнім було написано розписку про отримання коштів за авто та передано Відповідачу.

Також третьою особою зазначено, що після оформлення договору купівлі-продажу транспортного засобу та отримання грошових коштів від Відповідача ОСОБА_2 вніс грошові кошти, отримані від Відповідача в гривневому еквіваленті на рахунок ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" через ПАТ "БАНК ВОСТОК", а саме:

- 10.01.2022 в сумі 110 000,00 грн. (документ № 88160, формулювання платежу - "торгівельна виручка")

- 20.01.2022 в сумі 792 120,00 грн. (документ № 482, формулювання платежу - "Поповнення поточного рахунку. Без ПДВ").

З урахуванням змісту поданих пояснень, ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи-2

Третя особа-2 не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування у даній справі є законність укладеного правочину, наявність порушеного права позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.01.2022 рішенням єдиного учасника ( ОСОБА_2 ) №10-01 ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" вирішено продати автомобіль MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який належить Товариству та надати повноваження директору ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" Новічуку Володимиру Юрійовичу на підписання договорів купівлі-продажу вищезазначеного транспортного засобу з правом вирішувати умови цих договорів та інших супутніх документів на власний розсуд.

Також директору ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" Новічуку Володимиру Юрійовичу надано повноваження представляти інтереси, пов`язані з продажем автомобіля Товариства у будь яких установах, в т.ч. в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Наказу ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" №1001/1 від 10.01.2022 директор ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" Новічук Володимир Юрійович приступив до виконання вищезазначеного рішення єдиного учасника Товариства.

Між ТОВ «Ем Груп Україна» (Продавець) та Астояном Грачиком Хачатуровичем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2022/3030789 від 11.01.2022 року (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (далі Транспортний засіб).

Згідно з п. 3.1. Договору, за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 109 999,99 грн. (сто дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень, 99 копійок).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору передбачено, що передача Транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Право власності на Транспортний засіб переходить до Покупця з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до експертного висновку № ОЦ-2770/1 від 27.12.2024 року, виданим Запорізькою торгово-промисловою палатою, ринкова вартість транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель C 200, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1497 см. куб. станом на дату відчуження (11.01.2022 року) складає 1 142 950,00 грн.

Ліквідатором ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" направлено запит до РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях за вих. № 01-34/1250 від 15.10.2024 року.

Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях за вих. №31/29/14-11353-2024 від 01.11.2024 року вбачається, що транспортний засіб MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , 2018 року випуску перереєстровано та додані документи щодо відповідного транспортного засобу.

ОСОБА_2 складено та передано ОСОБА_1 розписку про отримання від останнього грошових коштів в розмірі 34 000, 00 дол.США в якості оплати за транспортний засіб MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , 2018 року випуску.

На банківський рахунок Банкрута НОМЕР_4 в АТ "АБ "Радабанк" внесено грошові кошти через ПАТ "БАНК ВОСТОК", а саме:

- 10.01.2022 в сумі 110 000,00 грн. (документ № 88160, формулювання платежу - "торгівельна виручка")

- 20.01.2022 в сумі 792 120,00 грн. (документ № 482, формулювання платежу - "Поповнення поточного рахунку. Без ПДВ").

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

При обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Господарський суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті З ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання зловживання правом передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.З, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(П)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку Індустріалбанк щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку, Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Також, господарський суд звертає увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, відповідно до яких, необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина перша статті 42 КУзПБ). Такий позов є подібним до інституту похідного позову, характерного для позовного провадження (стаття 54 ГПК України).

Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов`язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).

Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3,13 ЦК України.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/1376/836/226 (910/12422/20)).

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007 (заява №22750/02), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звернувся до балансу вірогідностей.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №911/2702/24.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, питання щодо порядку передачі готівкових коштів підприємству регулюється Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 року «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі Положення) у редакції від 10.12.2021 року (чинної на момент продажу транспортного засобу).

Відповідно до п. 1 Розділу І Положення, це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно з пп. 4, 10, 12, 13 п. 3 Розділу І Положення, терміни вживаються в такому значенні: готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій (у разі її використання), книга обліку доходів і витрат.

Відповідно до пп. 1 п. 7 Розділу ІІ Положення, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Згідно з п. 8 Розділу ІІ Положення обмеження, установлені в пунктах 6 та 7 розділу II цього Положення, не стосуються:

1) розрахунків суб`єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;

2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;

3) використання готівки, виданої на відрядження;

4) виплат, пов`язаних з оплатою праці;

5) використання готівкових коштів з фонду оперативно-розшукових (негласних слідчих) дій, створеного на виконання частини третьої статті 24 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та частини четвертої статті 17 розділу II Закону України Про Державне бюро розслідувань.

Оскаржуваний Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2022/3030789 укладено у підозрілий період 11.01.2022.

Так, як вже було зазначено, відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна Транспортного засобу складає 109 999,99 грн. (сто дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень, 99 копійок).

Транспортний засіб, що був відчужений за оскаржуваним договором, має наступні характеристики: марка MERSEDES-BENZ, модель C200, тип загальний легковий-загальний седан-В, 2018 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1497 см. куб., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Відповідно до експертного висновку № ОЦ-2770/1 від 27.12.2024 року, виданим Запорізькою торгово-промисловою палатою, ринкова вартість транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, модель C 200, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1497 см. куб. станом на дату відчуження (11.01.2022 року) складає 1 142 950,00 грн.

Господарський суд виснує про те, що ціна продажу транспортного засобу, зазначена в оскаржуваному Договорі є значно нижчою за ринкову вартість.

Отже, зазначена в Договорі ціна Транспортного засобу не відповідає ринковій вартості, крім того оскаржуваний договір укладений за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто в підозрілий період.

В той же час, що ОСОБА_2 складено та передано ОСОБА_1 розписку про отримання від останнього грошових коштів в розмірі 34 000, 00 дол.США в якості оплати за транспортний засіб MERCEDES BENZ C 200, VIN НОМЕР_1 , 2018 року випуску та в подальшому ОСОБА_2 на банківський рахунок Банкрута НОМЕР_4 в АТ "АБ "Радабанк" внесено грошові кошти через ПАТ "БАНК ВОСТОК", а саме:

- 10.01.2022 в сумі 110 000,00 грн. (документ № 88160, формулювання платежу - "торгівельна виручка")

- 20.01.2022 в сумі 792 120,00 грн. (документ № 482, формулювання платежу - "Поповнення поточного рахунку. Без ПДВ"),

що з більшою вірогідністю може свідчити про продаж транспортного засобу Боржника за ринковою ціною, а не за ціною, вказаною в спірному договорі.

Суд звертає увагу, що дані банківські операції були здійснені у період укладання правочину (10.01.2022 та 20.01.2022), що додатково може свідчити про реальне настання наслідків укладення правочину та відсутність ознак фраудаторності, оскільки грошові кошти були зараховані учасником товариства на банківський рахунок ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА".

В свою чергу ліквідатором не доведено, що вказані зараховуння грошових коштів можна віднести до операцій, пов`язаних з господарсько-правовими відносинами Боржника з іншими контрагентами.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17 жовтня 2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ, яким, зокрема, було: 1) змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів"; 2) викладено статтю 79 ГПК України у новій редакції. На підставі цього в господарський процес запроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінюючи надані сторонами докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, суд доходить до висновку, що скоріше сторонами було здійснено розрахунки за транспортний засіб за ринковою ціною, аніж ні.

Враховуючи викладене суд виснує про відсутність дій, вчинених Сторонами при укладанні спірного правочину, спрямованих на шкоду іншим кредиторам.

В свою чергу Товариство, за наслідками укладеного правочину, отримало прибуток за продаж автомобіля підприємства за ринковою ціною, що свідчить про настання реальних наслідків та наявність прозорої економічної мети для продажу транспортного засобу.

За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про відсутність у спірного правочину ознак фраудаторності.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенко С.О. до ОСОБА_1 , третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів в межах справи №904/3426/24 за заявою ТОВ "ТБ "Новаагро" до боржника ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" про визнання банкрутом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.10.2025.

Суддя С.В. Мартинюк