Рішення від 29.08.2025 по справі 522/7284/24

Справа № 522/7284/24

Провадження № 2/522/2783/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Байчури А. М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивачів адвоката Кучер Я. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестхім Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестхім Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначили, що 18.07.2023 о 19:45 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем BMW 535, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Пушкінській в м. Одесі зі сторони вул. Єврейської та перетинаючи перехрестя з вул. Жуковського на червоний сигнал світлофора, здійснив зіткнення з автомобілем марки «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась по вул. Жуковського зі сторони вул. Польської та проїжджала зазначене перехрестя на зелений сигнал світлофора.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а пішохід ОСОБА_4 та водій автомобіля марки «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження та були доставлені з місця ДТП до медичних закладів. Собака породи померанський шпіц, яка знаходилась під час вищевказаного ДТП в автомобілі «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , загинула.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2024 у справі № 522/23167/23, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Щодо майнової шкоди, завданої відповідачем ТОВ «Вестхім Україна» зазначено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 20.07.2021 ТСЦ 8048, ТОВ «Вестхім Україна» є власником автомобіля «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 .

Власником автомобіля BMW 535, д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Однак, на час ДТП, яка мала місце 18.07.2023, володільцем транспортного засобу BMW 535, д.н.з. НОМЕР_4 , на підставі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , був ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу BMW 535, д.н.з. НОМЕР_4 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «Інго» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу, яким передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілому становить 160000 грн.

18.07.2023 АТ «СК «Інго» прийнято рішення про виплату ТОВ «Вестхім Україна» страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн, що є максимальним розміром страхового відшкодування в межах ліміту страховика. У подальшому страхове відшкодування у розмірі 160000 грн було перераховано на банківський рахунок ТОВ «Вестхім Україна».

Зазначає, що з метою визначення вартості матеріального збитку, заподіяного ТОВ «Вестхім Україна» як власнику транспортного засобу «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , 25.11.2023 ТОВ «Вестхім Україна» з ФОП ОСОБА_6 укладено договір на проведення транспортно-товарознавчого дослідження та сплачено вартість дослідження у розмірі 5000 грн.

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № 012-СЕ/23 від 07.12.2023, складеного експертом ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , 2021 року випуску, станом на 30.11.2023 визначається рівною 893 332,98 грн та дорівнює ринковій вартості досліджуваного КТЗ на момент ДТП, тобто на 18.07.2023, оскільки відновлювати такий транспортний засіб економічно недоцільно.

Вважає, що оскільки АТ «СК «Інго» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сплатила ТОВ «Вестхім Україна» страхове відшкодування в межах страхової суми у розмірі 160000 грн, якої недостатньо для повного відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди, останній зобов`язаний сплатити ТОВ «Вестхім Україна» різницю між вартістю матеріального збитку та виплаченого страхового відшкодування, що становить 733332, 98 грн.

Крім того указує, що автомобіль «MAZDA6»,д.н.з. НОМЕР_2 ,використовувався ТОВ «Вестхім Україна» у господарській діяльності, а саме тричі на тиждень автомобіль перевозив за маршрутом Київ-Одеса-Київ працівників товариства для виконання своїх посадових обов`язків.

Оскільки вказаний транспортний засіб в результаті ДТП був фактично знищений, ТОВ «Вестхім Україна» змушено було укласти договір оренди автомобіля для забезпечення стабільного ведення господарської діяльності товариства.

Так, між ним та ПАТ «Макрохім» укладено договір оренди автомобіля № 01-08-23-ор від 01.08.2023, згідно з яким ТОВ «Вестхім Україна» прийняло в тимчасове платне користування автомобіль марки Mazda 6 IPM SKYACTIVSDN 2.0L AT Touring 42B, д.н.з. НОМЕР_6 , із встановленим щомісячним розміром орендної плати в сумі 24000 грн з ПДВ.

У період з серпня 2023 року по квітень 2024 року ТОВ «Вестхім Україна» сплачено за оренду вказаного автомобіля 192000,00 грн, яка також, на його думку, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Щодо відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди зазначено, що на момент ДТП в автомобілі «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходились водій ОСОБА_1 , пасажир ОСОБА_2 , а також собака породи померанський шпіц на кличку «Лілу», власницею якої є ОСОБА_1 відповідно до паспорту тварини серії НОМЕР_7 та метрики № 576/1.

У результаті порушення відповідачем правил дорожнього руху ОСОБА_1 отримала закриту черепно-мозкову травму, забій м`яких тканин, у зв`язку з чим її було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня № 1».

19.07.2023 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, її повторно госпіталізовано до стаціонарного відділення Медичного центру «INTOSANA», де вона проходила лікування до 21.07.2023 включно, після чого продовжила амбулаторне лікування. Всього на лікування отриманих в ДТП травм ОСОБА_1 станом на дату подання позовної заяви витратила 20 360 грн.

Також у результаті ДТП, яка сталася 18.07.2023, собака породи померанський шпіц на кличку «Лілу» отримала компресійну травму хребта, грижу діафрагмальну та забиття м`яких тканин, від яких 20.07.2023 загинула. Всього на лікування отриманих твариною в результаті ДТП травм ОСОБА_1 витрачено 14 924 грн.

Крім того зазначено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни в їх житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я.

ОСОБА_1 в подальшому була вимушена проходити амбулаторне лікування, переносити лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування, оскільки настання ДТП спричинило загострення хронічних захворювань. Упродовж всього періоду лікування почувалася незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (гігієнічні проблеми, залежність від оточення). У період амбулаторного лікування потребувала зовнішньої допомоги з боку близьких, у зв`язку з чим почувалася як джерело клопоту та обмежень для родичів.

Дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, є необхідність дотримуватися дієти та обмежувати фізичну активність.

Крім того, після отримання 21.07.2023 повідомлення від ветеринарної клініки про загибель собаки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пережили значні душевні страждання, негативні емоційно-вольові переживання, втратили душевну рівновагу та спокій, оскільки були дуже прив`язані до тварини, яка загинула з вини відповідача. Втрата собаки погіршила наслідки пережитої ДТП, це призвело до появи у подружжя негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього.

У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено актуальні життєві плани, погіршено можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.

Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Відшкодування заподіяних моральних страждань, завданих внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , враховуючи їх характер та обсяг, заявлено позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі по 150000 грн кожним.

На підставінаведеного,з урахуваннямзаяви прозменшення розмірупозовних вимог,поданої узв`язку зтим,що влипні 2024року АТ «СК«Інго» компенсувало ОСОБА_1 витрати на лікування, позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вестхім Україна» 925332, 98 грн у відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_1 немайнову (моральну) шкоду у розмірі 150 000 грн та матеріальну шкоду у розмірі 14 924 грн, а також на користь ОСОБА_2 немайнову (моральну) шкоду у розмірі 150 000 грн.

Також позивачі просили стягнути з відповідача судові витрати, понесені на проведення транспортно-товарознавчого дослідження та витрати по сплаті судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 просив у задоволенні позову відмовити.

Щодо вимог ТОВ «Вестхім Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу зазначив, що така сума має становити 552 500,09 грн та складатися з: 889 332,98 грн (вартість матеріального збитку) 180 832,89 грн (вартість автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень) 160 000 грн (страхова виплата).

Крім тогоуказує,що позивачем ТОВ «Вестхім Україна» не надано жодних доказів, що пошкодження, виявлені після ДТП, знаходяться у причинному зв`язку з даним ДТП. При цьому автомобіль до ДТП експлуатувався позивачем два роки, тому деякі вузли та деталі могли стати непридатними та потребувати заміни.

Щодо вимог ТОВ «Вестхім Україна» про стягнення з нього коштів у розмірі 192 000 грн за оренду автомобіля зазначає, що ТОВ «Вестхім Україна» жодним чином не довело, що автомобіль MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , використовувався у господарській діяльності товариства.

Також вважає, що доводи позивача про те, що на автомобілі, який пошкоджено в ДТП, позивач здійснював перевезення своїх працівників для виконання ними своїх посадових обов`язків, жодним чином не підтверджені, у тому числі враховуючи твердження у позовній заяві про перебування під час ДТП в салоні автомобіля собаки.

Щодо вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як водія автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована по договору обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ № 212165210 в АТ «СК «Інго», проте, останнього не залучено до участі у справі як відповідача за цими вимогами.

Крім того указує, що позивачами не надано доказів глибини фізичних і душевних страждань та іншого.

Щодо арґументів позовної заяви про загибель у ДТП собаки зазначає, що відповідно до ст. 44 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил транспортування тварин», у разі перевезення домашніх тварин автомобільним транспортом у салоні транспортного засобу допускається перевозити дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності повідка, за умови, що тварини не забруднюють салон та речі пасажирів і розташовуються на підлозі, а за наявності підстилки на сидінні (під час перевезення в таксі), однак, в матеріалах справи відсутні відомості, що домашня тварина знаходилась у спеціальному кошику або сумці.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів адвокат Кучер Я. Г. у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Від представника відповідача адвоката Кім М. М. 21.08.2025 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника під час проведення слідчих дій.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.08.2025, постановленою без оформлення окремого документа, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки нею не надано належних доказів у підтвердження обставин, викладених у клопотанні, а копія повістки про виклик особи до Головного слідчого управління Національної поліції, додана до клопотання, не підтверджує зайнятість саме адвоката Кім М. М. у запланованих слідчих діях.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника позивачів адвоката Кучера Я. Г., дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

18.07.2023 о 19 год. 45 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, за обставинами якої ОСОБА_3 , керуючи автомобілем BMW 535ХІ, д.н.з. НОМЕР_4 , виїхав на перехрестя вулиць Пушкінської/Жуковського при ввімкненому заборонному червоному сигналі світлофора та не надав перевагу у русі автомобілю «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась перехрещуваною дорогою на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 .

У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пішохід ОСОБА_4 та водій автомобіля марки «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до медичних закладів.

З висновку експерта № 133 від 13.09.2023, складеного на підставі постанови слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР розташованого м. Миколаєві Мазура І. М., слідує, що у ОСОБА_1 були наявні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, підшкірна гематома потиличної ділянки праворуч, забій та садно грудної клітки, садно правого передпліччя, синець правового стегна. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів). Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 18.07.2023. Перелічені ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, які при своєму звичайному викликають розлад здоров`я строком понад 6, але не більше як 21 день і за цим критерієм згідно п.п. 2.3.3 та 4.6 Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

З акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 254/25 від 26.02.2024, слідує, що на підставі даних судово-медичного обстеження, даних медичної документації на ім`я ОСОБА_1 , у неї були наявні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, підшкірна гематома потиличної ділянки праворуч, забій та садно грудної клітки, садно правого передпліччя, синець правового стегна. Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів). Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли незадовго до звернення у лікувальний заклад КНП «МКЛ № 1» ОМР, і таким чином могли бути заподіяні 18.07.2023. Перелічені тілесні ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, які при своєму звичайному перебігу викликають розлад здоров`я строком 6-ти, але не більше як 21 день і за цим критерієм згідно п.п. 2.3.3 та 4.6.6 «Правила судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Постановою слідчогодругого слідчоговідділу (здислокацією ум.Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті МиколаєвіМазура І.М.,кримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №62023150020000529від 19.07.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК Українизакрито узв`язку ізвстановленням відсутностіскладу кримінальногоправопорушення,оскільки встановлено,що тілесніушкодження,що отримані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у результаті ДТП за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що виключає наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2024 у справі № 522/23167/23, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ТОВ «Вестхім Україна» є власником автомобіля «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Відповідно до висновку експерта № 012-СЕ/23 транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2021 року випуску, власник ТОВ «Вестхім Україна», складеного 07 грудня 2023 року судовим експертом Кеосаком А. П., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2021 року випуску, станом на 30 листопада 2023 року визначається рівною 893332,98 грн та дорівнює ринковій вартості досліджуваного КТЗ на момент ДТП (18.07.2023). Ринкова вартість аварійного (несправного) автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2021 року випуску, станом на 30 листопада 2023 року визначається рівною 180832,89 грн.

Відповідно до частини першої статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1194ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Як установлено судом, з вини відповідача ОСОБА_3 , який, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, був пошкоджений належний позивачу ТОВ «Вестхім Україна» автомобіль.

Позивач ТОВ «Вестхім Україна» визнає, що ним отримано страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн, сплачене АТ «СК «Інго», в якому на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу BMW 535, д.н.з. НОМЕР_4 , що є максимальним розміром страхового відшкодування в межах ліміту страховика.

З наданого позивачем висновку експерта № 012-СЕ/23 транспортно-товарознавчого дослідження від 07.12.2023 слідує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2021 року випуску, станом на 30 листопада 2023 року визначається рівною 893332,98 грн та дорівнює ринковій вартості досліджуваного КТЗ на момент ДТП (18.07.2023). Ринкова вартість аварійного (несправного) автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2021 року випуску, станом на 30 листопада 2023 року визначається рівною 180832,89 грн.

При цьому експертом у дослідницькій частині висновку встановлено, що відновлювати такий транспортний засіб економічно не доцільно.

За змістом статті 30 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на час виникнення спірних правовідносин) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, ремонт автомобіля марки «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

В такому випадку порядок відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач повинен передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №125/1215/20.

У судовому засіданні під час з`ясування питання щодо технічного стану на даний час пошкодженого в ДТП автомобіля та наявність його залишків у разі, якщо відновлення автомобіля не здійснювалося, представник позивача адвокат Кучер Я. Г. зазначила, що відомості про технічний стан на даний час автомобіля їй невідомі, як і не відомі й відомості щодо наявність та місцезнаходження його залишків.

Отже, можливості передачі відповідачу залишків транспортного засобу «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час розгляду справи не встановлено.

Відтак позивач ТОВ «Вестхім Україна» не набув права на відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, однак, оскільки автомобіль позивача був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, то позивач згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону №1961-IV має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.

Отже,розмір відшкодуванняматеріального збитку,на якемає правопозивач відвинуватця ДТП, слід обраховувати як різницю у ринковій вартості транспортного засобу на момент ДТП, а саме 18.07.2023 (яка визначена експертом в сумі 893332,98 грн) і в пошкодженому стані після ДТП (яка визначена експертом в сумі 180832,89 грн), за вирахуванням суми відшкодування, яке виплатила страхова компанія (160 000 грн).

Відтак розмір відшкодування за пошкодження транспортного засобу позивача, який слід стягнути з відповідача, становить 552500, 09 грн (893332, 98 грн 180832, 89 грн 160 000 грн = 552500, 09 грн).

Щодо позовних вимог ТОВ «Вестхім Україна» про стягнення з відповідача коштів у розмірі 192 000 грн за оренду автомобіля, суд зазначає таке.

Позивач стверджує, що автомобіль «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувався ним у господарській діяльності, а саме тричі на тиждень він перевозив за маршрутом Київ-Одеса-Київ працівників товариства для виконання своїх посадових обов`язків. Оскільки автомобіль унаслідок ДТП був фактично знищений, для забезпечення господарської діяльності товариства позивач був змушений орендувати автомобіль в іншої юридичної особи ПАТ «Макрохім» та сплачувати орендну плату в розмірі 24 000,00 грн на місяць. За період із серпня 2023 року по квітень 2024 року ним сплачено 192 000,00 грн.

На підтвердження цих обставин позивачем надано договір оренди автомобіля № 01-08-23-ор від 01 серпня 2023 року, укладеного між ПрАТ «Макрохім» (орендодавець) та ТОВ «Вестхім Україна» (орендар), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки Mazda 6 IPM SKYACTIVSDN 2.0L AT Touring 42B, д.н.з. НОМЕР_6 , передача транспортного засобу в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 6 цього договору за користування транспортним засобом орендар вносить орендну плату, із розрахунку 24 000 грн за 1 місяць в тому числі ПДВ.

Пунктом 11 договору оренди автомобіля передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023.

Згідно з актом приймання-передачі автомобіля згідно із договором оренди №01-08-23-ор від 01 серпня 2023 року, підписаного 01 серпня 2023 року орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки Mazda 6 IPM SKYACTIVSDN 2.0L AT Touring 42B, д.н.з. НОМЕР_6 .

З п. 1 додаткової угоди № 1 до договору оренди автомобіля № 01-08-23-ор від 01.08.2023, підписаної 30.12.2023 між ПрАТ «Макрохім» та ТОВ «Вестхім Україна» слідує, що строк дії договору продовжено. Пункт 11 Договору викладено в такій редакції: «11. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024».

Відповідно до платіжної інструкції № 123 від 22 січня 2024 року ТОВ «Вестхім Україна» сплатило ПрАТ «Макрохім» згідно з рахунком № М0005344 від 29.12.2023 за оренду транспортних засобів 120 000 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 388 від 11.04.2024 ТОВ «Вестхім Україна» сплатило ПрАТ «Макрохім» згідно з рахунком № М0001291 від 31.03.2024 за оренду транспортних засобів 72 000 грн.

Також позивачемнадано подорожнілисти службовоголегкового автомобіля«MAZDA6»,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,від 31.01.2023,28.02.2023,31.03.2023,30.04.2023,31.05.2023,30.06.2023,31.07.2023,а такожподорожні листислужбового легковогоавтомобіля марки Mazda 6 IPM SKYACTIVSDN 2.0L AT Touring 42B, д.н.з. НОМЕР_6 , від 31.08.2023, 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 31.03.2024, із зазначенням маршруту «по Україні».

Проте зазначені документи не підтверджують з достовірністю обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, а саме, що пошкоджений в ДТП транспортний засіб використовувався позивачем до ДТП для перевезення тричі на тиждень своїх працівників. Позивачем не надано доказів, що водій автомобіля, яким на момент ДТП була ОСОБА_1 , є працівником ТОВ «Вестхім Україна» або особою, яка залучена для забезпечення здійснення господарської діяльності товариства та виконувала обов`язки з перевезення, у тому числі враховуючи твердження у позовній заяві про перебування під час ДТП в салоні автомобіля собаки.

Подорожній лист автомобіля це документ, що підтверджує факт використання палива на підприємстві та є підставою для списання пального в бухгалтерському обліку.

Позивачем ТОВ «Вестхім Україна» також не доведено, що витрати у розмірі 192000 грн, які він поніс на оренду транспортного засобу, були необхідними та обумовленими саме пошкодженням транспортного засобу в ДТП, Позивачем не доведено й відсутності у нього інших транспортних засобів для відповідної мети, а відтак і необхідності таких витрат.

Відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 грн та витрат, понесених нею на лікування отриманих її собакою в результаті ДТП травм у розмірі 14 924 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

За встановлених обставин справи позивач має право на відшкодування моральної шкоди в силу закону.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості,- рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення за рахунок відповідача.

В ході розгляду даної справи встановлено, що беззаперечним є факт того, що в результаті отримання тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях і переживаннях, емоційній напруженості, втраті душевного спокою, стресі, порушенні психологічного благополуччя, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач; характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо); стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін в її життєвих стосунках; час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому, виходячи із засад верховенства права, розумності, пропорційності, виваженості та справедливості суд вважає, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 150 000 грн є завищеним з урахуванням всіх викладених обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання суду, розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням установлених судом обставин, глибини і тривалості моральних страждань позивача.

Такий розмір моральної шкоди суд вважає достатнім та таким, що не призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 20 000,00 грн.

Доводи відповідача в цій частині не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у момент ДТП, яка сталася 18.07.2023, у салоні автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебувала також належна їй собака породи померанський шпіц на кличку «Лілу», яка від травм, отриманих в результаті ДТП згодом загинула.

Всього на лікування отриманих твариною в результаті ДТП травм ОСОБА_1 витрачено 14 924 грн, які вона просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, зазначаючи про перебування у момент ДТП, яка сталася 18.07.2023, у салоні автомобіля «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , собаки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Водночас, виписний епікриз, виданий лікарем ветеринарної клініки «Дар», в якому зазначено про наявність у тварини травм та її загибель ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є належним доказом на підтвердження перебування собаки в салоні автомобіля та отримання нею травм саме в результаті цього ДТП, оскільки анамнез записаний лікарем зі слів господаря.

Інших доказів на підтвердження цих обставин не надано та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та загибеллю тварини.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, на підтвердження належності собаки їй, позивачем ОСОБА_1 надано міжнародний ветеринарний паспорт, в якому зазначено, що власником собаки породи померанський шпіц є ОСОБА_7 .

При цьому позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, що саме вона є власником собаки, зокрема документів на підтвердження зміни прізвища.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відтак, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначає, що він на момент ДТП був пасажиром автомобіля «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях, які позначили негативні зміни в житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. Крім того, повідомлення про загибель собаки спричинило значні душевні страждання, негативні емоційно-вольові переживання та погіршило наслідки пережитої ДТП.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Однак, посилаючись на заподіяння йому моральної шкоди в результаті ДТП, ОСОБА_2 посилається на те, що він у цей час був пасажиром автомобіля «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_2 , однак належних та допустимих доказів про це не надано. Проте, як слідує з медичної документації бригади швидкої медичної допомоги, яка виїжджала на місце, відсутні відомості про ОСОБА_2 та встановлення медичними працівниками стану його здоров я, враховуючи наявність потерпілої ОСОБА_1 , яка отримала в результаті ДТП тілесні ушкодження.

Позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди та в чому саме вона полягає. Саме лише посилання позивача на спричинення моральної шкоди не є належним доказом заподіяння моральних страждань. Також оцінюючи моральну шкоду в розмірі 150 000 грн, позивачем не зазначено й з чого саме він при цьому виходить.

Також позивачем не доведено й наявності причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою.

Відтак позивачем не доведено наявності усіх складових, що є необхідною підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Також позивачем не доведено й заподіяння йому моральної шкоди внаслідок загибелі собаки, враховуючи вищенаведене.

Отже, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

На підставі наведеного, позов ТОВ «Вестхім Україна», ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

При ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд, ухвалюючи рішення дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Вестхім Україна» та ОСОБА_1 частково, то із ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на користь ТОВ «Вестхім Україна» 8287,74 грн та на користь ОСОБА_1 200 грн судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як слідує з матеріалів справи, за проведення транспортно-товарознавчого дослідження ТОВ «Вестхім Україна» сплачено 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3360 від 26.12.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 відступила від висновку, висловленому в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження N К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.

Такий відступ полягає в тому, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Отже, ураховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22, зважаючи на те, що висновок експерта № 012-СЕ/23 від 07.12.2023 був врахований судом як доказ на підтвердження розміру завданих ТОВ «Вестхім Україна» збитків, стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає 5 000 грн у відшкодування витрат на проведення указаного експертного дослідження.

Керуючись ст. ст.13,81,141,279,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестхім Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестхім Україна» 552500 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) грн 09 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн у відшкодування моральної шкоди.

У решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестхім Україна» 8 287 (вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 74 коп. судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн у відшкодування витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 200 (двісті) грн судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестхім Україна», код ЄДРПОУ: 38990521, адреса: м. Київ, вул. А. Шептицького, 4;

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 16.10.2025.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА