Ухвала від 02.10.2025 по справі 502/1866/20

Номер провадження: 22-ц/813/6462/25

Справа № 502/1866/20

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

02.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд Державного майна України,

учасника справи за зустрічним позовом:

позивачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідач - Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року у складі судді Балан М.В.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року, Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд Державного майна України про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

У квітні 2021 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» про виділ в натурі частки домоволодіння із спільної часткової власності та про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року позов Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» задоволено: виділено у власність Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» в натурі 74/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме будівлю під літ. «А», яка складається з: 1-1 приміщення, площею 27,3 кв.м.; 1-2 приміщення, площею 18,0 кв.м.; 1-3 приміщення, площею 4,9 кв.м.; 2-1 коридор, площею 5,4 кв.м.; 2-2 приміщення, площею 11,4 кв.м.; 2-3 основне, площею 18,2 кв.м.; 3-1 торгівельна зала, площею 29,9 кв.м.; 3-2 кабінет, площею 7,5 кв.м.; 3-3 матеріальний склад, площею 15,8 кв.м.; 3-4 кімната персоналу, площею 5,8 кв.м.; 3-5 матеріальний склад, площею 3,9 кв.м.; 3-6 вбиральня, площею 1,5 кв.м.; 3-7 коридор, площею 7,1 кв.м.; 3-8 матеріальний склад, площею 4,9 кв.м.; 3-9 матеріальний склад, площею 6,9 кв.м.; 3-10 коридор, площею 2,2 кв.м.; 3-11 коридор, площею 3,6 кв.м.; 4-1 торгівельна зала, площею 30,0 кв.м.; 4-2 торгівельна зала, площею 10,3 кв.м.; 4-І коридор, площею 12,0 кв.м.; 4-ІІ вбиральня, площею 3,1 кв.м.; 5-1 кухня, площею 19,9 кв.м.; 5-2 житлова, площею 17,2 кв.м.; 5-3 житлова, площею 13,2 кв.м.; 5-І коридор, площею 6,0 кв.м.; 5-ІІ санвузол, площею 4,2 кв.м.; 6-1 кухня, площею 23,4 кв.м.; 6-2 житлова, площею 27,3 кв.м.; 7-1 коридор, площею 4,1 кв.м.; 7-2 кухня, площею 9,2 кв.м.; 7-3 кладова, площею 3,8 кв.м.; 7-4 вбиральня, площею 1,8 кв.м.; 7-5 коридор, площею 2,7 кв.м.; 7-6 житлова, площею 20,7 кв.м.; 7-7 житлова, площею 13,3 кв.м.; 7-І коридор, площею 18,4 кв.м.; 7-ІІ топочна, площею 7,0 кв.м.; 8-2 торгівельна зала, площею 28,6 кв.м.; 8-3 підсобне, площею 10,2 кв.м.; 8-4 підсобне, площею 6,5 кв.м.; 8-4а вбиральня, площею 3,3 кв.м.; 8-5 підсобне, площею 12,8 кв.м; 8-6 торгівельна зала, площею 12,7 кв.м.; 9-1 торгівельна зала, площею 31,6 кв.м.; 9-2 підсобне, площею 6,8 кв.м; 10-1 приміщення 25,6 кв.м., загальною площею 560 кв.м., з яких основна площа 336,3 кв.м., підсобна 223,7 кв.м., літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж, літ. «Т1» - вбиральня, надвірні споруду № 1-16, що розташовані на земельній ділянці площею 1 357 кв.м.; встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» земельну ділянку площею 1 357 кв.м. в наступних межах (зображені на графічному додатку № 1 висновка експерта (спеціаліста) № 1-09/2020 від 01.09.2020 року): - від т. А довжиною 28,65 м до т. Б; - від т. Б довжиною 6,25 м до т. В; - від т. В довжиною 5,45 м до т. Г.

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено. Виділено у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в натурі 26/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок - літ. «Б1», загальною площею 124,8 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м., навіс літ. «б1», площею 24,5 кв.м.; прибудова літ. «б1-1», площею 16,0 кв.м.; навіс літ. «б2-1», площею 7,2 кв.м.; з господарськими будівлями літ. «Г1» - гараж, площею 21,5 кв.м.; літ. «Д1» - гараж, площею 40 кв.м.; літ. «И1» - гараж, площею 25,8 кв.м.; літ. «К1» - гараж, площею 25,9 кв.м.; літ. «Л1» - вбиральня, площею 1,0 кв.м.; літ. «М1» - душ, площею 1,8 кв.м.; літ. «Н1» - кухня, площею 20,4 кв.м.; літ. «О1» - сарай, площею 7,7 кв.м.; літ. «о1» - навіс, площею 4,6 кв.м.; літ. «У1» - вбиральня, площею 2,1 кв.м.; літ. «П1» - сарай, площею 6,5 кв.м.; частина надвірних споруд № 1-16, які розташовані на земельній ділянці площею 918 кв.м.; встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельну ділянку площею 918 кв.м. в наступних межах (зображені на графічному додатку № 1 висновка експерта (спеціаліста) № 1- 09/2020 від 01.09.2020 року): - від т. А довжиною 28,65 м до т. Б; - від т. Б довжиною 6,25 м до т. В; - від т. В довжиною 5,45 м до т. Г.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року та відмовити в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно листа Міністерства освіта і науки України від 07.04.2009 року гуртожиток по АДРЕСА_2 знаходиться на балансі ліцею і є державною власністю у сфері управління Міністерства освіти і науки, та закріплений за ліцеєм на праві оперативного управління. На спірний об?єкт Кілійським БТІ, 26.01.2009 року складено технічний паспорт, але внесення Державного професійно - технічного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» в реєстр прав власності на нерухоме майно не відбулося за відсутності первісної документації з будівництва даної будівлі та здачі її в експлуатацію. Зазначені обставини підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 34/178-09-4865, копія якого додана до апеляційної скарги.

Як вказано у рішенні Кілійського районного суду Одеської області від 19.07.2021 року по справі № 502/1866/20, згідно наказу № 1524 від 22.11.2017 року Міністерства освіти і науки України закріплено на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» нерухоме державне майно /а. с. 14/.

Відповідно до Додатку до наказу Міністерства освіти і науки України від 22.11.2017 року №1524 серед переліку нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» міститься запис №8. «Гуртожиток для працівників» за адресою: АДРЕСА_3 , /а. с. 15-16/.

Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради N° 72 від 19.03.2020 року, змінено адресу об?єкту нерухомого майна - домоволодіння, що значиться по АДРЕСА_4 , на наступну адресу: АДРЕСА_1 , /а. с. 17/.

Скаржником також зазначено, що в рішенні виконавчого комітету Кілійської міської ради № 72 від 19.03.2020 року, вказано що представник Міністерства освіти і науки України є т.в.о. директора Журавльов О.С. Т.в.о. директору Журавльову О.С. не видавалася довіреність представляти інтереси Міністерства освіти і науки України, тобто т.в.о. директор Журавльов О.С. підробив довіреність Міністерства освіти і науки України, у зв`язку із чим скаржник написав заяву в BП № 1 ГУНП м. Кілія. Його заяву приєднали до справи ЄРДР № 12019160310000584 слідство триває по сьогоднішній день включно.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належності Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» 74/100 частин спірного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком експерта (спеціаліста) № 1-09/2020 складеного 01.09.2020 року встановлено, що можливий поділ гуртожитку для працівників та будинку садибного типу з господарськими та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у якості трьох самостійних об?єктів нерухомого майна з присвоєнням індивідуальних поштових номерів.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи №502/1177/19, у 1997 року скаржник проживав зі своїм батьком в АДРЕСА_5 та вирішив придбати квартиру. Йому та його батькові було запропоновано варіант житла з більшою житловою площею ніж 1-кімнатна квартира за умовою, що вони повинні оплатити всі витрати на повне відновлення приміщення. За витратами це складало вартість однокімнатної квартири. За порадою батька й інших працівників ПТУ-12, ОСОБА_7 погодився. Його батько, ОСОБА_8 , як працівник ПТУ-12, 27.05.1997 написав заяву директору закладу Кутилі Л.І. з проханням надати ОСОБА_7 , як його синові житло, не гуртожиток, а саме житло.

29.05.1997 директор Кутила Л.І. дозволив. Профспілковий комітет ПТУ-12 не заперечував проти цього, у зв?язку з чим голова профспілкового комітету ОСОБА_9 підписав відповідну заяву. Також скаржнику було видано ордер на житло, на підставі якого він заселився 02.06.1997 та його прописали в будівлі АДРЕСА_6 . При реєстрації належним чином, відповідного нерухомого майна, начальник Кілійського БТІ Рекун В.І. попросив надати документи на підтвердження, що будівля передавалася ПТУ-12, однак як встановлено з матеріалів справ, які розглядалися Кілійським районним судом Одеської області та Господарським районним судом Одеської області (які долучені до апеляційної скарги) Акту прийому-передачі немає, тобто листи і накази від Міністерства освіти України не є законним доказом про передачу будівлі, і як може Міністерство освіти і науки України розпоряджатися тим, що йому не належить.

Скаржник не зміг приватизувати квартиру саме за відсутністю акту прийому на баланс Державного Навчального Закладу Кілійській Професійний , будівлі де він проживає. В 2004 році Кілійська міська рада рішенням № 47 від 18.03.2004р. перевела приміщення АДРЕСА_7 в житлові приміщення . Решту приміщень рішенням № 222 від 29.10.04. доповнення до рішення № 47 у категорію нежитлові приміщення. АДРЕСА_2 з часом була перейменована в вул. Миру. Після переведення квартир в житлові, скаржник намагався приватизувати квартири але виявилося що акта передачі на баланс не існує взагалі. В архівах міста та у ДНЗ КПЛ, акту прийому на баланс не виявлено було.

Скаржник проживає за вищезазначеною адресою більше ніж 24 роки. Станом на 06.07.2020 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано, що підтверджується довідкою за вих. № 480, виданою Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації». Однак, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна № 259025103 від 31.03.2021 року на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 належить 8/300 частин нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 19.07.2021 року виділено у власність Державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» в натурі 14/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі під літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж.

Але, як встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи № 34/178-09-4865 доказами та вказано в рішенні Господарського суду Одеської області від 16.11.2009 року - будівлі під літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж не належали та не можуть бути виділені у власність ліцею, оскільки вони належать скаржнику, так як були збудовані ним за власний рахунок та для себе особисто, оскільки скаржник проживає за вищевказаною адресою на протязі 24 років та робив відповідні поліпшення свого місця проживання, а саме побудував відповідний сарай та гараж.

Разом з тим, в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів належності нерухомого майна, а саме: під літ. «Р» - сарай: літ. «С» - гараж - ДЕЗ «Кілійський професійний ліцей», що також не обґрунтовано у спірному рішенні. Більш того згідно наказу № 1524 від 22.11.2017 серед переліку нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за Державним навчальним закладом «Кілійський професійний ліцей» міститься запис № 8, « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3 , /а. с. 15-16/.

Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначається мораторій на недопущення незаконного виселення мешканців гуртожитків із займаних ними жилих приміщень у гуртожитках та на недопущення відчуження в будь-який спосіб гуртожитків і їх частин, які будувалися в радянських часів (до 1 грудня 1991 року). Це означає що ні « ДНЗ КПЛ » ні Міністерство освіти і науки України не може визнати право власності на гуртожитки і їх частин, які будувалися в радянських часів (до 1 грудня 1991 року).

Гуртожиток де проживає скаржник побудовано до 1940 року. Разом з тим, сторони достовірно знаючи, що скаржник є користувачем кв. АДРЕСА_8 та за його кошти було збудоване нерухоме майно під літ. «Р» - сарай; літ. «С» - гараж, не залучили його в якості третьої особи, чим було грубо порушено його право та неправомірно, без правової підстави та обґрунтування визнано на спірне нерухоме за іншими особами.

Доводи скарги також мотивовані тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, позивач не являвся власником майна на яке подав позов. Скаржник зазначав, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 285/1265/18 (провадження № 61- 44858в18).

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує Його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було заявлено позовної вимоги щодо визнання договору дійсним, це вбачається з первісної позовної заяви та уточненої позовної заяви, тобто суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року залишено без змін.

Короткий зміст постанови Верховного Суду

Постановою ВерховногоСуду від28травня 2025року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, постановуОдеського апеляційного суду від 23 квітня 2024 рокускасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова обґрунтована тим, що апеляційний суд не встановив, які ж права та інтереси ОСОБА_7 порушені рішенням суду першої інстанції. Також суд не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

26.09.2025 від ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Адвокат Багно В.С., діючий від імені ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» в судовому засіданні просив закрити апеляційне провадження.

ОСОБА_3 в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ОСОБА_5 в судовому засіданні просила закрити апеляційне провадження.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, думку осіб, які прийняли участь у розгляді справи, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб,які прийнялиучасть урозгляді справи, обговорившидоводи апеляційноїскарги тавідзиву нанеї,дослідивши докази,що стосуютьсяфактів,на якіапелянт посилаєтьсяв апеляційнійскарзі,перевіривши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа приухваленні рішення,колегія суддіввважає,щоапеляційне провадження слід закрити, за наступних підстав.

Згідно вимогст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннямист. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 8 частини першоїстатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначенимиКонституцією Україниосновними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Конструкціястатті 352 ЦПК Україниу системному тлумаченні з частиною першоюстатті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов`язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цієї осіб.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09,постанові від 16жовтня 2019 року усправі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов`язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).

Апеляційний суд, розглядаючи подану ОСОБА_7 апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року, з`ясовує питання чи було безпосередньо встановлено, змінено, обмежено або припинено права та обов`язки скаржника.

Як встановлено матеріалами справи при зверненні до суду з первісним позовом ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» просило виділити в натурі частку домоволодіння із спільної часткової власності та встановити порядок користування земельною ділянкою;

Звертаючи із зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили виділити в натурі частини домоволодіння та встановити порядок користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції вважав вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовом обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому дійшов висновку щодо можливості їх задоволення.

Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_7 вказує, що оскаржуване рішення у справі безпосередньо стосується його прав та обов`язків, оскільки останній проживає за вказаною спірною адресою більше ніж 24 роки, та намагався приватизувати квартиру, крім того судом було вирішено вимоги про виділ у власність ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» в натурі 74/100 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі під літ. «Р» - сарай; літ «С» - гараж. Однак вказані об`єкти не належали та не можуть бути виділені у власність ліцею, оскільки вони належать скаржнику.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами було вирішено спір про виділ у власність частини домоволодіння, яке належало сторонам у відповідних частках та яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено порядок користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою.

Відповідно доположень ст.355ЦК України,майно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно дост.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 є власником чи співвласником спірного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи копією рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2013 у справі №1513/2751/12, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до Міністерства освіти та науки, молоді та спорту в особі Кілійського професійного ліцею, про визнання права власності на нерухоме майно. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.10.2013.

Зазначені обставини свідчать про те, що право скаржника оскаржуваним судовим рішенням не порушено, та оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7 не вирішувалося.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

Як визначено частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст. 83 ЦПК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В оскаржуваному рішенні суду, як в мотивувальній частині рішення відсутні висновки або судження суду про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7 , так і в резолютивній частині рішення відсутні висновки суду стосовно права ОСОБА_7 на спірні об`єкти домоволодіння.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті апеляційної скарги та приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду не порушені права апелянта за відсутністю належних доказів про порушені права ОСОБА_7 ..

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 року у справі №668/17285/13-ц.

За таких умов при розгляді апеляційної скарги даної категорії суд насамперед має вирішити питання, чи порушує оскаржуване судове рішення права та інтереси апелянта. Якщо суд прийде до позитивного висновку із зазначеного питання, оскаржуване рішення підлягає перегляду по суті справи. У разі, якщо оскаржуване рішення не стосується прав свобод, інтересів та (або) обов`язків апелянта, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищевказаних встановлених по даній справі обставин,колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що судпершої інстанції, ухваливши оскаржене рішення,вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта є недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу приписів ч. 1 ст. 352 вбачається, що право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тобто оскаржуваним рішенням безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цих осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси чи (або) обов`язкитакої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року, підлягає закриттю за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 351, 352, 358, 362, 381 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 липня 2021 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 16.10.2025

Головуючий:

Судді: