Постанова від 09.10.2025 по справі 727/13656/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2025 року

м. Чернівці

справа № 727/13656/24

провадження №22-ц/822/807/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів:Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.

за участю секретаря судових засідань Тодоряка Г.Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради

апеляційні скарги ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_3 ,та ОСОБА_2 ,в інтересахякої діє ОСОБА_4 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Просив суд:

1.Встановити ОСОБА_1 наступний графік контакту (встановлення/проведення побачень) батька з його сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_5 , на території України, в місті Києві, безперервно у період кожного першого, третього та п`ятого тижня місяця, починаючи з 18 години 00 хвилин неділі, що передує понеділку початку тижня, по 18 годину 00 хвилин неділі, без присутності інших осіб;

перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_5 , з можливістю виїзду за межі України безперервно у період: з 01 липня по 15 серпня кожного року, без присутності інших осіб;

перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_5 , з можливістю виїзду за межі України безперервно у період: з 01 січня по 08 січня кожного парного року, без присутності інших осіб;

перебування (здійснення права на контакт/проведення побачень) з батьком ОСОБА_1 його дитини, ОСОБА_5 , з можливістю виїзду за межі України безперервно у період: з 25 грудня кожного парного року по 01 січня кожного непарного року, без присутності інших осіб; щоденне здійснення контакту між батьком та дитиною засобами зв`язку з 19.00 до 20.00 шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram або Viber в групі месенджера Telegram або Viber між номером батька НОМЕР_1 та номером дитини.

2.З метою виконання судового рішення про встановлення графіку контакту (встановлення/проведення побачень) батька з його сином, ОСОБА_5 :

зобов`язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням надати дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 смартфон із сім-картою для спілкування з батьком, який дитина може використовувати у будь-який час без обмежень за винятком часу для сну та часу для навчання.

зобов`язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням внести (записати) до контактів смартфону дитини ОСОБА_5 контактний номер батька ОСОБА_1 НОМЕР_1 та протягом періоду дії судового рішення забезпечувати, щоб вказаний номер не був заблокований (внесений до чорного списку).

зобов`язати ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням повідомити батькові ОСОБА_1 номер сім-карти дитини ОСОБА_5 з метою безперешкодного спілкування шляхом особистих дзвінків, текстових повідомлень, голосових повідомлень, надсилання фото та відео з урахування режиму дитини.

зобов`язати ОСОБА_2 контролювати, щоб смартфон дитини був в мережі кожного дня та не був заблокований.

зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передавати дитину ОСОБА_5 батькові ОСОБА_1 у перший день періоду кожного першого, третього та п`ятого тижня місяця, починаючи з 18 години 00 хвилин неділі, що передує понеділку початку тижня, по 18 годину 00 хвилин неділі, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір`ю батькові;

зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передавати сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові ОСОБА_1 у перший день періоду: з 01 липня по 15 серпня кожного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір`ю батькові;

зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передавати сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові ОСОБА_1 у перший день періоду: з 01 січня по 08 січня кожного парного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір`ю батькові;

зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передавати сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові ОСОБА_1 у перший день періоду: з 25 грудня кожного парного року по 01 січня кожного непарного року, без присутності інших осіб за адресою проживання батька шляхом передавання дитини матір`ю батькові;

зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити графік здійснення права на контакт/побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до графіку здійснення контакту засобами зв`язку, а саме щодня з 19.00 до 20.00 шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram або Viber з номеру батька ОСОБА_1 на номер дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в групі месенджера Telegram або Viber.

3.Встановити наступний спосіб та порядок виконання графіку побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , а саме: дитина передається матір`ю ОСОБА_2 батькові ОСОБА_1 за місцем проживання батька для наступного здійснення побачень з батьком без присутності матері.

4.Встановити наступний спосіб та порядок виконання графіку здійснення контакту батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 засобами зв`язку, а саме:

ОСОБА_2 протягом 7 днів після набрання законної сили судовим рішенням надає дитині ОСОБА_5 смартфон із сім-картою; вносить (записує) до контактів смартфону дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 контактний номер батька ОСОБА_1 НОМЕР_1 та протягом періоду дії судового рішення забезпечує, щоб вказаний номер не був заблокований (внесений до чорного списку);

повідомляє батькові ОСОБА_1 номер сім-карти дитини ОСОБА_5 ;

контролює, щоб смартфон дитини був в мережі кожного дня та не був заблокований;

щодня о 19.00 відповідає на виклик ОСОБА_1 , під час встановленого між номером батька НОМЕР_1 та номером дитини зв`язку передає телефон дитині ОСОБА_5 та забезпечує розмову батька та дитини протягом 60 хвилин.

Позов обґрунтований тим, що з 27 лютого 2018 року до 12 жовтня 2022 року позивач з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . Протягом перебування у шлюбі позивач активно брав участь у вихованні сина, дбав про його матеріальні та духовні інтереси.

У травні 2023 року під час спільного відпочинку із сином, позивач підтримав прохання сина проживати разом з ним, оскільки дитина скаржилася на те, що матір жорстоко із ним поводиться та вчиняє по відношенні до нього психологічне і фізичне насилля.

До 15 травня 2024 року малолітній син ОСОБА_5 проживав разом із позивачем у місті Києві. Однак відповідачка всупереч постанові Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року про заборону місця проживання дитини викрала дитину з дитячого садочка і вивезла за межі України та почала систематично перешкоджати спілкуванню батька з дитиною.

Позивач вказує про те, що своїми діями відповідач ОСОБА_2 порушує його право та права дитини на спілкування, чим завдає шкоди психічному здоров`ю дитини. На його численні звернення, відповідачка продовжує зловживати його правами , вчиняє протиправні дії, спрямовані на погіршення психоемоційного зв`язку та повне відчуження дитини від батька. Після викрадення дитини 15 травня 2024 року, коли ОСОБА_2 вивезла сина з дитячого садка у місті Києві, вона почала приховувати його місцезнаходження.

Позивач неодноразово намагався з`ясувати місце перебування сина для відновлення регулярного спілкування, однак всі його спроби виявилися марними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці 09 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 наступний графік побачень з дитиною:

у першу і третю суботу та другу і четверту неділю місяця з 16:00 години до 20:00 години за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини.

у день народження дитини протягом двох годин за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини.

Порядок виконання вищевизначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочено на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.

На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов`язано матір дитини ОСОБА_2 організувати щоденне спілкування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 з 18:00 години до 19:00 години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber.

Рішення суду мотивоване тим, що у сторін склалися вкрай ворожі відносини. В зв`язку з абсолютним небажанням батьків винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку, виникає необхідність втручання держави шляхом вирішення спору щодо участі у вихованні дитини задля забезпечення якнайкращих її інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи позивач, наразі, позбавлений можливості регулярно спілкуватися з сином, в зв`язку з проживанням дитини разом із матір`ю за кордоном.

Відтак необхідним і справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування позивача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_5 .

При цьому суд врахував, що позивач ОСОБА_1 порушив встановлений органом опіки і піклування графік побачень з дитиною, самовільно вивіз дитину без погодження матері до іншого міста та вважав, що зустрічі батька з дитиною обов`язково повинні відбуватися в присутності матері за місцем проживання дитини. Суд також врахував на доводи сторін про те, що побачення дитини з батьком мають узгоджуватися з режимом дня дитини з врахуванням навчання, сну, відпочинку, та не повинні перешкоджати робочим графікам матері.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року в мотивувальній частині «що позивач ОСОБА_1 порушив встановлений органом опіки і піклування графік побачень з дитиною, самовільно вивіз дитину без погодження матері до іншого міста» та в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 та його сина на повагу до сімейного життя та їхнє право на контакт в розумінні Конвенції про контакт з дітьми.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про контакт з дітьми дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним; такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини і якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Зауважує, що для цілей цієї Конвенції «контакт» означає: перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з особою, яку зазначено в статті 4 або 5 і з якою вона зазвичай не проживає, чи зустріч з такою особою; будь-яку форму спілкування між дитиною й такою особою; надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 був вправі розраховувати на те, що суд як «агент держави», на якого покладена відповідальність за захист прав і свобод, визначених цією Конвенцією та протоколами до неї, захистить немайнові права батька та дитини, що забезпечить сину любов і турботу обох батьків.

Право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення у справі «К. і Т. проти Фінляндії» [ВП] (K.and T. v. Finland) [GC], заява № 25702/94, пункт 151, ЄСПЛ 2001-VII).

Стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (див. рішення у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» (Kacper Nowakowski v. Poland), заява № 32407/13, пункт 74, від 10 січня 2017 року, з подальшими посиланнями).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 .

В апеляційні скарзі ОСОБА_2 просить рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року змінити, визначивши ОСОБА_1 наступний графік побачень з дитиною: у першу і третю суботу та другу і четверту неділю місяця з 16:00 години до 20:00 години за місцем проживання дитини в присутності матері дитини, з урахуванням бажання та розпорядку дня дитини Порядок виконання визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування у цей період за кордоном.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року виключити;

Абзац шостий резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року викласти в наступній редакції: «На час воєнного стану в Україні та перебування дитини за кордоном, зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організувати щоденне спілкування дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 кожного понеділка, середи та п`ятниці з 18:00 годин до 19:00 годин години шляхом встановлення відеозв`язку засобами Telegram, Viber, з урахуванням бажання та розпорядку дня дитини».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції частково ухвалено з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права.

Вказувала на те, що оскільки обов`язок організовувати спілкування позивача із сином покладено саме на неї, зважаючи на її можливу зайнятість за місцем роботи, підлягають зменшенню відповідні години спілкування.

Вважала, що щоденне спілкування позивача із сином може призвести до порушення розпорядку дня дитини.

Також категорично заперечувала проти надання ОСОБА_1 графіку побачень із сином у день його народження протягом двох годин, оскільки такі побачення можуть суперечити інтересам дитини.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 лютого 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12 жовтня 2022 року рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони спору є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с.14).

Як встановлено судами між сторонами наявний спір у справі №727/5956/23 про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 червня 2023 року відкрито провадження у справі №727/5956/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у вказаній справі заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково:

зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у необмеженому спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою засобів зв`язку, із урахуванням режиму сну дитини, шляхом надання батьком дитині доступу до мобільного телефону;

зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити побачення та спілкування малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_2 , шляхом періодичних побачень в присутності батька за місцем проживання дитини кожної суботи з 16:00 години до 19:00 години.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, як особисто так й із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якого є разом з його батьком ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення у справі №727/5956/23.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 березня 2024 року у позові ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 березня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 серпня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2024 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами у справі №727/5956/23 встановлено наступні обставини, які мають значення для вирішення цього спору:

рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №25/2 від 24 січня 2023 року визначено участь у вихованні дитини та встановлено порядок побачень ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця з 12:00 години до 20:00 години без присутності матері. У будні та святкові дні за домовленістю між батьками;

після визначення участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після 20:00 години, ОСОБА_1 не повернув сина матері, на телефонні дзвінки не відповідав, про місцезнаходження дитини не повідомляв;

09 червня 2023 року за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, які свідчать про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 , після визначеного рішенням Чернівецької міської ради часу побачення з дитиною, не повернув матері малолітнього сина ОСОБА_5 та про місцеперебування останнього не повідомляє;

за період з травня 2023 року по лютий 2024 року ОСОБА_2 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявою про невиконання ОСОБА_1 судового рішення щодо графіку спілкування з дитиною ОСОБА_5 ;

з Акту обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 від 09 жовтня 2023 року, складеного комісією у складі уповноважених службовців Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , 1990 року народження, та ОСОБА_5 , 2018 року народження. Квартира орендується батьком відповідно до договору оренди від 01 липня 2023 року. Умови проживання задовільні. У квартирі наявні необхідні меблі, побутова техніка. Для дитини наявний диван для відпочинку, одяг, продукти харчування. Зі слів ОСОБА_1 , дитина відвідує приватний дошкільний заклад. З 21 травня 2023 року дитина проживає з батьком;

згідно з довідкою дитячого закладу «DINO» Святошинського району міста Києва від 06 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує старшу групу даного дитячого закладу. Дитину приводить та забирає тато ОСОБА_1 . Він цікавиться життям дитини в садочку та приймає активну участь у заходах, які проводяться в закладі. ОСОБА_5 завжди охайний, товариський, соціально адаптований у дитячому колективі.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway»).

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У абзацах першому, другому статті 15 Закону № 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто у дитини є право, а не обов`язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим з батьків, який проживає окремо.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (абзаци третій, четвертий статті 15 Закону № 2402-III).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі №357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати всю сукупність обставин конкретної справи.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Надаючи правову оцінку визначеним позивачем у позовній заяві способам участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів виходить із наступного.

ОСОБА_1 пред`являючи позов наполягав на наступному графіку побачень із сином на території України, в місті Києві, безперервно у період кожного першого, третього та п`ятого тижня місяця, починаючи з 18:00 години неділі, що передує понеділку початку тижня, по 18:00 годину неділі, без присутності інших осіб, колегія зазначає наступне.

Як зазначалось вище відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на важливості правильного розмежування між визначенням місця проживання дитини та способами участі одного з батьків у її вихованні. Визначення місця проживання дитини у межах позову про встановлення способів участі у вихованні є неприпустимим та суперечить нормам сімейного законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що ця вимога зводиться до фактичного визначення місця проживання дитини з батьком протягом значної частини часу, та виходить за межі предмета спору про визначення способів участі у вихованні дитини, що суперечить положенням статтею 159 СК України, а тому задоволенню не підлягає.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19.

Також як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 останній просив встановити графік побачень із сином з можливістю виїзду за межі України.

У цій частині колегія суддів звертає увагу на положення частини п`ятої статті 157 СК України згідно з якими той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Отже закон визначає певний порядок (алгоритм) дій того із батьків, хто проживає окремо від дитини і бажає здійснити виїзд із дитиною за межі України, та умови, за яких такий виїзд може відбутися (належне виконання батьківських обов`язків, відсутність заборгованості зі сплати аліментів тощо).

А тому заявник не позбавлений можливості ініціювати вирішення цього питання (надання дозволу на виїзд батька з сином за межі України без згоди матері) і до досягнення дитиною 14 років, при дотримання порядку та умов визначених частиною п`ятою статті 157 СК України і встановлення, що такий виїзд буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 червня 2025 року у справі №518/1121/21 (провадження №61-17274св24).

Також в частині вимог позивача про зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати графік здійснення права на контакт/встановлення побачень батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 та зобов`язання не чинити перешкоди у цьому, колегія суддів звертається до правової позиції сформульованої Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження №61-17035сво23), і відповідно до якої позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права.

Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України.

У справі, що переглядається, позивач звернувся із позовом про визначення способів участі у спілкуванні та вихованні сина, а тому питання усунення перешкод не є предметом судового розгляду, проте може мати місце в подальшому.

Також колегія суддів вважає, що покладення на ОСОБА_2 обов`язків із забезпечення участі позивача у спілкуванні та вихованні сина не передбачено законом та не відповідає засадам справедливості та розумності, закріпленим у частині дев`ятій статті 7 СК України.

Суд першої інстанції вирішуючи спір у справі та визначаючи способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 вважав, що побачення позивача із сином у першу і третю суботу та другу і четверту неділю місяця з 16:00 години до 20:00 години за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини, а також у день народження дитини протягом 2 годин за місцем проживання дитини, в присутності матері дитини, відповідає найкращим інтересам дитини та враховує інтереси позивача.

Колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява №35481/20 «Терещенко проти України»), в якому Суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для виправдання встановлення обмежень на періодичність побачень заявника з його донькою. Отже, не було встановлено, що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини, а інтерес заявника у частіших побаченнях зі своєю дитиною не був належним чином врахований.

За визначеного судом графіку побачень позивача із сином безпосереднє спілкування між ними становитиме всього чотири години на тиждень та додатково дві години на рік у день народження дитини при цьому у присутності відповідачки.

З огляду на заявлені ОСОБА_1 вимоги, які направлені на систематичне вільне спілкування з сином та участь у його вихованні, очевидно, що такий графік не в змозі забезпечити таку участь, і фактично позбавляє його прав в спілкуванні та вихованні малолітнього сина, а також може позбавити дитину родинних зв`язків з батьком, його любові та турботи.

Єдиним аргументом на підставі якого суд прийшов до такого висновку слугувало те, що позивач порушив встановленийорганом опікиі піклуванняграфік побаченьз дитиною,самовільно вивіздитину безпогодження матерідо іншогоміста.

Колегія суддів надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам на предмет наявності підстав для обмеження ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина виходить із наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

За обставин цієї справи після розірвання шлюбу між сторонами у жовтні 2022 року їх спільній син залишився проживати із матір`ю, а батькові згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №25/2 від 24 січня 2023 року встановлено способи участі у спілкуванні та вихованні дитини.

В подальшому 21 травня 2023 року ОСОБА_1 здійснено дії щодо зміни місця проживання сина, а 15 травня 2024 року ОСОБА_2 виїхала із сином за кордон України.

За вказаних обставин зміна місця проживання малолітнього ОСОБА_5 його батьками обумовлена наявністю спору між ними щодо цього питання, а також неможливістю дійти згоди у питанні виховання дитини.

Разом з цим як встановлено судами рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 березня 2024 року, яке набрало законної сили 19 серпня 2024 року, визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Вказані конституційні засади знайшли своє відображення також в положеннях ЦПК України (пункт 7 частини третьої статті 2) та Законі України «Про виконавче провадження» (пункт 2 частини першої статті 2).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, з набранням законної сили судовим рішенням у справі №727/5956/23, яким визначено місце проживання дитини із ОСОБА_2 , ці правовідносини набули охоронного характеру і їм надано захист судовим рішенням.

А тому не має підстав вважати, що рішення у справі №727/5956/23 не буде виконуватися ОСОБА_1 , і останнім вчинятимуться незаконні дії щодо зміни місця проживання спільного із ОСОБА_2 сина всупереч судовому рішенню.

Більше того вирішення спору у цій справі покликане запобігти таким діям, оскільки в результаті встановлення справедливих та достатніх способів участі батька у спілкуванні та вихованні його сина, забезпечення його прав як батька, їх необхідність відпаде.

Колегія суддів при вирішення цього спору бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків та особисту прихильність дитини до кожного з них.

Так, незважаючи на взаємне звинувачення сторін у неналежному виконанні батьківських обов`язків щодо їх спільного сина матеріали справи не містять належних та допустимих доказів стосовно того, що активна роль позивача у житті сина має негативний вплив на нормальний розвиток дитини і така участь не відповідає його інтересам, зокрема зважаючи на тривалий період проживання ОСОБА_5 із батьком.

Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, в тому числі матері, обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Відповідачка не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я сина.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22 (провадження № 61-4664св24) дійшов висновку, що установлення обмеження батькові та дитині у безперешкодному спілкуванні та налагодженні психоемоційного контакту між ними шляхом проведення зустрічей виключно у присутності матері чи представників органу опіки та піклування повинно ґрунтуватися на беззаперечних доказах можливого негативного впливу батька на виховання дитини, формування її як особистості, на її безпеку та повноцінний розвиток. Мотиви такого обмеження не можуть базуватися лише на бажанні матері, виходячи з конфліктних ситуацій та неприязних стосунків між дорослими.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав за можливе встановити порядок спілкування батька з дитиною лише за участі матері.

Оскільки як установлено, позивач піклується про сина, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується та має належні житлові умови. Обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином апеляційним судом не встановлено.

Окрім цього суд першої інстанції встановивши, що у сторін склалися неприязні відносини, не врахував можливості негативного впливу на дитину у разі спільних зустрічей батьків із сином та виникнення різного роду конфліктних ситуацій.

Верховний Суд в постанові від 09 квітня 2025 року у справі №753/11897/23 виснував, що під час вирішення спору щодо поділу батьківського часу та способів участі кожного із них у вихованні дитини, суд, виходячи з найвищих інтересів дитини, справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами кожного з батьків та інтересів громадянського суспільства, враховуючи обставини конкретної справи, уповноважений застосувати найкращий для дитини варіант поділу батьківського часу або контакту, а тому застосування судом відповідних способів участі батька у вихованні дітей, зокрема їх корегування, з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів батьків та дітей, врахування громадських інтересів, не є виходом за межі позовних вимог чи вимог апеляційних скарг, а є застосуванням принципу найкращих інтересів дитини.

Апеляційний суд враховуючи: 1)якнайкращі інтереси дитини; 2)принцип рівності прав батьків у вихованні дитини; 3) конкретні обставини цієї справи у частині проживання дитини за кордоном України, приходить до висновку про необхідність встановлення диференційованого підходу до встановлення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 .

Зокрема за будь-яких обставин доцільним є встановлення вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 із сином засобами телефонного зв`язку, в тому числі відеозв`язку.

При цьому обмеження такого спілкування певними часовими інтервалами або ж конкретними годинами не відповідає інтересам дитини, оскільки не враховує її графіку та власне бажання дитини щодо цього.

В свою чергу під час перебування дитини на території України, колегія суддів вважає за необхідне встановити наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 із сином:

у кожну середу з 17:00 години до 20:00 години, першу суботу та третю неділю місяця з 13:00 години до 17:00 години за місцем проживання дитини з можливістю відвідування різноманітних закладів дозвілля, без присутності матері дитини;

у другу суботу і неділю, четверту суботу і неділю місяця з 15:00 години суботи до 15:00 години неділі за місцем проживання батька без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

під час літніх канікул з 01 по 15 липня та з 01 по 15 серпня за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

перших три дні осінніх, зимових та весняних канікул за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

вільного відвідування батьком дитячих, освітніх та розважальних заходів за участю ОСОБА_5 за місцем проживання дитини;

у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 3 годин за місцем проживання дитини у визначений за погодженням між батьками час без присутності матері дитини.

Окрім цього додатково необхідно передбачити також право батька на зустріч із дитиною у разі його перебування за кордоном України у місці проживання дитини кожного вівторка, четверга та суботи тривалістю не менше однієї години та не більше трьох годин (з урахуванням розпорядку дня дитини та її бажання) без присутності матері.

На переконання колегії суддів визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 05 червня 2025 року у справі №523/9237/22 (провадження № 61-1920св25), від 20 травня 2025 року у справі №523/16204/23 (провадження №61-3696св25).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції від 09липня 2025року частково ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину відповідно до змісту цієї постанови.

Також слід змінити резолютивну частину рішення, виклавши її в наступній редакції:

«Визначити способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

1)вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 в телефонному режимі, в тому числі засобами відеов`язку, які доступні для користування дитині та/або його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням розпорядку дня дитини та її зайнятості (навчання в закладах освіти (дошкільної освіти), відвідування гуртків секцій тощо), стану здоров`я та бажання дитини щодо часу спілкування, незалежно від місцезнаходження дитини;

2)у разі перебування ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання дитини за кордоном України встановити наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 :

кожного вівторка, четверга та суботи тривалістю не менше однієї години та не більше трьох годин (з урахуванням розпорядку дня дитини та її бажання) в місці проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності матері.

За бажанням сина та за домовленістю між його батьками може бути погоджено додатковий час та порядок побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ;

3)під час перебування дитини ОСОБА_5 на території України встановити наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 :

у кожну середу з 17:00 години до 20:00 години, першу суботу та третю неділю місяця з 13:00 години до 17:00 години за місцем проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності матері дитини;

у другу суботу і неділю, четверту суботу і неділю місяця з 15:00 години суботи до 15:00 години неділі за місцем проживання батька без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

під час літніх канікул з 01 по 15 липня та з 01 по 15 серпня за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

перших три дні осінніх, зимових та весняних канікул за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

вільного відвідування батьком дитячих, освітніх та розважальних заходів за участю ОСОБА_5 за місцем проживання дитини;

у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 3 годин за місцем проживання дитини у визначений за погодженням між батьками час без присутності матері дитини».

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір за подання в електронній формі позовної заяви у сумі 968 гривень 96 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 05 грудня 2025 року (а.с.32).

За подання в електронній формі апеляційної скарги ОСОБА_1 у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 1453 гривні 44 копійки, що підтверджується платіжною інструкцією від 25 серпня 2025 року.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 1816 гривень 80 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 22 серпня 2025 року.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково, проте вимогу пропорційності розподілу судових витрат у цій справі точно визначити неможливо.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Вказаний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21 від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21.

З урахуванням викладеного з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно дозадоволених позовнихвимог у результаті взаємозаліку понесених сторонами судових витрат підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 402 гривні 80 копійок (968,96 х 50% + 1453,44) х 50% 1816,80 х 50%).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року відповідно до змісту цієї постанови.

Змінити резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 09 липня 2025 року, виклавши її в наступній редакції:

«Визначити способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

1)вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 в телефонному режимі, в тому числі засобами відеов`язку, які доступні для користування дитині та/або його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням розпорядку дня дитини та її зайнятості (навчання в закладах освіти (дошкільної освіти), відвідування гуртків секцій тощо), стану здоров`я та бажання дитини щодо часу спілкування, незалежно від місцезнаходження дитини;

2)у разі перебування ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання дитини за кордоном України встановити наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 :

кожного вівторка, четверга та суботи тривалістю не менше однієї години та не більше трьох годин (з урахуванням розпорядку дня дитини та її бажання) в місці проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності матері.

За бажанням сина та за домовленістю між його батьками може бути погоджено додатковий час та порядок побачень ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ;

3)під час перебування дитини ОСОБА_5 на території України встановити наступний графік зустрічей (побачень) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 :

у кожну середу з 17:00 години до 20:00 години, першу суботу та третю неділю місяця з 13:00 години до 17:00 години за місцем проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності матері дитини;

у другу суботу і неділю, четверту суботу і неділю місяця з 15:00 години суботи до 15:00 години неділі за місцем проживання батька без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

під час літніх канікул з 01 по 15 липня та з 01 по 15 серпня за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

перших три дні осінніх, зимових та весняних канікул за місцем проживання батька або визначеного батьком місця на території України, без присутності матері дитини з обов`язковим повернення дитини батьком до місця її проживання;

вільного відвідування батьком дитячих, освітніх та розважальних заходів за участю ОСОБА_5 за місцем проживання дитини;

у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 3 годин за місцем проживання дитини у визначений за погодженням між батьками час без присутності матері дитини».

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 402 (чотириста дві гривні) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повна постанова складена 16 жовтня 2025 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ПЕРЕПЕЛюк