Постанова від 09.10.2025 по справі 161/2639/24

Справа № 161/2639/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/1149/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача Шляхтур Н. В.,

представників відповідачів Каліщука В. П., Плигань І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», треті особи- Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області, про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни. Відповідачі - Акціонерне товариство (далі АТ) «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснюють йому нарахування заборгованості за транспортування та споживання природного газу без врахування факту надання пільг як особі з інвалідністю ІІ групи.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність АТ «Волиньгаз» та ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо нарахування заборгованості за транспортування та споживання природного газу без урахування факту надання йому пільг як особі з інвалідністю ІІ групи, а також просив зобов`язати АТ «Волиньгаз» скасувати заборгованість за 2022 та 2023 рік за транспортування природного газу в сумі 2 036,32 грн, зобов`язати ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» скасувати заборгованість за 2022 та 2023 рік за споживання природного газу в розмірі 5 215,51 грн та стягнути з відповідачів у його користь судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2025 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному об`ємі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що, на її думку, рішення суду ухвалено з дотриманням вимог закону, а тому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації та представник третьої особи Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області подали апеляційному суду заяви, в яких просили провести розгляд справи без участі їх представників.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з?явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки відповідачами жодних прав позивача порушено не було.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни (т. 1, а. с. 12). Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10).

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» надавало послуги з розподілу природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 .

ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надавало послуги з постачання природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 .

Правовідносини між оператором газорозподільної системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» та споживачами, які користуються послугами з розподілу природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494.

АТ «Волиньгаз» до 01 грудня 2023 року являлось Оператором ГРМ, тобто юридичною особою, яка здійснювала надання послуг з розподілу природного газу на території Волинської області. АТ «Волиньгаз» не проводить жодних розрахунків пільговикам, не розглядає жодних документів осіб, які мають право на пільги, не приймає рішень з цього приводу та не контролює фактичного надання чи ненадання пільг споживачу послуг з розподілу природного газу.

Нарахування вартості такої послуги з розподілу природного газу здійснювалось АТ «Волиньгаз» щомісячно відповідно до Кодексу ГРМ та умов укладеного із позивачем договору розподілу природного газу на умовах типового договору, затвердженого НКРЕКП.

У позивача утворилась заборгованість за надання послуги з розподілу природного газу в розмірі 2036,42 грн за листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року, травень-червень 2022 року, лютий, квітень 2023 року, що підтверджується витягом з особового рахунку НОМЕР_1 фактично використаних об`ємів природного газу та взаєморозрахунків за послугу розподілу (т. 1, а. с. 87).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 22 липня 2020 року № 917-р ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» було обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2426 (далі Правила, Правила постачання) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розподілу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі Типовий договір), який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2022 року за № 637/37973 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» (далі Наказ від 08 червня 2022 року № 198) на виконання рішення кризового комітету, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 26 лютого 2022 року № 87 «Про введення кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації» та протоколу засідання Кризового комітету від 03 червня 2022 року № 1; відповідно до національного плану дій, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 листопада 2015 року № 687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2015 року за № 1458/27903; згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про ринок природного газу»; з урахуванням листа НКРЕКП від 03 червня 2022 року № 4521/16/7-22, було наказано ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах типового договору та базової річної пропозиції:

з 01 травня 2022 року побутовим споживачам, яких на день набрання чинності цим наказом внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи;

з дня початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» побутовим споживачам, яких після набрання чинності цим наказом буде внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.

ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об`єкт позивача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4 розділу VI типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ).

Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єму побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.

Крім того, автоматизований облік обсягів спожитого побутовим споживачем природного газу забезпечується не тільки споживачем та оператором ГРМ, а і оператором ГТС.

З травня 2022 року споживач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) з ЕІС-кодом 56XM05A77243576Y, о/р № НОМЕР_2 знаходиться в реєстрі постачальника ТзОВ «ГК «Нафтогаз України».

Згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надавався оператором газорозподільної мережі через інформаційну платформу Оператора газотранспортної системи по особовому рахунку № НОМЕР_2 (EIC-код 56XM05A77243576Y), ОСОБА_1 здійснено споживання природного газу в об`ємі (обсязі) 3218,01 куб. м. на загальну суму 25 605,33 грн. При цьому згідно з розрахунком відповідача ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 5 187,61 грн залишилась несплаченою ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 51).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії» користується пільгами, в тому числі 100 % знижкою плати за користування житлом в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метра загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю) та комунальними послугами (газом) для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, зокрема для користування послугами з постачання та розподілу природного газу.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 17квітня 2019року №373(зізмінами)затверджено Порядокнадання пільгна оплатужитлово-комунальнихпослуг угрошовій формі.Розрахунок розмірупільг здійснюєтьсяструктурними підрозділамиз питаньсоціального захистунаселення відповіднодо інформаціїподаної виконавцямикомунальних послугпро тарифина житлово-комунальніпослуги.Пільги наоплату житлово-комунальнихпослуг надаютьсяу грошовійбезготівковій абоготівковій формідо грудня2022року включно. Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 7 Порядку пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов`язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг з урахуванням суми пільги, виплаченої таким пільговикам готівкою.

В листі Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації від 10 серпня 2022 року за вихідним № М-281 А зазначено, що розмір пільг з розподілу природного газу нараховується на: плиту та газовий водонагрівач на позивача та сім`ю щомісячно на норму 21 м3 (дві особи) в сумі 39,56 грн, на опалення в опалювальний період на норму 224 м3 в сумі 422,15 грн (т. 1, а. с. 20 зворот, 21).

В листі Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації від 04 вересня 2023 року за вихідним № М-508/1 зазначено, що ОСОБА_1 за період з травня 2022 року по грудень 2022 року за розподіл природного газу та газопостачання нарахована сума складала 10368,49 грн, сума нарахованих пільг згідно соціальних нормативів складала 7087,27 грн. З`ясовано, що сума фактично спожитих послуг перевищує суму нарахованих пільг, у зв`язку з чим у позивача виникла заборгованість. Також зазначено, що у випадку, якщо сума фактично спожитих послуг перевищує суму нарахованих пільг, тоді пільговик повинен самостійно сплачувати різницю (т. 1, а . с. 22 зворот, 23).

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що відповідачі безпідставно нарахували йому заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу та з постачання природного газу, оскільки у нього є право на пільги.

Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що АТ «ОГС «Волиньгаз» та ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснюють нарахування ОСОБА_1 вартості наданих ними послуг відповідно до обсягів фактично спожитих позивачем послуг.

При цьому розрахунок розміру пільг здійснюється саме Управлінням соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області та Департаментом соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації.

Місцевим судом правильно зазначено, що у випадку, якщо вартість фактично спожитих ОСОБА_1 послуг перевищує суму нарахованих йому пільг, позивач має беззаперечний обов`язок щодо оплати вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг в частині перевищення суми наданих пільг. При цьому наявність100 % знижки оплати за користування комунальними послугами, у тому числі послугами з постачання та розподілу природного газу, не означає повного звільнення ОСОБА_5 від оплати за надані комунальні послуги.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачами АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» та ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» права позивача порушені не було.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від30липня 2025року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді