Ухвала від 17.10.2025 по справі 930/2476/25

Справа № 930/2476/25

Провадження №2-з/930/7/25

УХ ВА ЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2025 року м. Немирів

Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Богоніс Н.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позову, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2025 року в суд надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно якої вона просить забезпечити позов про усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та відшкодування збитків, шляхом:

накладення арешту на урожай сільськогосподарської культури соняшника 2025 року урожаю, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фермерському господарству «ЕКОПРОДУКТ АГРО» (ЄДРПОУ 45203948) та знаходиться на земельній ділянці загальною площею 50 га, яка обробляється ОСОБА_2 та фермерським господарством «ЕКОПРОДУКТ АГРО» з кадастровим номером 0523055600:01:001:0094 без обмеження ОСОБА_3 збирати такий врожай;

визначити ОСОБА_1 особою, відповідальною за збір та зберігання дозрілого урожаю, на який накладено арешт.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що її чоловік ОСОБА_4 у 1993 році отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 0523055600:01:001:0094. Після смерті чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона та їх спільний син прийняли спадщину. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 930/509/24 від 18.03.2024, яке постановою Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 залишено в силі в частині позовної вимоги, якою встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею виданий 31.03.1993 Ситковецькою селищною радою на ім`я ОСОБА_5 , є правовстановлюючим документом ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки заявниця постійно проживала із спадкодавцем, вважає себе такою, що прийняла спадщину. Також ОСОБА_1 зазнає, що оформлення права на вказану земельну ділянку ускладнюється через те, що Райгородською сільською радою не приймається рішення про продаж цієї земельної ділянки. ОСОБА_1 вказує, що починаючи з 2021 року вказану земельну ділянку обробляє ОСОБА_2 та фермерське господарство «ЕКОПРОДУКТ АГРО» та збирає з неї урожай без її дозволу. Враховуючи вказане, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки та відшкодування збитків на попередньо визначену суму 1500000 грн. Оскільки заявниці є побоювання щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, в частині стягнення збитків, вона звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Така заява відповідно до п. 1 ч. 1 ст.152, ч. 1 ст.153 ЦПК Україниподається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо, та розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Таким чином, у даній справі розгляд заяви про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви, відповідає вимогамЦПК України.

Підстави для повернення заяви про забезпечення позову згідно ч. 10ст. 153 ЦПК Українивідсутні.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.10.2025, земельна ділянка із кадастровим номер 0523055600:01:001:0094 , площею 50 га, що розташована в смт. Ситківці Немирівського району Вінницької області, на належить на праві власності Райгородської сільської ради, перебуває у постійному користуванні ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого 31.03.1993 Ситковецькою селищною радою Немирівського району Вінницької області.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 30.12.2019 земельна ділянка із кадастровим номер 0523055600:01:001:0094, площею 50 га, що розташована в смт. Ситківці Немирівського району Вінницької області, на належить на праві власності Ситковецькій селищній раді, перебуває у постійному користуванні ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого 31.03.1993 Ситковецькою селищною радою Немирівського району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, такий акт виданий ОСОБА_5 Ситковецькою селищною радою народних депутатів Немирівського району Вінницької області у тому, що землекористувачу надається у постіне користування 50,33 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства - 50,00 га, особистого підсобного господарства - 0,33 га, відповідно до рішення 13 сесії 21 скликання Ситковецької Ради народних депутатів від 04.03.1993 №13. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №49.

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки № 314/02-14 від 15.04.2025 та свідоцтва про право на спадщину від 20.11.2021 виданих державним нотаріусом Л.П. Кнап, Хлєвна Н.П. та Хлєвний В.В. є спадкоємцями, які прийняли спадщину за законом на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ), належне померлому ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 18.03.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доРайгородської сільськоїради провстановлення фактуналежності особіправовстановлюючого документута визнанняправа наземельну ділянкув порядкуспадкування,-задоволено. Встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею виданий 31 березня 1993 року Ситковецькою селищною радою на ім`я ОСОБА_5 , є правовстановлюючим документом ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право постійного користування 1/2 часткою землі, загальна площа якої 50,00 га, кадастровий номер 0523055600:01:001:0094, що належала померлому на підставі Державного Акта на право постійного користування землею від 31.03.1993року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 49.Визнано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ,в порядкуспадкування зазаконом післясмерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право постійного користування 1/2 часткою землі, загальна площа якої 50,00 га, кадастровий номер 0523055600:01:001:0094, що належала померлому на підставі Державного Акта на право постійного користування землею від 31.03.1993року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 49.

Відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 12.06.2024 апеляційну скаргу керівника Немирівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Райгородської сільської ради Вінницької області, задоволено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18 березня 2024 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування 1/2 часткою землі, загальна площа якої 50,00 га, кадастровий номер 0523055600:01:001:0094, що належала померлому на підставі Державного Акта на право постійного користування землею від 31.03.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 49, та визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування 1/2 часткою землі, загальна площа якої 50,00 га, кадастровий номер 0523055600:01:001:0094, що належала померлому на підставі Державного Акта на право постійного користування землею від 31.03.1993року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 49.

Види забезпечення позову визначено ч. 1ст. 150 ЦПК України. Зокрема, згідно п. ч. 1ст. 150 ЦПК України, про який йдеться у заяві про забезпечення позову, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття,навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, судом враховується чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивачка не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом, без нових звернень до суду.

Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом. Так, відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків забороною вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Судом перевірено аргументованість вимог про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що звернення позивачки до суду із даною заявою та намір в подальшому звертатися із позовом, вказують на те, що між сторонами дійсно виник спір.

При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з`ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити тощо.

Однак суд вважає, що захід забезпечення позову у виді накладення арешту на урожай сільськогосподарської культури соняшника не відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності та не забезпечить збалансованості інтересів сторін судового процесу.

Так, вирішучи питання можливості накладення арешту на урожай соняшника, суд враховує, що заявницею не надано належних та допустимих доказів того, що майно (урожай) належить ОСОБА_2 та фермерському господарству «ЕКОПРОДУКТ АГРО». Також заявницею не вказана оціночна вартість цього майна що, унеможливлює встановлення співмірності заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову.

Крім цього, заявницею не надано жодної інформації про ОСОБА_2 та фермерське господарство «ЕКОПРОДУКТ АГРО» для встановлення судом ризиків невиконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Так, обмеження господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвезти до незворотних наслідків.

Крім цього, суд враховує особливості майна (урожаю), процедура збору, обробки, зберігання якого, вимагає наявності спеціальної техніки, кваліфікованих працівників, приміщень. Заявниця звертаючись до суду із клопотання про арешт цього майна, з визначенням її відповідальною особою за збір та зберігання урожаю, не довела суду про наявність у неї відповідних засобів та знань.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обраний вид заходів забезпечення позову не є адекватними та співмірним предмету позову та не забезпечить збалансованості інтересів сторін судового процесу, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 7, 11ст. 153 ЦПК Українипро забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.149-154,157,258-261,353,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 ( Адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: