Рішення від 16.10.2025 по справі 640/11649/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 р. № 640/11649/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОбслуговуючого кооперативу "Тетерів-2008", вул. Бастіонна, 15,м. Київ,01104,

до відповідачаДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, 32,м. Київ,01001,

треті особиМіністерство культури та інформаційної політики України, вул. М. Грушевського, 12/2,Київ,01008, вул. Франка Івана, 19,м. Київ,01054

провизнання протиправними та скасування рішень в частинах,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Обслуговуючий кооператив «Тетерів-2008» (далі по тексту Позивач) з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту Відповідач), за участі третьої особи - Міністерство культури та інформаційної політики України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво зблокованого житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2020 № 1200, де зазначено: «ділянка проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони, історичного ареалу (згідно генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804);

- визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво зблокованого житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2020 № 1200, де зазначено: «ділянка проектування знаходиться в зоні охоронюваного ландшафту (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 т, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.12.2007 № 1714.... Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», постанови Кабінету міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць» та розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві». У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;

- визнати протиправним та скасувати в частині абзац 4 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво зблокованого житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2020 № 1200, де зазначено: «проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог Законів України, серед іншого «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини»;

- визнати протиправним та скасувати в частині абзац 4 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво зблокованого житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2020 № 1200, де зазначено: «проектні рішення рекомендовано подати на розгляд архітектурно-містобудівної ради»

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у Містобудівних умовах та обмеженнях №1200 від 22.10.2020 р. неправомірно встановив планувальні обмеження будівництва об`єкта та вимоги щодо розроблення історико-містобудівного обґрунтування, погодження проектної документації та отримання дозволу на виконання робіт, пов`язані з розташуванням ділянки забудови в межах центрального історичного ареалу та зони регулювання забудови.

На переконання Позивача, окремі положення Містобудівних умов та обмежень в частині, пов`язані з розташуванням ділянки забудови в межах центрального історичного ареалу та зони регулювання забудови, підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки такі положення не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, а також покладають на Позивача, як Замовника будівництва, не передбачені законодавством обов`язки. Позивач звертає увагу, що відсутні підстави стверджувати, що об`єкт будівництва «Будівництво зблокованого житлового будинку за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а» знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.

Позивач зазначає, що дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики України, для проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах, видається виключно виконавцю робіт - фізичній особі, а не юридичній особі - замовнику будівництва, з урахуванням чого Позивач, як замовник будівництва об`єкта не є особою, яка повинна одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на земельних ділянках.

На думку Позивача, вимоги Містобудівних умов та обмежень №1200 від 22.10.2020 р. щодо необхідності погодження /затвердження проекту будівництва уповноваженим органом культурної спадщини та необхідності подання проектної документації на розгляд архітектурно-містобудівної ради є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.07.2021 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність позовних вимог та звернув увагу на те, що Департамент у Містобудівних умовах та обмеженнях визначив, що ділянка проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони, історичного ареалу згідно генерального плану міста Києва. Статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Відповідач також звертає увагу, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, в таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

13.12.2022 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 р. вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022 р.

09.04.2025 р. на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали даної адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лісовській Н.В.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/11649/21.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2020 р. №1200 затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (реєстраційний номер ЄДЄССБ №MUO1:6149-5077-4282-8418, реєстраційний номер 1200 від 22.10.2020) "Будівництво зблокованого житлового будинку", нове будівництво за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а.

В абзаці 1 пункту 5 розділу Містобудівних умов та обмежень зазначено, що ділянка проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони, історичного ареалу (згідно генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804).

Абзацом 2 пункту 5 розділу Містобудівних умов та обмежень визначено, що ділянка проектування знаходиться в зоні охоронюваного ландшафту (згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 грудня 2007 року № 1714) та є складовою частиною пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення Історичний ландшафт Київських гір і долин р. Дніпра (наказ Міністерства культури і туризму України від 03 лютого 2010 року № 58/0/16-10). Ділянка проектування потрапляє в територію, де нове будівництво обмежується за висотністю та характером забудови до 15 м, відповідно до наказу Департаменту охорони культурної спадщини від 18 грудня 2019 року № 86 «Про межі і режими використання зон охорони пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро». Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини», постанови Кабінету міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів населених історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території Історичних ареалів населених місць» та розпорядження КМДА № 979 від 17 травня 2002 року «Про внесення змін на доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в місті Києві». У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства. Погодити в органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень згідно пункту 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності). Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12;2019 «Планування та забудова територій».

В абзаці 4 пункту 5 розділу Містобудівних умов та обмежень вказано, що «Проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до положень Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 №45, Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №560, постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559 «Про містобудівний кадастр», Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН 8.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», ДБН Б.1.2-14-2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд, Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об`єктів», ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні Положення», ДБН В.2.3-15-2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», ДБН Б.2.2--5:2011 «Благоустрій територій», ДБН В.2.3-5-2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», ДСТУ-Н Б В.2.2- 27:2010 «Настанова з розрахунку інсоляції об`єктів цивільного призначення» та інших будівельних норм, державних стандартів і правил.

В абзаці 5 пункту 5 розділу Містобудівних умов та обмежень зазначено, що проектні рішення рекомендовано подати на розгляд архітектурно-містобудівної ради.

Вважаючи перелічені вимоги Містобудівних умов та обмежень протиправними, Позивач звернувся до суду з позовною заявою з вимогою про їх скасування.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Земельного кодексу України, земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовання на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Згідно з п. 8 частини 1 ст. 1 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ст. 26 Закону № 3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частинами 1, 2 ст. 29 Закону № 3038-VI передбачено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частин 5, 8 ст. 29 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження містять планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України).

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: за заявою замовника; за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 3038-VI, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Пунктами 2, 3, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності. Такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об`єктів будівництва в охоронних зонах пам`яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 813/52/13-а, від 14 лютого 2023 року у справі № 640/24975/21, від 06 грудня 2023 року у справі № 640/13105/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 320/1238/23.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини», у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку;

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Отже, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Київ.

Абзацами першим-третім пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями постановлено забезпечити протягом 2001-2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.

28 березня 2002 року на IX сесії XXIII скликання Київською міською радою було прийнято рішення № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».

Предметом спору у цій справі є скасування окремих положень Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту від 22.10.2020 №1200, для проектування об`єкта будівництва "Будівництво зблокованого житлового будинку", нове будівництво за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б.49/8, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-а, м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), б. 49-6, м. Київ, вулиця Пирятинська, б. 6-а в частині, яким на Позивача покладено обмеження та обов`язки щодо здійснення будівництва у межах історичного ареалу міста Києва (обмеження гранично допустимої висотності спірного об`єкту реконструкції на рівні до 15 метрів, а також зазначення, що такий знаходиться в межах центральної планувальної зони, історичного ареалу згідно генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804).

Верховний Суд уже вирішував питання затвердження та чинності меж історичного ареалу міста Києва.

Так, у постанові від 31.01.2023 р. у справі №640/8728/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«… Генеральний план міста Києва до 2020 року є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проектною документацією, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах територій історичних населених місць. Проєкти реконструкції забудови та території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини....

Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, як це встановлено ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

… межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені у порядку, передбаченому ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", однак це не означає, що цей ареал не існує взагалі і що на цю територію не поширюються вимоги законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини і встановлені містобудівною документацією планувальні обмеження.

При цьому обов`язковість виконання вимог генерального плану, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу міста Києва, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження Київською міською радою. Визначення меж такого ареалу і затвердження історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації повинно відбуватись до затвердження самого генерального плану.

… Висновки судів попередніх інстанцій про те, що межі історичного ареалу міста Києва не були визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Судова палата вважає неправильними, оскільки прийнята на виконання ст.32 «Про охорону культурної спадщини» постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, якою затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, не набрала чинності станом на момент прийняття рішення Київської міської ради, яким було затверджено Генеральний план міста Києва.

Порядок № 318 офіційно опубліковано в Офіційному віснику України 05.04.2002 та в Урядовому кур`єрі 30.04.2002.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що межі історичного ареалу міста Києва були визначені науково-проектною документацією - "Історико-містобудівний опорний план міста», затвердженою у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року до набрання чинності вищевказаним Порядком.

Отже, вимога норми абзацу 3 ч.3 ст.32 "Про охорону культурної спадщини" щодо визначення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, меж історичного ареалу міста Києва, не могла бути виконана Київською міською радою з об`єктивних причин, оскільки станом на момент прийняття рішення про затвердження генерального плану міста Києва такий порядок чинності ще не набув.

Більше того, нормами Порядку № 318 не вимагалось подання на погодження відповідним органам місцевого самоврядування та затвердження Мінкультури вже існуючих (діючих) і визначених науково-проектною документацією меж історичних ареалів як і не встановлювалось строку для здійснення таких дій.

… На підставі вищезазначеного, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення, зокрема ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" необхідно розуміти так:

- обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;

- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності;

- відповідно до імперативних вимог п.17 ч.2 ст.5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини…»

Застосовуючи наведені вище висновки до цієї справи, суд дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Києва станом на час виникнення спірних правовідносин, були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який є частиною "Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року", затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а тому доводи Позивача про протиправність оскаржуваних положень Містобудівних умов та обмежень, які встановлені текстовою частиною Генерального плану міста Києва, зокрема для збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони, не можна визнати обґрунтованими.

З цих же мотивів необґрунтованими є також твердження Позивача щодо протиправності оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень, в частині того, що об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони через відсутність затвердженого у встановленому законом порядку плану зонування території, на якій розташовано об`єкт, оскільки підставою для віднесення місця розташування об`єкта проєктування до центральної планувальної зони є чинний, на час видачі спірних Містобудівних умов та обмежень, Генеральний план міста Києва.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.03.2023 у справі №640/34187/21, від 21.03.2023 у справі №640/16819/21, від 16.04.2024 у справі №640/30349/21.

Водночас посилання Позивача на висновки Верховного Суду викладені, у постанові від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, є безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року справі № 640/8728/21 відступив від висновків, сформованих у цій справі (№ 826/5755/17), зокрема що межі історичного ареалу міста Києва не затверджені у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави для отримання дозволу від Мінкультури на проведення будівельних робіт на територіях, які фактично знаходяться в межах історичного ареалу міста.

Щодо умови про необхідність розроблення, погодження історико-містобудівного обґрунтування та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, в історичних ареалах місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Із змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови.

Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього погодження проектної документації та отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, у межах історичного ареалу міста Києва встановлено особливий режим регулювання забудови, а тому проведення будівельних робіт на такій території, здійснюється за умови розроблення і погодження історико-містобудівного обґрунтування та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 826/6522/15, від 03 березня 2023 року у справі № 826/4667/17, від 06 грудня 2023 року у справі № 380/4498/20.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі Містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаменту від 22.10.2020 №1200, відповідають вимогам чинного законодавства в сфері регулювання містобудівної діяльності та вимогам містобудівної документації - Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, з урахуванням обмежень, що ним встановлені, а доводи Позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень Позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат Відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу «Тетерів-2008» (вул. Бастіонна, 15, м. Київ, 01104, код ЄДРПОУ 35584764) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 26345558), за участю третьої особи Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, вул. Франка Івана, 19, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 43220275) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 16.10.2025 р.

Суддя Н. В. Лісовська