Вирок від 20.10.2025 по справі 588/1842/25

справа № 588/1842/25

провадження № 1-кп/588/187/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2025 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі судуобвинувальний актз угодоюпро визнаннявинуватості укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42025202520000054від 22.07.2025 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.ОлексинеОхтирського районуСумської області,громадянина України, освіта професійно-технічна, одружений, підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5

У С Т А Н О В И В:

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. № 154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі по тексту Положення). Відповідно до п. 1 Положення: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування соціальної та підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування соціальної та підтримки). Територіальні центри комплектування соціальної та підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які входять до структури Збройних Сил України, тобто є складовою частиною Збройних Сил України.

Відповідно до п. 9 Положення: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №478/2025 від 14.07.2025 05 з години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного та стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав свобод людини і громадянина прав та і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , в особливий період, пов`язаний з оголошенням воєнного стану на всій території України та здійснення загальної мобілізації у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерації проти України, маючи умисел на перешкоджання в цей період законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що є складовими частинами Збройних Сил України, а саме щодо реалізації військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначених перед ними чинним законодавством завдань щодо організації виконання військового обов`язку і військової служби, проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації, у вигляді забезпечення для військовозобов`язаних осіб можливості i уникнути їх оповіщення військовослужбовцями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про необхідність явки до відповідних центрів з метою оновлення особистих даних та проходження військоволікарської комісії, використовуючи власний мобільний телефон марки «ОРРО», модель «СРН 2565», MEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з сім - карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який з`єднаний з всесвітньою комп`ютерною мережею «Інтернет», безпосередньо виявляючи місця, де військовослужбовці територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюють оповіщення військовозобов`язаних осіб, будучи зареєстрованим в багатоплатформовому месенджері для обміну повідомленнями, фото, відео, файлами та для здійснення аудіо- та відеодзвінків "Telegram" під іменем « ОСОБА_6 », умисно приєднався до чат-боту «Сумы и Область погода», в якому розміщується подібна інформація, та 29.09.2023 виклав у вказаний чат-бот повідомлення, розповсюдивши його таким чином серед учасників цього відкритого чату, з текстом наступного змісту: «Тростянець в`їзд з охтирки стоять», а також, продовжуючи свої протиправні дії, 17.07.2025 у цьому ж чатботі розповсюдив повідомлення з текстом наступного змісту: «Тростянець виїзди на села перекриті ухилянтами і синіми», маючи на увазі 4 військовослужбовців ТЦК та СП та працівників поліції.

Встановлено, що військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно 29.09.2023 та 17.07.2025 здійснювались заходи з оповіщення військовозобов`язаних осіб в межах та поблизу м. Тростянець Охтирського району Сумської області із залученням працівників ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області.

За допомогою вказаних повідомлень, відправлених ОСОБА_3 , можливо ідентифікувати на місцевості співробітників ТЦК та СП, які залучаються до законної діяльності з оповіщення військовозобов`язаних про необхідність явки до відповідних ТЦК та СП з метою оновлення особистих даних та проходження військово-лікарської комісії.

Вищевказаними діями щодо розміщення повідомлень з інформацією про час та місце вручення повісток військовослужбовцями ТЦК та СП, під час виконання ними службових обов`язків, в межах та поблизу м. Тростянець та суміжних з ним населених пунктів, що створювало можливість військовозобов`язаним уникати отримання таких повісток у зазначених місцях в цей час, і як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання ними військового обов`язку, знижувало рівень проведення мобілізації, створювало ризик зниження обороноздатності Української держави в цілому.

Вказані дії ОСОБА_3 , кваліфікуються за частиною 1 статті 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України особливий в період.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду від 13 жовтня 2025 року про визнання винуватості ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язався: беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі відповідно до повідомленої йому підозри за частиною 1 статті 114-1 КК України також і в судовому провадженні.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та згідно статті 75 КК України звільнити від відбування покарання поклавши обов`язки передбачені статтею 76 КК України.

В угоді передбачені, як наслідки її укладення та затвердження, визначені статтею 473 КПК України, так і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Розглядаючи угоду про визнання винуватості, суд враховує таке.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Суд зазначає, що кримінальні правопорушення, передбачене частиною 1 статті 114-1 КК України, у вчиненні якого відповідно до угоди ОСОБА_3 визнав себе винним, враховуючи положення статті 12 КК України, належать до тяжких злочинів.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 підтримав угоду, повністю визнав свою винуватість за пред`явленим йому обвинуваченням за частиною 1статті 114-1 КК України, вказав, що не оспорює пред`явлене обвинувачення, що повністю розуміє права, передбачені частиною 4 статті 474 КПК України, надані йому законом, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, усвідомлює, що має право на судовий розгляд під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення. Також обвинувачений розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, розуміє покарання передбачене угодою, погодився на призначення узгодженого покарання, просив затвердити угоду.

Обвинуваченому судом роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені статтею 476 КПК України, а також роз`яснено, що у разі затвердження угоди обмежуються його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, зокрема, роз`яснено, що вирок обвинувачений може оскаржити лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Шляхом опитування обвинуваченого суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з частини шостої статті 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник ОСОБА_5 підтвердила добровільність укладення угоди, просила суд затвердити угоду та призначити узгоджене покарання.

Прокурор ОСОБА_4 також підтримав укладену угоду, просив суд її затвердити, та вказав, що узгоджена міра покарання відповідає вимогам закону. Просив конфіскувати предмет злочину, який використовувався для скоєння злочину, а саме мобільний телефон марки «ОРРО», модель «СРН 2565», MEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , з сім - карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 .

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що зміст угоди відповідає вимогам статті 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені частиною 7 статті 474 КПК України.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не установлено.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого суд встановив, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину.

Ураховуючи викладене, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості міра покарання, відповідає закону про кримінальну відповідальність, особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості з призначенням обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої в угоді міри покарання.

В угоді сторони надали згоду на спеціальну конфіскацію предмета злочину.

Згідно положень частин 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з положень частини 1 статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація до даного речового доказу у цьому випадку може бути застосована. Цим виключається альтернативна можливість вирішення питання про вилучення вказаних коштів у власність держави в порядку, визначеному у ст. 100 КПК України, щодо вирішення долі речових доказів.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з нормами частини 9, 10 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 10.10.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Підстави для його зміни суд не вбачає.

Керуючись статями 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні внесеному 20.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025202520000054 укладену між прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених частиною 1 статті 114-1 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

На підставі статті 96-1, пункт 4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України застосувати спеціальну конфіскацію у дохід держави до телефону марки «ОРРО»,модель «СРН2565»,IMEI1- НОМЕР_1 ,IMEI2- НОМЕР_2 ,з сім-карткою операторамобільного зв`язкуПрАТ «ВФУкраїна» НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 та зберігається у камері зберігання речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області (м. Охтирка, вул. Незалежності, 29), знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2025 (справа №583/4411/25) після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Суддя ОСОБА_1