Рішення від 21.10.2025 по справі 740/4543/25

Справа № 740/4543/25

Провадження № 2/740/2087/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- на 1/2 частку будинку в порядку спадкування після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- на 1/2 частку будинку в порядку спадкування після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов аргументовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору і станом на 15.04.1991 у будинку були зареєстровані та проживали батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Таким чином, частка кожного члена колгоспного двору складала по 1/2.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_3 заповіт не склав. Спадкоємцями за законом після померлого були його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини і позивач, як єдиний спадкоємець за законом, отримав свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, який прийняв спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України.

Проте, у зв`язку з належністю житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 до категорії «колгоспний двір» та відсутністю правовстановлюючих документів, із визначенням часток співвласників на нього, нотаріусами відмовлено позивачу у оформленні його спадкових прав на частки будинку після його померлих батьків

Ухвалою судді 19.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду 24.09.2025 підготовче провадження закрито, призначено судовий розгляд по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

Позивач надіслав заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору і станом на 15.04.1991 в будинку були зареєстровані та постійно проживали: ОСОБА_3 голова колгоспного двору та ОСОБА_2 член колгоспного двору (а.с. 11).

З довідок КП «Ніжинське МБТІ» № 01185 від 09.08.2022 та № 305 від 15.08.2022 вбачається, що станом на 31.12.2012 житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований за колгоспним двором, голова якого ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 13.11.1989 виконкомом Ніжинської районної ради народних депутатів на підставі рішення № 4 від 26.01.1989, зареєстрованого в Ніжинському МБТІ 13.11.1989 (а.с. 8-10)

Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали рівне право на майно колгоспного двору, а значить, і на вказаний вище житловий будинок з господарськими спорудами, тобто по 1/2 частці кожен.

Позивач ОСОБА_1 доводиться сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 12).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Як вбачається із спадкової справи № 523, спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_1 . Дружина спадкодавця ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про відмову від належної їй частки у спадковому майні на користь ОСОБА_1 (а.с. 35-43).

Таким чином, позивач набув право в тому числі, і на належну спадкодавцю 1/2 частку спірного будинку.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 16).

Як вбачається з копії спадкової справи № 11/2022, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 , спадщину після неї за законом прийняв її син ОСОБА_1 , а отже останній набув також право і на належну спадкодавцю 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 , ставши фактично власником всього вказаного будинку (а.с. 59-68).

Відповідно до копії постанови від 04.06.2025, державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А.Г. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, у якому б була визначена частка житлового будинку, належна особисто спадкодавцю (а.с. 22).

Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу ГолікЛ.В. від 10.07.2025 позивачу також відмовлено і у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що будинок належить до колгоспного двору та неможливо встановити належність даного нерухомого майна спадкодавцю (а.с. 23).

У роз`ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.

Отже, у зв`язку з належністю спірного будинку до категорії «колгоспний двір», позивач позбавлений можливості відновити свої права у позасудовому порядку шляхом звернення до нотаріуса, а тому його права підлягають судовому захисту шляхом визнання за ними права власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після його померлих батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 15,16, 263 - 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М.Карпусь