Постанова від 01.10.2025 по справі 904/5725/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5725/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Чус О.В., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 (суддя Мартинюк С.В.)

у справі № 904/5725/21

про банкрутство Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом»

ВСТАНОВИВ:

Провадження по справі № 904/5725/21 про банкрутство Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» перебуває на стадії ліквідаційної процедури, повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Вернигора В.П.

23.09.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява про визнання грошових вимог до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектор-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» у розмірі 3 872 357,46 грн та судового збору у розмірі 4 844,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі № 904/5725/21 визнано поточні грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Акціонерного товариства Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом, а саме: - 1 черга 4 844, 80 грн. (судовий збір); - 2 черга 281 948,42 грн. вимоги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування); - 3 черга 1 436 015,94 грн. (вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); - 6 черга 398 841,09 грн. (вимоги щодо сплати штрафних санкцій). Решту грошових вимог відхилено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі № 904/5725/21 в частині відхилених грошових вимог та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги контролюючого органу визнати в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- періодом нарахувань відхилених грошових вимог є вересень 2023 грудень 2023 (ІІІ ІV квартал 2023 року). Податкові декларації подано Боржником до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав. Тобто, строк виконання грошових зобов`язань, не визнаних судом першої інстанції, задекларованих настав у день відкриття ліквідаційної процедури;

- ліквідаційну процедуру відкрито постановою ГСДО від 21.08.2023 по справі №904/5725/21. Проте, постанова ГСДО від 21.08.2023 набрала законної сили 07.03.2024 після ухвалення апеляційним судом постанови ЦАГС від 07.03.2024, що також підтверджується інформацією з єдиного державного реєстру судових рішень. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції помилково застосовано норму передбачену ч. 1 ст. 59 КУЗПБ до відхилених грошових вимог.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

14.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Вернигора В.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

В судовому засіданні 01.10.2025 брали участь представник кредитора ГУ ДПС у Дніпропетровській області (апелянта) та арбітражний керуючий Вернигора В.П. Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником Міністерства економіки України в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак обліковий запис представника міністерства економіки був неактивним та представник на зв`язок не вийшов, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції». Інші учасники провадження у справі № 904/5725/21, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, з огляду на необхідність дотримання розумних строків провадження, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися.

Представник апелянта у судовому засіданні 01.10.2025 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення - про визнання грошових вимог.

Арбітражний керуючий заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, пославшись на відсутність підстав для визнання вимог кредитора та необхідність залишення ухвали суду першої інстанції без змін, як такої, що прийнята за правильного застосування норм матеріального та процесуального права, при повному з`ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, провадження по справі №904/5725/21 про банкрутство Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» перебуває на стадії ліквідаційної процедури, повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Вернигора В.П.

23.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява (вх.№905/24 від 23.09.2024) про визнання грошових вимог до Акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектор-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» у розмірі 3 872 357,46 грн. та судового збору у розмірі 4 844,80 грн.

28.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Вернигори В.П. надійшли заперечення щодо заявлених грошових вимог до банкрута.

02.12.2024 через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло уточнене повідомлення про розгляд заявлених грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області за змістом якого вбачається, що ліквідатором заявлені вимоги визнаються частково.

03.12.2024 через систему "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява про долучення письмових пояснень до матеріалів справи на виконання вимог ухвали господарського суду від 25.11.2024.

12.12.2024 через систему "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява про долучення письмових пояснень до матеріалів справи на виконання вимог ухвали господарського суду від 03.12.2024.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сплата єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору протягом двох місяців після визнання боржника банкрутом є невід`ємною частиною виконання роботодавцем обов`язків трудового законодавства щодо попередження працівників про звільнення за два місяці, а тому вимоги в частині сплати єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору підлягають задоволенню. Також, оскільки розмір земельного податку з юридичних осіб та податок на нерухоме майно є узгодженими, адже саме в такому розмірі він був заявлений АТ Науково-дослідний та проектор-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом у поданих деклараціях до податкового органу, а тому такий є правомірно заявленим.

Водночас, суд виснував, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області заявлено грошові вимоги в частині визнання розміру земельного податку та податку на нерухоме майно з банкрута в тому числі після визнання боржника банкрутом (21.08.2023), а тому згідно з самостійно здійсненим перерахунком заявлених грошових вимог в частині розміру земельного податку та податку на нерухоме майно з урахуванням вимог ст. 59 КУзПБ, слід визнати заявлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги в частині земельного податку на суму 593 768,17 грн. та в частині податку на нерухоме майно на суму 69 060,17 грн. Решта заявлених грошових вимог в розмірі 1 755 552,01 грн. відхилена господарським судом, як такі, що виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 лише в частині відхилених грошових вимог, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість ухвали в іншій (неоскаржуваній) частині.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, а також Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Абзацом 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (див. п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).

Як передбачено п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).

Відтак, саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (див. постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Судом встановлено, що у поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що, з урахуванням уточнень, за платником податків АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» обліковується податковий борг на загальну суму 3 872 357,46 грн. (основний платіж - 3473516,37 грн., штрафна санкція - 293 797,67 грн., пеня - 105 043,42 грн.), з яких, зокрема:

Податковий борг по земельному податку (Центрально-міський р-н Кривого Рогу) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 2165507,44 грн. (основний платіж).

- податкова декларація №9010616799 від 30.01.2023 (терміни сплати 30.08.2023 - 30.01.2024) на загальну суму 2 165 507,44 грн.;

Податковий борг по земельному податку (Криворізький р-н. Лозуватська ТГ) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 1006,38 грн. (основний платіж).

- податкова декларація 9015933218 від 07.02.2023 (термін сплати 30.10.2023 - 30.01.2024) на суму 1 006,38 грн.

Податковий борг по податку на нерухоме майно (Центрально-Міський р-н - код платежу 18010401) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 225 786,79 грн. (основний платіж).

- податкова декларація №9015944673 від 07.02.2023 (терміни сплати 30.10.2023 - 29.01.2024) на загальну суму 225 786,79 грн.;

Податковий борг по податку на нерухоме майно (Криворізький р-н Лозуватська ТГ - код платежу 18010400) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 26 079,74 грн. (основний платіж)

- податкова декларація №9015952516 від 07.02.2023 (терміни сплати 30.10.2023 - 29.01.2024) на загальну суму 26 079,74 грн.

У поданому 02.12.2024 уточненому повідомленні про розгляд заявлених ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошових вимог до банкрута ліквідатором відмовлено у визнанні вимог на суму 2 817 221,44 грн. на підставі абз. 2-3 ч. 1 ст. 59 КУзПБ.

Щодо нарахування контролюючим органом земельного податку з юридичних осіб судом встановлено, що боржником самостійно у поданих декларація визначено розмір земельного податку відповідно до площі земельної ділянки.

Саме виходячи з цієї інформації контролюючим органом заявлено до стягнення визначений, але не сплачений розмір грошового зобов`язання.

Апеляційний суд зауважує, що розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Одночасно за положенням п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій..

За змістом пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як визначено пп. 14.1.72. п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з положеннями ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2. ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 266.5.1. ПК України встановлено, що щороку власникам нерухомого майна нараховується податок, який встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування та типів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи та іноземці, які є власниками об`єктів житлової або нежитлової нерухомості, в тому числі її частки, відмінної від земельної ділянки.

Згідно пп. 266.3.3 ст. 266 ПК України вбачається, якщо об`єкти житлової або нежитлової нерухомості, зокрема їх частки, перебувають у власності юридичних осіб, то база оподаткування обчислюється такими особами самостійно, з огляду на загальну площу кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Аналізуючи наведене, господарський суд обґрунтовано зауважив, що розмір земельного податку з юридичних осіб та податок на нерухоме майно є узгодженими, адже саме в такому розмірі він був заявлений АТ Науково-дослідний та проектор-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом у поданих деклараціях до податкового органу, а тому є правомірно заявленим.

Однак, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023, зокрема, визнано Акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектор-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 1А; ідентифікаційний номер юридичної особи 04819211) - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 21.08.2024.

Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області заявлено грошові вимоги в частині визнання розміру земельного податку та податку на нерухоме майно з банкрута в тому числі після визнання боржника банкрутом (21.08.2023).

Варто наголосити, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/405/14, від 11.07.2018 у справі № 922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г і № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 16.02.2022 року у справі № 908/671/18 (908/737/21)).

В свою чергу, статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: · не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

- скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Отже, враховуючи норми Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та з цього моменту припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

З наданих податковим органом суду пояснень від 12.12.2024 слідує, що:

1. Податковий борг по земельному податку (Криворізький р-н. Лозуватська ТГ) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 1006,38 грн. (основний платіж).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

- податкова декларація 9015933218 від 07.02.2023 (терміни сплати 30.10.2023 30.01.2024) на суму 1 006,38 грн; Періодом за який нараховані дані грошові зобов`язання є:

1) Вересень 2023 - термін сплати згідно з ПКУ 30.10.2023 сума 136,70 грн (непогашений залишок);

2) Жовтень 2023 - термін сплати згідно з ПКУ 30.11.20223 сума 289,91 грн;

3) Листопад 2023 - термін сплати згідно з ПКУ 02.01.2024 сума 289,91 грн;

4) Грудень 2023 - термін сплати згідно з ПКУ 30.01.2024 сума 289,86 грн.

2. Податковий борг по податку на нерухоме майно (Центрально-Міський р-н код платежу 18010401) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 225 786,79 грн.(основний платіж).

Відповідно до п.п. 266.7. 5 п. 266.7 ст. 267 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до абз. б) п.п. 266.10.1 п. 266 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

- податкова декларація №9015944673 від 07.02.2023 (терміни сплати 30.10.2023 29.01.2024) на загальну суму 225 786,79 грн;

Періодом за який нараховані дані грошові зобов`язання є:

1) ІІІ квартал 2023 року термін сплати згідно ПКУ 30.10.2023 сума 112 893,39 грн;

2) ІV квартал 2023 року термін сплати згідно ПКУ 29.01.2024 сума 112 893,40 грн.

3. Податковий борг по податку на нерухоме майно (Криворізький р-н Лозуватська ТГ код платежу 18010400) виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 26 079,74 грн.(основний платіж)

- податкова декларація №9015952516 від 07.02.2023 (терміни сплати 30.10.2023 29.01.2024) на загальну суму 26 079,74 грн.

Періодом за який нараховані дані грошові зобов`язання є:

1) ІІІ квартал 2023 року термін сплати згідно ПКУ 30.10.2023 сума 13 039,88 грн;

2) ІV квартал 2023 року термін сплати згідно ПКУ 29.01.2024 сума 13 089,86 грн.

Аналізуючи вищенаведене слід зауважити, що дійсно, в силу діючого законодавства платник податків на початку року самостійно розраховує та подає величину земельного податку та податку на нерухоме майно, яка планується до сплати з огляду на помісячні чи поквартальні платежі, проте за приписами абз.2 та 3 ч.1 ст.59 КУзПБ починаючи з 21 серпня 2023 року податкових зобов`язань у боржника після цієї дати не виникає.

За таких умов, судом першої інстанції правомірно відхилені заявлені грошові вимоги в розмірі 1 755 552,01 грн, як такі, що виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Аргументи скаржника обґрунтованості цих висновків суду не спростовують, адже останній сам визнає, що періодом нарахувань грошових вимог, які не визнані судом - є вересень грудень 2023р., тобто після (21.08.2023р.) визнання боржника банкрутом.

Щодо посилання апелянта на те, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 набрала законної сили 07.03.2024 (після ухвалення апеляційним судом постанови за результатом її перегляду), то такі зроблені без урахування приписів ч. 4 ст. 9 КУзПБ, згідно з якими постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийнята господарським судом у справі про банкрутство, набирає законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

До того ж, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2024 апеляційну скаргу Міністерства економіки України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі № 904/5725/21 було залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі № 904/5725/21 залишено без змін.

Здійснивши перерахунок грошових вимог в частині розміру земельного податку та податку на нерухоме майно з урахуванням вимог ст. 59 КУзПБ, господарським судом було визначено, що такі підлягають визнанню в частині земельного податку на суму 593768,17 грн та в частині податку на нерухоме майно на суму 69 060,17 грн.

Доводів щодо неправильності визначення розміру відхилених грошових вимог апеляційна скарга не містить, апеляційним судом, після проведення перевірки перерахунку, математичних помилок чи неточностей у його здійсненні не встановлено.

Підсумовуючи викладене, можливо констатувати, що господарський суд належно оцінив правову природу, підстави та момент виникнення заявлених податковим органом вимог з земельного податку та податку на нерухоме майно та дійшов мотивованих висновків про відсутність правових підстав для їх визнання в частині суми 1 755 552,01 грн, позаяк такі виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та нараховані у період дії мораторію.

За сукупністю вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх відхилення як необґрунтованих.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі № 904/5725/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/5725/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.10.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.В. Чус

Суддя А.Є. Чередко