Рішення від 07.10.2025 по справі 902/1146/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2025 р.Cправа № 902/1146/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни

за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури (23600, Вінницька область, місто Тульчин, вулиця Ростислава Покиньчереди, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Крижопільської селищної ради (24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище Крижопіль, вул. Героїв України, будинок 59, ідентифікаційний код юридичної особи 04325940)

до відповідача-1 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" (24636, Вінницька обл., Крижопільський р-н, село Левків, вулиця Комарова, будинок 27 А, ідентифікаційний код юридичної особи 30803513)

до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (21008, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 39, офіс 520, ідентифікаційний код юридичної особи 38815112)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Ободівська сільська рада (24353, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Ободівка, вулиця Ватутіна, будинок, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 04331107)

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю:

прокурора Сосницька І.В., згідно посвідчення

представник позивача - не з`явився

представник відповідача-1 - не з`явився

представника відповідача-2 - не з`явився

представник третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 01.11.2024 року надійшла позовна заява № 02.55/1-1109вих-24 від 31.10.2024 (вх. № 1199/24 від 01.11.2024) Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" у якій прокурор просить:

- усунути перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на неї (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219);

- усунути перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, шляхом зобов`язання ТОВ "Господарство "Левково" повернути територіальній громаді в особі Крижопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 04325940) гідротехнічну споруду (гідровузол ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 06.11.2024 судом постановлено позовну заяву № 02.55/1-1109вих-24 від 31.10.2024 (вх. № 1199/24 від 01.11.2024) виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради залишити без руху із встановленням прокурору строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

До суду від прокурора 13.11.2024 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 18.11.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/1146/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17 грудня 2024 року о 10:00 год.

16.12.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" надійшло клопотання № б/н від 15.12.2024 (вх. № 01-34/12387/24) відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

За наслідком судового засідання 17.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача-2 в частині відкладення підготовчого судового засідання та про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/1146/24 на 12:00 09.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

07.01.2024 до суду від позивача надійшла заява № №б/н від 07.01.2025 (вх. № 01-34/163/25) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 09.01.2025 року закрито підготовче провадження у справі № 902/1146/24 та призначено справу № 902/1146/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 06.02.2025 о 12:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2025 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 14:00 28.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком судового засідання 28.02.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи № 902/1146/24 по суті до 12:00 27.03.2025 та про витребування доказів, які занесено до протоколу судового засідання.

26.03.2025 до суду від прокурора надійшло клопотання №02.55/1-291вих25 від 26.03.2025 (вх. № 01-34/3133/25 від 26.03.2025) про долучення доказів із поясненнями по суті спору.

27.03.2025 до суду від відповідача-1 СТОВ "Левково" надійшла заява (вх. № 01-34/3150/25 від 27.03.2025) із поясненнями на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 27.03.2025 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1146/24 по суті до 11:00 08.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.03.2024 до суду від ТОВ "Господарство "Левково" надійшла заява № б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-34/3195/25 від 28.03.2025) про долучення документів на виконання вимог суду.

07.04.2025 до суду від прокурора надійшло клопотання № 02.55/1-336вих25 від 07.04.2025 (вх. № 01-34/3560/25 та вх. № 01-34/3576/25 від 07.04.2025) із поясненнями щодо залучення третьої особи.

У судовому засіданні 08.04.2025 року судом постановлено ухвалу про повернення зі стадії розгляду справи № 902/1146/24 по суті до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні, призначення підготовчого судового засідання у справі № 902/1146/24 на 02 травня 2025 року о 12:00 год., залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Ободівську сільську раду та запропоновано Ободівській сільській раді протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали надіслати (подати) до суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог із документальним обгрунтуванням та доказами направлення пояснень іншим учасникам справи.

14.04.2025 до суду від прокурора надійшло клопотання від 11.04.2025 (вх. № 01-34/3847/25) про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками третій особі.

21.04.2025 до суду від відповідача 2 надійшла заява від 18.04.2025 (вх. № 01-34/4120/25) про долучення доказів направлення матеріалів, що надсилалися стороною до суду третій особі.

23.04.2025 до суду від третьої особи надійшла заява від 23.04.2025 (вх. № 01-34/4283/25) у якій Ободівська сільська рада повідомила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Крижопільської сільської ради та просила розгляд справи проводити без участі представника Ободівської сільської ради.

У судовому засіданні 02.05.2025 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 16:00 20.05.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.05.2025 до суду від прокурора надійшов супровідний лист №02.55/1-462вих-25 від 12.05.2025 (вх. № 01-34/5194/25 від 15.05.2025) з додатком.

19.05.2025 до суду від ТОВ "Господарство "Левково" надійшло клопотання №б/н від 19.05.2025 (вх. № 01-34/5347/25 від 19.05.2025) про залишення позову без руху.

За наслідком судового засідання 20.05.2025 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора, оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у справі № 902/1146/24 до 15:00 03.06.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2025 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху №б/н від 29.05.2025 (вх. № 01-34/5836/25 від 29.05.2025).

03.06.2025 до суду від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №б/н від 03.06.2025 (вх. № 01-34/5993/25 від 03.06.2025).

У судовому засіданні 03.06.2025 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора, відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/1146/24 на 10:00 13.06.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.06.2025 до суду від прокурора надійшла заява № б/н від 12.06.2025 (вх. № 01-34/6325/25 від 12.06.2025) про зміну предмету позову.

Ухвалою від 13.06.2025 судом прийнято до розгляду заяву Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури № б/н від 12.06.2025 (вх. № 01-34/6325/25 від 12.06.2025) про зміну предмету позову та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням цієї заяви, відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" № б/н від 19.05.2025 (вх. № 01-34/5347/25 від 19.05.2025) про залишення позовної заяви без руху у справі №902/1146/24.

За наслідком судового засідання 13.06.2025 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача-2, встановлення відповідачам строку 15 днів на подання відзиву на позов з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову, оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у справі № 902/1146/24 до 10:00 год. 04.07.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.07.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява № б/н від 03.07.2025 (вх. № 01-34/7102/25) про розгляд справи у судовому засіданні 04.07.2025 за відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 04.07.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1146/24, призначено справу № 902/1146/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.08.2025 об 11:30 год.

21.08.2025 від представника ТОВ "Господарство "Левково" надійшла промова у судових дебатах № б/н від 20.08.2025 (вх. № 01-34/8781/25 від 21.08.2025).

За наслідком судового засідання 21.08.2025 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1146/24 по суті до 11:00 05.09.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Судове засідання 05.09.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Шамшуріної М.В. на лікарняному.

Ухвалою від 17.09.2025 року призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11:00 год. 26.09.2025 року.

За наслідком судового засідання 26.09.2025 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора про оголошення перерви та про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1146/24 по суті до 15:30 07.10.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

07.10.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява № б/н від 07.10.2025 (вх. № 01-34/10811/25) про розгляд справи у судовому засіданні 07.10.2025 за відсутності представника відповідача.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор. Представники сторін та третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином ухвалою від 26.09.2025 про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач, відповідачі та третя особа у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами.

Судом також враховано заяву представника відповідача-2 від 07.10.2025 про проведення засідання за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

За наслідками судового засідання, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення в межах цього судового засідання.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Виконувач обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради з позовними вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" про усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на неї (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу та про усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, шляхом зобов`язання ТОВ "Господарство "Левково" повернути територіальній громаді в особі Крижопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 04325940) гідротехнічну споруду (гідровузол ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що згідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) перебуває гідротехнічна споруда - гідровузол ставка, яка розташована за адресою: вул. Польова, 27, с. Левків Тульчинського району Вінницької області. Відомості про право власності на вказану гідроспоруду до Державного речових прав внесено 20.08.2015 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.08.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Крижопільського районного Управління юстиції Вінницької області.

Прокурором також зазначено, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості перейшло до ТОВ "Господарство "Левково" від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" (код ЄДРПОУ 30803513), реорганізованого з колективного сільськогосподарського підприємства "Урожай" на підставі акта приймання-передачі майна учасника товариства до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" від 29.07.2015.

За твердженням прокурора, згідно вказаного акта ТОВ "Господарство "Левково" прийняло у власність (п. 19 розділу 2 акта) гідровузол ставка, загальною площею 3 760 кв.м., побудований на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, розташований по вул. Польовій, 27 в с. Левків Крижопільського району (на теперішній час Тульчинського району) Вінницької області, належний СТОВ "Левково" відповідно до свідоцтва про право власності від 13.07.2015 серії САВ № 992401, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 687354405219.

Прокурором зазначено, що свідоцтво про право власності від 13.07.2015 серії САВ №992401 видано СТОВ "Левково" на підставі рішення виконавчого комітету Соколівської сільської ради № 50 від 06.07.2015 "Про оформлення права приватної власності за СТОВ "Левково" на гідровузол ставка, розташованого за адресою с. Левків, вул. Польова, 27". У свою чергу підставою прийняття рішення № 50 від 06.07.2015 Соколівської сільської ради стало рішення виконавчого комітету цієї ж сільської ради № 49 від 06.07.2015 "Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, який розташований на території села Левків Крижопільського району Вінницької області", матеріали Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг "Обстеження і паспортизація технічного стану гідровузла, розташованого за межами с. Левків Крижопільського району", виписка з ЄДРПОУ СТОВ "Левково" від 21.01.2014 та протокол № 1 загальних зборів членів СТОВ "Левково" від 27.04.2001.

Прокурором зауважено, що згідно пункту 1.1 матеріалів, представлених Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг "Обстеження і паспортизація технічного стану гідровузла, розташованого за межами с. Левків Крижопільського району Вінницької області" на період обстеження гідровузол класифікується як безгоспний об`єкт. Будь-які відомості щодо права власності, користування чи розпорядження Соколівською сільською радою гідротехнічною спорудою в матеріалах "Обстеження і паспортизація технічного стану гідровузла" - відсутні. Рішення Соколівської сільської ради не містить жодних даних, які б підтверджували наявність у сільської ради права розпоряджатися спірним майном чи права власності на гідроспоруду, реєстрацію таких прав.

Прокурором зазначено, що 23.07.2015 відповідні відомості щодо реєстрації права власності за СТОВ "Левково" на вищевказане нерухоме майно (гідровузол ставка, що розташований за адресою: Крижопільський р-н., с. Левків, вул. Польова, 27) державним реєстратором реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 687354405219, індексний номер рішення 231091911. Такі реєстраційні дії державним реєстратором вчинено вперше, про що свідчить відмітка в Держреєстрі щодо відкриття розділу.

Надалі, як зазначено прокурором 29.07.2015 між учасником - СТОВ "Левково" (код ЄДРПОУ 30803513) та ТОВ "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) укладено та підписано акт приймання-передачі майна учасника товариства до статутного капіталу ТОВ "Господарство "Левково", відповідно до умов якого до складу ТОВ "Господарство "Левково" включенно учасника СТОВ "Левково" та у якості вкладу до статутного капіталу товариства, учасник передав, а товариство прийняло у власність нерухоме майно, зокрема гідровузол ставка, загальною площею 3 760 м2, розташований за адресою: Крижопільський р-н., с. Левків, вул. Польова, 27, що належить учаснику на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 992401 від 13.07.2015.

Прокурор зазначив, що 20.08.2015 право приватної власності на спірну гідроспоруду зареєстровано за ТОВ "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) та 20.08.2015 внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо припинення речового права СТОВ "Левково" (код ЄДРПОУ 30803513) на спірну гідроспоруду.

Разом з тим, за твердженням прокурора в силу норм чинного законодавства, гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.

На переконання прокурора, набуття СТОВ "Левково" права власності на гідротехнічну споруду, реєстрація за ним відповідних прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а надалі реєстрація права власності на неї за ТОВ "Господарство "Левково" порушує інтереси держави в особі Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області щодо належного користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, а також ставком, що розташований на цій земельній ділянці.

Прокурор стверджує, що у даному випадку державна реєстрація права власності не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам ст.ст. 3, 11, 181, 203, 228, 317, 328, 319, 335, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст.ст. 2, 3, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, а відтак державна реєстрація права власності за ТОВ "Господарство "Левково" на спірну гідротехнічну споруду підлягає визнанню незаконною та скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру, що фактично позбавить первинного набувача прав на спірну гідроспоруду.

На переконання прокурора належним способом захисту у цьому випадку є заявлена на підставі статті 391 ЦК України вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності на гідротехнічну споруду із закриттям розділу та повернення її у власність територіальної громади.

Позивач у заяві від 07.01.2025 зазначив про підтримання ним позовних вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 правом подання відзиву не скористався.

Відповідач-2 відзиву до суду не надав. Представник відповідача-2 у судових засіданнях, заяві (промові у судових дебатах) від 21.08.2025 проти позову заперечив, зазначив, що право власності на спірний об`єкт нерухомості перейшло до товариства від СТОВ "Левково" (реорганізованого з КСП "Урожай") на підставі акта приймання-передачі майна учасника товариства до статутного капіталу ТОВ "Господарство "Левково" від 29.07.2015. Водночас, СТОВ "Левково" набуло право власності на спірне майно згідно рішення виконавчого комітету Соколівської сільської ради № 50 від 06.07.2015, яким вирішено оформити за СТОВ "Левково" право приватної власності на гідровузол ставка та на підставі якого СТОВ "Левково" було видано Свідоцтво про право власності від 13.07.2015 серії САВ № 992401. Таким чином, на переконання відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" є добросовісним набувачем спірного майна та втручання держави в його володіння таким майном повинно бути легітимним та відплатним.

Також, відповідачем-2 зауважено щодо відсутності підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, оскільки на думку відповідача-2 прокурором не доведено бездіяльності Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області за відсутності направлення на адресу ради відповідного повідомлення про виявлення факту порушення інтересів держави для вжиття останньою відповідних заходів на їх захист.

На переконання відповідача листом від 31.10.2024 № 02.55/1-1108вих24 Тульчинська окружна прокуратура повідомила Крижопільську селищну раду Тульчинського району Вінницької області щодо звернення до суду з цим позовом, не надавши селищній раді можливості самостійно здійснити такий захист.

Крім того, на думку відповідача-2 покликання прокурора на створення дій відповідачем щодо ризику подальшого відчуження гідротехнічних споруд, а також перешкоджання Крижопільській селищній раді Тульчинського району Вінницької області у взятті на облік спірного майна як безхазяйного та набутті його у власність у встановленому законом порядку не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також, відповідачем-2 зазначено, що заявлені прокурором способи захисту порушеного права є неефективними в розумінні висновків Верховного Суду та є взаємовиключними.

На переконання відповідача-2 замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений (на підставі судового рішення) належний запис про державну реєстрацію права власності позивача.

Відповідачем-2 також зауважено, що спірний гідровузол ставка, як його неподільна частина ставка, не може існувати окремо від земельної ділянки на якій розміщений відповідний ставок. Ставок, який розташований на річці Крощина, розміщений на двох різних земельних ділянках, власником яких є Крижопільська селищна рада та Ободівська сільська рада, однак прокурором заявлено позовну вимогу тільки в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Відповідач-2 зазначив, що прокурор просить зобов`язати ТОВ "Господарство "Левково" повернути спірний об`єкт територіальній громаді в особі Крижопільської селищної ради. Наведене на переконання відповідача-2 суперечить підставам позову, адже на думку прокурора вказане майно є державною власністю.

Також, на думку ТОВ "Господарство "Левково" така позовна вимога як закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суперечить вимогам частини 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; у позовній заяві не обґрунтовано на якій підставі відповідно до частини 1 статті 14 згаданого Закону суд має прийняти судове рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; задоволення такої позовної вимоги призведе до виникнення прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно, що зробить неможливим застосування ефективного способу захисту права у подібних правовідносинах.

Третя особа - Ободівська сільська рада у заяві від 23.04.2025 щодо позовних вимог не заперечила, просила позов розглянути за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг Державного агенства водних ресурсів України проведено "Обстеження і паспортизацію технічного стану гідровузла, розташованого за межами с. Левків Крижопільського району Вінницької області" (далі - Обстеження) (т. 1 а.с. 51-58).

Згідно паспорта технічного стану гідровузла ставка до паспорта внесено: 1. відомості про власника, що експлуатує гідровузол ставка: відомча належність, власник - громада с. Левків; поштова адреса підприємства - 24633, Вінницька обл., Крижопільський район, с. Соколівка, вул. Леніна, 2; ідентифікаційний код - 04328921; форма власності - територіальна громада; 2. загальні відомості про гіровузол ставка: поштова адреса об`єкта: 24633, Вінницька обл., Крижопільський район, с. Левків, за межами населеного пункту; назва об`єкта - гідровузол ставка, розташований за межами с. Левків Крижопільського району Вінницької області; призначення - створення підпірного фронту води.

Відповідно до паспорта технічного стану гідровузла ставка гідровузол віднесено за відповідальністю до 4 класу капітальності із зазначенням відомостей щодо року забудови - 1982, площі забудови - 3760 кв.м., будівельного об`єму 9 514 куб.м.; дата складання паспорта - 16.06.2015.

Згідно пункту 1.1. пояснювальної записки "Обстеження і паспортизація технічного стану гідровузла, розташованого за межами с. Левків Крижопільського району Вінницької області" об`єктом обстеження є гідровузол ставка, розташованого за межами с. Левків Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Обстеження проведено на підставі заяви СТОВ "Левково" від 15.05.2015.

Функціональне призначення гідровузла - створення підпірного фронту максимальною глибиною 5,0 м.

Площа земельної ділянки під гідровузлом 3760 кв.м., у тому числі затоплено водою 440 кв.м.

До складу гідровузла входять: земляна низьконапірна гребля та шахта, суміщена з донним водовипуском.

Гідровузол побудований на руслі Струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, басейн р. Південний Буг.

Місце розташування гідровузла - 2,4 км на південь від південної околиці с. Левків Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Відповідно до абзацу 10 пункту 1.1. обстеження на період обстеження балансова вартість гідровузла не визначена. Гідровузол класифікується як безгоспний об`єкт.

06 липня 2015 року Виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області винесено рішення № 49 "Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, який розташований на території села Левків Крижопільського району Вінницької області" (т. 1 а.с. 48, 168).

За змістом вказаного рішення, розглянувши заяву СТОВ "Левково", про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, який розташований на території села Левків Крижопільського району Вінницької області, керуючись ст. 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконком Соколівської сільської ради вирішив присвоїти поштову адресу об`єкту нерухомого майна: гідровузол ставка, побудованого на руслі Струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг - 24636, Вінницька область, Крижопільський район, с. Левків, вул. Польова, 27.

06 липня 2015 року Виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області винесено рішення № 50 "Про оформлення права приватної власності за СТОВ "Левково" на гідровузол ставка, розташованого за адресою с. Левків, вул. Польова № 27" (т. 1 а.с. 49, 50).

Згідно з пунктом 1 вказаного рішення сільською радою вирішено оформити право приватної власності на гідровузол ставка, побудованого на руслі Струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м. за СТОВ "Левково".

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного рішення сільською радою також вирішено видати свідоцтво про право приватної власності згідно пункту 1 рішення, копію рішення направити до Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області.

13 липня 2015 на підставі рішення Виконавчого комітету Соколівської сільської ради №50 від 06.07.2015 Виконавчим комітетом Соколівської сільської ради видано СТОВ "Левково" свідоцтво про право власності від 13.07.2015 серії САВ №992401 на гідровузол ставка, побудованого на руслі Струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м. (т. 1 а.с. 59, 167).

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 401609507 від 30.10.2025, № 420027602 від 27.03.2025 та №421361365 від 07.04.2025 речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 0521986200:04:001:0500 площею 3,0177 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2669729105000) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково", код ЄДРПОУ 38815112, номер запису про інше речове право 48700336 (т. 1 а.с. 22, 198, 220).

Відповідно до вказаних інформаційних довідок, документи, подані для державної реєстрації - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 15.09.2021, видавник: Крижопільська селищна рада; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 402, виданий 25.06.2021, видавник: Крижопільська селищна рада; відомості з ДЗК, серія та номер: 59050567, виданий 08.12.2022, видавник: Державний земельний кадастр; відкриття розділу, реєстрація ОНМ відбулась 08.12.2022.

Також із зазначених інформаційних довідок вбачається, що 08.12.2022 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0521986200:04:001:0500 площею 3,0177 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2669729105000) зареєстровано за Крижопільською селищною радою, номер запису про речове право: право власності 48700278.

29 липня 2015 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Левково" як учасником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" як товариством було підписано акт приймання-передачі майна учасника товариства до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (т. 1 а.с. 46, 47).

За умовами пункту 1 цього акту відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" № 2 від "29" липня 2015 р. до складу товариства включено учасника (СТОВ "Левково").

Згідно з пунктом 2 акту від 29.07.2015 в якості вкладу до статутного капіталу товариства учасник (СТОВ "Левково") передав, а товариство (ТОВ "Господарство "Левково") прийняло у власність нерухоме майно, зокрема - гідровузол ставка, загальною площею 3760 кв.м., побудованого на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крошина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний буг, розташований по вул. Польовій, 27 в с. Левків Крижопільського району Вінницької області, належне йому відповідно до Свідоцтва про право власності від 13.07.2015 р. серії САВ № 992401, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 687354405219 - вартістю 9 775 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять тисяч) грн. 50 коп. (підпункт 19 акту).

Пунктом 4 акту учасник та товариство визначили, що з моменту підписання сторонами цього акту приймання-передачі учасник припиняє своє право власності на внесок до статутного капіталу - нерухоме майно, вказане в п. 2 цього акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 5 акту з моменту підписання сторонами цього акту приймання-передачі товариство набуває право власності на внесок до статутного капіталу - нерухоме майно, вказане в п. 2 цього акту приймання-передачі.

За змістом пункту 6 акту з моменту підписання учасниками товариства протоколу товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" від № 2 від "29" липня 2015 р. та державної реєстрації змін і статуту товариства в новій редакції учасник набуває усіх прав та обов`язків учасника товариства.

20 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Крижопільського районного управління юстиції Вінницької області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 42612621 від 20.08.2015 серії СТА № 797688 (т. 1 а.с. 60).

Згідно вказаного свідоцтва про право власності органом державної реєстрації прав зареєстровано відомості про право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) щодо об`єкта нерухомого майна - гідровузол ставка, загальною площею 3760, за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с. Левків, вулиця Польова, 27.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 420027656 від 27.03.2025 та №421361493 від 07.04.2025 речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 0524186500:01:001:0681 площею 4,3368 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2719830505241) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково", код ЄДРПОУ 38815112, номер запису про інше речове право 49915622 (т. 1 а.с. 199, 221).

Відповідно до вказаних інформаційних довідок, документи, подані для державної реєстрації - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 15.09.2021, видавник: Крижопільська селищна рада; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 402, виданий 25.06.2021, видавник: Крижопільська селищна рада; відомості з ДЗК, серія та номер: 59050567, виданий 08.12.2022, видавник: Державний земельний кадастр.

Також із зазначених інформаційних довідок вбачається, що 07.04.2023 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0524186500:01:001:0681 площею 4,3368 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2719830505241) зареєстровано за Ободівською сільською радою, номер запису про речове право: право власності 49915450.

Листом № 1456/4 від 02.09.2024 на звернення прокурора щодо надання інформації Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг повідомило, що згідно картографічних матеріалів та даних неофіційної кадастрової карти на інтернет-ресурсі http://kadastr.live/, відомо, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 розташована частина водного об`єкта (приблизно половина площі ставка). Інша частина водойми знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0524186500:01:001:0681.

У цьому листі зазначено, що згідно паспорта водного об`єкта, розробленого ФОП Яворським М.В. на замовлення Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА та погодженого Державним агентством водних ресурсів України 28.08.2017 року, вищевказаний водний об`єкт має площу 6,9785 га та розташований за межами с. Соколівка на території Соколівської сільської ради Крижопільського району та Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (зараз - Крижопільська селищна ТГ Тульчинського району та Ободівська сільська ТГ Гайсинського району Вінницької області). Ставок розташований на Струмку Берладинка, правій притоцірічки Крощина, яка є правою притокою річки Берладинка, лівій притоці річки Дохла, правої притоки річки Південний Буг (район басейну річки Південний Буг) (т. 1 а.с. 38).

Відповідно до даних паспорта водний об`єкт здано в експлуатацію у 1982 році, а в березні 1983 року наповнено до нормального підпірного рівня; власником або балансоутримувачем гідровузла вказано СТОВ "ЛЕВКОВО". Даний гідровузол включає греблю та водоскидну споруду, детальні характеристики та конструктивні параметри яких наведені у розділах 4 і 5 Паспорта.

БУВР Південного Бугу разом із листом надано прокурору копію паспорта водного об`єкта "Ставок площею 6,9785 га, розташований за межами с. Соколівка на території Соколівської сільської ради Крижопільського району та Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області" в електронному вигляді та у цьому листі додатково поінформовано, що кожен із руслових ставків являє собою три складові частини - земельну ділянку під водним плесом, саму воду і гідротехнічні споруди.

Також у наведеному листі БУВР Південного Бугу зазначило, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки тощо. Існування водного об`єкта, зокрема руслового ставка, забезпечується гідротехнічними спорудами, а саме греблею, яка здійснює водопідпірну функцію. Можливість регулювання рівнів та об`єму води у ставках здійснюється шляхом використання водоскидної споруди.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 серпня 2017 року Державним агенством водних ресурсів України розроблений на замовлення Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА паспорт водного об`єкта ставка площею 6,9785 га, розташованого за межами с. Соколівка на території Соколівської сільської ради Крижопільського району та Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (т. 1 а.с. 37-45).

За змістом вказаного паспорта водного об`єкта назвою цього водного об`єкта є ставок площею 6,9785 га, розташований за межами с. Соколівка на території Соколівської сільської ради Крижопільського району та Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області; назва річки на якій розташований водний об`єкт - річка Струмок Берладинка - права притока р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівій притоці р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг; місцезнаходження греблі, відстань від гирла річки до греблі - 5,3 км на південний схід від східної околиці с. Соколівка Соколівської сільської ради, Крижопільський район, Вінницька область, 9,2 км; рік здачі в експлуатацію - 1982; відомча приналежність гідровузла (власник, балансоутворювач) СТОВ "Левково".

З метою з`ясування всіх обставин справи судом витребувано у СТОВ "Левково" протокол загальних зборів членів СТОВ "Левково" № 1 від 27.04.2001 року, а також інші документи щодо будівництва/користування/підстав набуття у власність гідровузла ставка побудованого на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м.; адреса: Вінницька обл., Крижопільський р-н, село Левків, вулиця Польова, 27.

У заяві, що надійшла до суду 27.03.2025, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Левково" щодо надання копії протоколу загальних зборів членів СТОВ "Левково" № 1 від 27.04.2001 року зазначило, що цей протокол було виготовлено в одному примірнику та передано до Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області з метою оформлення права приватної власності за СТОВ "Левково", а тому СТОВ "Левково" не може надати до суду копії протоколу загальних зборів членів СТОВ "Левково" № 1 від 27.04.2001 року.

Щодо надання до суду інших документів будівництва/користування/підстав набуття у власність гідровузла ставка побудованого на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м.; адреса: Вінницька обл., Крижопільськийр-н, село Левків, вулиця Польова, 27 СТОВ "Левково" у вказаній заяві зазначено про відсутність у нього документів щодо будівництва гідровузла ставка побудованого на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м.

СТОВ "Левково" у заяві зазначило, що зі слів колишніх працівників КСП "Урожай", гідровузол ставка побудований на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, господарським способом силами КСП "Урожай" у 1980-х роках.

Відповідачем разом із заявою було надано наявні у нього документи щодо набуття у власність гідровузла ставка та зауважено, що у зв`язку з передачею гідровузла ставка побудованого на руслі струмка Берладинка, правої притоки р. Крощина, яка є правою притокою р. Берладинка, лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м.; адреса: Вінницька обл., Крижопільський р-н, село Левків, вулиця Польова, 27, до статутного фонду ТОВ "Господарство "Левково" у СТОВ "Левково" відсутні оригінали документів, копії яких надано до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором 13.08.2024 було зроблено запит до Комунального підприємства "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" щодо ознайомлення із реєстраційною справою на гідровузол ставка із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 687354405219 (т. 1 а.с. 32).

У відповідь на запит прокурора Комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" листом повідомлено, що станом на 31.12.2012р., згідно архівних даних, право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Левків, вул. Польова, 27 - не зареєстровано. Інвентаризаційна справа не заводилась (т. 1 а.с. 33).

У свою чергу, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 401610020 від 30.10.2024 та №421361650 від 07.04.2025 вбачається, що речове право - право власності щодо об`єкта гідровузол ставка, загальною площею (кв.м): 3760, опис: гідровузол ставка, побудованого на руслі Струмка Берладинка, правої притоки р.Крощина,яка є правою притокою р. Берладинка,лівої притоки р. Дохна, правої притоки р. Південний Буг, загальною площею 3760 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р., с. Левків, вулиця Польова, 27 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) зареєстровано 20.08.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково", код ЄДРПОУ 38815112, номер запису про речове право 10882698 (т. 1 а.с. 199, 221).

Відповідно до інформаційної довідки № 401610020 від 30.10.2024, документами, поданими для державної реєстрації права власності є: свідоцтво про право власності, серія та номер: 42612621, виданий 20.08.2015, видавник: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Горбатенко Р.В.; відкриття розділу, реєстрація ОНМ відбулась 23.07.2015, підстава - свідоцтво про право власності, серія та номер: САВ№992401, виданий 13.07.2015, видавник: Виконавчий комітет Соколівської сільської ради Вінницької області; обстеження і паспортизація технічного стану гідровузла, серія та номер: б/н, виданий 20.05.2015, видавник: Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 49, виданий 06.07.2015, видавник: Виконавчий комітет Соколівської сільської ради.

Також за змістом вказаної інформаційної довідки 23.07.2015 право власності на об`єкт нерухомого майна - гідровузол ставка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) було зареєстровано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Левково", код ЄДРПОУ 30803513, номер запису про речове право 10532681, документи подані для реєстрації - свідоцтво про право власності, серія та номер: САВ№992401, виданий 13.07.2015, видавник: Виконавчий комітет Соколівської сільської ради Вінницької області; 20.08.2015 до Державного реєстру внесено відомості щодо припинення такого речового права.

15 вересня 2021 року між Крижопільською селищною радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" як орендарем укладено договір оренди землі за умовами пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, яка розташована: Вінницька область, Тульчинський район, Крижопільська селищна рада, с. Левків (т. 1 а.с. 30-31, 193 (зворот)-194 (зворот)).

Згідно з пунктом 2 договору оренди землі від 15.09.2021 у оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,0177 га. у тому числі: 2,7982 га. - ставок; 0,2195 га. - землі, які використовуються для технічної інфраструктури.

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі від 15.09.2021 на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме гідровузол ставка загальною площею 3760 кв. м. який перебиває у приватній власності ТОВ "Господарство "Левково".

Пунктом 7 договору сторонами погоджено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.

За змістом пункту 17 договору сторонами визначено, що земельна ділянка вважається переданою орендодавцем та прийнятою орендарем з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно з пунктом 38 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, право оренди за цим договором підлягає державній реєстрації. орендар проводить всі необхідні дії, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства України.

Також судом установлено, що 12 грудня 2022 між Ободівською сільською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" як орендарем укладено договір оренди землі № 24/22 (т. 1 а.с. 195-197).

За умовами пункту 1 договору оренди землі № 24/22 від 12.12.2022 орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, а саме: ділянку загальною площею 4,3368 га для рибогосподарських потреб (10.7), яка знаходиться за межами с. Цибулівка.

Відповідно до пункту 2 договору оренди землі № 24/22 від 12.12.2022 на підставі рішення 44 позачергової сесії 8 скликання Ободівської сільської ради від 09 грудня 2022 року № 2352-44/2022 в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 4,3368га кадастровий номер 0524186500:01:001:0681.

Згідно з пунктами 3, 4 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: гідротехнічна споруда ставу, яка знаходиться у задовільному стані та придатна до експлуатації. Земельна ділянка передається в оренду з розташуванням на ній гідротехнічної споруди.

Пунктом 8 договору сторони визначили, що договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. До листа-повідомлення про укладення договору оренди новий строк орендар додає проект договору (додаткової угоди).

Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для: 10.07 для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки: для рибогосподарських потреб, категорія земель - землі водного фонду.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної (пункт 43 договору).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Предметом розгляду у цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача Крижопільської селищної ради про усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на неї (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу та усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, шляхом зобов`язання ТОВ "Господарство "Левково" повернути територіальній громаді в особі Крижопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 04325940) гідротехнічну споруду (гідровузол ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Крижопільської селищної ради.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради прокурор зазначив, що всупереч встановленому законодавством порядку, відповідача-1, а надалі відповідач-2 зареєстрували за собою право власності на нерухоме майно - гідротехнічну споруду (гідровузол ставка), яке в силу закону може бути набуто лише органом місцевого самоврядування - Крижопільською селищною радою, яка є власником земельної ділянки водного фонду, на якій розміщена спірна гідроспоруда та не може бути набуте іншими особами.

За твердженням прокурора реєстрація за відповідачем права власності на спірну гідроспоруду позбавляє орган місцевого самоврядування права розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, на якій розташована така споруда, що у свою чергу порушує інтереси територіальної громади, як власника землі.

Прокурор зауважив, що з 2015 року Соколівська сільська рада Крижопільського району Вінницької області, а надалі її правонаступник - Крижопільська селищна рада будь-яких заходів, у т.ч. звернення до суду з відповідною позовною заявою на захист інтересів територіальної громади, не вживали, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах та неналежне виконанням ним визначених законом повноважень.

Прокурор зазначив, що власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельною ділянкою водного фонду, на якій розташована спірна гідроспоруда є територіальна громада в особі Крижопільської селищної ради.

Отже, прокурором вірно зазначено, що уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі та належним позивачем є Крижопільська селищна рада.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом враховано, що Крижопільська селищна рада як власник земельної ділянки має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Листом від 14.08.2024 року № 02.55/1- 821вих-24 Тульчинська окружна прокуратура серед іншого запитувала у Крижопільської селищної ради: "чи вживала, буде вживати Крижопільська селищна рада як правонаступник Соколівської сільської ради заходи щодо повернення гідротехнічної споруди (гідровузла ставка) у комунальну власність".

У відповідь на цей лист, Крижопільська селищна рада листом від 20.08.2024 року повідомила Тульчинській окружній прокуратурі, що не зверталася та не планує звертатися з позовною заявою до суду щодо повернення спірної гідротехнічної споруди (гідровузла ставка) у комунальну власність та не заперечує, щоб Тульчинська окружна прокуратура здійснювала представництво інтересів держави в особі Крижопільської селищної ради по зазначеному питанню.

Отже, Крижопільською селищною радою не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів територіальної громади. Такі дії обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 31.10.2024 3 02.55/1-1108 вих. 24 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Тульчинська окружна прокуратура повідомила Крижопільську селищну раду, що Тульчинською окружною прокуратурою встановлено обставини, які свідчать про порушення інтересів держави та відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Крижопільської селищної ради та про намір звернутися з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" про усунення перешкод у користуванні гідротехнічною спорудою шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Крижопільської селищної ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Згідно вимог частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що спірна гідроспоруда, яка розміщена на земельній ділянці водного фонду, що належить позивачу була зареєстрована на праві власності за відповідачем-1, а надалі за відповідачем-2 як окремий об`єкт цивільних прав.

До предмету доказування у цій справі відносяться обставини щодо правового статусу спірної гідроспоруди, правомірності набуття відповідачами права власності на гідроспоруду (гідровузол ставка), реєстрації права власності на неї та щодо наявності підстав для усунення перешкод позивачу у користуванні та розпорядженню гідроспорудою у спосіб зазначений у позові.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статті 1 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ВК України) водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт;

Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

За змістом статті 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Положеннями частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) та статті 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними спорудами належать до земель водного фонду.

Приписами пункту "ґ" частини 4 статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "д" частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 177 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЦК України) визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи (частина 1 статті 178 ЦК України).

Згідно статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннями статті 178 ЦК України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно вимог частин 1-2, 4 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статі 190 ЦК України).

Згідно Державного класифікатору будівель та споруд (далі - БК БС у чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо. Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об`єкта.

Пунктом 2152 ДК БС передбачено, що до інженерних споруд відносяться, зокрема дамби. Цей клас включає: - дамби та подібні водозахисні споруди таких галузей, як гідроенергетика, зрошення, регулювання водних потоків, захист від паводків. Цей клас включає також: - захисні дамби, загати, захисні насипні споруди.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, містить положення про те, що споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Положеннями "ДСТУ 3517:2024 Гідрологія суходолу. Терміни та визначення основних понять" (на час виникнення спірних правовідносин - у редакції "ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять") визначено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з додатком А до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Подібний термін наведено у пункті 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012: гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

У пункті 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19.12.1995 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до пункту 1.4. наказу Міністерства транспорту України від 29.03.2004 N 251 гідротехнічна споруда (ГТС) - споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод.

Згідно пункту 1.3 розділу I наказу Міністерства інфраструктури України 16.01.2014 № 21 гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Із системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод.

Гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю земельної ділянки водного фонду, на якій розташована та водного об`єкта та слідує за головною річчю із врахуванням вимог статті 186 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також правовий статус спірної гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкту, власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 903/906/16, від 17.08.2023 у справі №911/30/22, від 05.06.2024 у справі №125/1227/22), від 24.09.2024 у справі №902/1123/23.

Судом установлено, що спірна гідротехнічна споруда - гідровузол ставка розташована на земельній ділянці водного фонду, яка належить позивачу та є складовою частиною вказаної земельної ділянки.

Отже, гідровузол ставка як гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, яка нерозривно пов`язана із землею та водним об`єктом і призначена для управління водними ресурсами на земельній ділянці водного фонду.

Водночас державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води.

Згідно висновків Верховного Суду гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього (постанова Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22 (пункт 42)).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови в державній реєстрації прав є заявлене речове право, обтяження, що не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону.

Положеннями частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

За змістом статей 186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ. Отже, розглядаючи відповідні спори, суди мають враховувати, що приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 910/8903/16).

У постанові від 17.07.2024 у справі № 918/791/23 Верховний Суд зазначив, що гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію, а відтак, відповідно до положень статті 186 ЦК України є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) та має наслідувати долю головної річчі.

Аналогічний підхід у визначенні статусу гідротехнічної споруди застосовує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, від 05.03.2025 у справі № 291/255/23 та від 24.06.2025 у справі № 291/185/24.

Нерозривний зв`язок гідротехнічних споруд із землями водного фонду вказує на неможливість відокремлення цих об`єктів у цивільному обігу та відповідно і неможливість виникнення різних власників на них.

Оскільки гідротехнічна споруда наслідує долю земельної ділянки на якій вона розташована, об`єктом цивільного права є саме земельна ділянка, на якій розташована така гідротехнічна споруда.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України є неможливим та порушує права держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, на яку посилається Прокурор у тексті касаційної скарги).

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 401/2975/20 зазначено, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об`єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити у державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності не існує. (Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23 факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

З урахуванням викладеного, суд дійшов, що здійснення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно не ґрунтується на первинних документах, які підтверджують набуття права власності на окрему річ та прямо суперечить нормам законодавства, які виключають можливість набуття права власності на річ, що є приналежністю головної речі в інший спосіб, ніж одночасно з набуттям права власності на головну річ.

Отже, у державного реєстратора були відсутні правові підстави як для первинної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду гідровузол ставка за відповідачем-1 з відкриттям відповідного розділу щодо окремого об`єкта нерухомого майна, так і надалі для реєстрації права власності на цей об`єкт за відповідачем-2.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права, судом враховано таке.

Згідно вимог частин 1-2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та пункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно приписів статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він мас майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на неї (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності.

Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.

Судом установлено, що власником земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, на якій розташована спірна гідротехнічна споруда, є Крижопільська селищна рада та реєстрація за відповідачем-2 права власності на гідровузол ставка, який не є окремим об`єктом права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує інтереси держави в особі Крижопільської селищної ради як власника земельної ділянки щодо належного розпорядження цим майном.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис про реєстрацію права власності на спірну гідроспоруду за відповідачем-2 формально наділяє останнього певними юридичними правами щодо цього об`єкта, а право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, є порушеним внаслідок внесення до реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірну гідроспоруду іншого суб`єкта, який не є власником земельної ділянки.

За обставинами цієї справи здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем-2 на гідроспоруду, що є приналежністю до головної речі та відповідно не може бути окремим об`єктом права власності, а має слідувати за головною річчю згідно статті 186 ЦК України, порушує право власності Крижопільської селищної ради як власника головної речі (земельної ділянки, на якій розміщено спірну гідроспоруду та знаходиться частина водного об`єкту), оскільки перешкоджає позивачу у реалізації правомочностей власника в частині розпорядження цим майном (подібна правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду від 11.08.2021 року у справі №914/1049/18).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Приписами абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Із сукупного аналізу наведених норм вбачається, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності та закриття розділу судом також враховано таке.

Положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на них вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер відповідному об`єкту.

Згідно частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи, підставою для прийняття державним реєстратором рішення (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 23109191 від 23.07.2015) на спірну гідротехнічну споруду стало свідоцтво про право власності серії САВ № 992401 видане СТОВ "Левково" 13.07.2015 Соколівською сільською радою Крижопільського району Вінницької області.

Приймаючи до уваги, що відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до яких спірна гідроспоруда не відноситься, суд дійшов висновку, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для відкриття розділу та первинної державної реєстрації права власності на гідровузол ставка за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Левково", а надалі для реєстрації права власності на спірну гідроспоруду за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково".

Положеннями частини 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проєктної документації на будівництво у зв`язку із змінами проєктної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 зазначено, що за умови, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).

У випадку порушення вищенаведених норм законодавства скасування державної реєстрації є способом захисту, який прямо передбачений статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може розглядатись як ефективний спосіб захисту, зокрема, у випадку так званої "фантомної" реєстрації (тобто реєстрації об`єктів, які взагалі не підлягають реєстрації в якості нерухомого майна) або подвійної реєстрації речових прав на вже існуючий об`єкт нерухомого майна із зазначенням інших його характеристик, наприклад, адреси. (Такі правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 904/6943/20, від 24.05.2023 у справі № 910/2151/22).

Отже, у випадку доведення позивачем відсутності підстав для державної реєстрації прав, на підставі якої відкрито відповідний розділ, зокрема у разі фактичної відсутності майна або державної реєстрації об`єктів, що взагалі не підлягають реєстрації як нерухоме майно, а також за відсутності такого майна в натурі, вимога про скасування державної реєстрації є самостійним способом захисту, прямо передбаченим статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може розглядатися як ефективний спосіб захисту порушених прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2025 у справі №904/2688/24.

Суд також враховує правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 17.08.2023 у справі №911/30/22, згідно якої гідроспоруда є приналежністю водного об`єкта (ставка), право власності, на який належить сільській раді, а тому, враховуючи правовий режим земель, на яких вони розміщені, правильним способом захисту порушених інтересів держави є пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього.

У цій постанові Верховний Суд також зазначив про необхідність врахування особливостей використання гідротехнічних споруд з огляду на правовий режим земель, на яких вони розміщені. Факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справах №469/1203/15-ц (постанова від 22.05.2018) та № 504/2864/13-ц (постанова від 28.11.2018) зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений земельним та водним законодавством спосіб треба розцінювати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Згідно вимог частини 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

З огляду на правовий статус та режим спірної гідроспоруди як приналежності до головної речі, неможливість виникнення права власності на гідроспоруду як на окрему річ, а також враховуючи, що первинна державна реєстрація права приватної власності за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Левково" та наступна перереєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" на гідровузол ставка, що знаходиться за адресою: Крижопільський р-н., с. Левків, вул. Польова, 27 здійснена з порушенням норм чинного законодавства, державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" на гідровузол ставка підлягає скасуванню із припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" на гідровузол ставка та закриттям відповідного розділу державного реєстру.

Враховуючи зміст спірних правовідносин та характер порушень прав позивача, суд вважає, що вимога прокурора про усунення перешкод у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на гідровузол ставка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу є належним та ефективним способом захисту, адже такий спосіб захисту є адекватним наявним обставинам справи та призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача-2 про правомірність набуття права власності на спірну гідроспоруду відповідачем-1, а надалі відповідачем-2, а також щодо обрання прокурором неефективного способу захисту, позаяк такі доводи не спростовують висновки суду щодо кваліфікації спірних правовідносин, належного та ефективного способу захисту інтересів держави в особі належного позивача - Крижопільської селищної ради з урахуванням встановлених судом обставин справи.

Скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ "Господарство "Левково" із закриттям розділу призведе до повернення спірного майна до правового статусу цього майна, що існував до відкриття розділу та реєстрації права власності на це майно за відповідачем-1, а надалі за відповідачем-2, що узгоджується з пунктом 4 статті 16, статтею 391 ЦК України, статтею 152 ЗК України та вищевикладеними приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на гідровузол ставка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора про усунення перешкод у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27, на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" повернути територіальній громаді в особі Крижопільської селищної ради спірну гідротехнічну споруду (гідровузол ставка) судом враховано таке.

Як убачається із матеріалів справи, 15 вересня 2021 року між Крижопільською селищною радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" як орендарем укладено договір оренди землі за умовами пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500, яка розташована: Вінницька область, Тульчинський район, Крижопільська селищна рада, с. Левків (т. 1 а.с. 30-31, 193 (зворот)-194 (зворот)).

Згідно з пунктом 2 договору оренди землі від 15.09.2021 у оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,0177 га у тому числі: 2,7982 га - ставок; 0,2195 га - землі, які використовуються для технічної інфраструктури.

Відповідно до пункту 3 договору оренди землі від 15.09.2021 на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме гідровузол ставка загальною площею 3760 кв. м. який перебуває у приватній власності ТОВ "Господарство "Левково".

Пунктом 7 договору сторонами погоджено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 420027602 від 27.03.2025 та №421361365 від 07.04.2025 речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 0521986200:04:001:0500 площею 3,0177 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2669729105000) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково", код ЄДРПОУ 38815112, номер запису про інше речове право 48700336 (т. 1 а.с. 198, 220).

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Під час розгляду справи доказів, що свідчать про нікчемність укладеного правочину, визнання його недійним за рішенням суду або припинення договору оренди землі учасниками справи суду не надано.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем-2 договір оренди землі є чинним та породжує відповідні права та обов`язки, зокрема право орендаря користуватися за цільовим призначенням орендованою земельною ділянкою, на якій розміщена спірна гідроспоруда протягом строку дії договору.

Приймаючи до уваги, що гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом та не може бути відокремлена від нього без втрати цільового призначення, а земельна ділянка водного фонду, на якій розміщена спірна гідроспоруда передана у користування відповідачу-2 на праві оренди, зважаючи, що строк дії договору оренди не сплив та обставин припинення дії договору оренди землі достроково судом не встановлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" повернути територіальній громаді в особі Крижопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 04325940) гідротехнічну споруду (гідровузол ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 задоволенню не підлягають.

Щодо втручання у право відповідача-2 на мирне володіння майном, суд враховує наступне.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "Еаst/West Аllisance Limited" проти України" ("Еаst/West Аllisance Limited" v. Ukrаinе, заява № 19336/04), § 166-168).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Із врахуванням викладеного, суд зауважує, що процедура усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном має правову підставу в національному законодавстві, а саме стаття 391 ЦК України, частина 2 статті152 ЗК України, положеннями яких визначено, що власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Також, втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний критерій вимагає об`єктивної необхідності у формі загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад.

Незаконне набуття права власності на гідроспоруду, що не є окремим об`єктом права власності, а є приналежністю до головної речі, яка не належить відповідачу на праві власності, посягає на визначений державою публічний порядок та інтерес держави, територіальної громади, тому втручання держави у зв`язку із наявністю публічного, суспільного інтересу у спірні майнові права відповідача за цих обставин суд вважає виправданим.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Суд зауважує, що справу розглянуто у розумний строк, який був об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов`язків.

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крижопільської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" про усунення перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 підлягають задоволенню частково шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (код ЄДРПОУ 38815112) на гідровузол ставка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог немайнового характеру. Прокурором мав бути сплачений судовий збір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень та за дві вимоги немайнового характеру 6 056,00 гривень (3 028,00 гривень х 2 = 6 056,00 гривень).

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 1910 від 29.08.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 24 224,00 гривень, що на 18 168,00 гривень більше ніж встановлено законом ((24 224,00 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 6056,00 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 18 168,00 гривень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 18 168,00 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від прокурора не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 18 168,00 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень у рівних частках покладаються на відповідачів, решта витрат на сплату судового збору у розмірі 3 028,00 гривень покладається на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Крижопільською селищною радою (24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище Крижопіль, вул. Героїв України, будинок 59, ідентифікаційний код юридичної особи 04325940) права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою (гідровузлом ставка), яка розташована за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Левків, вул. Польова, 27 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521986200:04:001:0500 шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності з одночасним припиненням права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (21008, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 39, офіс 520, ідентифікаційний код юридичної особи 38815112) на гідровузол ставка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 687354405219) із закриттям розділу.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Левково" (24636, Вінницька обл., Крижопільський р-н, село Левків, вулиця Комарова, будинок 27 А, ідентифікаційний код юридичної особи 30803513) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 1 514,00 гривень (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) судових витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарство "Левково" (21008, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 39, офіс 520, ідентифікаційний код юридичної особи 38815112) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 1 514,00 гривень (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) судових витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 гривень залишити за прокурором.

8. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разу відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 жовтня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Тульчинській окружній прокуратурі; tulchyn@vin.gp.gov.ua;

3, 4, 5, 6 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу-2, третій особі до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

7 - відповідачу-1, СТОВ "Левково", 24636, Вінницька обл., Крижопільський р-н, село Левків, вулиця Комарова, будинок 27 А.