Рішення від 21.10.2025 по справі 175/2968/25

Справа № 175/2968/25

Провадження № 2/175/727/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сселище Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Васюченка О.Г. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті моєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок садибного типу 1974 року будівництва загальною площею 96,7 кв.м. з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Родинні відносини між мною ОСОБА_3 та померлою матір`ю ОСОБА_4 , підтверджуються моїм свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 18 січня 1980 року Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС міста Дніпропетровська, а також моїм Свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_3 , виданим 14 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська на підставі якого моє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » змінено на теперішнє прізвище « ОСОБА_6 ». ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, про що 02 березня 2018 року Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 30, та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 . За життя ОСОБА_7 склала заповіт, який був посвідчений 01 лютого 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ПОЛЯРУШ О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 291. Відповідно до заповіту від 01 лютого 2018 року померла ОСОБА_2 заповіла позивачу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ), все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі усе, що буде їй належати на момент смерті та на що за законом вона матиме право. У встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк вона прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви до Дніпровської районної державної нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок садибного типу 1974 року будівництва, площею 96,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який спадкодавиця за життя не оформила та не зареєструвала право власності після смерті свого чоловіка (батько позивача) ОСОБА_10 . Згідно з Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, унікальний реєстраційний номер 201-20250214-0009138570, від 14 лютого 2025 року оціночна вартість об`єкта оцінки становить 1429173,85 грн. (один мільйон чотириста двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят три гривні вісімдесят п`ять копійок). Відповідно до відомостей наданих Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради» від 18 червня 2024 року № 1011 на запит державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори архівна справа на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 виготовлена 14 серпня 1992 року на замовлення мого батька ОСОБА_10 . Опис майна: житловий будинок А загальна площа 96,7 кв.м., житлова площа 72,0 кв.м., матеріал стін шл/блок об. цеглою, побудований 1974 р., сіни а, а1, житлова прибудова А1, літня кухня (вик. під житло)- гараж Б; погріб В; вбиральня Г, літній душ Д, сарай Е; споруди № 1-3. Документ, що встановлює право власності на нерухоме майно в архівній справі відсутній. У зв`язку з цим 17 січня 2025 року державним нотаріусом Дніпровської районної державної нотаріальної контори КОБРУСЄВОЮ Л.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину, на підставі пунктів 4.14., 4.15., 4.18., 4.20. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відсутні документи, що встановлюють право власності на спадкове майно спадкодавця, а також відсутнє підтвердження реєстрації права власності на житловий будинок за спадкодавцем. Таким чином, зважаючи на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку, що позбавляє позивача реалізувати своє право на спадкування через органи нотаріату, він вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», що набрав чинності 25 квітня 2025 року, визначено змінити найменування Дніпропетровського районний суд Дніпропетровської області на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області. Також визначено, що зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду".

Ухвалою Дніпровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від 24 липня 2025 року витребувано докази по справі та закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та позивач просили суд справу розглядати без їх участі, на позові наполягали та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі представника Новоолександрівської сільської ради.

Представник третьої особи: Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області надала до канцелярії суду заяву в якій просила розгляд справи провести без участі представника нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_6 , виданий 22 листопада 2002 року Дніпропетровським

РВ УМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до статей 1222, 1235 Цивільного кодексу України є спадкоємицею за заповітом після смерті моєї матері ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Родинні відносини між ОСОБА_3 та померлою матір`ю ОСОБА_4 , підтверджуються свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 18 січня 1980 року Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС міста Дніпропетровська, а також Свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_3 , виданим 14 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська на підставі якого дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » змінено на теперішнє прізвище « ОСОБА_6 ».

Матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, про що 02 березня 2018 року Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 30, та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 .

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, який був посвідчений 01 лютого 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ПОЛЯРУШ О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 291.

Відповідно до заповіту від 01 лютого 2018 року померла ОСОБА_2 заповіла позивачу ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5 ), все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі усе, що буде їй належати на момент смерті та на що за законом вона матиме право.

У встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк позивач прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви до Дніпровської районної державної нотаріальної контори.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок садибного типу 1974 року будівництва, площею 96,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який спадкодавиця за життя не оформила та не зареєструвала право власності після смерті свого чоловіка (батька позивача) ОСОБА_10 .

Згідно з Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, унікальний реєстраційний номер 201-20250214-0009138570, від 14 лютого 2025 року оціночна вартість об`єкта оцінки становить 1429173,85 грн. (один мільйон чотириста двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят три гривні вісімдесят п`ять копійок).

Відповідно до відомостей наданих Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради» від 18 червня 2024 року

№ 1011 на запит державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори архівна справа на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 виготовлена 14 серпня 1992 року на замовлення мого батька ОСОБА_10 .

Опис майна: житловий будинок А загальна площа 96,7 кв.м., житлова площа 72,0 кв.м., матеріал стін шл/блок об. цеглою, побудований 1974 р., сіни а, а1, житлова прибудова А1, літня кухня (вик. під житло)- гараж Б; погріб В; вбиральня Г, літній душ Д, сарай Е; споруди № 1-3.

Документ, що встановлює право власності на нерухоме майно в архівній справі відсутній.

17 січня 2025 року державним нотаріусом Дніпровської районної державної нотаріальної контори КОБРУСЄВОЮ Л.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину, на підставі пунктів 4.14., 4.15., 4.18., 4.20. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відсутні документи, що встановлюють право власності на спадкове майно спадкодавця, а також відсутнє підтвердження реєстрації права власності на житловий будинок за спадкодавцем.

Також судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований господарським способом будівництва в 1974 році батьком позивача ОСОБА_12 на землях Новоолександрівської сільської ради орієнтовною площею 0,1535 га, що підтверджується відомостями, наданими Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради» від 18 червня 2024 року № 1011, а також випискою з погосподарських книг Новоолександрівської сільської ради і технічним паспортом на житловий будинок садибного типу (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:5746-6936-4107-8213), виготовленим 11 лютого 2025 року на моє замовлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 .

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09 липня 2024 року № 3562/301-24 надати достовірну інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 немає можливості та рекомендовано звернутись до розробників документації із землеустрою для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці.

Згідно з виписками з погосподарських книг Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року

№ 1489 за період 1974 2024 роки житловий будинок по АДРЕСА_2 в 1974-1976 роках обліковувався за бабусею позивача ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 та в подальшому, починаючи з 1977 року, належав батькові позивача ОСОБА_15 , який до теперішнього часу обліковується головою зазначеного домогосподарства.

Відповідно до пунктів 4, 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15 січня 1966 року (була чинна на момент завершення будівництва спірного житлового будинку) будинки та домоволодіння розташовані в сільських населених пунктах, а також сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них, взагалі не підлягали реєстрації.

З зазначениминормами кореспондуютьсяположення статті31Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,а такожприписи пунктів78,80постанови КабінетуМіністрів Українивід 25грудня 2015року №1127«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» якимипередбачено,що документ,що відповіднодо вимогзаконодавства засвідчуєприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктів,не вимагаєтьсяв разідержавної реєстраціїправа власностіна індивідуальні(садибні)житлові будинки,садові,дачні будинки,господарські (присадибні)будівлі іспоруди,прибудови доних,що закінченібудівництвом до5серпня 1992 року. При цьому державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі виписки із погосподарської книги, наданої виконавчим органом сільської ради, селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

25 грудня 1979 року між батьками позивача ОСОБА_12 та ОСОБА_16 укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 1947 та 05 квітня 1983 року Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС м. Дніпропетровська повторно видано Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_7 .

Крім, у вказаному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_5 народився брат позивача ОСОБА_17 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_18 про що 06 грудня 2016 року Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 175, та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_8 .

За життя ОСОБА_19 заповіт не склав і позивач та її брат ОСОБА_17 , як спадкоємці першої черги за законом, відмовились від прийняття спадщини, до складу якої входив зазначений житловий будинок садибного типу, на користь їх матері ОСОБА_9 .

Однак ОСОБА_7 до свої смерті не встигла оформити право власності ні на житловий будинок АДРЕСА_1 , ні на земельну ділянку, на якій він розташований, чим власне і обумовлене її звернення до суду за захистом своїх спадкових прав.

Відповідно до норм ч. 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутись до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як і іншими нормами цивільного законодавства, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Таким чином законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 359/11363/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 та інших.

Судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 уже зареєстроване право власності на інший житловий будинок садибного типу (ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3498710.4836022.202410003.20.0000.46, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ 3038839712020) за ОСОБА_20 - ОСОБА_21 , що в подальшому унеможливило б реєстрацію за позивачем спадкового нерухомого майна за вказаною адресою.

У зв`язку з чим у січні 2025 року позивач звернулась до Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради з клопотанням про упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна оскільки виявлено дублювання адрес існуючих об`єктів.

Рішенням Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року змінено адресу житловому будинку садибного типу, який входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_9 , з: АДРЕСА_1 на: АДРЕСА_1 .

Частиною 5 статті 1268 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 статті 16 ЦК України, ч. 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено можливі способи захисту цивільних прав, серед яких може бути визнання права.

Право власності на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством.

За приписами пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, пункту 3.1. Листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року за наявності умов одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 26 січня 2021 кроку у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21.) неодноразового наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Зважаючи на наявність об`єктивних перешкод для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, оскільки за спадкодавцем за життя не оформлене та не зареєстроване право власності на спадкове нерухоме майно, суд вважає, що належним, ефективним та правомірним способом захисту невизнаних прав позивача буде саме визнання за нею права власності на спадкове майно судом.

Аналогічна правова позиція щодо можливості визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку особою, яка фактично прийняла спадщину, проте отримала нотаріальну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.

Відповідно достатті 1221ЦК Українимісцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім позивача, інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а також особи, які мають право на обов`язку частку у спадщині після смерті ОСОБА_9 відсутні.

Останнім місцем проживання ОСОБА_9 був будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 1465, виданою Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради 20 вересня 2024 року.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливі будь-які заперечення інших осіб, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

Враховуючи фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи та розглядаючи справу на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, дотримуючись засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи правові висновки щодо застосування відповідних норм права, суд вважає вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в межах заявлених і доведених вимог.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 392, 1216, 1217, 1268, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, п.23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування",ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_6 , виданий 22 листопада 2002 року Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті моєї матері ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок садибного типу 1974 року будівництва загальною площею 96,7 кв.м. з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна в ЄДЕССБ 01.3498729.4836013.20250211.25.0000.41).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Г. Васюченко