Постанова

від 12.09.2006 по справі ас-04/329-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-04/329-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" вересня 2006 р.  о 15:20              Справа № АС-04/329-06

вх. № 6976/1-04

Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.

представників сторін

позивача - Горелкова В.М. - дов.

відповідача - Гацуляк А.Е - директор

прокурор - Червенко А.Г. - посв.

по справі за позовом  Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особіХарківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в  

до  ПФ "Комфорт - Т", м. Х-в  

про стягнення 1995,00 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особіХарківське обласне відділення Фонду  соціального захисту інвалідів м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ПФ "Комфорт - Т", м. Харків 1995,00 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. не було працевлаштовано жодного інваліда, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочому місцю. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму у розмірі 1995,00 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідач проти позову заперечує в відзові на позовну заяву вказує, що ним було створено робоче місце для інваліда.  

Суд застосовує та наводить  законодавство , яке діяло на момент спірних відносин.

Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці)  середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає  у 2005 р.  3985,12  грн.

Статтею  19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ і організацій  незалежно  від  форми  власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.  

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.  Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, якій він здав до позивача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 10 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р.  повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 0 інвалід. Тобто у відповідача працювало на підприємстві кількість інвалідів меньша ніж встановлена нормативом.

Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок                    працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не створював належних умов  для працевлаштування інвалідів.

Відповідач своїм наказом та штатним розкладом передбачів місце для працевлаштування інваліда, яле не здійсним дій по реальному працевлаштуванню інваліда .

Суд зазначає, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2005 р. - в матеріалах справи відсутні (не надані відповідачем) звіти про наявність вільних робочих місць(вакантних посад) та потребу в працівниках який відповідач би здавав в 2005 р..

          Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”,  п. 2.1  Інструкції  щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення  працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України  від 06.07.98 р. №244.

Крім того, згідно листа Ленінського районного центру зайнятості ПФ "Комфорт - Т"  заявку на потребу в інвалідах не заявляли.  

Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов'язку щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.

Факт того, що відповідач у 2005 р. не інформував компетентні органи про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, якій він здав до позивача середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає  у 2005 р.  3985,12  грн., а не як вказано у позовній заяві 3990,00 грн. та відповідно сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів становить 1992,56 грн., а не 1995,00 грн., як вказано у позові. Суд зазначає, що прокурор та позивач при розрахунку санкцій виходили з округлених до сотні грн. даних і як наслідок вийшли на більшу середньорічну заробітну плату ніж втизначена у звіті відповідача. Дане округлення обумовлено формою звіту де передбачено вказання фонду оплати праці з якого розраховується середньорічна заробітна плата у тис. грн. з одним лесятим знаком. Але враховуючи , що норми  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” виходять саме із середньорічної заробітної плати, а не з округленних, як це зроблено позивачем даних, що грошова одиниця України є гривня, яка складається з 100 копійок,  суд приходить до висновку, що проведене прокурором та позивачем округлення при наявності білш точних даних наданих відповідачем не відповідає встановленому законом розміру штрафних санкцій та принципу справедливості. І навпаки наведеному відповідає розмір санкцій визначений з урахуванням копійок, тобто виходячі з більш точних даних наданих підприємством. Суд зазначає, що при наявності більш точного розміру середньорічної заробітної плати, саме він повинен бути використаний для розрахунку сум санкцій.  

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідач помилково вважає, що як що наказом по підприємству, та штатним розкладом , яки ним надані до суду передбачено місця для інваліда він виконав норматив. Суд зазначає, що як свідчить вище наведена ст. 20 в редакції 2005 р., штрафнві санкції платяться в разі коли на підприємстві кількість працюючих інвалідів менше між норматив. А для того щоб інвалід вважався працюючим необхідно його працевлаштування, тобто укладення ним трудового договору з підприємством, а не створення вакансії для інваліда. Але з відповідачем у 2005 р. інваліді відповідних лдоговорів не укладали, тобто інваліди в нього не працювали.   І як було зазначено вище відповідач в порушення покладеного на нього обовязку не інформував державну службу зайнятості про наявні вакансії для інвалідів.

Враховуючи наведене  позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями    4, 8, 86, 94, 160 - 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України ,статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволено частково.

          Стягнути з ПФ "Комфорт - Т" (м.Харків,вул.Соціалістична,68, к.53, код ЄДРПОУ 30987307) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1-й під'їзд, 1-й поверх, кімната 16,  код ЄДРПОУ 24134567)  1992,56 грн. штрафних санкцій.  

В іншій частині в позові відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                            Григоров А.М.