Постанова від 13.10.2025 по справі 914/1894/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. Справа №914/1894/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіО.І. Матущак

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Моршинської міської ради № 524 від 25.07.2025 року (вх.№01-05/2342/25 від 29.07.2025 року)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 року (суддя О.І. Щигельська)

за заявою Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» про забезпечення позову

у справі № 914/1894/25

за позовом: Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (надалі ДП ««Санаторій Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»)

до відповідача: Моршинської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Попович Р.І. адвокат (ордер серії АІ №1926405 від 18.06.2025 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Більська Л.В. (самопредставництво юридичної особи),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

18.06.2025 року ДП ««Санаторій Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Моршинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №935 від 10.10.2024 року «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

14.07.2025 року ДП ««Санаторій Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Моршинській міській раді приймати рішення щодо передачі у власність або користування земельні ділянки: - площею 2,5831 га (кадастровий помер 4610700000:01:006:0014) 06.01 для будівництва обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 04.11.1997 року, серія І-ЛВ №004789; - площею 0,3940 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0086) 06.01 для будівництва обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 04.11.1997 року, серія І-ЛВ №004789; - площею 3,72 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0016) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 15.07.1994 року, серія ЛВ 9; - площею 0,3818 га (кадастровий номер 4610700000:01:005:0333) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 15.07.1994 року, серія ЛВ 9; - площею 0,9224 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0019) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (для культурно-просвітницьких цілей) за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 29.06.1999 року, I-ЛВ №003408; - площею 6,5829 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0045) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 22.06.1994 року, серія ЛВ 11.

Заява мотивована тим, що з прийняттям оскарженого рішення виникли об`єктивні обставини, які, на думку заявника, свідчать про неможливість виконання рішення у разі задоволення позову. Вказує на те, що відповідач може передати у власність чи користування земельні ділянки, що може створити додаткові спори з третіми особами щодо користування нерухомим майном позивача та земельними ділянками. Вважає заявлені заходи забезпечення адекватними і співмірними із заявленими позивачем вимгами.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 року у справі №914/1894/25 частково задоволено заяву про забезпечення позову. Заборонено Моршинській міській раді вчиняти дії щодо передачі у власність або користування земельних ділянок: - площею 2,5831 га (кадастровий помер 4610700000:01:006:0014) 06.01 для будівництва обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 04 листопада 1997 року, серія І-ЛВ № 004789; - площею 0,3940 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0086) 06.01 для будівництва обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 04 листопада 1997 року, серія І-ЛВ № 004789; - площею 3,72 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0016) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 15 липня 1994 року, серія ЛВ 9; - площею 0,3818 га (кадастровий номер 4610700000:01:005:0333) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 15 липня 1994 року, серія ЛВ 9; - площею 0,9224 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0019) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (для культурно-просвітницьких цілей) за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 29 червня 1999 року, I-ЛВ № 003408; - площею 6,5829 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0045) 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів за рахунок земель оздоровчого призначення, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 22 червня 1994 року, серія ЛВ 11.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога заявника про заборону Моршинській міські раді приймати рішення щодо передачі у власність або користування земельних ділянок: кадастрові номери 4610700000:01:006:0014, 4610700000:01:006:0086, 4610700000:01:006:0016, 4610700000:01:005:0333, 4610700000:01:006:0019 4610700000:01:006:0045 може мати наслідком втручання в дикреційні повноваження ради, для запобігання створення додаткових спорів з третіми особами щодо користування нерухомим майном ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та земельними ділянками, а тому дану вимогу слід задовольнити частково та заборонити Моршинській міській раді вчиняти дії щодо передачі у власність або користування спірних земельних ділянок. Суд першої інстанції також виснував, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову не обмежують повноважень відповідача щодо фактичного володіння та використання майна, не становитимуть непропорційне втручання у мирне володіння майном, оскільки їх застосування передбачено національним законодавством, переслідує легітимну мету (забезпечення ефективного захисту прав заявника), судом обрано найменш обтяжливі форми обмежень, які не стосуються повного обмеження права власності (виключно стосуються заборони розпорядження та проведення реєстраційних дій); власнику надано право судового захисту та забезпечено можливість ініціювати зміну або скасування заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем не надано та матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на ймовірне вчинення відповідачем дій, спрямованих на передачу у користування чи власність спірних земельних ділянок. Вважає необґрунтованим твердження заявника про можливе прийняття рішення про передачу у власність або користування земельних ділянок іншим особам, оскільки без надання відповідних доказів та доводів у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає рішення в справі у випадку задоволення майбутнього позову. Вказує на те, що судом не встановлено реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначає, що суд самостійно здійснив заміну заходу забезпечення позову, чим порушив принцип диспозитивності господарського судочинства. Вжитими заходами забезпечення позову порушено права осіб, які не є учасниками процесу; ці заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін; в ухвалі суду відсутній перелік дій, які забороняється вчиняти Моршинській міській раді. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 року у справі №914/1894/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою. Зокрема зазначає, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування позивача протиправно позбавлено права постійного користування земельними ділянками, на яких знаходиться належне йому майно. Вважає, що у випадку не застосування заходів забезпечення позову Моршинська міська рада на будь-якому етапі судового розгляду може передати третім особам у власність чи користування земельні ділянки, вказані у заяві, а відтак позивач не зможе у випадку задоволення позову ефективно відновити свої порушені права. Вказує на те, що допустимими і достатніми доказами для прийняття рішення про забезпечення позову є сам факт позбавлення позивача права постійного користування земельними ділянками, де розташоване майно, на підставі спірного рішення відповідача. Просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 року у справі №914/1894/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти доводів скаржника.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно із частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 року у справі № 921/663/24.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині 2 статті 136 ГПК України (постанова Верховного Суду від 27.05.2025 року у справі № 921/663/24).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, тому має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Предметом спору у справі №914/1894/25 є вимога визнати протиправним та скасувати рішення Моршинської міської ради LXI сесії VIII скликання №935 від 10.10.2024 року «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ««Санаторій Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

В заяві про забезпечення позову заявник обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову тим, що відповідач може передати у власність чи користування земельні ділянки, що може створити додаткові спори з третіми особами щодо користування нерухомим майном позивача та земельними ділянками, зазначеними в оспорюваному рішенні Моршинської міської ради.

Проте, в матеріалах даної справи відсутні належні докази на підтвердження доводів заявника щодо необхідності вжиття спірних заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що твердження заявника про можливе прийняття рішення про передачу у власність або користування земельних ділянок іншим особам є необґрунтованим, оскільки без надання відповідних доказів та доводів у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає рішення в справі у випадку задоволення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 27.05.2025 року у справі №910/16225/24).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції не надав належну оцінку заходам забезпечення позову в контексті обставин справи, а також співмірності вжитих заходів на предмет негативних для відповідача наслідків їх застосування.

У цій справі позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Моршинській міській раді приймати рішення щодо передачі у власність або користування перелічених в заяві земельних ділянок.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд здійснив заміну заходу забезпечення позову без відповідної заяви сторони, що суперечить приписам ст. 14, 136 ГПК України.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі заборонив Моршинській міській раді вчиняти дії щодо передачі у власність або користування спірних земельних ділянок, чим обмежив міську раду у праві здійснення покладених на неї Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, що свідчить про порушення оскаржуваною ухвалою норм процесуального права щодо суті та змісту забезпечення позову.

Колегія суддів враховує, що спірні земельні ділянки перебувають у власності Моршинської міської ради, а відтак задоволення заявлених позивачем заходів забезпечення позову порушуватиме право власності відповідача на спірні земельні ділянки, що свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову та в силу положень частини 4 статті 137 ГПК України є неприпустимим.

Водночас, з огляду на предмет заявлених позовних вимог у справі № 914/1894/25, апеляційний господарський суд вважає помилковими доводи апелянта про порушення вжитими судом першої інстанції заходами забезпечення позову прав ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», яке не є учасником судового процесу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведеного, ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 року у справі №914/1894/25 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» б/н від 14.07.2025 року про забезпечення позову у цій справі відмовити.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на позивача згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моршинської міської ради № 524 від 25.07.2025 року (вх.№01-05/2342/25 від 29.07.2025 року) задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 року у справі №914/1894/25 скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» б/н від 14.07.2025 року про забезпечення позову у справі №914/1894/25 відмовити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Паркова площа, буд. 3, код ЄДРПОУ 02649905) на користь Моршинської міської ради (82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. І.Франка, буд. 15, код ЄДРПОУ 04372448) 3028,00 грн за розгляд апеляційної скарги.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяО.І. Матущак

СуддяІ.Ю. Панова