Постанова від 15.10.2025 по справі 607/6964/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6964/20Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/960/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

представника апелянта Покотило Ю.В.,

представника ДВС Декайло-Смакули І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/6964/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року (ухвалену суддею Герчаківською О.Я., дати складення повного тексту судового рішення не зазначено) в справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ПокотилоЮ.В., звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні №71343119, скасування вимоги від 18 грудня 2024 року №194941 в частині зобов`язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство, та зобов`язання вчинити дії.

Скаргу обґрунтовано тим, що 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність, пов`язану із невилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі. Також 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягувачу вручено незаконну вимогу виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, якою неправомірно зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт. 19 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність, пов`язану із невилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі.

Представник стягувача звертає увагу, що в провадженні Тернопільського відділу ДВС у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 71343119 (ідентифікатор доступу: 446Г068Г37Б0) з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом у справі № 607/6964/20, про зобов`язання ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_2 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт».

27 вересня 2024 року стягувач отримав поштові відправлення №4600900006170 та № 4600100014329, в які було вкладено вимоги виконавця від 10 вересня 2024 року № 148803 та від 16 вересня 2024 року № 150206, в яких було допущено описку в адресі стягувача, а саме, замість адреси: АДРЕСА_1 , помилково зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що стало причиною невчасного вручення стягувачу вказаних вище поштових відправлень та вимог виконавця.

У зв`язку із цим 30 вересня 2024 року представник стягувача подав до Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву з проханням в подальшому врахувати коректну адресу стягувача, яка також зазначена у виконавчому документі.

Вимогою виконавця від 28 листопада 2024 року №187087, направленою на адресу стягувача, зобов`язано сторони з`явитись 03 грудня 2024 року о 11:00 год за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 03 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу 03 грудня 2024 року за адресою: с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, встановлено, що доступ до цілісного технологічного комплексу боржником не надано. Вхід до комплексу зачинений та заблокований транспортним засобом, що унеможливлює вхід на територію. Жодних заяв від боржника щодо перенесення виконавчих дій не надходило».

Вимогою виконавця від 05 грудня 2024 року № 189375, направленою на адресу стягувача, зобов`язано сторони з`явитись 18 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 18 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, встановлено, що боржник надав доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати дане майно неможливо, оскільки стягувач не забезпечив спеціалізоване підприємство для ідентифікації обладнання та подальшого демонтажу. Стягувачу повідомлено про наслідки не забезпечення спеціалізованого підприємства для демонтажу технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна».

У зв`язку із тим, що у даному акті було вказано неправдиві відомості, а також через заборону головного державного виконавця Токаренка В.С., який був присутнім на виконанні, вносити в акт свої зауваження, присутні на місці стягувач та його представник від підпису відмовились.

При цьому представник стягувача намагався внести до акту виконавця наступні зауваження:

- представник боржника на місці виконання був відсутній. Вказаний в акті як представник боржника (заступник директора) МдинарадзеО.А. жодних документів, які б підтверджували його повноваження не надав;

- доступ до цілісного технологічного комплексу для його демонтажу (з технікою та інструментами) боржником не було надано. В`їзд через центральні ворота до комплексу був зачинений та заблокований транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_3 , який вказаний в акті представником боржника. Інший (резервний в`їзд) до комплексу був зачинений та заблокований транспортним засобам ОСОБА_4 , який в акті вказаний понятим №1;

- стягувач не був зобов`язаний, не мав і не має повноважень для залучення спеціалізованого підприємства для ідентифікації обладнання та його подальшого демонтажу, оскільки право і обов`язок на вчинення таких дій належить до виключної компетенції виконавця;

- суб`єкт господарювання для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, який вказаний у виконавчому документі і підлягає передачі стягувачу, був залучений державним виконавцем його постановою від 05 березня 2024 року, а тому саме державний виконавець мав забезпечити, однак не забезпечив вказане в акті спеціалізоване підприємство;

- обладнання, яке входить до складу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, яке підлягало поверненню стягувачу за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт», про що вказано у виконавчому документі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де, власне воно і було виявлено 18 грудня 2024 року виконавцем та присутніми на місці, а не по АДРЕСА_3 , як вказано в акті.

Крім того, незважаючи на наявний у виконавця доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, як про це виконавцем зазначено в його акті від 18 грудня 2024 року, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало поверненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалось і стягувачу не передавалось.

Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, врученою представнику стягувача на місці виконання 18 грудня 2024 року, відразу після складання вищезгаданого акту виконавця, було зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства».

Однак, у даному акті виконавцем було вказано відомості, які не відповідали дійсності, що пояснюється наступним:

- представник боржника на місці виконання був відсутній. Вказаний в акті як представник боржника (заступник директора) Мдинарадзе О.А., жодних документів, які б підтверджували його повноваження не надав;

- доступ до цілісного технологічного комплексу для його демонтажу (з технікою для демонтажу) боржником не було надано. В`їзд через центральні ворота до комплексу в черговий раз був зачинений та заблокований транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_3 , який вказаний в акті представником боржника;

- стягувач не був зобов`язаний, не мав і не має повноважень для залучення спеціалізованого підприємства для ідентифікації обладнання та його подальшого демонтажу, оскільки право і обов`язок на вчинення таких дій належить до виключної компетенції виконавця;

- суб`єкт господарювання для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, який вказаний у виконавчому документі і підлягає передачі стягувачу, був залучений державним виконавцем його постановою від 05 березня 2024 року, а тому саме державний виконавець мав забезпечити, однак не забезпечив вказане в акті спеціалізоване підприємство;

- обладнання, яке входить до складу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, яке підлягало поверненню стягувачу за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт», про що вказано у виконавчому документі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де, власне воно і було виявлено 18 грудня 2024 року виконавцем та присутніми на місці, а не по АДРЕСА_3 , як вказано в акті.

Крім того, незважаючи на наявний у виконавця доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, як про це виконавцем зазначено в його акті від 19 грудня 2024 року, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало поверненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалось і стягувачу не передавалось.

Скаржник ОСОБА_2 зазначає, що саме на виконавця, а не на інших учасників виконавчого провадження, покладено обов`язок з вилучення у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі та його подальшу передачу стягувачу.

Як вбачається із актів виконавця від 18 грудня 2024 року та від 19 грудня 2024 року, цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна є в наявності, доступ до нього виконавцеві був наданий, стягувач та його представник з`явились на виконання у визначені виконавцем час та місце. Відтак, станом на 18 та 19 грудня 2024 року у виконавця не існувало жодних перешкод для вилучення у боржника зазначеного у виконавчому документі майна та передачі його стягувачеві. Однак, враховуючи, що таких дій виконавець не вчиняв, хоча був зобов`язаний вчинити, бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П., пов`язана із не вилученням у боржника вказаного у виконавчому документі майна та не передачею його стягувачеві у виконавчому провадженні № 71343119, допущена 18 та 19 грудня 2024 року, є неправомірною.

Крім того, своєю заявою від 08 січня 2024 року стягувач повідомив, що погоджується здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження №71343119, у зв`язку із чим просив повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.

Постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_5 , для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 607/6964/20. Таким чином, виконавець, зобов`язавши стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажу, фактично переклав на стягувача права та обов`язки, які належать до виключної компетенції виконавця, а тому вимога заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П. від 18 грудня 2024 року № 194941, в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт є неправомірною і підлягає скасуванню.

У зв`язку з наведеним скаржник просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П., пов`язану із не вилученням у боржника ТОВ «Віконт» та не передачею стягувачеві ОСОБА_2 , майна, яке вказане у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 71343119;

- визнати неправомірною та скасувати вимогу заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П. від 18 грудня 2024 року № 194941 у виконавчому провадженні №71343119, в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт;

- зобов`язати заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакулу І.П. у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачу ОСОБА_2 майно, яке зазначене у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/6964/20.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат ПокотилоЮ.В., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за змістом інформації про виконавче провадження №71343119, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 12 листопада 2021 року у справі №607/6964/20 Тернопільським відділом ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ТОВ «Віконт», а стягувачем - ОСОБА_2 , 21 березня 2023 року відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову, та вчинялися неодноразові виконавчі дії із винесенням постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про залучення працівників органів внутрішніх справ, про передачу матеріалів виконавчого провадження, про прийняття до виконання виконавчого провадження, про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до вказаного у виконавчому документі договору безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт», ОСОБА_2 передав TOB «Віконт» у безоплатне користування на строк до 30 червня 2019 року цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна за добу вартістю 26 400 000 грн, який користувач зобов`язався повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого договором.

З Акту приймання-передачі цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна за добу по АДРЕСА_4 від 01 липня 2018 року вбачається, що користувач прийняв, а позичкодавець здав цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна за добу, обладнання якого змонтовано, випробувано і введено в експлуатацію в трьохповерховій будівлі з цокольним поверхом млина ТОВ «Віконт» по АДРЕСА_4 .

Власником частини будівлі частини млина з допоміжними спорудами по АДРЕСА_4 є ТОВ «Віконт», а власником обладнання, яке складає вказаний цілісний технологічний комплекс, є ОСОБА_2 .

Відтак, майно, яке за виконавчим документом підлягає передачі стягувачу, знаходиться по АДРЕСА_4 , а не по АДРЕСА_3 , яке про це виконавцем вказується в його вимогах та актах.

Апелянт зазначає, що із актів виконавця від 18 грудня 2024 року та 19 грудня 2024 року вбачається, що цілісний технологічний комплекс з виробництва технологічного комплексу є в наявності, доступ до нього виконавцеві був наданий, стягувач та його представник з`явились на виконання у визначені виконавцем час та місце. Відтак, станом на 18 та 19 грудня 2024 року у виконавця не існувало жодних перешкод для вилучення у боржника зазначеного у виконавчому документі майна та передачі його стягувачеві.

Однак, враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 23 та 24 Інструкції виконавець був зобов`язаний вчинити дії, пов`язані із вилученням у боржника вказаного у виконавчому документі майна та передачею його стягувачеві, чого зроблено не було, бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П. у виконавчому провадженні №71343119, допущена 18 та 19 грудня 2024 року, є неправомірною.

Апелянт звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах має місце вилучення майна, яке є цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу. Вказаний майновий комплекс займає усі чотири поверхи будівлі по АДРЕСА_4 і працює в замкнутому циклі. Іншого цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна по АДРЕСА_4 чи по АДРЕСА_3 немає, а тому необхідність якоїсь додаткової ідентифікації майна, яке за виконавчим документом підлягає передачі стягувачу, є надуманою і безпідставною.

Також, постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб`єкта господарювання ФОП Бойчука М.С. для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні №71343119. При цьому своєю заявою від 08 січня 2024 року стягувач повідомив, що погоджується здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження №71343119, у зв`язку із чим просив повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування. Однак станом на момент розгляду даної скарги виконавцем не було повідомлено стягувачу ні суми авансового внеску, ні реквізитів для його перерахування.

Вважає висновок суду першої інстанції, що рішення державного виконавця не понесло жодного негативного наслідку для сторони стягувача, не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавець, зобов`язавши стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажу, фактично переклав на стягувача права та обов`язки, які належать до виключної компетенції виконавця, а тому вимога заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П. від 18 грудня 2024 року №194941 в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт є неправомірною і підлягає скасуванню.

У зв`язку з наведеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задоволити в повному обсязі.

19 серпня 2018 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що апелянт безпідставно посилається на бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС, яка полягає у відсутності перешкод для вилучення у боржника зазначеного у виконавчому документі майна та передачі його стягувачеві, оскільки станом на 18, 19 грудня 2024 року заступнику начальника вперше надано доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна.

Той факт, що виявлено один цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна на території комплексу за адресою вул.Млинова, 2 або Млинова, 1, не дає можливості вважати, що даний технологічний комплекс є комплексом, зазначеним у рішенні суду.

Твердження апелянта, що бездіяльність в межах виконавчого провадження полягає у не виконанні рішення суду понад 2 роки, є безпідставними, оскільки лише 10 вересня 2024 року виконавче провадження №71343119 передано до примусового виконання заступнику начальника відділу ДВС. Дані твердження, що відповідачем вчинено усі заходи щодо виконання рішення суду, підтверджено матеріалами виконавчого провадження, які досліджені судом першої інстанції.

Також у державного виконавця відсутні спеціальні знання, кваліфікація щодо оціночної діяльності та ідентифікації об`єктів зазначених у рішенні суду, відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» та 72 ЦПКУкраїни. Оскільки майно не можливо було ідентифікувати без технічних характеристик, інвентарних номерів, серій, у виконавця були відсутні можливості проведення вилучення у боржника ТОВ «Віконт» майна, тому виконавцем направлено листи до ряду підприємств та організацій із запитом про наявність спеціалістів, які володіють спеціальними знаннями щодо визначення технічного обладнання цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна. Залучення даних фахівців є обов`язковою умовою для виконання рішення суду, яке повинно здійснюватися відповідно до чинного законодавства України та процедури визначеної законом.

Крім того, на момент подачі відзиву на апеляційну скаргу в межах виконавчого провадження №71343119 відсутні позитивні відповіді від фахівців, які обізнані про характеристики майна, яке зазначено в рішенні суду, відсутні відповіді від підприємств та організацій про можливість надати спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями необхідними для ідентифікації даного майна, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Покотило Ю.В. подану апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у них.

Представник Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П., проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року у справі № 607/6964/20, зобов`язано ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_2 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт». Стягнуто з ТОВ «Віконт» на користь ОСОБА_2 10000.00 грн неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, відповідач не виконав зобов`язання з повернення майна, отриманого у позичку, а тому суд дійшов висновку про зобов`язання ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_2 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт».

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Віконт» залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року.

21 лютого 2022 року Тернопільським апеляційним судом вжито заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 у цивільній справі № 607/6964/20 шляхом заборони ТОВ «Віконт» здійснювати демонтаж, розукомплектування, вивезення, переміщення, передачу у користування третім особам майна цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна за добу, переданого ОСОБА_2 ТОВ «Віконт» за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, перелік якого наведено в Додатку № 1 до Договору, та вчинення будь-яких дій, спрямованих на погіршення стану цього майна.

01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт» (Користувач), в особі старшого бухгалтера ОСОБА_6 , що діє на підставі доручення, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_2 (Позичкодавець) укладено Договір №2 безоплатного користування майном (далі - Договір).

За цим Договором Позичкодавевець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна на добу (перелік обладнання, що входить в комплекс, викладено в Додатку № 1 до цього Договору), далі Майно, який Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві, після закінчення строку, встановленого цим Договором (п.1.1 Договору). Об`єктом позички за цим Договором є Майно, вартість якого на момент передачі Користувачу становить 26400000 грн (п.1.2 Договору).

Користувач зобов`язується у разі припинення Договору повернути Позичкодавцеві майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини Користувача (підп.2.1.4 п. 2.1 Договору).

Позичкодавець має право у разі неповернення об`єкту позички у строк вимагати його примусового повернення зі стягненням неустойки та збитків з Користувача (підп.2.4.2 п.2.4 Договору).

Строк, на який надається об`єкт позички, становить 12 календарних місяців з моменту його передачі (п.4.1 Договору). Останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2019 року (п.4.2 Договору).

Способом забезпечення виконання зобов`язань Користувача за цим Договором є неустойка (п.6.1 Договору). При порушенні користувачем строку повернення об`єкту позички, він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця неустойку у розмірі 1% від вартості об`єкту позички встановленої цим Договором за кожен день прострочки (п.6.2 Договору).

Додатком №1 до Договору №2 безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року визначено перелік обладнання, що передається в користування, як цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна на добу, а саме:

- технологічне обладнання;

- аспіраційне та пневмотранспортувальне обладнання;

- транспортувальне обладнання;

- обладнання складу готової продукції і вибійного відділення;

- компресорне обладнання, згідно переліку.

01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт» (Користувач) та ОСОБА_2 (Позичкодавець) складено Акт приймання-передачі цілісного технологічного комплексу 2-х сортного 75%-го (50+25) хлібопекарського помелу пшениці на борошномельному заводі ТОВ «Віконт» продуктивністю 60 тонн на добу по вул.Млиновій, 2, в с.Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області. Перелік обладнання викладено в п`яти групах (56 пунктів) в Додатку №1 до Договору №2 безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року на 4-х аркушах. Все обладнання передано в технічно справному стані, відповідає вимогам техніки безпеки, пожежної безпеки, екологічної і виробничої санітарії.

Додатковою угодою до Договору №2 від 01 липня 2018 року від 30 червня 2019 року, укладеною між ТОВ «Віконт» (Користувач) та ОСОБА_2 (Позичкодавець), сторони домовились продовжити строк дії Договору №2 від 01 липня 2018 року на 12 місяців.

Пункт 4.2 викласти в такій редакції: останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2020 року.

12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі №607/6964/20.

За змістом інформації про виконавче провадження від 13 листопада 2024 року № 71343119, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 12 листопада 2021 року у справі № 607/6964/20 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ТОВ «Віконт», а стягувачем - ОСОБА_2 , 21 березня 2023 року відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову, та вчинялися неодноразові виконавчі дії із винесенням постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про залучення працівників органів внутрішніх справ, про передачу матеріалів виконавчого провадження, про прийняття до виконання виконавчого провадження, про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Інформація про виконання рішення суду чи про повернення виконавчого документу стягувачу відсутня.

08 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій повідомив, що він погоджується здійснити авансування усіх витрат вказаного виконавчого провадження, у зв`язку із чим просить повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.

05 березня 2024 року у ВП №71343119 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про призначення суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ФОП ОСОБА_5 для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання.

27 вересня 2024 року стягувач отримав поштові відправлення №4600900006170 та №4600100014329, в які було вкладено Вимоги виконавця від 10 вересня 2024 року 148803 та від 16 вересня 2024 року №150206, в яких (як і на конвертах поштових відправлень) було допущено описку в адресі стягувача, а саме, замість адреси: АДРЕСА_1 , помилково зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що стало причиною невчасного вручення стягувачу вказаних вище поштових відправлень та Вимог виконавця. У зв`язку із цим 30 вересня 2024 року представник стягувача подав до Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву з проханням в подальшому врахувати дійсну адресу стягувача.

Вимогою виконавця від 28 листопада 2024 року №187087 у ВП №71343119, зобов`язано сторони з`явитись 03 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 03 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3 , що доступ до цілісного технологічного комплексу боржником не надано. Вхід до комплексу зачинений та заблокований транспортним засобом, що унеможливлює вхід на територію. Жодних заяв від боржника щодо перенесення виконавчих дій не надходило».

Вимогою виконавця від 05 грудня 2024 року №189375 у ВП №71343119, зобов`язано сторони з`явитись 18 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 18 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що боржник надав доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати дане майно неможливо, оскільки стягувач не забезпечив спеціалізоване підприємство для ідентифікації обладнання та подальшого демонтажу. Стягувачу повідомлено про наслідки не забезпечення спеціалізованого підприємства для демонтажу технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна».

Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941 у ВП №71343119 зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: с.Миролюбівка, вул.Млинова, 1, встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства».

03 червня 2025 року судом зареєстровано клопотання Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зареєстроване в «Електронному суді» 02 червня 2025 року про долучення наступних доказів:

- запиту державного виконавця за № 66368 від 01 травня 2025 року до Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агентства резерву України;

- запиту державного виконавця за №66208 від 30 квітня 2025 року до ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро»;

- запиту державного виконавця за №66172 від 30 квітня 2025 року до Державного підприємства «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації;

- запиту державного виконавця за №66211 від 30 квітня 2025 року до Приватного акціонерного товариства «Могилів-Подільський машинобудівний завод»,

в яких запитано інформацію, чи наявний у цих організаціях спеціаліст, який володіє спеціальними знаннями щодо визначення технічного обладнання цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, перелік якого міститься у Додатку 1.

На вищеописані листи державний виконавець отримав відповідь від ДП «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 08 травня 2025 року № 01-01/1536 та від ПрАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод» від 22 травня 2025 року №40, якими інформовано про те, що на цих підприємствах відсутні фахівці запитуваної кваліфікації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частина перша статті 5 Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Згідно пункту 20 частини третьої статті 18 Закону, право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, має виключно виконавець. Стягувач в такому разі має внести авансовий внесок за реквізитами та у розмірі, визначеними виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом пункту 23 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція), передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 Розділу VIII Інструкції, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

Абзацом 2 пункту 1 Розділу VII Інструкції визначено, що авансові внески стягувачів перераховуються на окремий небюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в державних банках, у тому числі рахунок в іноземній валюті (далі - рахунок авансових внесків).

Перерахування (повернення) авансового внеску стягувача з рахунку авансового внеску органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі розпорядження державного виконавця (додаток 8). Для проведення витрат за рахунок авансового внеску стягувача кошти з рахунку авансових внесків згідно з розпорядженням державного виконавця перераховуються у розмірі, необхідному для здійснення витрат виконавчого провадження, на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України в органах Державної казначейської служби України. Разом з розпорядженням державним виконавцем готуються та надаються відповідні документи щодо здійснення витрат. Витрати за рахунок авансових внесків здійснюються згідно з кошторисами, затвердженими в установленому порядку (п. 17 Розділу VII Інструкції).

Процесуальними нормами ЦПК України щодо здійснення судового контролю є Розділ VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень», а саме статті 447-453.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду із даною скаргою ОСОБА_2 посилався на те, що станом на 18 та 19 грудня 2024 року у виконавця не існувало жодних перешкод для вилучення у боржника зазначеного у виконавчому документі майна та передачі його стягувачеві, оскільки у спірних правовідносинах має місце вилучення майна, яке є цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна на добу. Крім того, вважає неправомірною вимогу заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що виконавче провадження №71343119 перебуває на виконані в Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ТОВ «Віконт», а стягувачем - ОСОБА_2 .

У вказаному виконавчому провадженні вчинялися неодноразові виконавчі дії із винесенням постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про залучення працівників органів внутрішніх справ, про передачу матеріалів виконавчого провадження, про прийняття до виконання виконавчого провадження, про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

У виконавчому провадженні №71343119 здійснюється примусове виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/6964/20, яким зобов`язано ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_2 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Віконт».

Отже, вказане майно насамперед повинно бути ідентифіковане державним виконавцем, а за відсутності у нього достатніх знань у цій галузі, спеціалістом чи іншою особою, яка має бути залучена до участі у виконавчому провадженні.

Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено, що боржником надано доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що не має підстав визнавати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П. у виконавчому провадженні №71343119, пов`язану із не вилученням у боржника ТОВ «Віконт» та не передачею стягувачеві ОСОБА_2 майна, яке вказане у виконавчому листі, оскільки неможливість ідентифікації цього майна державним виконавцем, та подальші дії із пошуку фахівців, які обізнані про характеристики цього майна, для їх залучення до виконання рішення суду згідно процедури і закону, не можуть свідчити про неправомірну бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Водночас, вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року №194941 у ВП №71343119, зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 год за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_2 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт (т.2 а.с.280-281).

Крім того, згідно постанови від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб`єкта господарювання ФОП Бойчука М.С. для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №607/6964/20, проте вказана постанова не містить відомостей про залучення ФОП ОСОБА_5 на платній основі та необхідність стягувачу здійснити оплату авансового внеску для оплати вартості робіт залученої особи, як і відсутні будь-які договори, які б свідчили про здійснення цим ФОП дій, які є необхідними для виконання рішення суду у справі № 607/6964/20, їх обсягу.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога державного виконавця в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_2 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт не суперечила п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», яка відсилає до співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Отже за відсутності відповідного авансового внеску стягувача на проведення робіт із демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна на добу, державний виконавець обрав співмірний спосіб забезпечити виконання рішення суду, шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт, що забезпечує виконання рішення суду.

Крім того, вищевказана вимога державного виконавця не понесло жодного негативного наслідку для сторони стягувача, зокрема, витрачено кошти на організацію таких дій.

З огляду на викладене, матеріалами справи не підтверджено та судом не встановлено неправомірної бездіяльності у діях заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І.П., тому відсутні правові підстави зобов`язувати державного виконавця у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачеві ОСОБА_2 майно, яке зазначене у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20.

Доводи апелянта про те, що майно, яке підлягає вилученню, є цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна тому необхідність додаткової ідентифікації такого майна є безпідставною, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки той факт, що вказаний комплекс знаходиться за адресою вул.Млинова, 2 або АДРЕСА_3 , не дає можливості вважати, що даний технологічний комплекс є комплексом зазначеним у рішенні суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у державного виконавця відсутні спеціальні знання, кваліфікація щодо оціночної діяльності та ідентифікації об`єктів, зазначених у рішенні суду, тому виконавцем направлено листи до ряду підприємств та організацій із запитом про наявність спеціалістів, які володіють спеціальними знаннями щодо визначення технічного обладнання цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна.

Також безпідставною є вимога апелянта про те, щоб зобов`язати заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакулу І.П. у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органу державної виконавчої служби чи підміняти себе ним, а може тільки здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому Розділом VII ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у скарзі до суду першої інстанції, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні скарги, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 22 жовтня 2025 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак