Ухвала від 22.10.2025 по справі 754/17658/25

Номер провадження 1-кс/754/3473/25

Справа № 754/17658/25

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні по матеріалах досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420251052030000148 від 02.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України,-

УСТАНОВИВ :

21.10.2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна із забороною розпорядження та відчуження, а саме: - земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:144:0007, загальною площею 0,7049 га, по АДРЕСА_1 ; -та об`єкта нерухомого майна - гаражного бокса, загальною площею 45 кв.м., розташованого на зазначеній земельній ділянці, - по матеріалах досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420251052030000148 від 02.09.2025 року за ч.1 ст. 358 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на те, що ВД Деснянського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №420251052030000148 від 02.09.2025 року, під час якого встановлено, що невстановленими особами, з метою незаконного набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м. по АДРЕСА_1 було виготовлено та подано для проведення державної реєстрації права власності завідомо підроблені документи, які містили неправдиві відомості щодо правових підстав виникнення у них права власності на вказане майно. (ЄО 70519).

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до відомостей з ДРРП на нерухоме майно, первинна реєстрація права власності на гаражний бокс площею 45 кв.м. проведена 02.06.2020 за ОСОБА_4 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, довідки про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та технічного паспорту.

Як вбачається з клопотання, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2020 продав вказаний гаражний бокс ПП «Успіх-21 століття», яке у свою чергу 11.06.2020 продало гаражний бокс ОК «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.05.2020 зареєстровано ОК «НОВА ВИГУРІВЩИНА», де одним із засновників є ОСОБА_4 , та основним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів.

Як вбачається із документів, які наявні в реєстраційній справі, гаражний бокс № 1 збудований у 1991 році. Згідно інформаційної довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.05.2020, гаражний бокс № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 в Автогаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на праві власності не зареєстрований.

Крім того, як вбачається з документації із землеустрою щодо формування та відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , земельна ділянка станом на 2000-2005 роки була вільна від забудови.

Так, згідно матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на гаражний бокс площею 45 кв.м проведена 02.06.2020 за ОСОБА_4 на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, довідки про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та технічного паспорту.

Відповідно до довідки про технічні показники об`єкта № 06/01/2023 від 06.01.2023 наявної в матеріалах реєстраційної справи, приміщення побудоване підрядним способом у 1990 році.

Водночас, відповідно до інформаційної довідки БТІ долученої до матеріалів реєстраційної справи, будівля по АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.

У випадку будівництва об`єкта нерухомості у 1990 році, право власності на таке нерухоме майно підлягало реєстрації в органах БТІ, водночас вказана будівля не була зареєстрована на час внесення відомостей до реєстру.

А відтак, долучення до матеріалів реєстраційної справи довідки № 06/01/2023 від 06.01.2023 спрямовано на уникнення процедури проведення державної реєстрації права власності, яке діяло станом на дату проведення державної реєстрації у 2020 році із обов`язковим долученням документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

Отже, вказані обставини свідчать про підробку документів поданих для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Прокурор в клопотанні зазначає, що невстановленими особами з метою незаконного набуття права власності на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс площею 45 кв.м. було виготовлено та подано до приватного нотаріуса завідомо підроблені документи, які містили неправдиві відомості щодо правових підстав виникнення у них права власності на вказане майно.

У подальшому зазначені підроблені документи стали підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за цими особами та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ході досудового розслідування кримінального провадження 10.09.2025 дізнавачем скеровано запит до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА). За даними МЗК від 11.09.2025 за вищевказаною адресою перебуває в оренді земельна ділянка площею 0,7049 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «НОВА ВИГУРІВЩИНА» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів (код виду цільового призначення - 02.06 для колективного гаражного будівництва) на підставі рішення Київської міської ради від 23.09.2021 №2696/2737 (договір оренди земельної ділянки від 15.02.2023 № 478), термін оренди за договором до 15.02.2033.

Водночас, відведення вказаної земельної ділянки у 2021 році стало можливим у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно у 2020 році, яке набуто на підставі підроблених документів.

А відтак, земельна ділянка відведена у позаконкурсний спосіб без проведення аукціону у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

В ході огляду земельної ділянки відповідно до протоколу від 09.10.2025 зафіксовано, що на вказаній земельній ділянці розташований капітальна споруда КПП, та паркувальний майданчик, на якому розміщенні автомобілі, окрім цього встановлено, що територія огороджена металевим парканом, при в`їзді на вказаний паркувальний майданчик наявні шлагбаум та здійснюється пропуск через особу - охоронця.

У зв`язку з тим, що комунальна земельна ділянка, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007), на якій розташовано гаражний бокс, є об`єктом кримінальних протиправних дій групи невстановлених осіб, постановою дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 09.10.2025 зазначену земельну ділянку та гаражний бокс визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на викладене, для унеможливлення здійснити дії, пов`язані із оформленням, здійсненням продажу, передачі в заставу, найм, дарування, відчуження майна іншим способом, самовільного будівництва об`єктів нерухомого майна на вказаній земельній ділянці, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності, збереження речових доказів - враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно завданням кримінального провадження, необхідним заходом, на переконання прокурора, є накладення арешту на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 8000000000:62:144:0007) та гаражний бокс площею 45 кв. м. із забороною відчуження, розпорядження вищевказаним майном.

В судове засідання прокурор не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, клопотання підтримала та просила його задовольнити за викладених у ньому обставин.

Клопотання прокурора розглядається відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України без виклику власника майна, про арешт якого клопоче прокурор.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів, а також забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об`єктивних обставин у кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, подане ним в строк, передбачений ч.5 ст. 171 КПК України.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч.ч.1, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об`єктивному встановленню обставин кримінального провадження.

Прокурор в клопотанні довів підстави вважати, що накладення арешту на нерухоме майно, а саме: гаражний бокс загальною площею 45 кв.м. по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій він розташований, є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Слідчий суддя враховує, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Враховуючи викладене, вимоги, передбачені ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки вказане в клопотанні майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КК України, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні. Крім того, втручання у право на мирне володіння майном особи, що передбачає заборону лише щодо однієї правомочності власника, а саме - права розпоряджання (в т.ч. відчуження) майном, без обмеження права володіння та користування, - не становитиме надмірний тягар для особи, а втручання держави у право власності буде пропорційним меті, з якою воно застосовується.

Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов`язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури у м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №420251052030000148 від 02.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпоряджання на земельну ділянку площею 0.7049 га з кадастровим номером 8000000000:62:144:0007, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпоряджання на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 45 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093707980000).

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1